Механізми реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин: галузевий аспект

Короткий зміст

У першому розділі “Теоретичні засади механізмів реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин” розглянуто принципи формування державної соціальної політики та методи її реалізації, визначено фактори розвитку та формування соціально-трудових відносин, досліджено теоретичні засади оплати праці як головного чинника соціально-трудових відносин.

Визначено, що соціальна політика – це підсистема політики держави, спрямована на регулювання системи соціальних відносин, соціальний розвиток та забезпечення соціальної перспективи.

Доведено, що при формуванні основних напрямів соціальної політики треба виходити з необхідності реального забезпечення законодавчих норм і гарантій, з основних напрямків державної політики соціальної безпеки щодо вирішення проблем, які впливають на соціальний розвиток; узагальнень і оцінок відносно соціального становища і тенденцій розвитку; загальних принципів, положень, обов’язків договірного регулювання соціально-трудових відносин на державному рівні; результатів соціально-трудового моніторингу, соціологічних та експертних опитувань цієї спрямованості, наукових досліджень з проблем соціального управління.

Визначено, що соціально-трудові відносини – це відносини між людьми у процесі праці з приводу її організації, умов, оплати, соціального захисту, які регулюються системою угод на макро-, мезо-, мікроекономічному та виробничому рівнях для досягнення оптимальної продуктивності та ефективної діяльності суб’єктів господарювання.

Узагальнено показники, що характеризують соціально-трудові відносини, які слід поділяти: на об’єктивні (витрати на соціальний захист, коефіцієнт захворювання, травматизм, захист робітника, особиста безпека, справедливість СТВ, доступність соціальних благ, рівень зарплати) та суб’єктивні (розподіл прибутку, режим робочого часу та відпочинку, особиста безпека та захист працівника, умови для розвитку здібностей, трудова активність , задоволеність працею).

Доведено, що сучасна регіональна політика у сфері соціально-трудових відносин – це цілеспрямована діяльність держави, яка полягає в управлінні соціально-економічними процесами з урахуванням цілей і завдань територіальної організації економічної стратегії в Україні. Вона має підкорятись певним групам принципів і повинна бути доповнена принципом соціальних пріоритетів у розвитку СТВ, який передбачає підвищення рівня оплати праці, як пріоритетного напрямку соціалізації СТВ.

Проаналізовано основні напрями регулювання соціально-трудових відносин на регіональному ринку праці з метою їх удосконалення такі, як: класифікація соціально-трудових відносин ринків праці; система показників стану соціально-трудових відносин регіонального ринку праці, яка б відповідала вимогам більш повного відображення реальної ситуації на ринку праці; метод порівняльного аналізу його суб’єктів і оцінки впливу соціально-економічного і демографічного рівнів розвитку на стан ринку праці в Україні; показники стану соціально-трудових відносин на ринку праці регіону, визначивши вплив соціально-економічного і демографічного розвитку на кон’юнктуру ринку праці в цілому; основні напрями удосконалення регулювання соціально-трудових  відносин на регіональному ринку праці.

Виходячи із “копенгагенських критеріїв” визначено та обґрунтовано фактори впливу на соціально-трудові відносини в регіоні та проведено їх класифікацію на соціальні, трудові, економічні, економіко-екологічні (рис. 1).

На основі узагальнення значного матеріалу з питань типологізації соціально-трудових відносин на регіональному ринку праці розроблена їх класифікація за наступними ознаками: тип руху робочої сили при визначенні соціально-трудових відносин (зовнішній та внутрішній); тип регулювання трудових відносин (регульований, тіньовий); ступінь управління соціально-трудовими відносинами (еластичний, ліберальний, демократичний, соціально-орієнтований, централізований); кон’юнктура ринку праці (урівноважений, трудодефіцитний, трудонадлишковий); тип конкуренції в соціально-трудових відносинах (конкурентний, за участю профспілок, двостороння монологія); етапи розвитку соціально-трудових відносин (малорозвинуті, перехідного періоду, розвинуті).

Визначено основні напрями їх удосконалення в регіоні, такі як: сприяння формуванню та реалізації договірного регулювання СТВ; формування стратегій та програм розвитку СТВ; забезпечення виробничої демократії; впровадження грошових компенсацій при незабезпеченні законодавчих прав і гарантій; запровадження моніторингу соціально-трудових відносин.

Встановлено, що ринкові механізми формування заробітної плати створюють систему стимулів для найманих працівників і виступають важливим фактором  розвитку економіки.

Встановлення рівня заробітної плати під впливом  зміни кон'юнктури на ринку праці стимулює працівників одержувати ті професії, на які зберігається або підвищується попит під впливом структурних зсувів, науково-технічного прогресу. При цьому наявність економічної свободи, вільного вибору тієї або іншої професії дозволяє суперечність між суспільною доцільністю і особистим інтересом використання своїх здібностей.