У першому розділі «Теоретичні основи забезпечення продовольчої безпеки регіону» розкрито сутність поняття «продовольча безпека регіону», розвинуто понятійний апарат щодо системи її забезпечення й механізмів, систематизовано підходи до оцінки.
Показано, що становлення поняття «продовольча безпека» пов’язано з невідповідністю темпів виробництва продовольчих ресурсів і збільшення чисельності населення світу. На рівні держав проблема, з точки зору суверенітету та національної безпеки, стала пріоритетною з глобалізацією ринків продовольства. Проблема продовольчої безпеки є актуальною і для України, її вирішення ускладнюється незадовільним станом агропромислового комплексу (АПК) як держави, так і регіонів, особливо промислових, які потенційно через спеціалізацію продуктивних сил мають низький рівень самозабезпечення населення продуктами харчування.
Визначення поняття «продовольча безпека» наводиться в законах, програмних документах, наукових працях у різних трактовках, загальним аспектом яких є характеристики її стану з точки зору фізичної достатності та економічної доступності якісного продовольства для забезпечення життєдіяльності людини, виходячи з раціональних норм споживання. Більшість визначень сформульовано щодо продовольчої безпеки держави, забезпечення якої є її обов’язком та формується за рахунок створення таких умов для розвитку економіки, перш за все АПК, які сприяли б виробництву вітчизняного продовольства для самозабезпечення за основними продуктами харчування. На понятті «продовольча безпека регіону» науковцями увагу не акцентовано, а в дослідженнях використовуються наведені вище характеристики, що обумовило необхідність розвитку понятійного апарату.
Під продовольчою безпекою промислового регіону запропоновано вважати такий стан розвитку його продовольчого комплексу, який гарантує стабільне для всіх соціальних і демографічних груп населення забезпечення фізичної й економічної доступності на регіональному ринку безпечного й якісного продовольствау достатній за раціональними нормами споживання кількості за рахунок як місцевого виробництва, так і міжрегіонального постачання в обсягах, що не впливають на зниження рівня самозабезпечення регіонів-постачальників і незалежності держави в цілому від зовнішніх джерел його надходження.
Обґрунтовано поняття «система забезпечення продовольчої безпеки промислового регіону»як сукупність системостворюючих продовольчий комплекс галузей економіки, системодопоміжної (адміністративно-управлінської) та системообслуговуючої (фінансово-інвестиційної, кадрово-підготовчої та науково-інноваційної) сфер, метою якої є формування регіонального ринку продовольства за рахунок місцевих виробників, міжрегіонального й імпортного постачання. Для характеристики системостворюючої складової уточнено поняття «продовольчий комплекс регіону», під яким запропоновано розуміти сукупність галузей АПК, рибного господарства, грибівництва, споживчої кооперації, громадського харчування й торгівлі, в рамках яких виробляють, заготовляють, переробляють та зберігають сировину й продовольство, а також здійснюють його постачання на регіональний споживчий ринок. Необхідним елементом системи є резервний фонд, функцією якого є зберігання страхових запасів продовольства (в регіоні – поточних для безперебійного постачання).
Встановлено, що особливістю механізмів забезпечення продовольчої безпеки є системне застосування комплексу взаємопов’язаних, взаємообумовлених і цілеспрямованих інструментів (заходів, важелів), запровадження яких створює передумови для виявлення й реалізації потенціалу АПК та підвищення рівня самозабезпечення промислового регіону якісним і економічно доступним продовольством для задоволення потреб населення відповідно раціональних норм.
Показано, що продовольчу безпеку оцінюють відповідно до «Методики розрахунку рівня економічної безпеки України» та «Методики визначення основних індикаторів продовольчої безпеки», які розрізняються підходами до оцінки і переліком індикаторів. У проекті Закону України «Про продовольчу безпеку України» акцент з індивідуального забезпечення зміщено на загальнодержавний рівень, розширено перелік індикаторів, однак норми встановлено не за всіма. Для оцінки стану продовольчої безпеки необхідно удосконалити методику з урахуванням особливостей промислового регіону щодо забезпечення населення продовольством.
У другому розділі «Забезпечення продовольчої безпеки промислових регіонів України: система, механізми, стан»встановлено структуру системи за її складовими та елементами, визначено механізми її регулювання, виявлено стан продовольчої безпеки промислових регіонів та існуючі тенденції.
Встановлено, що структура системи забезпечення продовольчої безпеки має однакові функціональні складові на державному й регіональному рівнях, в тому числі у промислових регіонах: адміністративно-управлінську, що представлена органами управління, до компетенції яких відноситься регулювання забезпечення населення продовольством; економіко-виробничу – продовольчий комплекс; інфраструктурну, яка включає фінансово-інвестиційну, кадрово-підготовчу та науково-інноваційну сфери. Відмінністю системи забезпечення продовольчої безпеки промислових регіонів є наявність розвиненої сфери торгівлі, і перш за все оптової, з налагодженими зв’язками для здійснення міжрегіональних постачань продовольства, в обсягах, які доповнюють недостатнє їх виробництво регіональним АПК і є необхідними для забезпечення населення відповідно до раціональних норм споживання.
На цій основі вдосконалено науково-методичний підхід до аналізу системи забезпечення продовольчої безпеки промислових регіонів за її складовими та їх функціями, застосування якого дозволило уточнити та розширити склад органів управління системи на державному й регіональному рівнях, включити до їх складу, відповідно до функцій, не тільки ті, що мають відношення до АПК, але й економіки та торгівлі, а також недержавні організації (рис. 1).
Обґрунтовано необхідність розширення функціональних обов’язків органів управління щодо здійснення комунікативно-інформаційних зв’язків. Координацію діяльності у цій сфері на державному рівні запропоновано покласти на Департамент продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України і Департамент розвитку АПК Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Встановлено перелік механізмів на засадах їх функціонального змісту – нормативно-правовий, організаційний, економічний, інструменти яких застосовуються для реалізації державної політики в аграрній і продовольчій сферах. Нормативно-правовий механізм створює правові та нормативні засади із застосуванням інструментів – закони, концепції, доктрини, стратегії і програми, Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів України, відомчі документи, державні стандарти, технічні регламенти й ін. Нормативно-правовий механізм є найбільш застосовуваним в державному управлінні: у законах, здебільшого, визначено й організаційний і економічний. Організаційний механізм створює організаційні засади, що визначають складові системи та їх елементи, реалізується через структуру елементів складових шляхом впливу на виробничі процеси та відносини в сфері АПК і в торгівлі при формуванні внутрішніх аграрних і продовольчих ринків. Економічний механізм створює засади фінансування, оподаткування, кредитування і страхування в сфері виробництва і реалізації продовольства, а його інструментами є умови й обсяги бюджетного фінансування через фонди, програми, розмір ставок щодо оподаткування, кредитування, страхування й ін. Доведено недостатню результативність впливу застосовуваних механізмів та інструментів на відтворювальні процеси в АПК і продовольчу безпеку.
