МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено мету й завдання, об’єкт, предмет і методологічну основу дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі – “Науково-теоретичні засади державного регулювання інноваційного розвитку” – розглянуто основні теоретичні положення державного регулювання інноваційного розвитку регіону, узагальнено зарубіжний досвід інвестиційно-інноваційної діяльності, визначено особливості та принципи інноваційного розвитку країни.

Державне регулювання інноваційного розвитку – це сукупність заходів прямого та непрямого впливу держави на інноваційну діяльність та механізмів державного регулювання, що забезпечують збалансованість нормативно-законодавчої бази і взаємодії органів влади, спрямованої на соціально-економічний розвиток країни в цілому. Таке державне регулювання інноваційного розвитку є рушійною силою в ринкових відносинах, що дає змогу прогнозувати майбутні зміни соціально–економічних систем.

Перехід регіонального господарювання до сталого економічного розвитку пов'язаний з реформуванням управління інноваційним процесом, що передбачає вихід на вищий рівень упровадження інновації, тобто інновації мають породжува­ти інновації. Інноваційний простір підприємств України визнача­ється можливістю персоналу сприймати й реалізовувати певну інновацію і містить такі складові: інноваційний потенціал, що передбачає особисті й ділові якості керівників, фахову підготовку, фахові досягнення (авторські посвідчення, винаходи тощо), матеріально-технічне й фінансове забезпечення; інноваційне середовище — як внутрішнє, що сприяє прояву ініціативи для здійснення інноваційного процесу, так і зовнішнє (можливості державної підтримки, бажання уча­сті комерційних структур, зрілість законодавчої системи та ін.); інформаційне забезпечення для оцінки проектів, що впроваджуються — програмні засоби, математичне забезпечення, засоби реалізації. Крім того функції з реалізації державної інноваційної політики виконують органи державного управління і недержавні структури. Їхня діяльність спрямована на підтримку науково–технічної сфери. У зв’язку з цим запропоновано систему взаємовідносин між учасниками інноваційного процесу в Україні (рис. 1).

Під системою інноваційного процесу необхідно розуміти процес взаємовідносин відповідних органів державної влади і недержавних структур, необхідних для здійснення  підтримки заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки в Україні. Для забезпечення ефективності інноваційних процесів утворено на основі Державного інноваційного фонду, Українську державну інноваційну компанію, як небанківську фінансово-кредитну установу, що підпорядкована Державному агентству з інвестицій та інновацій.