Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератів / ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ / Механізми державного управління
Назва: | |
Альтернативное Название: | МЕХАНИЗМЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ НАЛОГОВОЙ СЛУЖБОЙ УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ РИСКОВ |
Тип: | Автореферат |
Короткий зміст: | У першому розділі «Теорія ризиків у діяльності державної податкової служби» розглянуто роль і місце професійного ризику в теорії і практиці діяльності державної податкової служби, досліджена соціально-економічна сутність ризику податкового боргу, проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід організаційно-правового забезпечення процесу державного управління податковими органами. Оцінка ризиків у діяльності державної податкової служби дозволила виявити, що вона постійно відбувається в умовах, коли звернення до інституту професійного ризику є об’єктивною необхідністю, що зумовлює потребу впливу на цей процес з боку державних органів управління, а саме стосовно їхньої мінімізації. У роботі визначено, що специфіка податкової діяльності, крім загальних вимог до психічного і фізичного здоров’я людини, ставить ще й ряд спеціальних вимог. По-перше, ефективність дій працівника державної податкової служби в екстремальних умовах залежить від можливостей організму – в розумінні нормального забезпечення фізичних і психічних функцій (психічна і фізична надійність, готовність у будь-який момент до дій у екстремальних умовах). По-друге, працівникові державної податкової служби повинна бути притаманна здатність до переходу від одного виду діяльності до іншого, йому потрібно мати розвинене сприйняття, вдосконалювати свої професійні вміння і навички. По-третє, державне управління податковими органами в умовах ризиків, сутність якого полягає в їхній мінімізації, потребує організаційно-правового, а також інформаційного, техніко-інфраструктурного, тактичного забезпечення, налагодженої системи управління на усіх рівнях державного управління податковими органами. У роботі показано, що мінімізація професійних ризиків працівників державної податкової служби потребує управлінського впливу з боку держави і на цьому наголошують опитані в процесі дослідження працівники державних податкових органів, підкреслюючи наступні аспекти проблеми: правові та організаційні (79,8 %), тактичні (73,5 %) і морально-етичні (63,8 % опитаних). У роботі доведено необхідність модернізації діяльності державних податкових органів щодо зменшення ризику податкового боргу, який розглядається автором як складова податкових ризиків – можливості невиконання платниками податків податкових зобов’язань. Водночас зазначено, що удосконалення потребують такі напрями, як операційна діяльність державних податкових органів у процесі запровадження бізнес-плану зі скорочення податкового боргу; правове регулювання процесу організації виконання податкових зобов’язань платниками податків; правові підстави застосування адміністративних методів скорочення податкового боргу платників податків; правові та організаційні аспекти модернізації забезпечення заходів зі скорочення податкового боргу підрозділами податкової міліції; організація оперативного супроводження процесу вилучення готівки; організація заходів щодо встановлення місцезнаходження та розшуку платників податків-боржників; організація і тактика роботи з підприємствами-банкрутами та ін. Модернізація діяльності органів ДПС на зазначених напрямах сприятиме в цілому підвищенню результативності роботи державної податкової служби України. Порівняльний аналіз інститутів необхідної оборони і крайньої необхідності, які містяться в Загальній частині чинного Кримінального кодексу України, показав, що вони в основному відповідають аналогічним положенням законодавчих актів інших країн. Інститут необхідної оборони, що діє у Великій Британії, США, ФРН, Франції і Росії, в Україні також пов’язаний з ризиком відбиття нападу (зазіхання), підстави якого неправомірні, та із настанням наслідків різного ступеня тяжкості. Тому, ризикуючи, кожний працівник правоохоронних органів зобов’язаний уважно вивчати, оцінювати і, вживаючи заходи, враховувати обставини конкретної екстремальної ситуації, реальні умови, наскільки б нетиповими, нешаблонними (нештатними) вони були. Надзвичайно важливою є спроможність працівників уявляти їх у динаміці, реалізованими у дійсності. Це пов’язано з тим, що у кримінальному законодавстві України міститься низка норм, спрямованих на запобігання небажаним, небезпечним, пагубним наслідкам, що можуть бути пов’язані з професійним ризиком. Зокрема, вони передбачають кримінальну відповідальність за створення небезпечних ситуацій, до яких відноситься і відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службову недбалість тощо. У роботі доведено, що важливим для усвідомлення виправданості звернення працівників державної податкової служби та інших правоохоронних органів до професійного ризику є регламентування в ст. 36 КК України меж необхідної оборони. Саме тут має місце прямий зв’язок із виправданістю, суспільною необхідністю та законністю звернення працівників державної податкової служби до професійного ризику. Ці аспекти, а також взаємозв’язок цих двох інститутів обов’язково потребують урахування в податковій практиці, оскільки ризику можуть піддаватися різні відносини, що охороняються законом, зокрема і майнові, що регулюються цивільним правом. Стосовно сучасного стану й адаптації вітчизняного кримінально-правового законодавства до законодавства Євросоюзу зазначено, що перші важливі кроки у напрямі їхнього зближення вже здійснено. Серед інших заходів, крім прийняття нового Кримінального кодексу, потрібно назвати також Програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 рр., затверджену Постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 р. № 1320, реалізація якої повинна сприяти вирішенню проблем захисту працівників, забезпеченню пріоритету здоров’я та їхнього соціального захисту, створенню належних умов праці, що повною мірою стосується і працівників державної податкової служби, шляхом розробки, прийняття і практичного застосування вдосконалення правових норм, спрямованих на мінімізацію професійних ризиків співробітників. Таким чином, проведене дослідження діяльності податкових органів показали, що дієвим інструментом удосконалення державного механізму управління податковою службою України в умовах ризиків є впровадження у податкову практику положень державного проекту «Програма модернізації державної податкової служби України», якій приділяється значна увага ДПА України. З початку модернізації ДПС в країні вжито певних заходів із формування податкової системи європейського типу, без чого євроінтеграційні намагання нашої держави можуть так і залишитися безрезультатними. У зв’язку з цим, у процесі управління державним проектом модернізації ДПС органам державного управління потрібно враховувати передовий досвід інших країн із ефективними податковими системами, до яких належать США, Велика Британія, Франція, Німеччина та деякі інші. Критичне сприйняття досвіду інших країн, врахування на практиці вітчизняних умов, в яких функціонують податкові органи України, сприятимуть приведенню організації податкової служби у відповідність з вимогами щодо євроінтеграційного розвитку країни. У другому розділі «Методологічні підходи дослідження діяльності державної податкової служби в умовах ризиків» досліджено передумови і можливості віднесення податкової служби до правоохоронних органів, розглянуто можливості системного підходу в дослідженні її діяльності та мінімізації професійних ризиків, запропоновано концептуальні підходи до вдосконалення організаційної структури державної податкової служби, спрямованого на мінімізацію ризиків. У роботі визначено, що необхідність вирішення питання мінімізації професійного ризику податківців шляхом забезпечення їхньої особистої безпеки сьогодні є одним із найбільш важливих завдань у системі державної податкової служби України, а урахування в податковій практиці психологічних чинників з метою мінімізації шкідливих подразників, збереження нервово-психологічної і фізичної енергії працівників є важливою умовою забезпечення їхньої безпеки і підвищення ефективності діяльності державних податкових органів. Також доведено, що співробітники податкових органів, з огляду на свої професійні обов’язки, зобов’язані чинити дії, пов’язані з подоланням небезпеки завдання шкоди інтересам, що охороняються законом, у тому числі і своїм особистим. Питання лише в тому, щоб розв’язання екстремальної, позаштатної ситуації, що виникла, відбувалися в межах необхідної оборони або крайньої необхідності. Зрештою, дії співробітників, для того щоб їх вважали правомірними, ні в якому разі не повинні виходити за межі цих інститутів. Проаналізувавши передумови і можливості віднесення державної податкової служби до правоохоронних органів, визначено значимість системного підходу як наукового методу, що пов’язано, насамперед, із його теоретико-методологічними можливостями. Це передбачає визначення місця і функції системного підходу в системі загальнонаукової методології, кола завдань, які можна вирішити з його допомогою; розробку понятійно-категоріального апарату, тобто розгляд його як системи взаємопов’язаних між собою методів і засобів пізнання, що виконують єдине завдання; визначення специфіки та можливостей використання системного підходу в конкретних галузях науки, у тому числі – у сфері адміністрування податків. Дослідження діяльності структурних підрозділів державної податкової служби дозволило обґрунтувати думку, що основний її зміст полягає у намаганні підтримувати соціальні норми, стандарти життєдіяльності у сфері оподаткування з мінімальним ризиком помилок. При цьому санкції за своїм змістовним наповненням є покаранням (покарання за нонконформістську поведінку) і застосовуються при порушеннях закону як нормативного акта вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини. У зв’язку з цим суспільство, спрямовуючи діяльність ДПС України, її структурних підрозділів у визначеному напрямі та наділяючи їх правом застосовувати надані сили, засоби і специфічні методи роботи, заохочує конформізм і перешкоджає проявам нонконформізму. Свою діяльність структурні підрозділи державної податкової служби спрямовують на забезпечення оптимального функціонування суспільства, його базових функцій – інтегративної, цілеспрямовуючої, адаптаційної, структурно-відтворюючої, зняття соціальної напруги, формування правової держави та громадянського суспільства. Доведено, що соціальна діяльність держави із забезпечення безпеки суспільства, його членів, складовою якої є діяльність державної податкової служби, їхня професійна практика, сьогодні набувають особливого змісту у контексті ринкового реформування українського суспільства, орієнтації на стандарти та цінності співтовариства народів, визначенні свого місця у швидкоплинному, глобалізованому світі з такими його атрибутами, як складність, взаємозалежність, випадковість, відсутність стабільних основ, непередбачуваність, багатоваріантність розвитку. Показано, що ядро національних інтересів складає національна безпека як усвідомлена здатність передбачувати, протидіяти і нейтралізувати очікувані небезпеки (ризики). Результати дослідження показали, якщо національні інтереси є своєрідною теоретико-методологічною основою податкової діяльності та визначають її стратегічну спрямованість, то безпосередньою підвалиною податкової діяльності доцільно вважати принципи – конституційні, загальні, закріплені в Конституції та відповідних Законах України, напрацьовані професійною практикою податківців й обґрунтовані в теорії державного управління. Діяльність органів податкової служби, базуючись на органічно притаманних їй принципах – законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами державного управління і населенням, і спрямовуючись на забезпечення національної безпеки, одночасно спрямовується і на реалізацію національних інтересів, їхньої імперативності та пріоритетності.
У роботі зазначено, що залежно від ієрархічного рівня, на якому перебуває та чи інша установа, змінюються завдання, що ними виконуються. Тому й аналіз діяльності матиме різну спрямованість. Виходячи з теоретичних положень, викладених у роботі, в процесі взаємодії суб’єктів державного регулювання економічних процесів (рис. 1) місцеві представництва (в областях і районах) підсистеми державного управління, у тому числі і державна податкова служба, які безпосередньо працюють з об’єктом управління – платниками податків, населенням, підприємствами, установами, організаціями, повинні аналізувати якість виконання таких завдань, як вивчення тенденцій розвитку елементів управління, їхніх потреб, інтересів, цілей діяльності; організація впливу на об’єкт і зворотного зв’язку, виконання розпоряджень, які надходять з вищого ієрархічного рівня управління підсистемою (галуззю) державного управління. |