У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та гіпотезу дисертаційного дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, наведені данні щодо її впровадження та апробації.
Упершому розділі – “Теоретичні засадимоделювання як одного змеханізмівприйняття та оптимізації рішеньв освітній сфері” –аналізується сучасний стан досліджуваної проблеми, здійснено міждисциплінарний аналіз теоретико-методологічних засад моделювання як методу та механізму прийняття державно-управлінських рішень в освітній сфері,надається типологія моделювання у природничих та суспільних науках,здійснено аналіз досягнень у сфері інноваційних технологійприйняття державно-управлінських рішень.
Висвітлені теоретичні основи моделювання державного управління освітою, розкрито питання про необхідність дослідження моделювання як механізму прийняття та оптимізації рішень у сфері державного управління освітою.На основі аналізу досвіду вітчизняних науковців робиться висновок про те, що запозичення та впровадження закордонних моделей державного управління освітою не дає позитивних наслідків, оскільки не враховуються національні традиції, специфіка та тенденції, закономірності, методологічні принципи розвитку вітчизняного досвіду. Тому мова йде про оптимізацію існуючих механізмів функціонування державного управління освітою та врахування особливостей розвитку вітчизняних наукових підходів. У цьому контексті розвиток сучасної методології моделювання державного управління освітою – об’єктивна передумова удосконалення процесу модернізації теорії і практики державного управління освітою.
Акцентується положення про те, що сучасна наука й практика державного управління освітою доводить необхідність системного, практично орієнтованого удосконаленнягалузі.У зв’язку з цим актуалізується питання моделюваннястратегічного розвитку національної системи державного управління освітою, підвищення її ефективності та дієвості у контексті вибору Україною євроінтеграційного шляху розвитку.
З’ясовано, що розробка теоретичних основ механізму моделювання національної системи державного управління освітою у діалектичній єдності із адаптацією результатівдо сучасних вимог здатнаоптимізувати державне управління освітою і має стратегічні перспективи в процесі реформування галузі.
Підкреслюється, що технологічні суперечності, що виникають між державою і суспільством, свідчать про те, що з одного боку, держава має сприяти розвитку соціальних самоорганізованих систем (системи державно-громадського управління освітою) і “служити” їхнім інтересам, з іншого – вона своєю суб’єктивно зумовленою управлінською діяльністю обмежує саморозвиток цих систем. Йдеться про суб’єктивно-об’єктивну соціально-управлінську систему, розвиток якоїпостійно перебуває у суперечливому процесі взаємодії суспільства і держави.
Проведений міждисциплінарний аналіз теоретичних основ дослідженнямоделювання якмеханізмуприйняття державно-управлінських рішеньв освітній сфері спирався на досвідмоделювання у природничих та суспільних науках, досягнень у сфері технологій прийняття державно-управлінських рішень, що сприяло усвідомленню ролі й місця моделювання в державному управлінні освітою на сучасному етапі.
Сучасні синергетичні технології моделювання в системі державного управління освітою –ознака модернізації системи державного управління освітою, в якій суб’єктом моделювання є людина з її прагненнями і бажаннями, талантом, здібностями та особливістю, а об’єктом моделювання– реальні об’єкти державного управління освітою.
Впровадження цих технологій стане результатом інноваційного процесу (інноваційним продуктом), тоді коли увага теоретиків і практиків приділятиметься проблемі розробки випереджувальної моделі державного управління освітою,побудованої за участю математичних та новітніх інформаційних технологій, що дозволить успішно та ефективно впливати на прийняття державно – управлінських рішень в освіті.
Аналіз теоретичних основ механізму моделювання в системі державного управління освітою свідчить про доцільність використання теорії синергетики,обґрунтування на цій основі ефективних напрямків побудови моделей, механізмів забезпечення прийняття та реалізації державно-управлінських рішень, які базуються на системному підході до підвищенні фахової кваліфікації представниківорганів державного управління освітою.
Сучасна теорія й практика державного управління освітою доводить необхідність системного удосконалення галузі, подальшої розробки теоретичних засад моделювання як механізму в процесі розвитку державного управління освітою. У зв’язку з цим актуалізується питання стратегічного моделювання державного управління освітою, підвищення його ефективності та дієвості, осмислення системної функції державного управління освітою у процесі становлення громадянського суспільства.
Розробка теоретичних основ моделювання як механізму прийняття та оптимізації державно-управлінських рішень в освіті має здійснюватись у діалектичній єдності із прогнозування результатів цієї діяльності як відкритої системи у контексті із актуальними завданнями оптимізації координуючих функцій державної політики в Україні.
Другий розділ – “Сутнісні особливості моделювання процесу державного управління освітою”– присвячено дослідженню сутнісних особливостей моделювання державного управління освітянською галуззю.
Підкреслюється, що механізм моделювання в системідержавного управління освітоювиступає детермінантою прийняття ефективних рішень у галузіі тому потребує розкриття та аналізу як із позицій дослідження його ефективності, так і з позицій філософії.
Досягненню цієї мети, зокрема, сприятиме проведений теоретичний аналіз взаємозв’язку державного управління освітою та механізму моделювання. В контексті аналізу даного питання визначимось із змістом основних категорій. Під “моделюванням” державного управління освітою розуміється механізм побудови моделей під час прийняття та оптимізації державно-управлінських рішень в освіті.Аналізуючи проблеми присвячені різним аспектам механізму моделювання державногоуправління освітою, робимо висновок, що модель державного управління освітою існує у трьох типових вимірах:
- модель як філософська категорія, абстрактний образ реального об’єкта державного управління;
- модель як детальна характеристика об’єкта, що відтворює характерні ознаки, структуру об’єкта державного управління (описувальна модель);
- модель як технологія, інноваційна технологія, яка дозволяє безпосередньо впливати на державне управління.
Характеризуючи кожну площину, кожен із аспектів механізмумоделювання слід відмітити, що не принижуючи важливу теоретико-методологічну роль філософії моделювання, також віддаючи належне досконалим описувальним моделям, слід все ж віддати перевагу інноваційним моделюючим технологіям, таким, які шляхом варіації управляючих параметрів дозволяють за участю новітніх інформаційних технологій швидко і адекватно прогнозувати та приймати державно-управлінські рішення.
