Молодик В.В. Кримінологічні та кримінально-правові аспекти відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов\'язкових платежів




  • скачать файл:
Назва:
Молодик В.В. Кримінологічні та кримінально-правові аспекти відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов\'язкових платежів
Альтернативное Название: Молодик В.В. Криминологические и уголовно-правовые аспекты ответственности за уклонение от уплаты налогов, сборов, других обязательных платежей
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

У вступі обгрунтовано актуальність вибраної теми, визначається мета, завдання, методологія та методи дослідження, теоретична та практична цінність дисерта­ції, наукова новизна й практичне значення, апро­бація результатів дослідження  і структура.


Розділ 1 ”Соціально-економічна обумовленість кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків” містить чотири підрозділи.


У першому – ”Цілі та природа оподаткування” - автор доходить висновку, що наявність недержавного сектора економіки, який формально не керований органами державного управління, зумовлює необхідність його взаємодії з державою шляхом вступу з останньою в податкові правовід­носини (тобто відносини, що складаються з приводу сплати пода­ткових платежів) і, як наслідок, податок з категорії економічної перехо­дить у категорію соціальну і політико-правову, як масштабний інструмент впливу держави на суб’єкти господарювання які безпосередньо не знаходяться в його управлінні. У цьому зв'язку визначення правового положення платників податків і державних податкових органів, видів податків та інших обов'язкових платежів, побудова чіткої і виваженої податкової системи України стає на сучасному етапі актуальною проблемою державного будівництва. Нині в Україні значна кількість правових документів у згаданій вище сфері приймається виключно виконавчими органами влади. Реалії сьогодення такі, що існують прецеденти або є реальна можливість їх виникнення, коли роз'яснення Державної податкової адміністрації України, інструкції, листи Міністерства фінансів, Національного банку України, чи інших органів виконавчої влади можуть істотно обмежувати положення закону або навіть суперечити йому, і подібна колізія далеко не єдина в податковому праві. Виходячи з цього, стверджується, що основою стабільності податкового законодавства є дотримання принципу конституційності, коли платника податків судова влада захищає не тільки від свавілля виконавчих органів влади, але в деяких випадках і від свавілля законодавця. Принципова концепція, яка має лежати в основі формування податкового законодавства, – це створення системи податкових законів прямої дії, які б виключали видання конкретизуючих підзаконних актів, що їх розвивають. Далі, на підставі проведеного аналізу, зроблено висновок, що в цілому податкова система України відповідає сучасним потребам – забезпеченню прибуткової частини  державного бюджету, однак вона не позбавлена ряду істотних недоліків, основними з яких є неузгодженість і невідповідність деяких податкових норм усталеним нормам цивільного і кримінального права.


 У підрозділі 2 – ”Історія кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків в Україні” - дисертантом проаналізовано історичний досвід розвитку кримінального законодавства щодо  відповідаль­ності за ухилення від сплати податків в Україні. Більш активне використання кримінальних, ніж адміністративних санкцій у період НЕПу було пов'язано з відносно мен­шими витратами на кримінальну репресію в той час. У дослідженні відзначається, що в 1922 році із загаль­ної кількості 107704 засуджених за злочини проти порядку управління майже 1/5 (20572) було засуджено за ухилення від сплати податків, у той час як за злочини проти особи було засуджено 19.476 осіб, за посадові злочини - 16241 особу. У 1924 році по Союзу РСР за ухилення від сплати по­датків було засуджено вже 26152 осіб. Велика кількість податкових зло­чинів призвела до необхідності створення податкових судів. Початок тридцятих років характеризувався поступовим скороченням застосування норм кримінального права в боротьбі з ухиленням від сплати податків. Починаючи з 1931 року приватний капітал у країні практично перестав існувати, а основними платниками податків стали державні підприємства. Як наслідок, з  кримінальних кодексів  республік СРСР були виключені статті щодо кримінальної відповідальності за злочини у сфері оподаткування. Такі основні ретроспективні положення кримінальної відповідальності за податкові злочини, які багато в чому визначили наступний розвиток відповідних кримінально-правових інститутів в Україні.


У підрозділі 3 – ”Податкова політика в Україні на сучасному етапі” - автором зроблено висновок, що на сучасному етапі розвитку еко­номіки існує протиріччя між виробником і державою. У суспільстві  поширеними є  дві точки зору на ухилення від сплати податків: підприємця, керівника підприємства, з одного боку, і урядового чиновника, який відає збором податків,  з іншого. Якщо з точки зору представника державного апарату неплатежами до бюджету обкрадається держава, то підприємець нерідко розцінює себе об'єктом утисків з боку тієї ж таки держави. Шлях вирішення даного конфлікту повинен бути тільки правовим. Як наслідок цього, зростає роль судової влади у врегулюванні конфлікту між бюро­кратичним апаратом держави і підприємцем (керівником державного під­приємства), бо в цей період здійснюється перехід від адміністративного регулювання податкових відносин до судового порядку їх регулювання. З урахуванням цих реалій дисертант приходить до висновку, що в податковому законодавстві України поступово буде посилюватися значення кри­мінально-правової заборони в протидії ухиленню від сплати податків, її попереджувальна і профілактична роль.


У підрозділі 4 – ” Підстави криміналізації діянь, пов'язаних з  ухиленням  від сплати податків” - на основі проаналізованого матеріалу і виходячи з загальновизнаних принципів криміналізації суспільно небезпечних діянь ( достатньо високий ступінь розповсюдження діяння, допу­стимість, доцільність, реальність, практична можливість встановлення правової заборони та ін.), автор визначив соціально-економічні і правові під­стави криміналізації діянь, пов’язаних з ухиленням від сплати податків, необережною несплатою податків, незаконним переведенням у готівку безготівкових коштів підприємств , установ і організацій та показав цей процес у розвитку. Досліджуючи проблеми встановлення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, автор встановив, що законодавець на кожному етапі реформування економіки (починаючи з 1986 р.) змінював акценти кримінально-правової заборони у сфері оподаткування. Вперше після переходу країни до економічних відносин з елементами “ринку”, дане правопорушення було криміналізовано законодавцем як самостійний склад злочину у 1986 році. Тоді Кримінальний кодекс України був доповнений статтею ст. 148-1. Кримінальна відповідальність за ст. 148-1 КК України наставала за умови, що зазначені в ній діяння вчинені протягом року після накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Автором відзначається, що законодавець визначив тоді ухилення від подачі декларацій про прибутки як злочин, який не становить великої суспільної небезпеки, про що свідчить санкція статті, яка не передбачала покарання у вигляді позбавлення волі. У той же час диспозицією даної статті взагалі не охоплювалось таке поняття, як вчинення злочину посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою. Кримінально караним визнавалося будь-яке ухилення від подання декларації про прибутки, несвоєчасне подання декларацій, вчинене протягом року після накладення адміністративного стягнення, незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді неодержання бюджетом податкових платежів.


            Поява статті 148-1 в КК України мала на меті врегулювання, передусім, взаємовідносин держави і суб'єктів підприємницької діяльності, які почали з проголошенням процесів “перебудови” у 1985 році активно займатися кустарно-ремісничими промислами, іншою індивідуальною трудовою діяльністю, прибутки яких фінансовими органами практично ніяк не контролювалися.  В умовах повної відсутності бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності індивідуальних і кустарно-ремісничих промислів (кооперативів) єдиною можливістю впливу контролюючих органів держави на новий прошарок платників податків - фізичних осіб, що не мають постійного місця роботи в установах, підприємствах і організаціях (де встановлювались фіксовані ставки оплати праці і оподаткування заробітної плати прибутковим податком), був контроль за самим обліком фізичних осіб, що займаються індивідуальними і кустарно-ремісничими промислами, і своєчасним поданням ними державним органам податкових декларацій у встановленому законом порядку. Ось чому передусім саме неподання податкових декларацій у випадках, передбачених ст. 148-1 КК України, каралося кримінальним законом.


            Дисертант відзначає також, що ст. 148-1 КК України з точки зору аналізу процесу криміналізації злочинів у сфері оподаткування ніякого іншого значення, окрім кримінологічного, не мала, оскільки широкого практичного застосування в діяльності правоохоронних органів даний склад злочину не знайшов. Про це свідчить практично повна відсутність будь-яких статистичних даних про застосування даної статті правоохоронними органами України в період 1986-1993 рр.


            Зміни в законодавстві, які були здійснені у 1993 році, - введення до Кримінального кодексу спеціальної норми “Ухилення від сплати податків з підприємств і організацій” в редакції Закону України від 26.01.93 Законодавець встановив кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків з підприємств і організацій службових осіб суб'єктів господарювання (вивівши за межі дії ст. 148-2 КК України фізичних осіб) і увів до санкції статті покарання у вигляді позбавлення волі до 2-х років Після цього у 1994 році, коли стаття 148-2 КК України була викладена в удосконаленій редакції, законодавець диференціював застосування кримінального закону із заподіянням збитків державі у значних, великих і особливо великих розмірах та посилив міру покарання до 10 років позбавлення волі за вчинення кваліфікованого злочину  (у редакції Закону України від 28.01.94)


Наведене свідчить, що застосування заходів кримінально-правового впливу на податкові відносини в період 1986-1997 рр. проводилось у декілька етапів: від протидії приховуванню прибутків громадянами, які здійснюють індивідуальну трудову діяльність, у тому числі працюючими в кооперативах (ст. 148-1 КК України в редакції 1986 р.), до виведення фізичних осіб за межі кримінального покарання (редакція ст. 148-2КК України 1994 р.), а згодом - введення кримінальної відповідальності як посадових осіб підприємств, установ і організацій, так і громадян - фізичних осіб (ст.148-2 КК України в редакції 1997 р.). На думку автора, це свідчить про те, що, з одного боку, наявною є стійка тенденція до зростання в Україні кількості податкових злочинів, а з іншого, очевидним є те, що кримінологічне прогнозування в ході роботи над створенням системи оподаткування в Україні практично не проводилось. У результаті податкове законодавство, як снігова грудка, збільшувалося в обсягах. Одночасно зростала кількість прорахунків і прогалин, для заповнення яких знову і знову доводилося вносити зміни у вже прийняті закони (у тому числі кримінальний) або вводити в дію нові. Реакція суспільства на такий  стан речей очевидна: замість закону, що відстає від сучасних реалій, а точніше, паралельно з ним у суспільстві формується “тіньовий закон”, ціле “тіньове законодавство”. В таких умовах податкова злочинність набувае здебільшого латентного характеру.


Наприкінці  автор доходить висновку, що поширювана  нині в періодичній  пресі думка про те, що сьогодні ухилення від сплати податків – це невід'ємний елемент організації бізнесу, об'єктивна умова його виживання, а застосування ст. 148-2 КК України суперечить інтересам суспільства і.т.ін., є поверховою і відображає інтереси лише частини суспільства. Існування в КК України правової норми, яка передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів і інших обов’язкових платежів, соціально обумовлене і необхідне.


Розділ 2 – ”Кримінологічна характеристика злочинів у сфері оподаткування” - містить два підрозділи. У першому – ” Стан, структура, динаміка злочинів, пов'язаних з ухиленням від  сплати  податків,  зборів  і інших обов'язкових платежів. Кримінологічне визначення податкової  злочинності  і  її  місце  в  структурі  економічної злочинності в Україні” -  автор обгрунтовує необхідність наукової розробки поняття кримінологічної характеристики податкової злочинності, як виду економічних злочинів, що мають певну специфіку. Як показав проведений дисертантом аналіз статистичних даних податкової міліції ДПА України, найбільша кількість податкових злочинів вчиняється у великих промислових центрах, містах обласного і районного значення, де існує найбільша кількість суб'єктів підприємницької діяльності приватної форми власності. Встановлена наявність тісної кореляційної залежності між рівнем податкової злочинності в тому або іншому регіоні України і часткою населення, яке працює  в сферах приватного бізнесу. Матеріали перевірок, проведених податковою міліцією спільно з податковими інспекціями, вказують, що порушення податкового законодавства кримінального характеру мають місце на підприємствах різних організаційно-правових форм. Серед виявлених порушників податкового законодавства державні підприємства складають  6,2%, акціонерні товариства – 32,8, товариства з обмеженою відповідальністю – 46,9, окремі підрозділи (представництва) інофірм – 2,6, приватні підприємці та інші фізичні особи – 11,5%. Характерними є і дані стосовно розподілу виявлених порушень податкового законодавства у великих і особливо великих розмірах, у тому числі за формами власності: приватна власність- 68%, власність колективних організацій – 15,7, спільна власність з участю іноземного капіталу - 7, державна власність 5,2, власність громадян – 1,8%


Структура податкових злочинів характеризується тим, що більше третини з них вчиняється групою осіб. Причому частка групових злочинів не залежить від розміру несплаченого податку, збору, інших обов’язкових платежів, а здебільшого зумовлена наявністю особливостей організації бухгалтерського обліку на кожному конкретному підприємстві, в установі, організації (ведення обліку одноособово директором чи головним бухгалтером, наявністю штату бухгалтерів з розподілом обов'язків обрахування окремих видів податків, ролі і засобів організації контролю з боку керівника тощо). Вчинення податкових злочинів групою осіб часто зумовлюється, окрім інших суб’єктивних обставин, такими причинами, як підпорядкованість головного бухгалтера керівнику підприємства, побоювання втратити роботу і т.ін.


Аналізуючи рівень рецидивної злочинності у сфері оподаткування, слід визнати, що доповнення ст.148-2 КК України у 1997 році такою кваліфікуючою ознакою, як спеціальний рецидив (вчинення злочину особою, раніше засудженою за умисне ухилення від сплати податків) припускає наявність відповідної кримінальної статистики, однак враховуючи, що активне застосування статті 148-2 КК України правоохоронними органами відноситься до періоду 1997-1998 рр., дати об'єктивну оцінку частці рецидивної злочинності в структурі податкових злочинів, за такий незначний проміжок часу неможливо за недостатньою кількістю даних, що підлягають аналізу.


 На підставі проведеного дослідження автором сформульовано кримінологічне визначення поняття податкового злочину як незаконного акту або серії незаконних актів, що здійснюються платниками податків, зборів та інших обов’язкових платежів (як фізичними особами, так і службовими особами юридичних осіб незалежно від форм власності, уповноваженими вести бухгалтерський облік і надавати звітність державним податковим органам), котрі зазіхають на бюджетну систему держави, вчиняються без застосування фізичної сили в рамках здійснення законної господарської діяльності з метою уникнути сплати встановлених законом податків, зборів та інших обов'язкових платежів, добитися вигод для власної комерційної діяльності або особистих матеріальних благ.


Далі в роботі вирішується проблема “оподаткування” кримінальних прибутків. Достатньо очевидним, на думку автора,  є той факт, що вчинення економічного чи іншого злочину, який призводить до заволодіння чужим майном, не утворює об'єкта оподаткування. При визначенні такого об’єкта необхідно виходити з факту придбання права власності на прибуток (майно).У випадку грабежу або крадіжки злочинець не набуває права власності на отримане. Крім того, такий злочинець і не думає приховувати прибутки від оподаткування, він переховує незаконно здобуте від вилучення, ухиляється від застосування покарання за злочин, що здійснив. Таким чином, вирішення проблем боротьби з ”тіньовими” прибутками бачиться не в  застосуванні кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, а, передусім, у створенні умов для виходу з ”тіні” підприємств усіх форм власності. Далі, виходячи з наявного практичного досвіду боротьби із злочинами у сфері оподаткування, автор доходить висновку, що відсутність у КК України самостійної норми, що передбачає кримінальну відповідальність за незаконне переведення в готівку безготівкових коштів підприємств шляхом надання кредитно-фінансовим установам завідомо неправдивих документів, негативно відбивається на правозастосовчій діяльності правоохоронних органів у цілому, не дає можливості вжиття дієвих заходів для протидії подібним злочинним промислам.


У підрозділі 2 -”Кримінологічна характеристика особи злочинця” - автором, виходячи з поняття ”особи злочинця”, виробленого кримінологічною наукою, зроблено спробу визначити місце такого складного феномену, яким є ”податковий злочинець”, у системі наукових уявлень про суспільство і його впливові на особу, соціальні і економічні процеси, мотивацію злочинної діяльності особи при здійсненні власної економічної діяльності. Характеризуючи особистість злочинця, що вчиняє податковий злочин, автор відзначає наявність у такої особи відповідних повноважень і покладення на неї обов’язків з ведення бухгалтерського обліку та звітності фінансово-господарської діяльності підприємства (власних доходів фізичною особою) з метою оподаткування, надання податковим органам декларацій і розрахунків. Поведінка злочинців до ухилення від сплати податків характеризується виконанням ряду дій, спрямованих на досягнення злочинної мети. У зв'язку з цим особа податкового злочинця (як і будь-якого іншого) - це особа людини, що вчинила не окреме правопорушення, а систему злочинних дій - злочинну діяльність, тобто яка вчинила ряд умисних, цілеспрямованих, передбачених кримінальним законом дій заради реалізації загального для них мотиву.


 


У дисертації вказується, що ознак, які однозначно атестують особистість злочинця, не існує. Можна говорити лише про підвищену частоту тих або інших негативних особистих властивостей серед осіб, засуджених за злочинну діяльність певної категорії у порівнянні з особами приблизно того ж віку і соціального стану, але не судимими за інші злочини. Особистість злочинця нерозривно пов'язана із  вчиненим злочином і з точки зору свого змісту має кримінологічне значення як предмет дослідження на час вчинення злочину (хоч саме в цей момент вона не доступна науковому спостереженню і вивченню). Специфіка кримінологічної характеристики особистості злочинця як категорії, що досліджується, виявляється у тому, що з самого початку є обмежене коло осіб, причетних до його вчинення. До них відносяться: керівник підприємства, установи,організації, заступник керівника, головний бухгалтер, службові особи бухгалтерії, приватні підприємці без утворення і з утворенням юридичної особи, фізичні особи- платники прибуткового податку з громадян.

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ОСТАННІ СТАТТІ ТА АВТОРЕФЕРАТИ

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА