МЕЛЬНИК ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ

Короткий зміст

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, охарактеризовано стан її наукової розробки. Визначено мету, основні завдання, об’єкт, предмет та методологічні засади наукової роботи. Сформульовано наукову новизну, теоретичні та практичні результати, а також вказано про апробацію результатів дослідження і наявність публікацій за темою дисертації. 
12
Розділ 1 «Генезис нормативно-правового забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю» складається з трьох підрозділів та присвячений визначенню теоретичних основ генезису правового регулювання соціального захисту осіб з інвалідністю на території нинішньої України за різних періодів, а також з’ясуванню ознак кожного з них.
У підрозділі 1.1 «Виникнення та еволюція соціального захисту осіб з інвалідністю на території українських земель у дорадянську добу (до 1917 р.)» відзначено, що упродовж усього дорадянського періоду на територіях українських земель відбувався складний процес формування соціального захисту осіб з інвалідністю, який відображав стан та динаміку розвитку суспільства та держави. Встановлено, що генезис правового регулювання соціального захисту осіб з інвалідністю на українських землях тісно пов’язаний із: 1) процесами соціального розвитку суспільства та держави;
2) розвитком суспільних інституцій соціального спрямування; 3) поступовим впливом держави на систему соціального захисту соціально вразливих категорій осіб; 4) формуванням засад правового регулювання соціального захисту соціально вразливих категорій осіб.
Основними етапами формування та розвитку соціального захисту осіб з інвалідністю упродовж дорадянської доби (до 1917 р.) були: 1-й етап (до 988 р.); 2-й етап (988 р. - початок XVI ст.); 3-й етап (початок XVI ст. - 1917 р.).
Встановлено, що дорадянський етап соціального захисту соціально вразливих осіб характеризується поступовим формуванням правового регулювання системи державного та недержавного соціального захисту, соціального страхування осіб з інвалідністю. Принципами правового регулювання соціального захисту осіб з інвалідністю у дореволюційний період стали: 1) пріоритетність інтересів держави щодо системи соціального захисту; 2) вибірковість застосування системи соціального захисту; 3) фрагментарність та декларативність визнання права на соціальний захист та інших тісно пов’язаних із ним прав; 4) домінування підзаконного нормативного регулювання відносин соціального захисту.
У підрозділі 1.2 «Становлення та розвиток правового регулювання соціального захисту осіб з інвалідністю на території українських земель у радянську добу (1917-1991 рр.)» підкреслено, що формування соціального захисту осіб з інвалідністю у радянський період пов’язане зі складними політико-правовими, ідеологічними та іншими чинниками, які зумовлювали формування та становлення радянської держави та права.
Зазначено, що правове регулювання соціального захисту осіб з інвалідністю у період радянської доби спрямовано на: 1) формування та розвиток системи соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до потреб та інтересів держави; 2) формально-декларативне визнання права на соціальний захист та інших тісно пов’язаних із ним прав; 3) конституційне закріплення засад та принципів соціального захисту осіб з інвалідністю;
4) домінування підзаконного нормативно-правового регулювання соціального
захисту осіб з інвалідністю; 5) розвиток державного соціального захисту осіб інвалідністю; 6) формування формально-декларативних засад моніторингу, нагляду та контролю за дотриманням законодавства про соціальний захист осіб з інвалідністю.
Визначено, що основними етапами формування та розвитку правового регулювання соціального захисту осіб з інвалідністю протягом радянської доби (1917-1990 рр.) є: 1-й етап (1917-1937 рр.); 2-й етап (1937-1978 рр.); 3-й етап (1978-1990 рр.).
Акцентовано, що радянський етап соціального захисту осіб з інвалідністю характеризується процесом поступового утвердження державного соціального захисту та домінуючого впливу держави на систему соціального страхування та недержавний соціальний захист. Правове регулювання соціального захисту осіб з інвалідністю у радянський період характеризується наступним: 1) конституційним, формально-декларативним характером; 2) домінуванням підзаконного нормативно-правового регулювання; 3) наявністю безсистемного законодавства з питань соціального захисту; 4) утвердженням законодавчого регулювання пенсійного забезпечення осіб з інвалідністю.