МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВТОРИННИМИ СИРОВИННИМИ РЕСУРСАМИ

Короткий зміст

  Розділ 1. Теоретичні і практичні основи раціонального управління                          природокористуванням. Аналіз проведених наукових досліджень показав, що на сучасному етапі  управління природокористуванням є одним з найважливіших системних факторів сталого економічного розвитку держави, формування конкурентних переваг вітчизняної економіки, зміцнення національної безпеки.

            В роботі зазначено, що для досягнення сталого розвитку необхідно комплексне вирішення екологічних і економічних проблем на макрорівні, що   передбачає гармонізацію функціонування комплексу факторів середовища мешкання, соціально-економічних и природоохоронних, ефективне використання потенціалу, створення відповідних умов для збереження природних ресурсів, які забезпечують життєдіяльність майбутніх поколінь. Систематизовано  задачі сталого розвитку: забезпечення динамічного соціально-економічного зростання; збереження навколишнього природного середовища і раціональне використання природного, ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб сьогоднішніх та майбутніх поколінь; побудова високоефективної економічної системи, яка стимулює  продуктивність праці, науково-технічний потенціал і має соціальну спрямованість.

          Досліджено, що між рівнем економічного розвитку регіонів та екологічною безпекою існує взаємозалежність, що обумовлює необхідність переходу до екологічно сталого розвитку.

          Зроблено висновки, що формування механізмів державного управління охороною навколишнього середовища і промислового виробництва в умовах ринкової економіки повинно базуватись на  міжгалузевому підході, який вміщує ефективну узгодженість екологічних, економічних і соціальних інтересів і цілей.

         Виявлено, що в Україні склалось критичне становище з екологічною реконструкцією національного господарства; рівень техногенного навантаження на навколишнє середовище перевищує аналогічний показник розвинутих країн в 4-5 раз; неухильно скорочується важливіший показник технічного оновлення виробництва – впровадження маловідходних, ресурсозберігаючих та безвідходних технологічних процесів. В промисловості України гостро виявляється обмеженість сировинних ресурсів: нафти і природного газу; руд багатьох кольорових металів, зменшуються запаси найбільш якісних марок вугілля, залізних, марганцевих руд. Тільки на половину забезпечується потреба в лісоматеріалах, продукції целюлозно-паперової, текстильної промисловості та інше.