МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМИ ІНФОРМАЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ УКРАЇНИ В ЕЛЕКТРОННОМУ УРЯДУВАННІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами й темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, подано інформацію щодо їх апробації та публікацій за темою дослідження.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади механізмів управління національними інформаційними ресурсами України в електронному урядуванні” – на системній основі з використанням методів причинно-наслідкового аналізу досліджено праці вітчизняних і зарубіжних авторів, підходи до визначення механізмів управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні, виокремлено основні складові Концепції організації національних інформаційних ресурсів України в електронному урядуванні, вдосконалено основні складові категорійно-понятійного апарату державного управління шляхом розкриття сутності механізмів управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні. Проаналізовано зарубіжний досвід управління електронними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні та можливості його використання в Україні.

Обґрунтовано, що розвиток державного управління, яке в умовах електронного урядування стає прозорим і відкритим, передбачає суспільну дискусію для вироблення управлінських рішень з широким використанням електронних інформаційних ресурсів. Проте адміністративні зміни в системі державного управління потребують застосування дієвих механізмів управління національними інформаційними ресурсами. Для цього необхідна більш досконала нормативно-правова база. Установлено, що на сьогодні повноваження органів державної влади з питань інформатизації, інформаційного суспільства та електронного урядування на законодавчому рівні визначені нечітко, дещо фрагментарно і мають деякі суперечності. При цьому не враховуються особливості механізмів управління національними електронними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні, в якому головним є принципи відкритості, прозорості, ефективності дій влади та надання якісних адміністративних послуг громадянам, забезпечення активної участі останніх у формуванні та реалізації державної політики. Запропоновані основні складові Концепції організації національних інформаційних ресурсів України в електронному урядуванні узагальнюють теоретичні і прикладні дослідження щодо механізмів державного управління та їх реалізації.

Розвиток державного управління як науки передбачає необхідність подальшого розширення категорійно-понятійного апарату у сфері електронного урядування, який є необхідним для вдосконалення законодавства у цій сфері.

У роботі досліджено механізми управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні через визначення сутності понять: “національні інформаційні ресурси”, “електронні інформаційні ресурси”, “електронне урядування”, “національні інформаційні ресурси в електронному урядуванні”.

Розглянуто національні інформаційні ресурси як сукупність відомостей, фактів, даних про націю в усіх сферах життєдіяльності, на території країни, що зберігається в бібліотеках, архівах, фондах, музеях, галереях тощо, використовується організаціями усіх форм власності.

Національні електронні інформаційні ресурси є електронними документами, що свідчать про надбання людини, українського народу, громадян України, держави, які в будь-який момент часу перетворюються за допомогою інформаційних технологій у будь-яку електронну форму, відповідають вимогам, що висуваються до структури системи управління національними інформаційними ресурсами, і зареєстровані відповідно до регламентованої правової процедури.

Електронне урядування розуміється як взаємодія, взаємовплив та взаємозв'язки державних службовців, юридичних (фізичних) осіб, громадян у процесі прийняття управлінських рішень та їх участі в державному управлінні з метою підвищення ефективності надання адміністративних послуг і захисту їхніх економічних та соціальних інтересів в умовах розвитку інформаційного суспільства.

Механізми управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні є сукупністю організаційних, правових, економічних, соціальних засобів забезпечення державного управління електронними інформаційними ресурсами в результаті цілеспрямованого, організуючого, регулюючого, контролюючого, координуючого впливу суб’єкта на функціонування об’єкта. Цей вплив справляється шляхом прийняття державних управлінських рішень, результатом яких є інтерактивна взаємодія та узгодження комунікативних зв’язків системи національних інформаційних ресурсів і учасників державного управління. Така взаємодія передбачає узгодження взаємних інтересів щодо надання інформаційних послуг в усіх сферах життєдіяльності суспільства, виробництві інформаційних продуктів і товарів з метою задоволення потреб громадян в електронних інформаційних ресурсах.

Національні інформаційні ресурси є засобами інтелектуальної, державно-управлінської діяльності в усіх сферах життя суспільства. Державно-управлінська діяльність передбачає виконання функцій та завдань держави, відповідно до яких створюються ті чи інші інформаційні ресурси у вигляді документів, які сьогодні, мають, як правило, електронний вигляд. Інакше кажучи, інформація, що трансформована і представлена у вигляді документа та засвідчує результат певної діяльності, вважається інформаційним ресурсом. Національні інформаційні ресурси є засобами інформаційного забезпечення державного управління. Властивістю електронних інформаційних ресурсів є те, що вони здатні зберігати певний стан, який у різних електронних формах може бути переданий від одного суб’єкта до іншого.

Механізми державного управління реалізуються владою в конкретній сфері цього управління. Важливою складовою механізмів державного управління є механізми управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні.

Виділено організаційний, правовий, економічний, соціальний механізми управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні як частини механізму державного управління інформаційною сферою, що є підсистемою системи державного управління.

Організаційний механізм управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні розкрито як комплекс заходів щодо створення структури системи управління національними електронними інформаційними ресурсами, детального аналізу і визначення цілей, підпорядкування системі підсистем і виділення форм узгодженості дій, пов’язаних із забезпеченням функціонування цієї системи. Організаційна система управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні визначає впорядкованість, узгодженість взаємодії її елементів, зумовлених структурною будовою, та сукупність процесів, що приводять до утворення і вдосконалення взаємозв’язків між підрозділами структури системи управління цими ресурсами. Зокрема, цей організаційний механізм є сукупністю правил, законів і процедур, які регламентують інтерактивність діяльності учасників системи управління національними інформаційними ресурсами. Усі ці процедури становлять технологію прийняття, ухвалення та реалізації управлінських рішень.

Визначено правовий механізм управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні, передбачено послідовність етапів головного процесу управління електронними інформаційними ресурсами, який поділяється на чітко врегульовані процедури прийняття і реалізації відповідного управлінського рішення. Цей механізм закріплює систему норм, які санкціоновані державою, та забезпечує права і свободи громадян щодо доступу до електронних інформаційних ресурсів та захисту прав інтелектуальної власності. Правовий механізм управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні є сукупністю правових інструментів, засобів регулювання впливу суб’єкта на об’єкт державного управління інформаційною сферою.

Електронне урядування виступає інструментом організації, управління та регулювання економічної діяльності відповідно до вимог об’єктивних економічних законів та закономірностей розвитку національного господарства. Конкретний набір методів, засобів, інструментів, технологій застосування економічних законів визначається низкою факторів: ідеологічних, підприємницьких, політичних, соціальних тощо, які уможливлюють інтерактивну взаємодію в електронному урядуванні. Економічний механізм управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні передбачає урахування всіх економічних законів усіма суб’єктами господарювання в процесі певної діяльності в будь-якій галузі економіки та вплив на цю діяльність шляхом проведення ефективної економічної політики.

Соціальний механізм управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні розкрито через систему всіх державних органів, що вирішують такі завдання держави: реалізація функцій розвитку інформаційного суспільства, забезпечення надання громадянам інформаційних послуг та узгодження їхніх соціальних інтересів у задоволенні потреб у тих чи інших інформаційних ресурсах за допомогою системи доступу до електронних інформаційних ресурсів.

Упровадження електронного урядування в таких країнах, як Австрія, Бельгія, Великобританія, Естонія, Ірландія, Канада, Німеччина, Польща, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Франція, Фінляндія, Швеція, сприяло підвищенню ефективності їх державного управління, якості надання громадянам та бізнесу державних послуг, зменшенню часу, коштів та вірогідності ризиків. Використовуючи зарубіжний досвід в Україні, слід розробити дієвий механізм доступу до електронних інформаційних ресурсів із залученням до цього не тільки державних, а й приватних структур.

Таким чином, здійснено аналіз механізмів управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні, їх складових частин та виявлено організаційні, правові, економічні, соціальні передумови організації системи національних інформаційних ресурсів в електронному урядуванні.

У другому розділі – “Сучасний стан механізмів управління національними інформаційними ресурсами України в електронному урядуванні” – досліджено сучасний стан механізмів управління національними електронними інформаційними ресурсами в Україні та здійснено функціонально-структурний аналіз діяльності органів державної влади України в інформаційній сфері державного управління; уточнено класифікацію національних електронних інформаційних ресурсів України та вдосконалено їх структуру; систематизовано нормативно-правову базу з питань організації цих ресурсів в електронному урядуванні.

Протягом останніх років у державному управлінні національними інформаційними ресурсами з’явилися позитивні тенденції в розвитку інформаційного суспільства. Проте все ще потребують подальшого вдосконалення управління національними інформаційними ресурсами, організація національних інформаційних ресурсів України в електронному урядуванні, законодавча база.

Аналізуючи сайти центральних органів виконавчої влади, можна стверджувати, що на центральному рівні виконавчої влади здійснюється постійне поповнення актуальними електронними інформаційними ресурсами: новинами про діяльність цих органів, планами їх роботи, графіками тощо. Проте на місцевому рівні спостерігається відсутність в інформаційній мережі електронних інформаційних ресурсів щодо діяльності та функціонування районних державних адміністрацій та сільських рад.

На підставі проведеного функціонально-структурного аналізу діяльності органів державної влади України умовно можна виділити чотири функціональні групи, що пов’язані із створенням і трансформацією інформаційних ресурсів: стратегічні, тактичні, оперативні та спеціальні. Усі функціональні групи пов'язані між собою відповідним інформаційним обміном у вигляді різноманітних документів правового, директивного, інформаційно-довідкового, звітного та реєстраційного характеру. Питома вага кожної з функціональних груп у загальній кількості повноважень на всіх рівнях державного управління, що виконуються в процесі прийняття перспективних та поточних управлінських рішень, змінюється залежно від призначення органу державної влади.

Класифікація національних електронних інформаційних ресурсів дає можливість визначити кожному електронному інформаційному ресурсу своє місце в системі національних електронних інформаційних ресурсів. Така класифікація здійснена шляхом групування національних електронних інформаційних ресурсів за спільними ознаками шляхом послідовного розподілу вихідної множини об’єктів на підпорядковані класифікаційні групи, кожна з яких послідовно ділиться за певними ознаками на інші, менші підгрупи. Останні конкретизують властивості об’єктів з погляду сприйняття людиною навколишнього світу. На основі цієї класифікації вдосконалено структуру національних інформаційних ресурсів України.

У нашій країні вживаються дієві заходи щодо правового врегулювання таких питань, як: забезпечення прозорості і відкритості діяльності органів влади та участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики; надання адміністративних послуг з використанням Інтернету; захист інформаційних ресурсів та гарантування інформаційної безпеки; електронна взаємодія органів влади, у тому числі розв’язання комплексу проблем стосовно електронного документообігу та електронного цифрового підпису тощо.

Таким чином, сучасний стан державного управління України зумовлює необхідність, насамперед, створення та реалізації організаційного і правового механізмів управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні для забезпечення вільного доступу до електронних інформаційних ресурсів усіх учасників державного управління.

У третьому розділі – “Розвиток механізмів управління національними інформаційними ресурсами України в електронному урядуванні” – розроблено структуру системи управління національними електронними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні, її організаційну модель, запропоновано механізм організації доступу до національних електронних інформаційних ресурсів, удосконалено механізми управління національними інформаційними ресурсами України в електронному урядуванні, обґрунтовано моделі правових механізмів управління національними інформаційними ресурсами в Україні, розроблено пропозиції стосовно удосконалення нормативно-правової бази з цих питань. Рекомендовано органам державної влади та органам місцевого самоврядування напрями управління національними інформаційними ресурсами України в електронному урядуванні.

У процесі дослідження доведено, що сучасний етап розвитку держави потребує створення єдиної системи управління національними електронними інформаційними ресурсами, яка б забезпечила ефективний розвиток електронних інформаційних ресурсів: їх формування, збереження, накопичення, архівування, відновлення, доступ та захист. Основним призначенням організаційного механізму доступу до національних електронних інформаційних ресурсів у складі комплексного механізму державного управління є підвищення ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також захист їх електронних інформаційних ресурсів.

Структура системи управління національними інформаційними ресурсами визначає порядок їх розміщення в глобальній інформаційній мережі. Електронні інформаційні ресурси продукуються шляхом перетворення інформації в електронний документ у поточній діяльності органів державної влади для задоволення інформаційних потреб громадян.

Запропонована організаційна модель системи управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні (рис. 1) розкриває послідовність дій органів державного управління в процесі прийняття управлінських рішень; вона є фрагментом цього управління. Завдяки впровадженню моделі управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні громадяни України зможуть подолати цифрову нерівність.

З цією метою сформульовано визначення механізму організації доступу до системи національних інформаційних ресурсів в електронному урядуванні (рис. 2) як сукупності різноманітних за природою організаційного, правового, економічного, соціального механізмів з урахуванням політичного аспекту.

Призначення такого механізму – організація в інтересах держави, бізнесу і громадян ефективної діяльності органів влади, національного інформаційного центру, національного депозитарію, системи національних інформаційних ресурсів в електронному урядуванні. Національний депозитарій, у свою чергу, об’єднує всі наявні електронні реєстри національних інформаційних ресурсів України, які містять інформацію про всі ресурси в державі.

Організаційний механізм управління національними інформаційними ресурсами в електронному урядуванні передбачає забезпечення доступу до них шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів на загальнодержавному рівні. Обґрунтовано, що для забезпечення дієвості механізму організації доступу до системи національних інформаційних ресурсів в електронному урядуванні найбільш ефективною є структура системи управління національними інформаційними ресурсами, яка відповідає запропонованій організаційній моделі та передбачає вдосконалення законодавства в інформаційній сфері державного управління.

Моделі правових механізмів управління національними інформаційними ресурсами в Україні побудовано на основі аналізу нормативно-правових актів з регулювання інформаційних ресурсів в електронному урядуванні України. Необхідність розширення нормативної бази є підставою для прийняття низки законодавчих актів: про захист прав споживачів у процесі дистанційних контактів; про національні електронні інформаційні ресурси; про адміністративні електронні інформаційні послуги; про функціонування ринку інтелектуальної власності; про інформаційну підприємницьку діяльність; про інтерактивні взаємовідносини держави і громадян; про надання прав власності на продукти інтелектуальної праці; щодо інформаційного виробництва; концепції організації національних інформаційних ресурсів в електронному урядуванні.

Важливу роль відіграє економічний механізм, на який впливають фінансовий, кредитний, податковий та ціноутворюючий чинники. Належна бюджетна політика прискорює розвиток управління національними електронними інформаційними ресурсами. Зокрема, пропонується виділення бюджетних коштів згідно з програмною класифікацією розвитку системи національних інформаційних ресурсів та створення національного депозитарію електронних інформаційних ресурсів.