НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методичні питання регулювання туристичної сфери» розглянуто теоретичні основи та методичні положення щодо функціонування туристичної сфери, висвітлено моделі її державного регулювання у світовій практиці (з позиції можливого використання передового досвіду) та охарактеризовано механізм державного регулювання туристичної сфери в Україні.

Аналіз теоретико-методологічних основ функціонування туристичної сфери дозволяє стверджувати, що її специфіка стала причиною того, що у вітчизняній науковій та нормативній літературі не сформовано єдиних підходів до визначення основних понять в цій сфері. Недостатність таких розробок є однією з важливих причин недосконалості нормативно-правової бази та програм розвитку туризму в Україні, а відповідно і повільних темпів його зростання.

Обґрунтовано пропозиції щодо трактування ключових понять у туристичній сфері. На наш погляд, «туристична інфраструктура» представляє собою сукупність засобів розміщення, об’єктів транспортних послуг, закладів відпочинку, дозвілля, харчування, побутового обслуговування та торгівлі; послуг організацій, що надають туроператорські, турагентські та екскурсійні послуги, основна виробнича діяльність яких пов’язана із задоволенням потреб туристів.

Туристичний регіон доцільно визначати як цілісну територіальну одиницю, яка створюється шляхом об’єднання об’єктів туристичної сфери та інших цінних з туристичної точки зору територій для збереження та розвитку ресурсного потенціалу, проведення маркетингових заходів та координації діяльності органів управління. Обґрунтовано доцільність визначення поняття «внутрішній туризм» як подорожі громадян України з одного району країни до іншого з метою екскурсії на будь-який час та з метою відпочинку, лікування, ділових зустрічей на період більший, ніж доба.

Аналіз досвіду країн-лідерів з розвитку туризму показав, що для України першочерговими питаннями щодо створення умов для розвитку туристичної сфери є доопрацювання нормативно-правової бази та вдосконалення системи організації її державного регулювання на всіх рівнях. У роботі визначено основні чинники, за якими вітчизняні органи державного регулювання туристичної сфери поступаються своїм закордонним аналогам,  та на їх основі сформовано напрями удосконалення державного регулювання туризму в Україні, зокрема: активізація діяльності з розвитку та просування туристичних продуктів на внутрішньому та зовнішньому ринках, а також фінансування розвитку турсфери; запровадження принципів державно-приватного партнерства.