МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НЕВИПЛАТОЮ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, СТИПЕНДІЇ, ПЕНСІЇ ЧИ ІНШИХ УСТАНОВЛЕНИХ ЗАКОНОМ ВИПЛАТ Автореферат

У вступі розкриваються сутність і сучасний стан вивчення наукової проблеми, обраної автором для дослідження, обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, визначаються мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, його методологічна й теоретична основи, формулюються положення, які характеризують наукову новизну роботи, теоретичне та практичне значення зроблених висновків, апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 «Криміналістична характеристика невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Предмет посягання злочину, пов’язаного з невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат» зроблено висновок, що предметом посягання у злочині, передбаченому ст. 175 КК України, є грошові кошти (за винятком випадків заміни їх на матеріальні цінності чи іншу натуральну форму оплати праці), які повинні виплачуватись відповідним особам в конкретному наперед встановленому розмірі як заробітна плата, стипендії, пенсії чи інші установлені трудовим законодавством України чи законодавством про соціальний захист населення виплати систематичного характеру, на які вони мають право за умови настання конкретного, вказаного у відповідному нормативно-правовому акті юридичного факту.

У підрозділі 1.2 «Спосіб, обстановка та слідова картина невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат» запропоновано виокремити наступні способи вчинення цього виду злочинів: ненарахування і невиплата (неперерахування на особистий рахунок, непередання певних товарів в рахунок заробітної плати) заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат; нарахування, але наступна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат у готівковій формі; нарахування, але наступне неперерахування заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат на особистий рахунок конкретної фізичної особи; нарахування, але наступне непередання певних товарів, дозволених для виплати в рахунок заробітної плати.

Автор дисертації погоджується з В. В. Тіщенком, що у структуру обстановки вчинення злочину необхідно включити наступні елементи: часову характеристику розвитку події злочину; просторову характеристику на всіх її етапах; матеріальну обстановку місця підготовки, вчинення і приховування злочину (якщо вони не збігаються, не відбувалися в одному і тому ж місці); погодні і інші природно-кліматичні умови; поведінку учасників події; соціально-побутові і психологічні відносини між учасниками події; умови загального характеру, на фоні яких протікала злочинна подія (суспільні заходи, криза і т. п.); обставини, що сприяють чи перешкоджають підготовці, здійсненню і прихованню злочину. Зроблено висновок, що місцем невиплати заробітної плати є, як правило, «робоче місце злочинця», обладнане необхідними для цього знаряддями і засобами. «Робоче місце злочинця» можна умовно диференціювати залежно від виду виплат, про які йдеться в диспозиції ст. 175 КК України. Так, у випадку невиплати заробітної плати, місцем вчинення злочину є, як правило, приміщення, які на відповідних законних підставах займають підприємства, установи, організації чи громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності та у яких має місце вчинення злочину будь-яким із передбачених способів. А саме мова, звичайно, про спеціально обладнані відповідними засобами для розрахунку та нарахування заробітної плати, приміщення бухгалтерії, в яких, за наказом керівника, відбувається розрахунок, нарахування та виплата (чи перерахування на особистий рахунок) заробітної плати. Зауважено, що на відміну від деяких видів виплат (стипендії, пенсії тощо), які виплачуються один раз на місяць, заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць (двома платежами). У такий спосіб, часом вчинення аналізованого злочину можна вважати останню годину робочого дня, наступного за тим, коли відповідно до установленого колективним договором чи законодавством порядку мав бути виплачений третій платіж (з моменту, коли керівник підприємства, установи, організації чи громадянин-суб’єкт підприємницької діяльності перестав платити).

Аналізуючи слідову картину вчинення злочину, зроблено висновок, що загальним для всіх досліджуваних діянь буде участь у слідоутворенні головного бухгалтера та керівника підприємства, установи, організації чи громадянина-суб’єкта підприємницької діяльності. Саме вони виступають слідоутворюючими об’єктами в цьому процесі взаємодії.

У підрозділі 1.3 «Криміналістично значущі ознаки особи злочинця та особи потерпілого» зроблено висновок, що за певної схожості з іншими злочинцями, особа, що є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 175 КК України, має свою специфіку та становить окремий тип особистості та її поведінки. Так, лідируючі позиції серед них займають громадяни України (99%), жителі міст (87%), безпартійні (99%), особи з вищою та неповною вищою освітою (75%), за місцем праці, навчання чи проживання характеризуються позитивно (97%), одружені (95%), які мають на утриманні неповнолітніх дітей (56%), раніше не судимі (85%), які не перебували на обліку у психіатричному, наркологічному диспансері (100%). Вік типового керівника підприємства, установи, організації чи громадянина-суб’єкта підприємницької діяльності, що безпідставно не виплачували установлені законом виплати, як правило, коливається від 33 до 55 років (90%). Необхідно зауважити, що керівники чи громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності, що безпідставно не виплачували установлені законом виплати, до моменту вчинення злочину, як правило, тривалий час обіймали керівні посади на суб’єкті господарювання, де утворилася заборгованість чи на інших підприємствах, установах, організаціях (від 7 до 30 років) (85%).

Коло потерпілих від цього злочину може бути значно ширшим, ніж воно означене в диспозиції ст. 175 КК України. Вказівка на громадянство потерпілого не відповідає соціальному змісту цієї кримінально-правової норми, яка має захищати соціальні права не тільки громадян України, а і будь-якої особи, права якої на отримання відповідних установлених законом виплат порушуються. Виокремлено тільки одну спільну ознаку потерпілого від цього злочину, а саме – легальну (або формальну) ознаку. Проте, як правило, серед потерпілих від цього виду злочину є громадяни України (97%), жителі сіл, селищ та селищ міського типу (58%), безпартійні (100%), особи з середньою, середньо-спеціальною та середньо-технічною освітою (85%), за місцем праці, навчання чи проживання характеризуються позитивно (95%), особи, що не мають судимості (95%), не перебувають на обліку у психіатричному та наркологічному диспансерах (100%).

Розділ 2 «Порушення кримінальної справи і початковий етап розслідування злочинів, пов’язаних з невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат» складається з трьох підрозділів, які логічно об’єднані дослідженням попередньої перевірки повідомлень про злочини та окремих питань початкового етапу розслідування невиплат заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (типових слідчих ситуацій, особливостей організації та планування, конструювання та перевірки версій, попередження та подолання протидії розслідуванню).

У підрозділі 2.1 «Аналіз та оцінка первинного матеріалу і прийняття рішення про порушення кримінальної справи» обґрунтовано висновок, що попередня перевірка повідомлень про злочини, пов’язані з невиплатою заробітною плати (інших установлених законом виплат) – це самостійний етап їх розслідування.

Виокремлено низку типових ситуацій, які можуть виникати під час проведення перевірки повідомлень про злочини, передбачені ст. 175 КК України. Всіх їх за достатністю (повнотою) первинної (вихідної) інформації про вчинений злочин можна умовно поділити на: ті, які потребують додаткової (складнішої із структурної точки зору) перевірки; ті, які такої перевірки не потребують або потребують в меншій мірі. Кожну з цих підгруп, своєю чергою, можна класифікувати за різноманітними критеріями, наприклад: залежно від форми власності суб’єкта господарювання та частоти зміни керівництва; залежно від часу утворення заборгованості; залежно від кількості працюючих тощо. Доведено, що вибір конкретних криміналістичних засобів попередньої перевірки за цих ситуацій і тактика їх застосування залежать, насамперед, від отриманої інформації: її джерела, повноти і достовірності. Виокремлено типові перевірочні версії цього етапу розслідування та запропоновано алгоритм дій слідчого за кожної з них.

У підрозділі 2.2 «Типові слідчі ситуації та особливості їх перевірки на початковому етапі розслідування» автор погоджується із висловленою у криміналістичній літературі думкою щодо необхідності деталізації загального критерію класифікації слідчих ситуацій залежно від наявності сприятливого чи несприятливого стану і обстановки розслідування. Відповідно до нього за ступенем складності слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування невиплат заробітної плати (інших установлених законом виплат), доцільно поділяти на: неускладнені (прості), ускладнені та складні. А за ступенем результативності розв’язання слідчих ситуацій, складні, своєю чергою, виправдано диференціювати на: «вирішувані», «ускладненовирішувані» і «невирішувані» – враховуючи те, що чинник складності визначатиметься ступенем перешкод, які впливають на стан і обстановку розслідування.

Встановлено, що абсолютну більшість ситуацій, що виникають на початковому етапі розслідування досліджуваного виду злочинів, можна віднести до неускладнених (простих), очевидних, безконфліктних. У результаті дослідження зауважено, що найпоширенішою підставою класифікації слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування є характер вихідної інформації, що служить приводом до порушення кримінальної справи.

У підрозділі 2.3 «Особливості організації та планування розслідування злочинів, пов’язаних з невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат» обґрунтовано, що організовуючи розслідування слідчий приймає рішення про: 1) визначення версій, які будуть перевірятися; 2) послідовність цієї перевірки; 3) сукупність завдань, що вирішуватимуться щодо кожної сконструйованої версії; 4) визначення засобів вирішення окреслених завдань. Під час розслідування злочинів аналізованого виду конструюються такі типові слідчі версії щодо характеру події, що відбулась: вчинено злочин, передбачений ст. 175 КК України; злочин, пов’язаний з невиплатою заробітної плати (інших установлених законом виплат), відсутній; злочин, пов’язаний з невиплатою заробітної плати (інших установлених законом виплат), відсутній, проте мав місце інший злочин; заявник добросовісно помиляється, і в події, що повідомляється ним, немає складу злочину, а мають місце цивільно-правові, дисциплінарні відносини між працівниками і керівником підприємства, установи, організації чи громадянином-суб’єктом підприємницької діяльності чи є підстави для притягнення керівника підприємства, установи, організації чи громадянина-суб’єкта підприємницької діяльності до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП. Серед типових версій початкового етапу розслідування виокремлено також версії: щодо суб’єктного складу злочину; щодо причин невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат; щодо кількості осіб, яким не виплачувалась заробітна плата (інші установлені законом виплати); щодо терміну утворення заборгованості.

У підрозділі 2.4 «Попередження та подолання протидії розслідуванню» виокремлено найбільш поширені форми протидії під час розслідування злочинів аналізованого виду, які вирізняють за спрямованістю дій: приховування даних про подію злочину та причетних до нього осіб (намагання повністю чи частково знищити сліди злочину; здійснення психологічного, фізичного впливу на потерпілих, щоб запобігти їх зверненню до правоохоронних органів тощо) і втручання в розслідування злочину (здійснення психологічного чи фізичного впливу на потерпілих, свідків з метою схилення їх до давання неправдивих показань; підкуп із метою схилення до давання неправдивих або відмови від давання показань (висновку) потерпілих, свідків, експертів; здійснення психологічного впливу на слідчого тощо).

Запропоновано засоби з подолання протидії розслідуванню аналізованого виду злочину, зокрема: психологічний вплив на конкретну протидіючу особу, щоб вона самостійно відмовилась від подальшої протидії та своєчасне її попередження.

Розділ 3 «Особливості тактики виконання окремих слідчих дій, наступний та завершальний етапи розслідування злочинів, пов’язаних з невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат» складається з чотирьох підрозділів, які логічно об’єднані дослідженням тактичних і процесуальних питань проведення окремих слідчих дій під час розслідування невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат, наступного, завершального етапів розслідування та питань профілактики злочинів аналізованого виду.

У підрозділі 3.1 «Особливості виїмки, обшуку та огляду документів» звернуто увагу, що своєчасне проведення виїмки позбавляє злочинців можливості приховати від слідства чи знищити бухгалтерські та інші документи фінансово-господарської діяльності і предмети, що мають значення для справи. Тому виправдано зазначену слідчу дію проводити без зволікань – відразу після порушення кримінальної справи. У випадку виникнення підозри щодо підробки документів фінансово-господарської звітності чи у випадку їх відсутності, обов’язково необхідно провести виїмку їх других екземплярів у відповідних установах банків, пенсійних та інших спеціальних фондах, податкових адміністраціях тощо з метою порівняння їх змісту із змістом вилучених на підприємстві, установі, організації чи у громадянина-суб’єкта підприємницької діяльності екземплярів цих документів. Для чіткого окреслення кола і обсягу документів, що можуть містити чи засвідчувати інформацію, яка має значення для розслідування злочину, вже перед проведенням зазначеної слідчої дії необхідно отримати консультацію спеціаліста. Зауважено, що за допомогою виїмки не завжди можна отримати всі потрібні документи. За цих умов виявити і вилучити необхідні документи можливо лише з допомогою обшуку. Вилучені документи необхідно уважно оглянути. Огляд документів має своїм завданням виявлення та фіксацію таких їхніх ознак, які надають документам значення або речових доказів, або власне документів.

У підрозділі 3.2 «Особливості тактики допиту окремих категорій осіб» зроблено висновок, що особливості конкретних різновидів допиту полягають, насамперед, у його предметі, процесуальному становищі допитуваного та його бажанні давати показання. Для їх розгляду всіх допитуваних осіб залежно від процесуального становища, яке вони займають під час розслідування злочину, згруповано на кілька груп: свідки; потерпілі; підозрювані (обвинувачені). Зауважено, що у аналізованій категорії справ слідчий зіштовхується із ситуацією, що зазначені особи частіш за все мають певну спеціальну освіту, в результаті чого досконало володіють характерною для певної професії термінологією, з якою слідчий може бути не знайомим. Тому до проведення допиту необхідно ретельно готуватися, проконсультувавшись попередньо із відповідними спеціалістами.

Запропоновано оптимальний перелік обставин, що входять у предмет допиту різних категорій осіб під час розслідування злочинів аналізованого виду.

У підрозділі 3.3 «Особливості підготовки та призначення судових експертиз» зауважено, що серед судових експертиз, які так чи інакше призначаються у справах означеної категорії, зустрічаються: почеркознавча (9%), бухгалтерська (55%), комп’ютерно-технічна (15%) та техніко-криміналістична експертиза документів (21%). Зроблено висновок, що у справах аналізованої категорії обов’язково необхідно призначати судово-бухгалтерську експертизу. Це доцільно робити відразу, як виникнуть запропоновані в цьому підрозділі випадки обов’язкового її призначення та буде зібрано усі необхідні для дачі висновку матеріали. Зауважено, що за наявності найменших сумнівів щодо справжності документів, зібраних для проведення судової експертизи, або їх реквізитів, спочатку необхідно призначити судово-технічну експертизу документів, а потім уже – судово-бухгалтерську. Якщо ж виникне необхідність у встановленні виконавця того чи іншого рукописного тексту у документі, необхідно спочатку призначити судово-почеркознавчу і тільки після неї уже, як і в попередньому випадку, – судово-бухгалтерську експертизу.

У підрозділі 3.4 «Наступний і завершальний етапи розслідування та окремі питання попередження невиплат заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат» автор зазначає, що на наступному і завершальному етапах здійснюється систематизований контроль якості вирішення завдань попередніх етапів та має місце ретельна перевірка підстав обвинувачення. Найбільшого значення для побудови структури наступного етапу розслідування має позиція особи щодо пред’явленого їй обвинувачення у вчиненні інкримінованого злочину. З урахуванням цього виокремлено наступні типові слідчі ситуації: обвинувачений визнає себе винним у повному обсязі пред’явленого обвинувачення; обвинувачений визнає себе винним частково; обвинувачений не визнає себе винним у повному обсязі пред’явленого обвинувачення. Кожна з названих типових слідчих ситуацій має свою специфіку і аналізується автором дисертації, який, виокремлює конкретні тактичні завдання розслідування за цих ситуацій і пропонує необхідний для їх вирішення алгоритм дій слідчого. На завершальному ж етапі, оцінивши ще раз достатність, достовірність, допустимість та належність доказів, слідчий, за наявності підстав, приймає рішення про закінчення розслідування. Зауважено, що на цьому етапі розслідування можуть складатися наступні слідчі ситуації: досудове слідство закінчене і кримінальна справа з обвинувальним висновком направлена в суд (95%); досудове слідство зупинене (як правило, внаслідок тяжкого захворювання обвинуваченого, що перешкоджає закінченню провадження у справі ( п. 2 ч. 1 ст. 206 КПК України)) – 5% випадків.

Розглядаючи питання попередження невиплат заробітної плати (інших установлених законом виплат), підкреслено, що різний зміст причин та умов, які сприяють вчиненню злочину, передбаченому ст. 175 КК України, їх різна масштабність обумовлює і відмінності у засобах з їх встановлення та усунення. З урахуванням цього виокремлено і проаналізовано окремі форми попереджувальної діяльності слідчого під час розслідування досліджуваного виду злочинів.