КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ЮРИСДИКЦІЯ УКРАЇНИ ЩОДО ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ ЗА ЇЇ МЕЖАМИ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Зміни, які відбулися у суспільстві після розпаду СРСР, призвели до збільшення кількості осіб, що перетинають державний кордон України в обох напрямках. На жаль, крім позитивних наслідків це призвело до збільшення кількості злочинів, вчинюваних як іноземцями в Україні, так і громадянами України і особами без громадянства, що постійно проживають в Україні, за її межами.

Поряд з економічною та політичною глобалізацією відбувається процес кримінальної глобалізації у формі інтенсивного розвитку транснаціональної організованої злочинності. При цьому транснаціоналізація злочинності хоча і детермінована глобалізаційними процесами в економіці та інших сферах людської діяльності, проте з’явилась набагато раніше і відбувається набагато швидше. Реакцією світової спільноти, в тому числі й України, стало збільшення кількості міжнародних договорів, що покликані запровадити ефективні заходи протидії різним видам транскордонної злочинності.

Це в свою чергу викликало певні ускладнення при поширенні кримінально-правової юрисдикції України на осіб, які вчинили злочини за її межами. Очевидно, що однією з причин цього є недостатність науково обґрунтованих висновків і рекомендацій щодо застосування відповідних положень КК України. Ось чому теоретична розробка питань кримінально-правової юрисдикції України щодо злочинів, вчинених за її межами, уявляється необхідною, своєчасною і корисною, а тому – достатньо актуальною. Додає актуальності дисертаційному дослідженню і той факт, що в КК України 2001 року певною мірою реформовані положення про кримінально-правову юрисдикцію України щодо злочинів, вчинених як на території України, так і за її межами.

Слід відзначити, що після набуття чинності КК України 2001 року це питання ще ніколи не було предметом окремого дисертаційного дослідження. При цьому, однак, деякі його аспекти досліджувалися в працях В. І. Антипова, В. І. Борисова, М. Й. Коржанського, В.О. Навроцького, П. С. Матишевського, А. О. Пінаєва, Ю. А. Пономаренка, П. Л. Фріса, М.І. Хавронюка та інших вчених. Серед радянських та російських вчених цим питанням присвятили роботи М. І. Блум, О. І. Бойцов, Я. М. Брайнін, М. Д. Дурманов, Л. В. Іногамова-Хегай, А. Г. Князєв, М. І. Ковальов, А. В. Наумов, О. М. Медведєв, М. Г. Мельников, В.І.Степаненко, А. Н. Трайнін, М. Д. Шаргородський, В. Ф. Щепельков та інші. Незважаючи на це, питання кримінально-правової юрисдикції України щодо злочинів, вчинених за її межами, до цього часу залишаються дискусійними в науці кримінального права.

Актуальність зазначеного питання, його науково-практична значущість та недостатність наукових досліджень із цієї проблеми й обумовили вибір теми цього дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження виконане відповідно до цільової комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого права і системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883), над якою працює кафедра кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, та передбачене планом наукових досліджень кафедри. Тема цього дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 20 грудня 2002 р. (протокол № 5).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретично та практично обґрунтованих висновків щодо поняття і принципів кримінально-правової юрисдикції України щодо злочинів, вчинених за її межами, за чинним законодавством України, а також вироблення на цьому підґрунті рекомендацій щодо удосконалення законодавства та практики його застосування.

Для досягнення визначеної мети були поставлені такі задачі:

1. Визначити поняття кримінально-правової юрисдикції України, з’ясувати і розмежувати між собою поняття кримінально-правової юрисдикції України, чинності та дії кримінального закону у просторі.

2. Визначити поняття та види принципів кримінально-правової юрисдикції України.

3. Дослідити зміст принципів кримінально-правової юрисдикції України щодо злочинів, вчинених за її межами.

4. Сформулювати пропозиції щодо вдосконалення положень КК України, що встановлюють кримінально-правову юрисдикцію України щодо злочинів, вчинених за її межами.

Об’єктом дослідження є кримінально-правова юрисдикція України.

Предметом дослідження є кримінально-правова юрисдикція України щодо злочинів, вчинених за її межами.

Методи дослідження. В роботі використовувалися загальнонаукові методи дослідження, а також методи, властиві для досліджень у правових науках. Зокрема, з використанням діалектичного методу пізнання, відповідно до якого предмети (явища) вивчаються в єдності та суперечності їх протилежностей, досліджувалося поняття кримінально-правової юрисдикції в єдності та мінливості його змісту і форми. Застосовуючи метод системного аналізу соціальних (зокрема – правових) явищ, була розглянута кримінально-правова юрисдикція України щодо злочинів, вчинених за її межами, у співвідношенні з іншими видами кримінально-правової юрисдикції. Застосування догматичного методу дозволило проаналізувати зміст законодавчих положень про кримінально-правову юрисдикцію України щодо злочинів, вчинених за її межами; порівняльно-правового – порівняти ці положення чинного законодавства України з відповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн, а історичного і порівняльно-історичного – дослідити та порівняти окремі чинні положення про кримінально-правову юрисдикцію України щодо злочинів, вчинених за її межами, з такими ж положеннями попереднього, вже не чинного законодавства України.

Наукова новизна одержаних результатів. На думку автора, з досягнутих ним результатів дослідження новими для науки кримінального права є такі:

1. Вперше визначено поняття «кримінально-правова юрисдикція України», під якою розуміється сукупність повноважень держави, закріплених у кримінальному законі та міжнародних договорах України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо визначення кола осіб, які, перебуваючи на певних територіях та об’єктах, при вчиненні певних злочинів підлягають кримінальній відповідальності на підставі КК України.

2. Вперше визначено відмінність поняття «кримінальна юрисдикція» від понять «дія кримінального закону» і «чинність кримінального закону» та запропонована схема їх співвідношення. Чинність кримінального закону означає об’єктивне існування кримінального закону як такого протягом певного часу, коли він має юридичну силу. Дією кримінального закону є втілення приписів кримінального закону у поведінці осіб. Кримінально-правова юрисдикція держави визначає межі застосування кримінального закону.

3. Розвинена класифікація кримінально-правової юрисдикції України, критеріями якої визнаються: місце вчинення злочину, громадянство злочинця, вид (категорія) вчиненого злочину.

4. Вперше проведено відмінність між підставами законодавчого закріплення принципів кримінально-правової юрисдикції та критеріями, за допомогою яких визначається така юрисдикція. Критеріями визначення кримінально-правової юрисдикції України є види вчинюваних злочинів, коло осіб, які вчинили такі злочини, а також види територій та об’єктів, в межах яких вчинено злочини.

5. Дістали подальший розвиток положення про види принципів кримінально-правової юрисдикції України відносно злочинів, вчинених за її межами, у тому числі закріплених чинним кримінальним законом (принцип громадянства, міжнародних договорів, захисту).

6. У розвиток ідей, вже висловлених в науці кримінального права щодо підстав закріплення в КК України принципу громадянства, обґрунтовується, що однією з причин його законодавчого закріплення є виконання державою міжнародних зобов’язань.

7. Наводяться додаткові аргументи щодо правильності відсутності у КК України правила про «подвійну кримінальність» вчиненого злочину для притягнення до кримінальної відповідальності за КК України та обґрунтовується недоцільність його законодавчого закріплення.

8. Наведені додаткові аргументи щодо необхідності закріплення в чинному КК України положення про можливість повторного засудження в Україні особи у випадку, якщо вона була за цей самий злочин засуджена судом іноземної держави.

9. По-новому визначені правила поширення кримінально-правової юрисдикції України відповідно до принципу міжнародних договорів, на злочини, вчинені за межами України.

10. Вперше запропоновано поширити кримінально-правову юрисдикцію України відповідно до принципу захисту на осіб, які за межами України вчинили злочини проти прав і свобод осіб без громадянства, що постійно проживають в Україні.

11. Обґрунтовано авторські пропозиції щодо удосконалення редакції статей 7 та 8 КК України.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження, на думку дисертанта, має і теоретичне, і прикладне значення. Теоретичне значення його результатів полягає, як уявляється, в тому, що окремі положення роботи, підходи, висновки могли б бути використані наукою кримінального права для подальшої розробки питань кримінально-правової юрисдикції України.

Прикладне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в ньому положення, узагальнення, пропозиції і висновки можуть бути використані:

1) у законотворчій діяльності – при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до чинного КК України з метою його подальшого вдосконалення;

2) у правозастосовчій діяльності – при вирішенні питання про поширення кримінально-правової юрисдикції України на злочини, вчинені за її межами;

3) у навчальному процесі – при викладанні курсу Загальної частини кримінального права України, підготовці навчальної, науково-практичної та методичної літератури.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення даного дослідження були викладені у наукових публікаціях автора та доповідалися і обговорювалися на міжрегіональної науково-практичній конференції «Забезпечення екологічної безпеки – обов’язок Української держави» (Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 р.), І міжнародній науково-практичній конференції «Правова система суспільства: проблеми, перспективи» (Кіровоград, 13-14 травня 2005 р.), науково-методичному семінарі «Проблеми застосування кримінального законодавства України» (Луганськ, 30 листопада 2005 р.), міжнародній науковій конференції молодих учених та здобувачів «Актуальні проблеми правознавства» (Харків, 1-2 березня 2006 р.).

Окрім цього, дисертація пройшла обговорення та рецензування на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2007 р.). Окремі із сформульованих у дисертації положень та поглядів використовувалися автором при проведенні практичних занять із Загальної частини кримінального права України зі студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2004-2007 рр.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в семи опублікованих дисертантом наукових роботах, у тому числі чотирьох наукових статтях, які опубліковані у виданнях, що визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук, та тезах трьох наукових доповідей.

Структура роботи обумовлена предметом, метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, які разом містять шість підрозділів, висновків (до кожного розділу та загальних висновків до всієї роботи) та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 217 сторінок, з них основного тексту – 197 сторінок. Кількість використаних джерел – 203.

Література та законодавство використані за станом на 1 квітня 2007 року.