МОНІТОРИНГ РИНКУ ПРАЦІ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається стан її наукової розробки, розкривається зв’язок дослідження з науковими проектами, програмами і планами, формулюється мета, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про їх апробацію та публікацію.

У першому розділі – „Теоретичні засади державного регулювання зайнятості населення” – узагальнено сутнісні ознаки поняття “ринок праці“, виявлено складові структури ринку праці України, розглянуто концептуальні підходи щодо ролі механізмів державного регулювання зайнятості населення, досліджено домінанти державної політики зайнятості населення та розглянуто моніторинг ринку праці як складову системи державної діагностики попиту та пропозиції робочої сили.

Ринок праці є одним зі складових у певній системі ринків економічних ресурсів, разом з тим і сам ринок праці необхідно розглядати як систему елементів, що перебувають у відносинах і зв'язках між собою й утворюють своєрідну цілісність. Сутність ринку праці можна розкрити лише через теоретичне узагальнення характерних ознак його суб'єктів, об'єктів і суб’єктно-об'єктних відносин, що складаються в процесі формування попиту та пропозиції на робочу силу. Узагальнюючи теоретичні підходи, що існують у вітчизняній і зарубіжній літературі, пропонується розглядати ринок праці як систему соціально-економічних і суспільних відносин, пов’язаних з наймом і пропозицією праці задля знаходження оптимального співвідношення попиту та пропозиції робочої сили, забезпечення соціального захисту і гарантій зайнятості працездатного населення (працевлаштування, адекватної оплати праці, страхування по безробіттю, тимчасовій непрацездатності тощо); а також як механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями (власниками засобів виробництва) та населенням (власниками робочої сили) щодо задоволення попиту перших на працю, а других – на робочі місця, які є джерелом їхнього існування.

Таким чином, ринок праці не тільки регулюється системою економічних, соціальних, правових норм, включаючи механізм саморегулювання, а є фактором встановлення та дотримання балансу інтересів між працівниками, роботодавцями, посередниками і державою. Він, перш за все, є системою виробничих відносин між працівниками, підприємствами і державою. Виходячи з цього, державне регулювання ринку праці слід розглядати як вплив органів державної влади за допомогою різноманітних засобів (форм, методів та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці економічно активного населення країни, а також систему правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодження цілей соціального характеру із цілями економічного зростання.

Сучасні ринкові механізми характеризуються двома суттєвими складовими: „стихійними” регуляторами попиту і пропозиції робочої сили і регулюючим впливом держави на ці процеси. Провідна роль у розвинутому суспільстві щодо забезпечення єдності регулюючих і саморегулюючих функцій належить державі, яка впливає на зайнятість населення через певні інститути і правові методи регулювання. Домінантами державної регуляторної політики стосовно зайнятості населення можна вважати:

– регулювання суспільних відносин, регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (у тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);

– вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;

– розподіл і перерозподіл доходів населення;

– формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;

– створення системи соціального захисту населення;

– забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства та ін.).

Обов’язковою передумовою для реалізації зазначеного повинен стати моніторинг ринку праці – спеціально організована комплексна система вивчення процесів, які проходять на ринку праці, спостереження за ними, аналіз мікро-, мезо- та макроекономічних статистичних чинників, які характеризують ступінь використання трудових ресурсів, рівень зайнятості, безробіття, наявність робочих місць. Він дозволяє виявляти та контролювати наявні тенденції на ринку праці, обґрунтувати та виробляти сукупність необхідних заходів щодо покращення, стабілізації та запобігання загострення ситуації на ринку праці.

У другому розділі – “Комплексний аналіз ринку праці України” – досліджено чинники, що впливають на розвиток ринку праці України в цілому та Харківщини зокрема, структуру і динаміку зайнятості та безробіття в країні та області, ефективність діяльності органів державної влади щодо регулювання та моніторингу стану на ринку праці.

Проведений аналіз сучасного стану функціонування ринку праці України свідчить про те, що державне регулювання зайнятості населення не завжди ґрунтується на створенні рівних можливостей усім громадянам для реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів та суспільних потреб, відсутні дієві механізми щодо сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобігання безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва.

В Україні основними проблемами у сфері пропозиції робочої сили на ринку праці є:

– невідповідність потребам економіки за професійно-кваліфікаційними ознаками;

– високий рівень старіння населення, насамперед у сільській місцевості;

– вимивання через трудову міграцію прошарку громадян із середнім рівнем кваліфікації, але високою економічною активністю.

Використання протягом останніх років деяких активних та пасивних заходів регулювання ринку праці привело до певного стимулювання й підтримки зайнятості населення шляхом створення нових робочих місць у державному і приватному секторах економіки; сприяло відтворенню робочої сили шляхом забезпечення належного рівня оплати праці.

Проте ще й сьогодні необхідно стимулювати процес підготовки та перепідготовки кадрів, організовувати навчання з використанням новітніх освітніх технологій, розробляти цільові комплексні програми забезпечення професійного зростання; формувати раціональну структуру грошових доходів та витрат населення в результаті змін в оподаткуванні особистих доходів, зменшувати диференціацію населення за рівнем життя, а також удосконалювати розподільні відносини, розробити механізми гарантування основних соціальних показників.

Аналіз стану соціально-економічного розвитку Харківського регіону показав, що економічне та соціальне становище продовжує поступово стабілізуватися. Досягнута протягом останніх років макроекономічна стабілізація сприяла підвищенню рівня життя, значному скороченню заборгованості по заробітній платі, зростанню реальної заробітної плати, пенсій та зростання купівельної спроможності городян.

За статистичними даними, з початку 2007 р. спостерігається збільшення чисельності зайнятих у більшості галузей економіки (промисловості, будівництві, транспорті, оптовій та роздрібній торгівлі тощо). Склалася стала тенденція щодо зростання попиту на робочу силу: підвищилася потреба в кадрах, набуває певного розвитку сфера малого бізнесу, що сприяє створенню нових робочих місць.

Проведений стратегічний аналіз факторів зовнішнього та внутрішнього середовища ринку праці методом SWOT-аналізу дозволив виокремити низку показників, які враховують специфіку ринку праці Харківського регіону та можуть бути використані при проведенні моніторингу ринку праці іншими регіонами країни. У результаті аналізу було виявлено, що трудова міграція, демографічна ситуація, обсяг інвестицій в економіку регіону та конкуренція на місцевому ринку з боку регіонів-лідерів у сферах вищої освіти, науки, залучення іноземного капіталу, міжнародної співпраці та отримання донорських коштів потребують посиленої уваги з боку органів державного управління та органів місцевого самоврядування.

У третьому розділі – “Удосконалення механізму державного регулювання зайнятості населення” – пропонується та обґрунтовується комплексна модель моніторингу ринку праці, розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення механізму державного регулювання зайнятості населення.