Лисянська Олена Олександрівна. Формування механізму управління прибутком банку

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, сформульовано мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, зв’язок роботи з науковими програмами, подано інформацію про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі «Теоретичні основи формування механізму управління прибутком банку» охарактеризовано прибуток банку як об’єкт управління; систематизовано фактори, що впливають на прибуток банку та формування механізму управління ним; проведено аналіз рівня прибутковості банків України; досліджено науково-методичні підходи до формування механізму управління прибутком банку.
Автором обґрунтовано, що при визначенні прибутку банку доцільно поєднати сутнісний та розрахунковий підходи, оскільки це дозволить підкреслити теоретичний аспект та визначити методику розрахунку прибутку.
Обґрунтовано, що при формулюванні визначення сутності прибутку банку необхідно враховувати компенсаторну та неоінституціональну теорії прибутку, особливу увагу акцентуючи на компенсації інвестору за ризик та вкладений капітал, а також на тому, що максимізація прибутку за сучасних нестабільних умов зовнішнього середовища не є основною метою банку. Прибуток банку за сутнісним підходом запропоновано визначати як об’єктивну категорію мікроекономічної теорії, що є вираженням основної частини грошових накопичень, сформованих за рахунок банківської діяльності з урахуванням банківських ризиків та підприємницького таланту, виконує оціночну, розподільчу та стимулюючу функції і забезпечує поєднання інтересів стейкхолдерів банку.
З’ясовано, що розрахунковий підхід до визначення прибутку банку базується на класичних теоріях і концепціях, які покладено в основу європейських та міжнародних стандартів обліку та звітності, з урахуванням чого запропоновано виділяти бухгалтерське статичне та динамічне визначення прибутку банку. Зважаючи на принципи формування облікової системи в банках України доведено, що розрахунок прибутку банку отримує визначену специфіку залежно від виду обліку (фінансового, податкового, управлінського).
За результатами дослідження визначено, що прибуток банку як об’єкт управління є багаторівневим, оскільки виступає в різних видах та формах, та складним, оскільки на нього впливає значна кількість зовнішніх та внутрішніх факторів.
З метою формування ефективного механізму управління прибутком банку доведено доцільність класифікації прибутку банку за такими ознаками, як: джерела формування за основними видами діяльності банку та за видами обліку; місця виникнення та приналежності; періоду та регулярності формування; порядку визначення, розміру та характеру інфляційного очищення та використання. Визначені види прибутку відображають різні рівні управління процесами його формування, розподілу та використання; пов’язують вид прибутку з видом діяльності банку, що його генерує; ураховують методи розрахунку обсягу прибутку банку та часові характеристики.
Автором доведено, що дослідження факторів, які впливають на прибуток банку, має визначальне значення при формуванні механізму управління ним. У роботі обґрунтовано, що базовою є класифікація факторів на внутрішні, які залежать від організації роботи банку, є керованими та контрольованими (стратегія управління; цілі діяльності на ринку; достатність ресурсів та ефективність процесів та структур банку, що забезпечують досягнення поставлених цілей) та зовнішні, які визначають можливості банку отримати прибуток, формуються на глобальному, макро- та мезорівнях, є некерованими та неконтрольованими. З метою врахування специфіки впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на механізм управління прибутком банку автором запропоновано поглиблено класифікувати їх за наступними ознаками: рівнем невизначеності; можливістю оцінки; напрямком, характером, потенціалом, масштабом та часом впливу.
Механізм управління прибутком банку запропоновано визначати як сукупність інструментів впливу суб’єктів управління прибутком, що ідентифікуються з основними етапами управління (планування, аналіз, регулювання та контроль) та ресурсів управління, включаючи здатність субєктів управління ефективно їх використовувати та формувати відповідне організаційне забезпечення, на керовані параметри для досягнення визначених цілей управління прибутком банку.
Автором доведено, що в умовах значної мінливості умов зовнішнього та внутрішнього середовищ функціонування банків України, що обумовлюють виникнення кризових явищ та низький рівень їх прибутковості, формування механізму управління прибутком повинно базуватись на засадах системного (дозволяє визначити складові механізму управління прибутком банку), процесного (формалізує взаємозв’язки між елементами та визначає послідовність застосування інструментів управління прибутком) та ситуативного (забезпечує взаємоузгодженість інструментів управління прибутком банку з характеристиками зовнішнього та внутрішнього середовищ) підходів.
В роботі розроблено адаптивну модель механізму управління прибутком банку, яка містить у собі визначені рівні управління (стратегічний, тактичний, оперативний); суб’єкти управління (фронт-офіс банку, регіональні управління банку, загальні збори акціонерів, правління банку, ревізійна комісія, спостережна рада банку, постійно діючі комітети); об’єкти управління (бізнес-процеси банку, маркетинг, технічний потенціал, персонал); принципи побудови механізму (генеральної мети, єдності, еластичності, модульності, альтернативності, ієрархічності, функціональності, гнучкості, децентралізації); інструменти механізму управління (аналіз, планування, регулювання, контроль); канали адаптації механізму (інтегральний індикатор прибутковості, комбіноване адаптивне планування, оцінка ефективності механізму управління прибутком банку).
Запровадження адаптивної моделі механізму управління прибутком банку дозволяє змінювати параметри управлінського впливу суб’єктів управління прибутком на керовані параметри шляхом ініціації необхідних змін у інструментах управління залежно від зміни складу або інтенсивності впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, і забезпечує досягнення цілей управління прибутком без загрози втрати фінансової стійкості та конкурентоспроможності банку.
У другому розділі «Розвиток інструментарію управління прибутком банку на основі адаптивної моделі» надано розгорнуту характеристику інструментарію управління прибутком банку та сформовано рекомендації щодо його удосконалення на основі розробленої адаптивної моделі.
У роботі підкреслюється, що основу адаптивної моделі механізму управління прибутком банку складає планування, яке пропонується визначати як вид діяльності, спрямований на підвищення ефективності управління прибутком за рахунок оптимального використання внутрішніх ресурсів та можливостей зовнішнього середовища, що реалізується у системі стратегічних, тактичних та оперативних планів.
Автором доведено доцільність розробки та впровадження механізму комбінованого адаптивного планування, що має носити комплексний характер та стосуватись усіх структурних та функціональних підрозділів банку, що беруть участь у розробці, реалізації і контролі виконання планів формування та розподілу прибутку, і включає два модулі: індикативної та функціональної адаптації.
Модуль індикативної адаптації використовується в тих випадках, коли за результатами аналізу впливу зовнішніх факторів на прибуток банку визначено, що можливості забезпечення досягнення планових показників обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку суб’єктами управління вносяться пропозиції щодо коригування системи цільових нормативів, показників фінансових планів або бюджетів. У окремих, критичних випадках, може бути обґрунтована пропозиція щодо призупинення окремих операцій і навіть діяльності окремих центрів фінансової відповідальності.
Модуль функціональної адаптації передбачає процедуру пошуку та реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових планових показників, визначених стратегічними, тактичними та оперативними планами формування та розподілу прибутку банку. При цьому резерви нарощування прибутку розглядаються в розрізі різних аспектів діяльності банку та окремих банківських операцій.
Запропонований механізм комбінованого адаптивного планування прибутку банку дозволяє розробляти декілька варіантів планів його формування та розподілу, проводити оперативний аналіз їх виконання, здійснювати перепланування при зміні зовнішнього та внутрішнього середовищ функціонування банку.
Автором обґрунтовано, що для аналітичного забезпечення адаптивної моделі управління прибутком банку доцільним є розрахунок інтегрального показника прибутковості банку (IPjk), визначеного за алгоритмом, який включає у себе наступні етапи: обґрунтування системи показників прибутковості банку; розрахунок обраних показників по відношенню до всіх банків у динаміці; розрахунок обраних показників по відношенню до еталонного банку шляхом знаходження максимального значення за кожним показником на кожен період спостереження; стандартизація системи показників діяльності банку, прибутковість якого досліджується, по відношенню до відповідного показника банку - конкурента на кожен період спостереження; визначення пріоритетів показників відповідно до цілей та пріоритетів аналізу прибутковості банку; розрахунок та аналіз основних тенденцій зміни інтегрального показника прибутковості банку.