МЕХАНІЗМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ (на прикладі Автономної Республіки Крим)

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається стан наукової розробки проблеми, з’ясовується зв’язок роботи з науковими планами та програмами, розкриваються мета, задачі, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про їх апробацію та публікації.

У першому розділі – "Теоретичні засади здійснення державного фінансового контролю в системі державного управління" – визначено, що контроль є однією з головних функцій державного управління. На основі аналізу з’ясовано, що молода наука державного управління ще не сформувала цілісної теорії державного контролю, що призводить до різного тлумачення його змісту. Уточнюється визначення сутності державного контролю, з системи якого виокремлюється поняття "державний фінансовий контроль", визначаються його цілі та функції.

Головне призначення державного фінансового контролю – сприяння успішній реалізації державної політики в усіх сферах, забезпечення законності при мобілізації фінансових ресурсів до відповідних фондів, їх розподілі відповідно до потреб, цілеспрямованому та результативному використанню коштів, запобігання прорахунків у фінансовій сфері.

Доведено, що сьогодні державний фінансовий контроль в Україні реалізується певною множиною органів, які багато в чому дублюють один одного, не взаємодіють між собою і прагнуть досягти лише власної вузьковідомчої мети. Відсутність єдиних принципів і методик здійснення державного фінансового контролю призводить до невідповідності результатів контрольним заходам. Для значної кількості органів державного контролю є характерним низький рівень аналітичної роботи та узагальнення наслідків своєї діяльності. В результаті виявлені порушення лише констатуються, а глибинні причини, що їх породжують, не зазнають ніякого впливу.

Таким чином, одним з пріоритетних завдань щодо вдосконалення системи державного контролю в усіх його формах має стати опрацювання загальної теорії державного контролю як основи розробки проектів відповідних законів.

Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що історично контрольні повноваження у сфері фінансів були першими правами представницьких органів, а належна їх реалізація вирішальною мірою залежить від забезпечення і реального здійснення парламентського контролю за діяльністю органів усіх гілок державної влади. Звідси випливає, що парламентський фінансовий контроль є найважливішим елементом загальнодержавної системи фінансового контролю, тобто концентрує діяльність створеного парламентом країни або представницькою владою в регіоні незалежного органу щодо здійснення контролю за бюджетним процесом на державному, регіональному та місцевому рівнях.

У ході дослідження з’ясовані такі специфічні особливості парламентського фінансового контролю, як незалежність від уряду, контроль за виконанням державного бюджету та використанням цільових державних фондів, експертно-аналітична оцінка проектів бюджету та звітів про його виконання. Існуюча система принципів парламентського фінансового контролю доповнена принципом гнучкості планування контрольно-аналітичних заходів щодо виконання бюджету поточного року, сутність якого полягає у необхідності термінового реагування на пропозиції органів законодавчої та виконавчої влади і внесення відповідних змін до проведення контрольних заходів.

В якості ефективного методу парламентського фінансового контролю, що відповідає етапу ринкових перетворень у суспільстві, визначено державний аудит, обґрунтовано його необхідність, доцільність запровадження та перевагу. У дисертації розкриваються такі поняття, як об’єкт і суб’єкт державного аудиту, аналізуються результати його запровадження.

Об’єктом державного аудиту є рішення, що зумовлюють певні фінансові операції, експертиза проектів нормативно-правових актів, результати виконання бюджету, оцінка прогнозів і напрямків розвитку економіки регіонів і країни в цілому. Основна мета державного аудиту полягає у наданні парламентаріям, депутатам і громадянам незалежної інформації про стан управління країною та захист її інтересів.

Суб’єктом державного аудиту виступають державні органи, що перевіряють діяльність виконавчої влади, але не входять до її системи.

У розділі узагальнюється досвід організації державного фінансового контролю в зарубіжних країнах. Адаптація його до умов України вимагає створення таких механізмів контролю за виконанням державного бюджету, які б забезпечували високий ступінь імовірності виявлення, гарантії та можливості припинення порушень при використанні бюджетних коштів. Найбільш сприйнятними для нашої держави є системи контролю Китаю та Швеції.

У другому розділі – "Аналіз сучасного стану системи державного фінансового контролю в регіоні" – аналізуються питання організаційно-економічного змісту функцій контролю в системі управління регіоном і особливості його здійснення на прикладі Автономної Республіки Крим.

Проведене дослідження свідчить, що характерними ознаками організації державного фінансового контролю в країні є наявність наступних проблем і суперечностей:

– відсутність єдиної політики у сфері державного фінансового контролю;

– неефективність міжвідомчої взаємодії контролюючих і правоохоронних органів та органів державної влади, що зумовлює дублювання роботи в одній з ланок і відсутність контролю в іншій, а також розпорошення зусиль і коштів;

– брак системи важелів (особливо в контрольно-рахункових органах), які б забезпечували негайне припинення зловживань і правопорушень у фінансовій сфері та сприяли ліквідації їх наслідків для економіки держави.

Реформування господарства на ринкових засадах безпосередньо пов’язано із забезпеченням фінансової стабільності розвитку територій, яка, у свою чергу, безпосередньо залежить від якості організації державного фінансового контролю в регіоні, реалізації його функцій.

Визначено, що основні причини недостатньо ефективної системи фінансового контролю в регіоні криються у невизначеності місця та недооцінці ролі кожного з контролюючих органів, відсутності нераціонального розмежування їх обов’язків між ними, невиправданому дублюванні функцій.

Сьогодні парламентський фінансовий контроль на регіональному рівні існує лише в Автономній Республіці Крим. В дисертаційній роботі він розглядається на прикладі діяльності Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, якій належить особливе місце в системі органів державного фінансового контролю. У питаннях поточного контролю Рахункова палата акцентує увагу на контролі ефективності витрат бюджетних коштів і реалізації управлінських рішень щодо управління ними.

Потенціал Рахункової палати дозволяє вже зараз на існуючій базі сформувати багатофункціональний орган з необхідними повноваженнями для здійснення поряд з бюджетним контролем повномасштабного державного фінансового контролю на основі аудиту ефективності, що забезпечує захист національних інтересів в автономії, а також інтересів юридичних і фізичних осіб у сфері їх фінансових взаємин.

Важливим гарантом забезпечення виконання завдань і функцій органів місцевого самоврядування, а відповідно, їхньої справжньої самостійності в межах Конституції і законодавства України, є місцевий бюджет. Тому у дослідженні особлива увага звертається на питання контролю за доходами та видатками місцевих бюджетів, які сьогодні залишаються неврегульованими. Визначено, що одним з найважливіших напрямків роботи є контроль за процесом формування та виконання місцевих бюджетів на всіх рівнях, що вимагає забезпечення прозорості у діяльності усіх владних структур – від сільської ради до Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Такий контроль дозволяє відстежити бюджетні потоки будь-яких напрямків.

У зв’язку з тим, що в Україні практично відсутній зовнішній парламентський контроль за коштами місцевих бюджетів (оскільки Рахункова палата України здійснює контроль в основному за використанням коштів державного бюджету, залишаючи без належної уваги виконання місцевих бюджетів), у дисертації обґрунтовано новий концептуальний підхід до здійснення фінансового контролю на регіональному рівні за раціональним використанням бюджетних коштів, заснований на використанні моделі міжбюджетних відносин.

У третьому розділі – "Механізми вдосконалення парламентського фінансового контролю на регіональному рівні" – запропоновано три механізми: правовий, організаційний та механізм вдосконалення кадрової політики.

Сьогодні Рахункова палата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, здійснюючи контроль за використанням коштів бюджету автономії, не може втручатися в процес надходження коштів до бюджету автономії, а також впливати на правопорушників. Тобто, як спеціальний інструмент парламентського контролю, вона значно обмежена у повноваженнях.

Забезпечення незалежності фінансового контролю безпосередньо пов’язане з наданням органу парламентського фінансового контролю особливого статусу поміж вищими органами державної влади.