МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ (на прикладі машинобудівних підприємств) Автореферат

Актуальність теми. Впродовж останніх років чинник кризи відігравав найважливішу роль на підприємствах переважної більшості галузей національної економіки. Подолання кризового стану підприємства потребує у кожному конкретному випадку адекватного, унікального та комплексного застосування антикризового управління, яке б мало за мету мінімізацію ризику втрати контролю над ситуацією та розвитку її за стихійним, деструктивним сценарієм.

Незважаючи на ознаки економічного зростання впродовж останніх років, елементи економічної кризи на мікроекономічному рівні залишаються виключно важливим чинником для машинобудівних підприємств, що проявляється, насамперед, у масовій збитковості та низькій рентабельності виробництва, цінових та структурних диспропорціях, недостатньому рівні конкурентоспроможності, незадовільній структурі балансу на рівні підприємств галузі, дефіциті обігових коштів, неплатоспроможності, незбалансованості відтворювальних процесів тощо. Зазначені факти актуалізують питання організації протидії кризовим явищам у рамках створення дієвих механізмів антикризового управління. Це, в свою чергу, потребує поглибленого наукового вдосконалення теорії та практики антикризового управління машинобудівними підприємствами, що повинно ґрунтуватися на своєчасній діагностиці рівня та причин кризового стану, а також розробці і реалізації ефективних антикризових програм.

Питання сутності, специфіки, завдань та інструментарію антикризового управління стали предметом наукових досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як Е. Альтман, І. Ансофф, С. Бєляєва, П. Грінер, Р. Таффлер, Р. Хіт, І. Бланк, О. Градов, Е. Уткін, Р. Попов, О. Кузьмін, О. Мороз, А. Чернявський, І. Фаріон, С. Бурий, Л. Лігоненко, В. Гриньова, В. Астахов, А. Грязнова та ін. Таким чином, створено необхідний фундамент для продовження досліджень у напрямку більш повного визначення можливостей та перспектив застосування системи антикризового управління, а також практичних підходів до її вдосконалення. Особливе значення має дослідження потенціалу антикризового управління вітчизняним підприємством та створення механізму забезпечення ефективності такого управління на базі системного підходу. Дослідження інституціонального плану даної проблеми, зокрема, розробки таких вчених, як Г. Клейнер, О. Терещенко, Є. Коротков та ін., можуть бути використані в процесі обґрунтування антикризового інструментарію.

Водночас, ряд проблем, пов’язаних з антикризовим управлінням підприємством, і досі не знайшли належного відображення у науковій літературі. Так, відсутні методичні напрацювання, які б дозволяли оцінювати рівень кризового стану вітчизняних підприємств з урахуванням їх розмірів, виду діяльності, галузі, перш за все, підприємств машинобудування. Недостатньо вивчені особливості вибору цілей та стратегії підприємства відповідно до рівня його кризового стану, а також підходи до формування механізму забезпечення ефективності антикризових програм з точки зору розгляду підприємства як мікроінституту та інституціонального комплексу водночас. Поки що не стали предметом спеціальних наукових досліджень питання організації та методичного забезпечення антикризового управління підприємством з точки зору інституціонального підходу до виникнення та прояву кризових явищ.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконувалась згідно з планом науково-дослідних робіт Вінницького національного технічного університету в рамках науково-технічної програми Міністерства освіти і науки України за темою “Теорія трансформації сучасного ринку в Україні під впливом процесів глобалізації”, яка розроблялася впродовж 2003–2006 рр. (державна реєстрація № 0104U000739), де автором запропоновано методологію оцінювання антикризового потенціалу підприємства, а також окреслені теоретико-методологічні та прикладні засади формування ефективної стратегії антикризового управління на машинобудівних підприємствах.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності антикризового управління підприємством з урахуванням рівня та основних чинників його кризового стану.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

- уточнити з системних позицій існуючі теоретичні підходи до обґрунтування понять “криза”, “антикризове управління підприємством”, цілей та функцій такого управління;

- виявити особливості та оцінити рівень правового забезпечення антикризового управління підприємствами в Україні;

- проаналізувати існуючу методичну базу для оцінювання кризового стану підприємства або можливості його настання;

- розкрити процеси антикризового управління підприємством з інституціональних позицій, у т.ч. вітчизняних машинобудівних підприємств з точки зору впливу інституціональної структури підприємства на ефективність діяльності та величину його антикризового потенціалу;

- обґрунтувати інтегральну методику оцінювання антикризового потенціалу для машинобудівних підприємств України на основі відповідної системи показників;

- сформувати методичні підходи оцінювання антикризового потенціалу підприємства з позицій інституціонального аналізу;

- обґрунтувати антикризову політику машинобудівних підприємств;

- розробити механізм забезпечення ефективності антикризового управління підприємством.

Об’єктом дослідження є системи антикризового управління машинобудівними підприємствами України.

Предметом дослідження є процеси формування механізму забезпечення і підвищення ефективності антикризового управління підприємством.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, нормативні та законодавчі акти України з питань антикризового управління підприємством.

Для досягнення поставленої у роботі мети використано сукупність загальноприйнятих методів і прийомів наукового пізнання. Метод логічного узагальнення застосовано для теоретичного обґрунтування значення поставлених задач та уточнення ключових понять дисертації. Методи аналізу і синтезу використано для дослідження особливостей антикризового управління і визначення основних його етапів. Метод економічного аналізу використано для визначення стану досліджуваних підприємств. Графічний метод використано для наочного подання статистичного матеріалу та схематичного зображення ряду теоретичних і практичних положень дослідження. Метод експертних оцінок використано при оцінюванні досліджуваних явищ з боку їх учасників. Особливістю даних досліджень є використання методу інституціонального аналізу при описі та моделюванні соціально-економічних показників підприємств, а також використання при цьому методів нечіткої логіки.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні документи з економічних питань, методичні вказівки та методики Агентства з питань банкрутства, статистичні матеріали Держкомстату України, дані статистичної та бухгалтерської звітності сукупності підприємств України, а також інформація, що була отримана в ході спеціальних досліджень, проведених безпосередньо автором.

Наукова новизна роботи полягає у створенні механізму забезпечення ефективності антикризового управління на машинобудівних підприємствах, зокрема, виявленні, систематизації, моделюванні існуючих зв’язків стосовно об’єкта дослідження, а також домінантних чинників впливу на ефективність даних процесів. Найважливішими результатами, що характеризуються науковою новизною і розкривають логіку, масштабність, повноту та зміст дисертації, є такі:

вперше:

- обґрунтовано категорію “антикризовий потенціал підприємства” як здатність виробничої економічної системи протистояти реальним та потенційним кризовим явищам у функціонуванні, зберігаючи при цьому тенденцію до сталого розвитку;

- запропоновано механізм забезпечення ефективності антикризового управління, в якому оцінювання рівня антикризового потенціалу підприємства здійснюється за інтегральним показником, що включає фінансову, маркетингову, виробничу та управлінську складові;

удосконалено:

- економічну сутність і зміст категорії “антикризове управління підприємством” з системних позицій, що передбачає трактування даної категорії як процесу планування та проведення заходів по збереженню та покращенню базисних показників сталості та розвитку інститутів підприємства, а також створення моніторингової системи аналізу відповідних показників;

- систему управлінських рішень та оперативних заходів антикризового спрямування у вигляді атласу антикризового управління підприємством у координатах ”фаза розвитку підприємства – ступінь наближення (віддалення) кризи”, який дозволяє більш швидко та оперативно реагувати на кризові прояви і є одним з елементів механізму забезпечення ефективності антикризового управління підприємством;

отримали подальший розвиток:

- методичні основи оцінювання структури вітчизняних підприємств, а також вибору антикризових програм під кутом зору антикризового управління на основі використання засобів інституціональної топографії, зокрема, виявлення та ідентифікації внутрішньоорганізаційних інститутів, що дозволяє отримати більш точні дані у порівнянні з результатами традиційних методів аналізу;

- окремі положення теорії антикризового управління, в результаті чого обґрунтовано інституціональну природу підприємства за критерієм посилення антикризового потенціалу як основи забезпечення ефективності антикризового управління;

- рекомендації щодо ефективної поведінки підприємства в межах антикризової політики на основі виявлених домінантних чинників впливу (зокрема, інноваційного та маркетингового) та максимального використання антикризового потенціалу машинобудівного підприємства.