МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ НЕЛЕГАЛЬНІЙ МІГРАЦІЇ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

            Актуальність теми дисертаційного дослідження. Міжнародна міграція набула глобального характеру та особливої актуальності з кінця 80-х – початку  90- х років ХХ ст., коли всі континенти опинилися під впливом даного явища. На сьогодні кардинальне розв’язання проблем міжнародної міграції знаходиться в епіцентрі міжнародних відносин. Однією з існуючих конфліктогенних проблем міжнародної міграції є такий її різновид, як нелегальна міграція. За даними ООН, з 1975 р. чисельність мігрантів у світі збільшилась удвічі та досягла 175 млн. чоловік. Кількість нелегальних мігрантів у світі за останні 10 років зросла до 30 млн. чоловік (і це дуже приблизні дані, бо нелегальна міграція є надзвичайно латентним явищем).

Для ефективної протидії нелегальній міграції слід вдосконалювати універсальні міжнародні норми, механізми та процедури. Невід’ємно від них мають розвиватися регіональні механізми протидії, які також відіграють важливу роль у сфері міжнародного співробітництва. Окрім того, в кожній державі з урахуванням її економічного становища, політичних, правових та соціальних умов розвитку, слід створити власні механізми протидії нелегальній міграції.

Нелегальна міграція є суттєвою проблемою і для України. Вона виступає провокативно-конфліктогенним фактором у соціальній, політичній та інших сферах. Аналіз основних проблем міжнародно-правової протидії нелегальній міграції сприятиме формуванню та реалізації на практиці цілісної концепції українського міграційного законодавства та політики.

У зв’язку з тим, що нелегальна міграція потребує комплексного підходу, в даному дослідженні протидія нелегальній міграції представлена у трьох ракурсах: захисту прав людини-нелегального мігранта; боротьби з транснаціональною організованою злочинністю, яка поширює свою діяльність на нелегальне переправлення мігрантів; протидії незаконному перетинанню кордонів.

Міжнародна міграція почала відігравати значну роль у кінці ХІХ – початку ХХ ст. Саме в цей період старі наукові підходи почали трансформуватися і започатковуватися нові. Про існування нелегальної міграції заявляли такі відомі дослідники міжнародного права того періоду, як І. Блюнчлі, Ф. Ліст, Є.П. Казанський, М.М. Коркунов, Ф.Ф. Мартенс, Л.Ф.Л. Оппенгейм, В.І. Пєроговський, О.О. Ейхельман. Наприкінці 50-х років ХХ ст. почалось поступове відродження досліджень у галузі міграції. Особливу увагу у радянський період привертають роботи В.І. Переведенцева, І.М. Занданова, Л.Л. Рибаковського, Ж.А. Зайончковської, І.С. Матліна, А.В. Топіліна та ін.

Протягом останнього десятиріччя почали з’являтися доктринальні розробки, які спеціально присвячені проблемі нелегальної міграції. Наприклад, у США проблему нелегальної міграції досліджують відомі фахівці міжнародного міграційного права Т. Александр, Д. Мартін, Р. Босвелл. Наукові школи створено у Канаді, Австралії та Великобританії: Р. Епплярд, Р. Плендер, Гай С. Гудвін-Гілл. З країн СНД та Балтії найбільш систематизовані та комплексні дослідження нелегальної міграції у демографічних, соціологічних та юридичних напрямах проводять В.С. Айрапетов, Л.А. Арутюнян, А.Г. Вишневський, Г.С. Вітковська, Л.М. Дробижева, Ж.А. Зайончковская, А.Г. Здравомислов, Ю.М. Колосов, В.В. Лунеєв, Е.А. Паїн, Л. Саккеус, В.О. Тішков, Б.Л. Цілевич тощо.

Слід звернути увагу на те, що в Україні, починаючи з 1990 р., опублікована значна кількість робіт, присвячених міграційній проблематиці. Відзначимо таких вчених, як: О.Г. Бабенко, В.І. Банних, А.С. Довгерт, В.І. Євінтов, О.А. Малиновська, В.О. Новік, В.І. Олефір, О.М. Овсюк, О.І. Піскун, Н.В. Плахотнюк, І.М. Прибиткова, Ю.І. Римаренко, М.О. Шульга, Р.Ш. Чілачава, С.Б. Чехович та ін. На аспекти прав людини та мігранта, проблему імплементації міжнародного права, які також є актуальними при вивчені проблеми нелегальної міграції, звертають увагу такі дослідники, як В.Н. Денисов, В.Г. Буткевич, Ю.М. Тодика, Ю.С. Шемшученко та ін.