МЕХАНІЗМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

Короткий зміст

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначено мету та завдання, об’єкт, предмет і гіпотезу дослідження. Оцінено ступінь наукової розробленості проблеми, висвітлено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів дослідження, наведено дані щодо їх впровадження та апробації.

У першому розділі - “Науково-теоретичні аспекти захисту прав споживачів” - досліджено історичні аспекти становлення державних механізмів (правового та організаційно-правового) захисту прав споживачів, проаналізовано науковий доробок у цій сфері, розглянуто особливості побудови державної системи захисту прав споживачів у провідних країнах світу.

Виявлено, що на сучасному етапі розвитку наукової думки економічне зростання, яке не супроводжується покращенням становища більшості населення, не визнається розвитком. Основним законом соціального управління є пріоритетність соціальних цілей. Не політика і не економіка є метою розвитку суспільства і умов підтримання його рівноваги і розвитку, а постійне підвищення якості життя його членів, їх достаток, соціальне самопочуття, безперервне вдосконалення стилю життя. Відтак, у кінці XX століття змінилася парадигма суспільного розвитку — вектор розвитку переорієнтовано на інтегрований розвиток господарського життя, спрямований на підвищення якості життя громадян. Покращення соціальних параметрів, перш за все, здоров’я громадян (фізичного та духовного), є і головним джерелом підвищення ефективності економічних результатів: надійності продукції, її якості, відповідно більш високої ефективності виробництва. На новітньому етапі розвитку ринкового господарства головним цілісним арбітражним інститутом, здатним забезпечувати рівновагу та розвиток системи відносин індивід - суспільство, може виступати лише соціальна держава, яка створює умови для реалізації зростаючої потреби у соціальній справедливості, соціальній підтримці, соціальному захисті.

Захист прав споживачів є одним з основних напрямів реалізації соціального управління, особливим видом соціальної діяльності, що ставить за мету захист прав та інтересів споживачів, посилення правових позицій у системі ринкових відносин. Велику роль при цьому відіграють державна система та державні механізми захисту прав споживачів. На законодавчому рівні державний захист прав та інтересів громадян гарантований ст. 42 Конституції України, а також Законом України «Про захист прав споживачів». Водночас, захист прав споживачів за галузевими напрямами регламентовано низкою нормативно-правових актів відповідних міністерств.

Введено та визначено поняття «державна система захисту прав споживачів» та «державний механізм вдосконалення системи захисту прав споживачів». Під державною системою захисту прав споживачів дисертант розуміє всю систему органів влади (державної, регіональної, місцевої, місцевого самоврядування) в їх взаємодії, до функцій яких входить в тій, чи іншій мірі питання захисту прав громадян як споживачів, а також механізми реалізації (здійснення та вдосконалення) цих функцій. Серед таких механізмів особливе місце займають державні механізми вдосконалення системи захисту прав споживачів. Це система практичних заходів, засобів, інструментів, важелів, стимулів, що використовують органи державної влади та органи місцевого самоврядування для вдосконалення системи захисту прав громадян як споживачів від їх порушення з боку господарюючих суб’єктів, а також підвищення рівня правової свідомості у громадян в цій сфері. Йдеться, насамперед, про інституційний (вдосконалення структури державної системи, взаємовідносин в ній), правовий (вдосконалення правового статусу та правового регулювання) та організаційно-правовий (вдосконалення організаційних відносин, комунікативної взаємодії) механізми захисту прав споживачів, які фактично є прерогативою держави й розробляються та реалізуються вищезазначеними органами державної влади.

Виділено суб’єкти та об’єкти державної системи захисту прав споживачів. Суб’єктами такої системи є центральні органи виконавчої влади, зокрема, спеціальні та інші, які реалізують повноваження у сфері захисту прав споживачів, їх регіональні та територіальні відділення, підпорядковані ним організації та підприємства, виконавчі органи місцевого самоврядування. Об’єктами управління в державній системі захисту прав споживачів є вітчизняна та міжнародна сфера споживання товарів і послуг, господарюючі суб’єкти та безпосередньо споживачі, взаємовідносини між ними та суб’єктами управління, а також їх ефективне існування в цій системі відносин, ефективний і якісний розвиток ринку споживання.

Перехід від централізовано керованої системи господарства до ринкової зробив проблему розвитку і функціонування системи захисту прав споживачів предметом інтенсивних наукових досліджень і дискусій. Теоретичні і методологічні питання, присвячені проблемам захисту прав споживачів, державному захисту конституційних прав громадян, знайшли своє відображення в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема:   А.К. Баярд-Паркер, Ф.Л. Бріан, О. Язвінська, А. Лазарева. Слід зазначити, що більшість зарубіжних наукових розробок враховують особливості функціонування структур захисту прав споживачів в умовах розвинених ринкових відносинах. Однак, такі відносини поки що не властиві нашій країні, вони знаходяться на етапі становлення і розвитку. У зв’язку з цим у дослідженнях вітчизняних науковців (М. Казакова, П. Калити, А. Мазаракі, Н. Притульської, Л. Ніколаєва, Л. Іваненко) значна увага приділена врахуванню цих особливостей розбудови національної системи захисту прав споживачів та створення відповідної державної системи.

В наукових дослідженнях за цим напрямом вище зазначеними науковцями розглядалися окремо: історичні аспекти, закордонний досвід, законодавчі аспекти та існуючі проблеми сучасної системи захисту прав споживачів, але в комплексі ці питання не розглядались. Тому за напрям дослідження взято державні механізми вдосконалення системи захисту прав споживачів.

З’ясовано, що важливим елементом у системі захисту прав споживачів посідає місцеве самоврядування, яке за Європейською хартією є видом суспільного управління, зокрема, управління складними територіальними суспільними системами. В країнах Європи місцеве самоврядування в сучасних умовах розглядається як соціальний механізм, що гарантує демократичність влади, а в Україні не стільки як джерело демократії, як, значною мірою, ефективний механізм господарювання.

Встановлено, з дослідження історичного аспекту розвитку захисту прав споживачів, що це питання на державному рівні свідчить про високе соціальне навантаження функції державного управління та є ознакою демократичного суспільства. Поступово ця тема стала предметом зацікавленості багатьох впливових міжнародних організацій: Ради Європи, ГАТТ/ВТО, Організації економічного співробітництва і розвитку. Гарантом захисту прав споживачів є діяльність Організації Об’єднаних Націй в цьому напряму. Водночас в Україні спостерігається первинний етап становлення системи захисту прав споживачів, хоча вона одна з перших серед країн колишнього СРСР стала на шлях розвитку цього напряму.

Виявлено у результаті аналізу досвіду розвинених країн світу, що органи, які забезпечують захист прав споживачів, представлені як державними так і недержавними структурами. Все залежить від ступеню розвитку демократії, а також від стану функціонування державного механізму захисту прав громадян. В низці країн світу захист прав споживачів покладено на виконавчі органи місцевого самоврядування. Роль виконавчих органів місцевого самоврядування в захисті прав споживачів напряму залежить від історичних передумов організації місцевого самоврядування та ментальності населення. Прикладом може слугувати організація захисту прав споживачів в Іспанії та Швеції, де система місцевого самоврядування має багату історію розвитку та є дуже розвиненою. Саме в країнах з розвиненою системою місцевого самоврядування, де функція захисту прав споживачів передана виконавчим органам місцевого самоврядування, найкраще надається така послуга як захист прав споживачів. Причина цього полягає в тому, що виконавчі органи місцевого самоврядування у цій сфері є: найближчими до громадян; можуть саморегулювати свою структуру і фінансування в залежності від потреб громади, яку вони захищають, та тісніше співпрацювати на місцевому рівні з іншими структурами місцевого самоврядування. В державах з розвиненою демократією, де завдяки багаторічному досвіду існування демократичного суспільства у населення сформувався відповідний менталітет, у сфері захисту прав громадян ефективно діють громадські організації. Прикладом таких країн можуть слугувати Сполучені Штати Америки, Канада, деякі країни Західної Європи.

В той же час, система захисту прав споживачів не може існувати без відповідного центрального органу виконавчої влади у цій сфері, який має здійснювати: нормотворчу та координаційну діяльність.

У другому розділі - “Аналіз організаційно–правового механізму захисту прав споживачів” – розглянуто діючу структуру органів захисту прав споживачів і їх взаємодію в системі державного управління в Україні, проаналізовано стан організаційно–правового захисту прав споживачів, визначено особливості реалізації механізмів захисту прав споживачів.

Проаналізовано державну систему органів виконавчої влади щодо захисту прав громадян як споживачів, яка діє в Україні. Центральним спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у цій сфері є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який має розвинену структуру територіальних органів та підпорядкованих підприємств і організацій. Основними напрямами реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів є технічне регулювання виробництва та імпорту товарів (робіт та послуг) та споживча політика. Головними складовими технічного регулювання як основи надійного захисту прав споживачів є системи стандартизації, метрології, сертифікації.

До системи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики належать такі організації та підприємства: 27 територіальних управлінь у справах захисту прав споживачів; 28 державних центрів стандартизації, метрології та сертифікації; Державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стан­дарти­зації, сертифікації та якості" (ДП "УкрНДНЦ", м.  Київ);  Національний науковий центр “Інститут метрології” (ННЦ “Інститут метрології”, м. Харків); Державне підприємство “Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем” (ДП “НДІ Система”, м. Львів);  Український науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут побутового обслугову­вання (УкрНДКТІпобут, м. Київ).

Показано роль у сфері захисту прав споживачів інших центральних органів виконавчої влади за своїми напрямами діяльності, а саме: Міністерства економіки України (контроль за цінами); Міністерства юстиції України (контроль за дотриманням норм правотворчості та правозастосування); Міністерства охорони здоров’я України (контроль за якістю лікарських препаратів та наданням медичних послуг, санітарно-епідеміологічна служба); Міністерства аграрної політики України (контроль за якістю сільськогоспо­дарсь­кої продукції, ветеринарна служба); Міністерства фінансів України (контроль за якістю виробів з дорогоцінних металів); Міністерства транспорту України (контроль за якістю та безпечністю надання транспортних послуг); Державної податкової адміністрації (контроль за якістю та безпечністю алкогольних напоїв та тютюнових виробів); Державної митної служби (контроль за якістю та безпечністю імпортних товарів, що з зовні потрапляють на територію нашої країни); Антимонопольного комітету (контроль за цінами), а також місцевих державних адміністрацій (дублювання на регіональному рівні всіх вище зазначених функцій).

З напрямів роботи центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій слідує, що спостерігається певна тенденція до дублювання їх функцій, що невиправдано посилює регуляторний вплив на суб’єктів господарювання, а також підтверджує той факт, що питаннями захисту прав споживачів займаються різні органи виконавчої влади, при цьому часто не узгоджуючи свої дії між собою. Тобто немає чіткої вертикально інтегрованої системи управління захистом прав споживачів.

Виявлено, що у структурі та чисельності територіальних органів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики порушується принцип пропорційності по регіонам у співвідношенні до населення та розміщення суб’єктів господарювання, що реалізують товари, надають послуги та виконують роботи безпосередньо споживачам. Виконавчі органи місцевого самоврядування у сфері захисту прав споживачів хоч і створенні, але не можуть ефективно працювати через відсутність нормативно-правового підґрунтя їх діяльності. Внаслідок суперечностей чинних норм правової бази у сфері захисту прав споживачів збільшується адміністративний вплив на суб’єктів господарювання, що стає всупереч принципам ринкової економіки та дерегулювання підприємницької діяльності. Питання взаємодії виконавчих органів місцевого самоврядування та державних органів виконавчої влади щодо захисту прав громадян як споживачів потребують термінового вирішення у напряму розмежуванням їх обов’язків та повноважень на законодавчому рівні.

Встановлено, що сучасна система захисту прав споживачів діє не так результативно як в розвинених країнах світу і не так, як вимагає українське суспільство внаслідок невирішеності наступних проблем: відсутності механізму вилучення та знешкодження неякісної продукції; недостатнього освітньо-кваліфікаційного рівня персоналу суб’єктів господарювання за профілем діяльності; невідповідності організації торговельного обслуговування стаціонарної мережі вимогам СОТ; невідповідності економічних санкцій за порушення вимог законодавства у цій сфері нанесеній шкоді громадянам; низького рівня правової освіти громадян як споживачів.

Запропоновано для вирішення цих питань здійснити низку заходів, а саме:

-    затвердити на урядовому рівні та впровадити на рівні адміністративно-територіальної одиниці механізм утилізації або знешкодження вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції, який буде дієвим важелем в забезпеченні виконання вимог чинного законодавства в сфері захисту прав громадян як споживачів;

-    зобов’язати органи місцевого самоврядування провести реорганізацію діючих ринків в сучасні торговельні комплекси;

-    переглянути економічні санкції за порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів", виходячи з їх обґрунтованості і доцільності;

-    органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади проводити більш ефективну політику підвищення правової свідомості серед громадян щодо чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів.

У третьому розділі - “Напрями та механізми вдосконалення державної системи захисту прав споживачів в Україні” - розглянуто організаційно-правові підходи до вдосконалення системи захисту прав споживачів України, а також методичні підходи до визначення кількісного та якісного складу персоналу територіаль­них органів захисту прав споживачів в Україні та до оцінки результатив­ності системи захисту прав споживачів.

Враховуючи, що захист прав споживачів є складовою соціального управління і має відповідати його принципам, за результатами дослідження запропоновано наступний організаційно-правовий механізм реформування системи захисту прав споживачів на регіональному рівні. Першим кроком для запобігання неузгодженості дій між виконавчими органами місцевого самоврядування та територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів пропонується: розгляд звернень споживачів повністю перекласти на структурні підрозділи щодо захисту прав споживачів виконавчих органів місцевого самоврядування (див. рис. 1, позначка 3); структурним підрозділам з питань захисту прав споживачів виконавчих органів місцевого самоврядування узгоджувати план перевірок господарюючих суб’єктів для запобігання порушень вимог чинного законодавства з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у цій сфері (див. рис. 1, позначка 2).

Другим кроком має стати передача всіх повноважень територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, передбачених статтею 26 Закону України "Про захист прав споживачів", структурним підрозділам з питань захисту прав споживачів виконавчих органів місцевого самоврядування. За такої системи взаємовідносин структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів виконавчих органів місцевого самоврядування мають узгоджувати свої дії та інформувати про результати роботи спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів. У свою чергу, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів повинен буде координувати діяльність структурних підрозділів з питань захисту прав споживачів виконавчих органів місцевого самоврядування, сприяти їм у  вирішенні питань щодо захисту прав споживачів на державному рівні та розробляти і затверджувати нормативно–правову базу. Внаслідок цього бюджетні кошти, передбаченні на фінансування територіаль­них органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, будуть спрямовані на фінансування територі­аль­них центрів стандартизації, метрології та сертифі­кації, що дасть змогу збільшити їх штатну чисельність. Спеціально уповнова­жений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів зконцентрує більшу увагу на попереджені порушень вимог чинного законодавства щодо захисту прав споживачів на рівні виробників та імпортерів, що дозволить перенести відповідальність за поширені порушення на постачальників - виготовлю­вачів та імпортерів, тим самим підвищуючи контроль за якістю на більш масштабному рівні та культуру підприємницької діяльності. Разом з тим, структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів виконавчих органів місцевого самоврядування, отримавши зазначені повноваження, зможуть більш ефективніше контролювати споживчий ринок адміністративно-територіальної одиниці та запобігати порушенню вимог чинного законодавства щодо захисту прав споживачів з боку господарюючих суб’єктів, які реалізують продукцію (роботи, послуги) безпосередньо споживачам.