МОНІТОРИНГ ДОПУСТИМОСТІ ЗАВАНТАЖЕННЯ КОНТРОЛЬОВАНИХ ПЕРЕТИНІВ ЕНЕРГОСИСТЕМ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і задачі досліджень, відображено основні результати виконаних досліджень, наведено основні положення, що відображають наукову новизну та практичну значимість одержаних результатів.

першому розділі викладено результати аналізу різних підходів та засобів забезпечення статичної стійкості ЕС. Допустимість режиму за запасами статичної стійкості ЕС в Україні регламентується нормативним документом СОУ-Н МЕВ 40.1-00100227-68:2012 «Стійкість енергосистем. Керівні вказівки», яким визначено нормативні коефіцієнти запасу статичної стійкості з активної потужності в перетинах ЕС та з напруги у вузлах навантаження (електроспоживання).

В роботі проаналізовано існуючі підходи до моніторингу запасів статичної стійкості ЕС та встановлено, що в аспекті надійності вони не є досконалими. Деякі підходи базуються на результатах оцінювання стану ЕС, що потребує забезпечення оглядовості ЕС. Однак, характеристики та показники функціонування наявних в ОЕС України засобів телемеханіки та каналів передавання інформації не задовольняють у повному обсязі сучасним вимогам, які повинні забезпечуватися для розв’язання вищезазначеної задачі в режимі реального часу.

Проаналізовано роль сучасних інформаційних технологій, зокрема векторних вимірювань напруги на об’єктах ЕС, у розв’язанні задач оперативного керування режимами ЕС. Впровадження на об’єктах ОЕС України ЕВРП «Регіна-Ч», які забезпечують синхронізоване вимірювання (визначення) модулів та кутів векторів напруги, дозволяє на базі такої інформації використати новий підхід до визначення в реальному часі відповідності завантаження контрольованих перетинів ОЕС України запасам статичної стійкості.  

У другому розділі визначено умови, виконання яких забезпечує можливість застосування нового підходу до реалізації моніторингу допустимості завантаження контрольованих перетинів ЕС за запасами статичної стійкості. Оскільки справедливість теоретичних положень потребувала всебічної експериментальної перевірки, яку можна виконати лише розробивши відповідний інструментарій, то деякі із них попередньо було подано у вигляді гіпотез. Основний зміст нового підходу можна викласти так:

1. Задачу визначення допустимості поточного завантаження кожного із контрольованих перетинів ЕС доцільно розв’язувати як задачу класифікації, виходячи із гіпотези, що «простір» режимів ЕС можна подати векторами напруги, вимірюваними на окремих об’єктах ЕС, і поділити його на класи – залежно від відповідності завантаження контрольованого перетину ЕС певним запасам статичної стійкості.

2. Нелінійні гіперповерхні, які у просторі векторів напруги поділяють образи режимів ЕС на класи, можна рівномірно апроксимувати послідовністю відповідних нелінійних елементів. За цих умов задача зводиться до побудови та використання ПМ, які у разі формування відповідних навчальних вибірок даних забезпечать класифікацію усіх реально можливих режимів ЕС – визначатимуть належність їхніх образів до певних класів, що знаходяться по різні боки відповідних розділюючих гіперповерхонь. Поділ образів режимів ЕС на класи можна здійснювати залежно від інтервальних значень коефіцієнту запасу з активної потужності у відповідному контрольованому перетині ЕС.