МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ПРЕЗИДЕНТСЬКОГО КАДРОВОГО РЕЗЕРВУ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами й темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, сформульовано особистий внесок здобувача, наведено дані щодо їх апробації, структури та обсягу дисертації.

У першому розділі – “Теоретико-правові основи забезпечення кадрової політики в секторі безпеки України та формування кадрового резерву” – досліджено поняття, сутність кадрової політики сектору безпеки, його теоретико-правові основи та визначено, що кадрова політика сектору безпеки є складовою загальнодержавної кадрової політики України з питань формування кадрового резерву.

У розділі зазначається, що основи теорії державної кадрової політики в широкому розумінні й теорія кадрової політики сектору безпеки у вузькому розумінні на цей час перебувають на стадії розробки. Вітчизняними науковцями обґрунтовано теоретичні основи вироблення та реалізації сучасної державної кадрової політики в окремих її сферах: державній службі, органах місцевого самоврядування, агропромисловому комплексі, освіті, науці, охороні здоров’я, соціогуманітарній сфері.

У галузі державного управління національною безпекою та її складової підсистеми системи забезпечення національної безпеки – сектору безпеки існують різноманітні погляди щодо життєво важливих національних цінностей та інтересів, раціональної структури військових і правоохоронних органів та управління ними, розвиток кадрового корпусу, формування резерву керівних кадрів, а отже, і методів, засобів, способів та механізмів реалізації державної кадрової політики в секторі безпеки України.

Дослідники консолідовані в тому, що основним завданням державної кадрової політики в секторі безпеки України є визначення шляхів пошуку, ефективного збереження і відтворення, цілеспрямованого формування і раціонального використання професійно підготовлених управлінських кадрів, які відповідають потребам сфери національної безпеки України.

Зазначимо, що Законом України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 18 червня 1999 р. у ст. 2 п. 1 визначено, що “військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язана із захистом Вітчизни”, та потребує, на думку дисертанта, відповідного інтелектуально-кадрового забезпечення виконання функцій держави у сфері національної безпеки. Проходження служби пов’язано в мирні та воєнні часи зі значними ризиками для життя та здоров’я особового складу і потребує постійної концентрації зусиль персоналу для забезпечення суверенітету, територіальної цілісності держави, добробуту та безпеки громадян України. Отже, процес формування Президентського кадрового резерву сектору безпеки України має свої характерні особливості.

У розділі доведено, що державна кадрова політика сектору безпеки – це цілеспрямована, розрахована на тривалий період стратегічна діяльність держави з формування, збереження, нарощування, розвитку та раціонального використання кадрового потенціалу сектору безпеки України.

Наголошено на тому, що вироблення та реалізація сучасної державної кадрової політики України у сфері безпеки потребують ефективної кадрової системи і створення резерву керівних кадрів, які включають сукупність кадрових інститутів та організаційних структур, що здійснюють цілісне управління кадровими процесами з метою комплектування вищих командних посад сектору безпеки кандидатами (військовослужбовці, державні службовці), які за своїми професійними та діловими якостями мають забезпечити успішну реалізацію державної кадрової політики.

Обґрунтовано, що кадровий резерв сектору безпеки України формується з метою добору, професійного навчання та кар’єрного зростання кандидатів на ключові посади у військових, правоохоронних та спеціальних органах держави. До кадрового резерву сектору безпеки України можуть бути залучені тільки високопрофесійні офіцерські кадри, державні службовці, які мають глибокі знання та професійні навички, пов’язані з організаційно-розпорядчою, консультативно-дорадчою та експертно-аналітичною діяльністю у сфері національної безпеки, а також здатні ефективно виконувати завдання за посадою.

Зазначена стратегія має стати чітким орієнтиром для посадовців різних рівнів щодо їх службової кар’єри та перспектив подальшого професійного зростання. Таким чином, формування теоретико-правових основ державної кадрової політики у сфері державного управління та резерву керівних кадрів сектору безпеки України є важливим імперативом та актуальним науковим завданням.

У другому розділі – “Особливості й перспективи формування кадрового резерву сектору безпеки в Україні та світовий досвід” − досліджуються питання сучасного стану кадрових процесів, розвитку кадрового корпусу в державному управлінні у сфері формування управлінської еліти, перспектив формування Президентського кадрового резерву сектору безпеки та особливості світового досвіду реалізації кадрової політики у цій сфері.

За результатами аналізу світового досвіду обґрунтовано, що система підготовки кадрового потенціалу до кадрового резерву сектору безпеки України має функціонувати на таких засадах: питання ефективного кадрового менеджменту у військових та правоохоронних органах мають посідати стратегічне місце в системі забезпечення національної безпеки європейських країн; ефективність кадрової політики повинна досягатися шляхом забезпечення послідовності кадрової роботи з персоналом; реалізація державної кадрової політики у сфері національної безпеки має ґрунтуватися на демократичних принципах, які є максимально прозорими та відкритими.

Узагальнення світового досвіду дає підстави класифікувати основні підходи до питання підготовки управлінських кадрів для сектору безпеки, умовно виокремивши такі: підготовка офіцерів-учених (США, колишній СРСР); підготовка офіцерів-практиків (Німеччина, Ізраїль); підготовка офіцерів-джентльменів (Велика Британія, Канада). Кожен з цих підходів, попри численні схожі риси, характеризується відмінними від інших акцентами в системі відбору та підготовки вищих офіцерських кадрів. Так, США і колишній СРСР приділяли особливу увагу необхідному рівневі освіти. Німеччина та Ізраїль спочатку давали можливість кандидатові проявити своє прагнення до військової служби на практиці, на унтер-офіцерських та перших офіцерських посадах, і тільки після цього – здобути вищу цивільну освіту. У Великій Британії та Канаді особливий наголос робиться на формуванні й розвитку в офіцерів професійної етики.

Установлено, що в сучасних умовах питання формування Президентського кадрового резерву в секторі безпеки України та удосконалення механізмів підготовки кадрового резерву сектору безпеки практично залишилися без уваги. Це є суттєвим недоліком інституціонального розвитку кадрового потенціалу системи національної безпеки, оскільки від розв’язання цих проблем залежить підвищення якості управління у сфері забезпечення національної безпеки. Доведено, що формування Президентського кадрового резерву сектору безпеки України має за мету відбір, підготовку, призначення, професійне зростання та забезпечення соціального захисту управлінських кадрів у військових та правоохоронних органах України, які призначаються на вищі керівні посади.

Установлено, що від запровадження дієвих механізмів управління з організації добору кандидатів до Президентського кадрового резерву сектору безпеки України залежить ефективність кадрової політики у цій сфері. Основою цих механізмів має стати добір кандидатів на вакантну посаду за результатами оцінювання їхніх знань, професійних якостей та відповідності встановленим вимогам. Тому з метою реалізації зазначених механізмів запропоновано запровадити в Україні Державну кадрову систему сектору безпеки. Обґрунтовано, що Державна кадрова система сектору безпеки передбачає запровадження ефективного кадрового менеджменту з метою укомплектування вищих управлінських посад сектору безпеки України високопрофесійними кадрами. Система має бути розрахована на тривалу перспективу, спрямована на вдосконалення кадрового менеджменту та ефективне використання кадрового потенціалу країни. Особливістю реалізації Державної кадрової системи в сучасних умовах є її тісний взаємозв’язок зі стратегічними факторами розвитку процесу менеджменту у сфері національної безпеки держави.

У третьому розділі – “Основні напрями формування Президентського кадрового резерву сектору безпеки України” − запропоновано основні напрями, етапи формування Президентського кадрового резерву сектору безпеки, розроблено й обґрунтовано науково-практичні підходи до їх упровадження.

Запропоновано структурно-функціональну модель формування Президентського кадрового резерву сектору безпеки України (рис. 1), сутність якої полягає в опрацюванні науково-практичних підходів до вдосконалення нормативно-правового та законодавчого забезпечення кадрових процесів у секторі безпеки, визначення механізмів відбору та функціонування кадрового резерву на етапі реалізації комплексу стратегічних напрямів державної кадрової політики України у сфері національної безпеки, адекватних вимогам загальнодержавної кадрової стратегії України, Стратегії національної безпеки, Воєнної доктрини України, Стратегічного оборонного бюлетеня України.

Розкрито зміст організаційних механізмів формування Президентського кадрового резерву сектору безпеки України, які запроваджуються в чотири етапи. На першому етапі формування Президентського кадрового резерву сектору безпеки України доцільно реалізувати завдання щодо вироблення єдиної державної кадрової політики у секторі безпеки України та законодавче і нормативно-правове забезпечення. Другий етап формування передбачає створення принципово нової системи кадрового менеджменту, мета якої полягає у здійсненні загальнодержавної кадрової політики централізованого типу, що передбачає прийняття раціональних управлінських рішень щодо управління службовою кар’єрою державних службовців і військовослужбовців, яких відносять до Президентського кадрового резерву сектору безпеки. На третьому етапі необхідно вжити комплексних та системних заходів щодо вдосконалення системи професійної підготовки Президентського кадрового резерву сектору безпеки. Удосконалення має відбуватися шляхом адаптації до нових завдань та повноважень суб’єктів сектору безпеки України. Четвертий етап формування Президентського кадрового резерву сектору безпеки України передбачає моніторинг кадрового просування.