ЛЕКСИЧНА ТА ГРАМАТИЧНА ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ ЯК НАСЛІДОК УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО БІЛІНГВІЗМУ (на матеріалі преси Харківщини 50-80-х років ХХ ст.)

Короткий зміст

            У вступі викладена основна мета і завдання дослідження, обґрунтовано вибір теми та її актуальність, зазначена наукова цінність та можливості практичного застосування одержаних результатів. Також визначено предмет і об’єкт цього дослідження, матеріал, джерела та методи його аналізу.

Перший розділ “Лінгвістичний аспект двомовності” містить огляд літератури за темою дисертації, ґрунтовний аналіз стану дослідження даної проблеми в українському мовознавстві. У розділі викладено теоретичні засади дослідження, визначено його поняттєво-термінологічний апарат.

Внаслідок мовних контактів відбувається взаємодія мов, що спричинює перенесення, копіювання або втрату елементів, одиниць чи моделей мовних систем.

Основою взаємодії мов є двомовність, яку розуміють здебільшого як “поперемінне вживання двох мов тими самими особами “ (У.Вайнрайх). Двомовність (білінгвізм) - складне й багатогранне явище, зумовлене лінгвістичними, психологічними й соціальними чинниками. Об’єктивний та закономірний характер  двомовності як явища соціально-історичного визначають усі лінгвісти, які досліджували взаємодію мов та її наслідки (Л.Щерба, У.Вайнрайх, Е.Хауген, Ю.Жлуктенко, С.Семчинський, В.Кононенко, В.Розенцвейг, В.Ярцева, Г.Їжакевич, Т.Черторизька та ін.).

Як зазначають дослідники Б.Антоненко-Давидович, І.Дзюба, С.Караванський, Ю.Шевельов та ін., в другій половині ХХ ст. в Україні, зокрема в Південному і Східному її регіонах, найбільшого поширення набула українсько-російська двомовність, що, внаслідок дії екстралінгвістичних чинників, призвела до обмеження функцій  використання української мови. Досліджуючи явища українсько-російської міжмовної взаємодії, В.Т.Брицин стверджує: “Фактично колективна українсько-російська двомовність була перехідним етапом у процесі витіснення з ужитку рідної мови”¹.

Типовим явищем став субординативний білінгвізм, що призвів до розхитування мовної системи на всіх  рівнях.

Зміни в системі мови, викликані двомовністю називають інтерференцією (Л.Баранникова, З.Блягоз, С.Семчинський, Г.Зимовець).

 Лінгвістична суть проблеми двомовності полягає в тому, “щоб описати ті  мовні системи, які контактують між собою; виявити ті відмінності між цими системами, які ускладнюють одночасне володіння ними і передбачають таким чином найбільш вірогідні прояви інтерференції, яка виникає внаслідок контакту мов, і, нарешті, вказати в поведінці двомовних осіб ті відхилення від норми в кожній з мов, які пов’язані з їх двомовністю”². Виникаючи в усному мовленні, явища інтерференції через брак культури мови нерідко проникають у книжні та співвідносні з ними стилі.

__________________________

¹ Українська мова. Енциклопедія.- К.: Вид-во Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 2000.-

  С.122.

Ряд мовознавців (Л.Щерба, Є.Поліванов, У.Вайнрайх, Ю.Жлуктенко) міжмовну інтерференцію розуміють як процес ототожнення індивідом-білінгвом елементів однієї мови з елементами іншої, що призводить до змішування диференційних ознак першої (рідної) і другої (нерідної) мов, внаслідок взаємодії в свідомості білінгва двох протилежних систем мовних опозицій.

У своєму дослідженні ми спираємося на визначення інтерференції, дане У.Вайнрайхом та Ю.Жлуктенком, які розуміють цей процес як проникнення елементів норм однієї мовної системи в межі іншої. У сучасному мовознавстві розрізняють пряму інтерференцію - вплив рідної для білінгва мови на мову, що вивчають, та зворотну інтерференцію - вплив чужої мови, яка є панівною в суспільстві, на рідну мову білінгва. Об’єм, типи та динаміка інтерференції зумовлені внутрішніми та зовнішніми чинниками мовного розвитку.

            В українському мовознавстві різним проблемам взає­модії мов присвячені праці О.Потебні, Ю.Шевельова, Л.Булаховського, І.Білодіда, О.Мельничука, Й.Дзендзелівського, В.Ващенка, В.Русанівського, В.Коломієць, С.Семчинського, Ю.Жлуктенка, О.Ткаченка, Г.Їжакевич, Т.Черторизької, В.Кононенка, Б.Ажнюка, Л.Масенко, Н.Озерової, М.Кочергана, О.Муромцевої, Л.Бублейник, В.Ільєнка та ін.

У другому розділі “Лексична інтерференція” схарактеризовано різновиди лексичної інтерференції та подано класифікацію наслідків лексичної інтерференції.

У проаналізованому мовному матеріалі періодичних видань Харківщини  досліджуваного  періоду ми виокремили 565 найтиповіших лексичних та граматичних російськомовних інтерферем.

Найпродуктивнішим для класифікації наслідків лексичної інтерференції виявився структурно-семантичний підхід,  за яким розрізняють лексичні запозичення (інтерфереми)  прямі (лексичні копії) та непрямі (лексичні кальки). За умови прямого запозичення зберігається звукова і графічна форма слова-прототипу, а також його значення. За умови калькування зберігається тільки значення або семантична структура слова-прототипу.

Як відзначають В.Русанівський, Г.Їжакевич, В.Ващенко та В.Коломієць, у другій половині ХХ ст. запозичення в українській мові переважають з російської. Очевидно, що це сприяло проникненню до словникового складу української мови (зокрема на рівні нормативного вжитку) багатьох невиправданих інтерферем та кальок, незважаючи на існування українського відповідника, про що говорять С.Караванський, Б.Антоненко-Давидович, Ю.Шевельов, Л.Масенко, Є.Чак, С.Єрмоленко, А.Коваль, Л.Мацько, О.Пономарів та ін.

______________________________________

² Новое в лингвистике. Языковые контакты.- Вып.VI.- М.: Прогресс, 1972.- С.6.

Найчисленнішою групою прямих лексичних інтерферем є іменники, які можна умовно розділити на такі семантичні групи: абстрактні та конкретні назви, зокрема професійні, назви людей за характерними ознаками (соціальним станом, професією, місцем проживання, характерними рисами тощо); назви предметів, речовин; наукові терміни; власні назви; територіальні назви, назви природних явищ та станів, тощо. Серед цих інтерферем, окрім прямих запозичень з російської, є іншомовні лексеми, що були запозичені за посередництва російської.

 Для прикладу наведемо групу інтерферем, до якої входять назви предметів і речовин. Ця група поділена на такі підгрупи: побутові назви – кульок замість пакет, торбинка; кормушка (годівничка), хлопушка (хлопавка), канітель (гаптарна нитка), копилка (скарбничка), карман             (кишеня), занавіски (фіранки, завіски), обновка (обнова); посуд - бокал  (келих), кружка (кухлик, горнятко), стакан (склянка); назви, пов’язані з технічними приладами - проігрувач (програвач), пластинка (платівка), знімок (фото, світлина); окремі продукти: рослинне масло (олія), поварена сіль (кухонна сіль), кофе (кава); назви природних явищ - комок (грудка), капля (крапля); інші назви - печать (печатка), металолом (металобрухт), блюдо (страва), щепки (тріски, скалки), чучело (опудало).

Інтерфереми-прикметники належать до таких семантичних груп: на означення рис характеру людини - капризний замість примхливий; пошлий (вульгарний, паскудний); умудрений (навчений); її зовнішності - статний (ставний, поставний, показний, статурний); неблаговидний (недобрий, поганий, чорний); походження - потомственний (спадкоємний, з діда-прадіда); професійної діяльності - учбовий (навчальний), научний (науковий), зйомочний (знімальний), доходний (прибутковий),  плодотворний (плідний), крупний (великий), дорідний (добірний) та ін.

Інтерфереми-дієслова переважають серед побутової лексики: виглядіти замість виглядати, надіти (одягти), затмити (затьмарити), підкупати (захоплювати), прибавлятися (додаватися), поступати (вчиняти), обзавестися (придбати), змазати (змастити),  відноситися (ставитися); виробничої: оснастити (обладнати, устаткувати, забезпечити); добитися (домогтися), тушити (гасити), включати (вмикати), включатися (розпочинати), відмічати (відзначати); військової: вторгатися (вдиратися, проникати); обрушитися (сипатися, посипатися); грянути (вдарити, гримнути); офіційно-ділової: поступати (вступати (до вузу)), пресікти (припинити), відмічати (зазначати), висвободжати (звільняти) та розмовної: пожурити (докоряти), скоротати (перебувати, вбивати (час)), споритися (іти гаразд (успішно, на лад); горіти у руках; ладитися, удаватися); підсаджуватися (сідати, підсідати) та ін.

Багато інтерференційних запозичень серед дієприкметників та прислівників, наприклад: зримий замість видимий, явний, наочний; нетерпимий  (нестерпний); завишений (завищений), слідуючий (дальший, подальший, наступний); тронутий (рушений, зачеплений); любимий (улюблений), моєчний (мивкий), нерушимий (непорушний) та ін.; обидно (образливо, прикро), примірно (приблизно), як попало (будь-як), хорошо (добре), здорово (чудово), вечером (ввечері), рядом (поряд), на протязі (протягом), поскільки (оскільки), поістині (воістину)  та ін.

Найбільш поширеним мовним феноменом досліджуваного періоду стало калькування. Джерелом кальок сучасної української мови післявоєнного періоду стала російська мова, а наявність спільних дериваційно-мотиваційних одиниць сприяла активізації процесу калькування. В умовах масової російсько-української двомовності стає характерним явищем ненормативне калькування, яке  веде до появи різних штампів і кліше.

Основними структурно-семантичними групами інтерферем є лексичні (які поділяють на словотворчі та кальки-словосполучення), семантичні та фразеологічні кальки (М.Шанський).

У газетних текстах, які ми проаналізували, типовими є такі групи словотворчих кальок:

а) віддієслівні утворення із суфіксом -к- на означення процесу обо результату дії: добавка – додаток; доставка - довіз, доставляння; ковка – кування; кладка – мурування; явка – присутність; проходка – проходження; оглядка - озирання, оглядання; виручка - допомога,  розкачка – зволікання;  розцвітка - забарвлення та ін.;

б) кальки, утворені на основі іменних словосполучень: публічка (публічна бібліотека); пересувка (пересувна виставка);

в) іменникові утворення на -овець- на позначення груп людей за місцем праці: горьковці - працівники колгоспу ім.Горького; серпомолотовці - працівники колгоспу “Серп і молот”;

г) кальки зі словотвірною морфемою -вод-: кукурудзовод - кукурудзівник, буряковод - буряківник, картоплевод - картопляр,  скотовод - скотар;

ґ) кальки з елементом -подібний: куполоподібний - у формі церковної бані, як церковна баня; порошкоподібний - порошкуватий;

д) напівкальки - утворення, одна частина яких є питомим словом, інша – запозиченим: товарооборот – товарообіг; співробітництво – співпраця;  сквернослів’я – лихослів’я; своєчасно – вчасно; внутріспілковий – внутрішньоспілковий; круглодобово – цілодобово; круглорічний - цілорічний; приблизити – наблизити; увільнено – звільнено; облегшити - полегшити, співставляти - зіставляти, порівнювати;

е) мовні штампи і кліше, утворені шляхом калькування за допомогою різних словотворчих засобів: вищестоящий – вищий; всемірно – всіляко; всезагальний – загальний; багаточисленний – численний; доброякісний – добротний; недоробленості - недоліки; безнаглядність - бездоглядність, безпритульність; іменуватися - зватися, мати ймення; за виключенням – окрім; обнародування - оголошення, проголошення, оприлюднення;  беззавітний – відданий; подавляючи – гамуючи; пошвидше - скоріше, мерщій;  трудолюбивий - працьовитий, роботящий  та ін.;

є) мовні штампи і кліше, утворені шляхом калькування словосполучень: працівник прилавку – продавець; продукти харчування - продукти, харчі; тісний зв’язок - міцний зв’язок; гаряча участь - активна участь; гарячий привіт - палкий привіт; в урочистій обстановці – урочисто; з усією серйозністю – серйозно; з повною відповідальністю – відповідально; свято берегти - берегти, як святиню; видне місце - почесне місце; гранична точність - виняткова, надзвичайна точність; повний порядок - цілковитий порядок; багато убраний стіл - щедро накритий стіл;  приведений приклад - наведений приклад  та ін.

 Активно впроваджуване калькування російських слів, словосполучень та фразеологічних зворотів призвело до проникнення не властивих українській мові елементів, до небажаних змін у системі керування сучасної української літературної мови, спричинило семантичні видозміни  української  лексики.  Отже,  ще  одним  наслідком  міжмовної взаємодії на лексичному рівні є семантичні зміни, які виникають через наявність у мовних системах синонімічних елементів, що відрізняються між собою лексичною і граматичною усталеністю в кожній з мов. Як зазначає Ю.Жлуктенко, між окремими словами кожної з мов розвиваються позамовні зв’язки, що наближають обсяг значення слова в мові-одержувачі до обсягу значення відповідного слова мови-джерела, наприклад: знаходитися - бути, міститися, перебувати; відмічати - відзначати, святкувати; вірно - правильно; слабий – слабкий; ясно – зрозуміло; живий – жвавий; весілля - радість, веселість. Семантична інтерференція часто призводить до виникнення небажаної омонімії в українській мові, численних випадків десемантизації повнозначних слів, деформації деяких синонімічних рядів, витіснення з ужитку цілого ряду питомих українських слів.

Фразеологізми, що є суто національним, специфічним явищем, теж зазнали значних інтерференційних змін унаслідок впливу російської мови. Інтерференція у використанні фразеологізмів проявляється здебільшого у вигляді буквалізмів: добро пожалувати - ласкаво просимо; прожигати життя - марнувати, проциндрювати життя; пальцем об палець не вдарить - ані за холодну воду не візьметься; нічого гріха таїти - ніде правди діти; сон в руку - сон справдився, пророчий сон; з гріхом пополам - сяк-так, абияк.

  Іноді трапляються такі порушення в структурі фразеологізмів:

 а) заміна компонентів фразеологічних одиниць: руки чешуться - руки сверблять; бути в немилості - упасти в неласку; втратити настрій - зіпсувати настрій; кидатися у вічі - впадати в око; включатися в роботу - братися до роботи; випустити з поля зору - випустити з уваги; нагромадити досвід - набути досвіду; тримати екзамен - складати іспит;

б) перефразування (переосмислення) фразеологічних одиниць: діло майстра боїться  -  діло майстра хвалить;

в) сплутування прийменників у складі фразеологічних одиниць: судити по одягу - судити із зовнішнього вигляду; звертатися за допомогою - звертатися по допомогу;

г) зміна граматичної форми одного з компонентів фразеологічної одиниці, наприклад: вступити в силу - набрати сили, чинності; користуватися нагодою - користати з нагоди, використовувати нагоду; подавати допомогу - надавати допомогу. Варто зазначити, що у фразеологізмах  ці типи інтерференційних змін  проявляються комплексно.

Отже, численні інтерференційні запозичення та кальки з російської, що з’явилися  в  українській  мові  внаслідок тривалої міжмовної взаємодії, не завжди були вмотивованими, що нерідко призводило до невиправданого збільшення кількості фонетичних та морфологічних варіантів слова, відповідних омонімів.

У третьому розділі “Граматична інтерференція” проаналізовано питання взаємодії мов на граматичному рівні, розглянуто явища інтерференції у сфері  сучасної морфології та синтаксису.

Інтерференційного російськомовного впливу найчастіше зазнають такі граматичні категорії української мови: відмінок та рід іменників, що виявляється: а) в заміні відмінкової флексії (наприклад, змагання з футбола, волейбола замість з футболу, волейболу; сильна біль замість сильний біль; вдала продажа замість вдалий продаж); б) в заміні однієї відмінкової форми на іншу (наприклад, дорога редакція замість дорога редакціє);  окремі відмінкові форми прикметників, займенників та числівників (наприклад, завдання не з легких замість нелегке завдання; старше за віком замість старші за віком; без п’ятнадцяти вісім замість за п’ятнадцять восьма; семидесятирічний замість сімдесятирічний;  нижче їх замість нижчі від них; гірше того замість гірше за те); якісні прикметники при творенні ступенів порівняння (наприклад, старійший замість старший); наказовий спосіб (наприклад, попрацюємо наполегливо замість попрацюймо наполегливо; давайте відкриємо, зробимо замість відкриймо, зробімо); перехідність та неперіхідність дієслів (наприклад, читаються лекції замість читають лекції); активні дієприкметники на -уч-(-юч-), -ач-(-яч-) (наприклад, ненормативні в українській літературній мові словосполучення: самостійно вивчаючий замість який вивчає самостійно; не стихаючі овації замість овації, що не стихають).

У мові періодичних видань Харківщини згаданого періоду можна виокремити кілька типів словотворчих інтерферем, що з’явилися під впливом російської мови:

а) іменникове словотворення за допомогою не властивих українській мові формантів: -ш-, -чик-,   -щик-, -ір-, -уч-(-юч-), -ічн-, -евич-, -чиц-, наприклад: директорша, роздатчиця, наладчик, пікірування, сівальщик, завідуючий, керуючий, виступаючий, Іллічна, Яковлевич ;  

б) прикметникове словотворення за допомогою не властивих та недиференційовано вживаних в українській мові формантів: -ев-, -ов-, -альн-, -очн-, -ист-, -чат-, -озн-, -ір-, -н-, -к-, наприклад: ножевий, зябльовий, музикальний (музикальна комедія), офіціальний, професіональний (професіональна майстерність), художньопостановочний, об’ємистий, слúзистий, половинчатий, легірований, ходкий, лісний (лісні пейзажі) та ін.;

в) дієслівне  словотворення  за  допомогою  не  властивих українській мові формантів: -ов-, -ір-: підготовити, підготовитися, пікірувати (розсаду);

г) активізація процесу творення віддієслівних іменників за допомогою суфікса -к-, наприклад: вибраковка,  проривка, плавка, читка.  

Порівняльний аналіз російських і українських синтаксичних одиниць свідчить про те, що функціональні еквіваленти в реченнях української та російської мов суттєво відрізняються, зокрема структурними компонентами. До порушень на синтаксичному рівні може призводити порушення законів сполучуваності слів, яка залежить від специфіки позначуваних ними понять, від стильових властивостей тексту, емоційно-експресивних якостей лексем, граматичних особливостей та норм слововживання.

Основними механізмами інтерференції на синтаксичному рівні є:

а) калькування притаманних російській мові моделей поєднання слів у словосполучення та синтаксичних засобів зв’язку (наприклад: запобігти ускладнення (запобігти ускладненню); вживати заходи (вживати заходів);  в числі кращих (серед кращих); тим самим (в такий спосіб, таким чином); так повелося (за традицією);  вступити в силу (набрати сили, чинності));

б) калькування притаманних російській мові граматичних засобів, морфем (наприклад вживання префікса по-: по професії, вікових групах,  народній освіті, кінофільмах, по закінченні);

в) вживання дієслів, десемантизованих унаслідок калькування (наприклад: давати відповідь, оцінку, служити прикладом, покласти початок);

г) неправильне вживання дієприслівникових зворотів та безособових дієслів на -но, -то з дієслівною зв’язкою буде (наприклад: буде досягнуто, завершено, приділено);

ґ) надмірне вживання пасивних дієслівних конструкцій та неправильна побудова речень, пов’язана з уживанням пасивних конструкцій з дійовою особою в орудному відмінку (наприклад: будується завод; ведеться підбір; виконано ремонт бригадою; механізми приймаються пунктом й ремонтуються).

           Отже, не властива українській мові зміна валентності дієслів, невмотивоване розширення семантичних функцій прийменників, різке зростання частоти вживання окремих мовних одиниць чи синтаксичних конструкцій можуть призводити до значних зрушень у граматичній системі.

ВИСНОВКИ

 1. Визначальним чинником інтерференційних запозичень та змін, виявлених у мові преси Харківщини 50-80-х рр. ХХ століття, є вплив російської мови, що особливо посилюється в умовах українсько-російської двомовності. У мовні періодичних видань Харківщини досліджуваного періоду виокремлено 565 найбільш типових лексичних та граматичних російськомовних інтерферем. Серед них 387 (68,5%) становлять лексичні запозичення і 178 (31,5%) - граматичні запозичення. Серед лексичних інтерферем 165 (42,6%) належать до прямих запозичень і 222 (57,4%) – до непрямих запозичень (лексичних кальок). Серед граматичних інтерферем 96 (53,9%) становлять запозичення на морфологічному рівні і 82 (46,1%)  - запозичення  в сфері синтаксису.

2. Широке проникнення до української мови російськомовних інтерференційних запозичень зумовлене як інтра- так і екстралінгвістичними чинниками. Основним екстралінгвістичним чинником цього періоду  можна вважати непропорційну мовну політику в СРСР, скеровану на пріоритетне функціонування російської мови за рахунок  обмеження сфери вживання української, що проявилася в появі численних постанов та указів про удосконалене вивчення російської мови в Україні.

 До головних інтралінгвістичних чинників можна віднести зовнішню подібність значної частини лексичного складу російської та української мови та типологічну спорідненість мов, що мотивують прояви інтерференції на лексичному і граматичному рівнях

3. Дослідження мови преси показали, що найбільш активного російськомовного впливу зазнала лексична система української мови.  У досліджуваний період значного поширення набуло явище калькування, що призводило до масового проникнення не властивих українській мові елементів, до інтерференційних змін у системі керування сучасної української літературної мови та до семантичних видозмін української лексики.

4. Інтерференційного російськомовного впливу найчастіше зазнають такі граматичні категорії української мови: відмінок та рід іменників, окремі відмінкові форми прикметників, займенників та числівників, якісні прикметники при творенні ступенів порівняння, форми наказового способу, перехідність та неперехідність дієслів, форми дієприкметників.

            5. Основними механізмами інтерференції на синтаксичному рівні є: калькування притаманних російській мові синтаксичних моделей (словосполучень  та  речень),  фразеологізмів;  калькування притаманних російській мові морфологічних форм; вживання дієслів, десемантизованих внаслідок калькування; неправильне вживання конструкцій з дієприслівником будучи, а також безособових дієслів на -но, -то з дієслівною зв’язкою буде; надмірне вживання пасивних дієслівних конструкцій та неправильна побудова речень, пов’язана з уживанням пасивних конструкцій, в яких особа виступає у формі  орудного відмінка.

6. Низький рівень мовної культури україномовної преси Харківщини (50-80-х рр. ХХ ст.) опосередковано впливав і на загальний рівень культури літературної мови, на проникнення інтерференційних явищ у праці з лексикографії.

7. Для запобігання інтерференційним явищам на лексичному рівні варто зважати на  стилістичні особливості вживання слів, на відмінності  лексичної сполучуваності у споріднених мовах, уникати калькування слів, словосполучень та фразеологізмів.

Для запобігання інтерференційним явищам на граматичному рівні необхідно брати до уваги диференційні ознаки обох споріднених мов, зокрема ті, що проявляються при словотворенні та словозміні, особливості вживання пасивних конструкцій, сполучників та сполучних слів.