МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

Актуальність теми. За умов розвитку ринкових відносин, поглиблення інтеграційних процесів та членства України у Світовій організації торгівлі збільшуються можливості підприємств, у тому числі машинобудівних, в освоєнні нових ринків збуту поряд із посиленням конкуренції та розширенням конкурентного середовища. Через те, підвищення конкуренто-спроможності та забезпечення конкурентних переваг є своєчасними і необхідними завданнями для утримання певних сегментів ринку та загалом ефективного функціонування промислових підприємств. Підвищення конкурентоспроможності підприємств завжди були в полі зору як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, однак багато питань теоретичного, методологічного, а також практичного характеру на сьогодні залишаються не вирішеними внаслідок складності процесів оцінки конкурентних переваг, поєднання кількісних та якісних їх характеристик, недостатньо відрегульованої правової системи взаємовідносин між підприємствами-конкурентами, а також відсутності ефективного механізму підвищення конкурентоспроможності у забезпеченні конкурентних переваг промислових підприємств. Ці та інші обставини визначили актуальність теми дослідження та необхідність розробки сучасного механізму підвищення конкуренто-спроможності машинобудівних підприємств.

Конкуренція, як явище, досліджувалася багатьма вченими, починаючи з робіт А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. С. Мілля, К. Маркса, Ф. Еджоурта, К. Вікселя, Дж. Робінсон, Дж. Кейнса, Й. Шумпетера, А. Лернера та закінчуючи працями їх послідовників. Серед сучасних наукових підходів щодо оцінки рівня конкурентних переваг промислових підприємств, підвищення рівня конкурентоспроможності слід виділити наукові праці Азоєва Г. Л., Войнаренка М. П., Градова А. П., Гринчуцького В. І., Зав’ялова П. С., Карпенка В. Л., Макконнелла К., Маршалла А., Портера М., Райзберга Б. А., Спірідонова І. А., Фатхутдінова Р. А., Юданова А. Ю. та інших. Однак єдиної системи як оцінювання, так і підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств ще не знайдено. Окрім того, величезна різноманітність наукових підходів вносить певну неоднозначність у визначенні факторів впливу, принципів оцінки, методів як оцінки, так і підвищення конкурентоспроможності. Через те, необхідний пошук шляхів вирішення зазначених проблем, який має бути спрямований на розробку сучасного механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств у забезпеченні їх конкурентних переваг.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету в межах наступних тем дослідження: “Стратегії управління соціально-економічними системами регіону на засадах кластерних технологій” (номер державної реєстрації – 0110U002215), де автором сформована система підвищення конкурентоспро-можності виробничих економічних систем за умов розвитку глобалізаційних процесів та забезпечення економічної безпеки підприємств, і “Розробка та удосконалення механізмів ефективного управління машинобудівними підприємст-вами в системі підвищення їх конкурентоспроможності та прибутковості на внутрішньому та зовнішньому ринках” (номер державної реєстрації – 0110U002218), де автором запропоновано складові елементи визначення конкурентного потенціалу підприємств та розроблено наукові підходи щодо формування механізму підвищення конкурентоспроможності машинобу-дівних підприємств і системи оцінки конкурентних переваг.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних основ формування та практичного застосування механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств у забезпеченні їх конкурентних переваг.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

– еволюційно дослідити та узагальнити теоретичні підходи щодо сутності та особливостей формування “конкурентоспроможності” та “конкурентних переваг” в системі управління підприємствами;

– розвинути теоретико-методичну та практичну базу, а також обґрунтувати класифікаційні ознаки конкурентних переваг у формуванні ефективного управління конкурентоспроможністю підприємств;

– здійснити аналіз та обґрунтувати застосування різних моделей і методів оцінки конкурентних переваг та діагностики конкурентоспроможності підприємств;

– систематизувати підходи щодо обґрунтування і визначення поняття “конкурентний потенціал”, його складових елементів, а також визначення показників оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства;

– запропонувати сучасну парадигму підвищення конкурентоспроможності у забезпеченні конкурентних переваг підприємств на основі конкурентного потенціалу, його складових та критеріїв підвищення;

– здійснити аналіз конкурентного середовища та конкурентних переваг машинобудівних підприємств на основі оцінки відібраних показників рівня конкурентних переваг з використанням методу рейтингової оцінки;

– систематизувати фактори зовнішнього та внутрішнього впливу на конкурентні переваги і конкурентоспроможність на макро-, мезо- та мікроекономічному рівнях їх формування, а також визначити критерії формування конкурентоспроможності машинобудівних підприємств;

– розробити багатопараметричну полікритеріальну систему оцінки конкурентних переваг та підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств як основну інструментальну складову в механізмі її підвищення;

– оцінити рівень конкурентних переваг машинобудівних підприємств на основі графоаналітичного методу та розробити заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності;

– розробити теоретичні та методичні підходи щодо створення структурологічної моделі механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств;

– розробити інформаційне забезпечення і визначити алгоритм функціонування запропонованого механізму та блок-схеми формування кон-курентних стратегій для автоматизації процесів оцінки конкурентних переваг і підвищення рівня конкурентоспроможності машинобудівних підприємств.

Об’єктом дослідження є процеси формування і розробки механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств у забезпеченні їх конкурентних переваг за умов глобалізаційно-інтеграційного розвитку та посилення конкуренції.

Предметом дослідження є інструменти механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств та складові елементи забезпечення їх конкурентних переваг.

Методи дослідження. В дисертаційній роботі застосовано методи: історичного узагальнення – для аналізу еволюції теоретико-методичних основ визначення сутності “конкурентоспроможності”, “конкурентних переваг”; діалектичного пізнання та порівняльного аналізу – для вивчення економічних явищ та дослідження поняття “конкуренція”; метод експертного опитування – для визначення складових елементів конкурентного потенціалу і визначення групових та індивідуальних показників конкурентоспроможності; економіко-статистичного, системного та порівняльного аналізу – для оцінки конкурентного середовища, аналізу діяльності машинобудівних підприємств і виявлення їх конкурентних переваг; економіко-математичного моделювання – для оцінки впливу факторів та формування індивідуальних показників складових конкурентоспроможності; індикаторний, ранжування та графоаналітичний методи – для оцінки конкурентного потенціалу, конкурентних переваг окремих підприємств машинобудування.

Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, що регламентують діяльність підприємств, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління статистики у Хмельницькій області, матеріали фінансової звітності окремих машинобудівних підприємств-конкурентів України, монографії, збірники наукових праць.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні та науковому вирішенні завдання розробки механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств для забезпечення їх конкурентних переваг і ефективного застосування в процесі управління за умов посилення конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Основні положення дисертаційної роботи, які отримані особисто автором і визначають її наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

– розроблено структурологічну модель механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств, в якій, застосовуючи закони еволюційного розвитку, методи і принципи оцінки, спираючись на інноваційні концепції, враховуючи вплив зовнішніх та внутрішніх факторів, ґрунтуючись на сучасній парадигмі інтегрованого управління, здійснюється: оцінка конкурентного потенціалу та конкурентних переваг, підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства на основі запропонованої багатопараметричної полікритеріальної системи, вибір необхідних стратегій розвитку з використанням запропонованого алгоритму інформаційного забезпечення та блок-схем формування конкурентних стратегій, що дає можливість автоматизувати процеси оцінки конкурентних переваг та підвищувати в цілому рівень конкурентоспроможності підприємств;

удосконалено:

– економічну сутність “конкурентоспроможності підприємства” як можливості адаптуватися до змін зовнішнього та внутрішнього середовища, використовуючи власні конкурентні переваги над конкурентами, завдяки ефективній інноваційній, маркетинговій, експортній, інвестиційній та товарній політиці на основі оптимального використання ресурсно-вартісних, продуктивно-трудових та виробничо-технологічних можливостей;

– визначення змісту поняття “конкурентні переваги”, як сукупності ресурсних можливостей підприємства у функціональних сферах його діяльності, ефективне управління якими дозволяє підвищувати рівень конкурентоспроможності та конкурентного потенціалу підприємства;

– теоретичні підходи до встановлення ознак оцінки виникнення конкурентних переваг, які доповнено ознакою за “сферою виникнення”, відповідно до якої їх слід поділяти у ресурсній та функціональній сферах, що дозволило визначити у подальшому складові елементи конкурентного потенціалу підприємства;

– систематизацію показників оцінки рівня конкурентних переваг підприємства, яку доповнено ознакою – ступенем досяжності кінцевої мети, що дозволило вийти на одиничні, середні та сумарні показники рівня конкурентних переваг і здійснювати поетапну їх оцінку;

– обґрунтування на основі ресурсного і функціонального підходів визначення сутності “конкурентного потенціалу” підприємства як поточного стану ресурсно-вартісної, виробничо-технологічної та продуктивно-трудової складових, а також функціональних можливостей розвитку: інноваційної, інвестиційної, товарної, маркетингової та експортної складових конкурентного потенціалу підприємства;

– оцінку конкурентного потенціалу за допомогою індикаторного методу, що дозволяє укрупнено визначати рівень складових потенціалу та загальний рівень конкурентних переваг для подальшого формування заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності підприємства, використовуючи в якості інструменту багатопараметричну полікритеріальну систему;

набули подальшого розвитку:

– підходи щодо систематизації факторів впливу на рівень конкурентоспроможності, які дозволили їх сформувати на макро-, мезо- та мікроекономічному рівнях впливу, причому останній рівень сформований на основі впливу факторів на ресурсні та функціональні можливості підприємства;

– методичні підходи щодо визначення оціночних показників рівня конкурентного потенціалу на основі індикаторного методу та оцінки конкурентоспроможності підприємства на основі багатопараметричної полікритеріальної системи показників, їх параметрів та нормативних значень;

групування показників оцінки конкурентних переваг і підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств, що дало можливість розробити в якості інструменту у структурі механізму багатопараметричну полікритеріальну систему, за допомогою якої можна оцінювати переваги підприємства у порівнянні з конкурентами на основі ранжування отриманих значень рейтингів та графоаналітичного методу, а також визначати напрями підвищення конкурентоспроможності на основі усунення відхилень фактично отриманих індивідуальних показників від їх нормативних параметрів і формувати конкурентні стратегії розвитку машинобудівних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертаційної роботи доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій щодо формування механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств у забезпеченні конкурентних переваг. Їх запровадження в практику діяльності підприємств дозволило: визначити рейтинг, оцінити конкурентоспроможність та конкурентні переваги; розробити стратегії розвитку машинобудівних підприємств.

Наукові результати, отримані в дисертаційній роботі, використовуються у практичній діяльності таких машинобудівних підприємств як: ВАТ “Укрелек-троапарат” (довідка про впровадження № 264 від 10.12.2010 р.), ВАТ АК “АДВІС” (довідка про впровадження № 41 від 16.12.2010 р.), ВАТ “Красилів-ський машинобудівний завод” (довідка про впровадження № 356 від 24.12.2010 р.).

Основні теоретичні та методологічні результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Хмельницького національного університету (довідка № 168/10 від 25.12.2010 р.) при викладанні дисциплін “Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства”, “Менеджмент”, “Конкурентоспроможність підприємства”.

Особистий внесок автора. Дисертаційна робота є самостійно виконаним дослідженням і науковою працею, в якій розроблено механізм підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств у забезпеченні конкурентних переваг. Наукові результати, що отримані в дисертаційній роботі, належать особисто автору і опубліковані у фахових наукових виданнях.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення і отримані результати досліджень оприлюднені автором на: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи” (м. Житомир, 17–18 жовтня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Управління економічним потенціалом підприємства” (м. Харків, 26 вересня 2008 р.); ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, стратегічне управління, маркетинг, проблеми теорії та практики” (м. Кривий Ріг, 22 травня 2008 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації” (м. Вінниця, 24 квітня, 2009 р.), “Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів” (м. Донецьк 9–10 квітні 2009 р.), “Актуальні проблеми соціально-економічних трансформацій у міжнародному середовищі” (м. Тернопіль, 23 квітня, 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми конкурентоспромож-ності підприємств” (м. Севастополь, 22 квітня 2010 р.) та у науковому журналі “Наукові студії” (м. Тернопіль, випуск 8, 2010 р.)

Публікації. Основні ідеї, положення та результати дисертаційної роботи опубліковано у 22 наукових працях загальним обсягом 6,0 др. арк., серед яких 14 статей у наукових фахових виданнях обсягом 4,5 др. арк. та 8 праць в інших наукових виданнях обсягом 1,5 др. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи викладений на 250 сторінках. Дисертація включає 21 таблицю (з них 6 розміщено на 10 повних сторінках), 51 рисунок (з них 14 розміщено на 13 повних сторінках) та 5 додатків на 33 сторінках. Список використаних літературних джерел налічує 179 найменувань і розміщений на 15 сторінках.