МОДЕЛЮВАННЯ ТА ШЛЯХИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ КОРЕКЦІЇ ДЕФІЦИТУ ЗАЛІЗА В ОРГАНІЗМІ ЩУРІВ

Короткий зміст

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проведено на 269 білих безпородних самках щурів масою 140–160 г з дотриманням усіх вимог щодо роботи з лабораторними тваринами згідно з правилами Директиви ЄЄС № 609 (1986) та наказом МОЗ України від 01.11.00 № 281.

У відповідності до завдань роботи щури були розподілені на чотири групи:

I (контрольна) – 41 інтактна тварина;

II – 38 щурів, яким відтворювали модель латентного залізодефіциту та вивчали показники обміну заліза в організмі, структурно-функціональний стан печінки та слизової оболонки тонкого кишечника;

III – 98 здорових щурів, у яких вивчали вплив природних факторів на показники обміну заліза в організмі, структурно-функціональний стан печінки та слизової оболонки тонкого кишечника, а саме: у 1-й підгрупі (30 щурів) – вплив залізистої МВ «Настуся»; у 2-й підгрупі (36 щурів) – вплив сапонітових глин; у 3-й підгрупі (32 щури) – вплив поєднаного використання сапоніту та МВ «Настуся». Ці дані у подальшому використовувались для оцінки коригуючого впливу природних факторів при моделюванні патологічного стану;

IV – 92 щури, у яких після моделювання латентного залізодефіциту вивчали можливість його корекції за допомогою природних факторів: у 1-й підгрупі (32 щури) – вплив залізовміщуючої МВ «Настуся»; у 2-й (32 щури) – вплив сапонітових глин; у 3-й (28 щурів) – вплив поєднаного використання сапоніту та МВ «Настуся».

З метою вирішення поставлених в даній роботі завдань була створена модель ЛДЗ шляхом утримання експериментальних тварин упродовж місяця на залізодефіцитному раціоні (отримано патент). Корм було виготовлено на дистильованій воді з рафінованих продуктів, що не містять заліза, дотримуючись життєво необхідних співвідношень білків, жирів та вуглеводів (казеїн, крохмаль, соняшникова олія), з додаванням оригінальної сольової суміші з розрахунку 100 мг на щура на добу, яка містила: NaCl – 40 мг, ZnCl₂  – 25 мг, CuCl₂  – 10 мг, CoCl₂  – 5 мг, KH₂PO₄  – 20 мг.

Залізисту МВ «Настуся» вводили у шлунок зондом 1 раз на добу (добова доза становила 1 % від маси тіла щура і розраховувалась індивідуально) у вечірній час з урахуванням біологічних ритмів тварин упродовж 14 діб. Відбір біологічного матеріалу (жовч, кров) здійснювали через 18–20 год. після навантаження.

У попередніх дослідженнях експериментальним шляхом було встановлено добову дозу стерильних сапонітових глин – 0,25 г/кг, яку вводили піддослідним тваринам у шлунок зондом у вигляді суспензії (ця доза не впливає на парціальні процеси в нирках) упродовж 14 днів.

При комбінованому використанні суспензію сапонітових глин вводили у перші та останні 3 доби 14-денного досліду. Поміж цим протягом 8 діб піддослідним щурам вводили МВ «Настуся».

Для вирішення завдань дисертаційної роботи було використано ряд лабораторних тестів. Комплекс гематологічних досліджень складався з визначення кількості еритроцитів (уніфікований метод підрахунку за допомогою лічильної камери); приготування мазків крові уніфікованим методом, фіксація, забарвлення та дослідження морфології еритроцитів: наявності анізоцитозу, кількості мікроцитів. Концентрації гемоглобіну визначали геміглобінціанідним методом (набір реактивів «Філісіт – діагностика»), розраховували колірний показник. Проводили біохімічні дослідження: визначали рівень заліза у сироватці крові, загальну залізозв'язуючу здатність сироватки крові (ЗЗЗСК); обраховували ненасичену здатність організму зв'язувати залізо (НЗЗЗ) та коефіцієнт насичення трансферину залізом (набір реактивів «Філісіт – діагностика»). Визначали також активність ферментів аспартат- (АсАТ) і аланінамінотрансфераз (АлАТ) та вимірювали концентрацію загального білірубіну (Меньшиков В. В. с соавт., 1987; Алексєєнко Н. О. зі співавт., 2002; Беркало Л. В. зі співавт., 2003; Горячковский А. М., 2005).

У зібраній за 3 год. досліду (під тіопенталовим наркозом методом мікроканюлювання жовчного протоку щурів) жовчі визначали: об’єм у мілілітрах, віднесений до 100 г маси тіла; концентрацію та екскрецію сумарних жовчних кислот та холатів (СЖКХ); концентрацію та екскрецію холестерину; розраховували літогенний індекс (холатохолестериновий).

Щурів виводили з досліду шляхом швидкої декапітації під легкою ефірною анестезією, забір крові проводили у пробірки, які стабілізували гепарином. Гістологічні дослідження (органами-мішенями вважали тонкий кишечник та печінку) проводили за допомогою світлового мікроскопа. Встановлювали структурні порушення та прояви функціональної активності гепатоцитів за такими ознаками: зернистість цитоплазми, її колір, щільність; розміри та форма ядра, розподіл хроматину. При гістологічному дослідженні тонкого кишечника візуально оцінювали висоту ворсинок, їхню щільність, збереженість епітелію, його стан, стан ворсинкової судини, строми ворсинки. Матеріалом для гістохімічних досліджень були целоїдинові зрізи, на яких за методом Перлса (модифікація Лізона та Бантінга) визначали наявність заліза (Пирс Э., 1965).

Одержані результати аналізували методами статистики за допомогою пакета Microsoft Exсel – 2000 з використанням t-критерію Стьюдента та регресійного аналізу (Лапач С. Н. с соавт., 2000).