НАЗВИ НА ПОЗНАЧЕННЯ СМАКУ: ЕТИМОЛОГІЯ, СЕМАНТИКА, ФУНКЦІОНУВАННЯ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, розкривається сутність та стан наукової розробки, наукова новизна, формулюється мета, завдання, теоретичне значення та практичне використання результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі "Лексико-семантичні особливості та етимологія назв смаку" розглядаються основні теоретичні питання, що стосуються лексико-семантичного та етимологічного аналізу лексики на позначення смаку, обґрунтовується сутність семантичного поділу тематичної групи назв смаку на тематичні підгрупи, визначаються критерії виділення її ядра і периферії.

Крім цього, досліджено тематичні групи назв смаку, наявність яких, зокрема, доводить системність лексики смаку; здійснено семантичний та етимологічний аналіз лексем цих груп, визначено їх структурні особливості (системність відношень між елементами групи, їх граматичне вираження тощо).

Перший підрозділ "Загальні питання теорії структурно-семантичної та етимологічної характеристики лексики" складається з двох параграфів, де аналізується лінгвістична література, залучена для комплексного дослідження лексики на позначення смакових відчуттів як чуттєвого рівня пізнання з урахуванням екстралінгвістичних чинників, що пояснюється властивістю мови орієнтуватися не лише на відносну замкненість її формальної системної організації, а й на навколишній світ. Огляд наукової літератури ( О.Ахманова, Ш.Баллі, І.Вихованець, І. Ковалик, Є Курилович, О.Потебня, В.Русанівський, О.Трубачов, Л.Васильєв, В.Виноградов, В. Звєгінцев, Г.Колшанский, М.Кочер­ган, Л.Лисиченко, В.Телія, Ф.Філін, Д.Шмельов, П.Щур та ін.) і довідкових джерел про функціональні стилі та семантико-функціональний аналіз стильових текстових реалізацій дали підстави зробити певні узагальнення.

Комплексний аналіз лексики української мови взагалі і тематичної групи назв смаку зокрема спирається на загальноприйняте розуміння мови як системи взаємозв’язаних елементів та одиниць.

У цьому підрозділі з’ясовуються такі поняття, як тематична група, сема, семема, враховуються останні досягнення в дослідженні цілісних об’єднань слів (тематичних, лексико-семантичних, парадигматичних та ін.), обґрунтовуються вибір назви об’єднання слів на позначення смаку (тематична група), критерії поділу смакової лексики на групи, підгрупи, мікрогрупи. Визначено ядро й периферійну зони цієї тематичної групи, подано схему їх комплексного аналізу.

Другий підрозділ ("Семантична та етимологічна характеристика об’єднань слів на позначення смаку") присвячений семантичній та етимологічнй характеристиці груп слів на позначення смаку.

В українській мові назви на позначення смаку є як мотивованими, так і немотивованими. Немотивовані номінації становлять меншу групу слів щодо мотивованих. Це зумовлено тим, що поповнення складу мотивованих назв на позначення смаку відбувається тільки на основі семантичного словотворення, шляхом запозичення лексичних засобів з інших тематичних груп: дотику (гострий, пекучий), субстанційної приналежності (винний, медовий) та ін. Запозичення з інших мов як один з можливих засобів збагачення немотивованих назв не властивий досліджуваній тематичній групі номінацій. Він представлений єдиною назвою, що позначає узагальнену оцінку смакової якості, – прикметником смачний, який є запозиченням з польської мови. Немотивовані назви склали ядро назв смаку, мотивовані включають три тематичні групи (ТГ): 1) тематична група назв на позначення смакових особливостей напоїв, страв, продуктів харчування; 2) тематична група назв на позначення смаку плодів, рослин, грибів; 3) тематична група назв смаку, що перейшли з інших тематичних об’єднань.

У пункті "Тематична група слів на позначення ядра номенів смаку" подано характеристику назв, що становлять ядро тематичної групи смак. Ядрові назви на позначення смаку характеризуються властивістю виражати ознаки предметів не через відношення до інших предметів, дій чи обставин, а власне семантикою, наприклад: гіркий, кислий, солоний, солодкий. Ці номінації є основними видовими назвами загального поняття "смак". Семантичні зв’язки названих номінацій у логічному плані засновані на порівняльних, сумісних поняттях, що перебувають у відношеннях перехрещування, а лінгвістично – на змістовій схожості й відмінності їх як мовних одиниць.

Деякі з цих назв усе ж таки етимологічно були пов’язані з назвами предметів, дій, обставин. До таких назв належать прикметникові назви смаку гіркий, кислий. Номінації цієї групи можуть виражатися різними частинами мови, але найтиповішими і найуживанішими є номени, позначені прикметни­ками.

Прикметникові ядрові номінації на позначення смаку виражають поняття, в основі яких лежать властивості, ознаки предметів, тому актуалізація цих назв відбувається в атрибутивних і предикативних синтаксичних конструкціях, де вони вступають у лексико-семантичні зв’язки з іменниками. У роботі досліджено семантичні групи іменників, з якими функціонують і актуалі­зуються ядрові назви смаку.

За необхідності номінативна співвіднесеність досліджуваного номена з денотативною реалією визначається з допомогою додаткових мовних засобів (лексичних, синтаксичних та ін.): "Єсть іще плини осібні, гіркі, нестерпучо солоні. Води, наприклад, морські…" (Зеров,1966,171). Індивідуалізація позначуваної якості, виявляється в уточненні її насиченості.

До власне смакових назв, що називають основні видові поняття елементарного смаку, приєднуються лексеми прісний (позначає відсутність однієї з основних якостей), терпкий (позначає ускладнену смакову якість). Умовно до назв смаку можна віднести слова смачний, ласий, лакомий, оскільки вони є релятивними назвами, що дають позитивну оцінку.

До цієї групи відносимо лексеми, що позначають ускладнені відчуття смаку і виражаються складними назвами (кислувато-гіркий, гіркувато-солодкий), тобто смак, що позначається ядровою назвою з додатковим відтінком.

Однією із специфічних рис семантики номенів смаку є те, що пояснення суті певного смаку замінено визначенням – вказівкою на той предмет, який характеризується зазначеною якістю, що не розкриває об’єктивну структуру відображуваного смаку.

Як одиниці мовної системи, що являють собою ядро дослідженої тематичної групи, вказані лексеми характеризуються найбільш розвиненою, порівняно з іншими назвами смаку, багатозначністю. Результати їх внутрішніх семантичних процесів засвоюються іншими номінативними сферами: одоративною, дотиковою, сферою спеціальних назв номенклатурного характеру (солодкий запах, гіркі думи, солодкий перець – гіркий перець). Ці назви мають високий ступінь словотворчої продуктивності всередині тематичної групи.

Вивчення лексикографічних, етимологічних праць ("Етимологічний словник української мови", "Этимологический словарь славянских языков", Этимологический словарь русского языка"(М.Фасмер), "Словарь украинского языка" (Б.Грінченко), "Історичний словник українського языка" (І.Тимченко) та ін.) і виявлення в них назв смаку, що становлять ядро тематичної групи смак, дозволило стверджувати, що ці назви дуже давнього походження і мають праслов’янські корені.

У другому пункті "Найменування на позначення смакових особливостей напоїв, страв, продуктів харчування" розглядається тематична група на позначення смакових особливостей напоїв, страв, продуктів харчування (найменування смаку їжі) охоплює 3 підгрупи, що своєю чергою поділяються на мікрогрупи, а саме:

1) Семантична підгрупа "Назви смаку напоїв" членується на менші семантичні єдності: а) назви, що вказують на вміст алкоголю (алкогольні, безалкогольні): алкогольний, безалкогольний, винний, вермутовий, лікерний, лимонадний, розсоловий, сиропний; б) назви смаку алкалоїдних напоїв: кавовий, чайний, кофейний; в) назви смаку, що залежать від способу приготування та особливостей рецептури напоїв: видержаний, витриманий, молоде (вино), напівсухе (вино), солодовий (смак пива). Більшість цих назв перейшли до назв смаку з інших тематичних груп і тому вважаються вторинними назвами на позначення смаку. Ядровими у цій підгрупі є номінації алкогольний, безалкогольний. Навколо них групується решта номінацій. Серед назв цієї групи виявлено слова як власне українські (солодкий, кислий), так і запозичені (горілковий (польськ.), кавовий (ар.), винний (лат.)).

2) Семантична підгрупа "Назви, що вказують на смак страв" репрезентована в українській мові такими лексемами: борщевий, вареничний, галушковий, гуслянковий, котлетний, киселевий, майонезний, шинковий, салатний та ін. Серед цих назв фіксуються українські за походженням слова (борщовий, вареничний), а також запозичені (котлетний, гуслянковий).

3) Найчисельнішими у досліджуваній підгрупі є назви із значенням смаку продуктів харчування. Вони організуються в такі мікрогрупи:

а) назви смаку борошняних виробів (бубликовий, булочний, хлібний);

б) найменування смаку м’яса та м’ясних продуктів харчування (м’ясний, шинковий);

в) іменування смаку рибних продуктів харчування (оселедцевий, рибний, тюльковий);

г) прикметники на позначення смаку молочних продуктів харчування (вершковий, молочний, сирний, сметанний);

д) номени смаку кондитерських продуктів харчування (дріжджовий, желатиновий, крохмалевий, оцтовий, халвовий, шоколадний).

Більшість слів на позначення смаку продуктів харчування, як правило, є похідними від назв цих продуктів.

Назви досліджуваної групи мають у своїй семантиці такі мотивуючі компоненти значення, як "смак" і "запах", тому переважно позначають складне смакове відчуття, що є результатом взаємодії смакової та одоративної сенсорних систем. Функціонуючи в мові, вони сполучаються одночасно з іменниками смак і запах, чим підкреслюється синкретизм явища, що позначається.

Серед угрупувань номінацій смаку виділяємо тематичну групу назв на позначення смаку плодів, рослин, грибів, аналіз якої проведено у пункті "Номінації смаку плодів, рослин, грибів". Специфічність цієї підсистеми, як і попередніх, полягає в наявності в ній кількох відносно самостійних семантичних мікрогруп, що виділяються залежно від характеру семантико-понятійного навантаження, зумовленого логіко-предметним змістом означуваних предметів і понять.

Досліджувана класифікаційна група представлена в основному прикметниками відіменникового походження. У ній виділяються три підгрупи, всередині яких вичленовуються такі мікросистеми:

1. Назви смаку плодів: а) назви смаку фруктів (абрикосовий, апельсиновий, яблучний); б)назви смаку овочів (буряковий, капустяний, огірковий); в) назви смаку ягід (полуничний, ожиновий, суничний); г) назви смаку горіхів (арахісовий, горіховий, мигдалевий).

2. Назви смаку рослин, що а) вживаються як приправи (гвоздичний, коріандровий, лавровий); б) позначають смак лікарських рослин (валеріановий, м’ятний, полиновий); в) позначають смак дикорослих рослин (кульбабовий, полиновий, шафрановий).

3. Назви смаку грибів (грибний, грибовий).

Ядровими у цих мікрогрупах є слова: фруктовий, овочевий, ягідний, горіховий, рослинний, грибний.

Ця мікросистема назв найбільш переконливо свідчить про взаємозв’язки між членами мікрополів та їх перехрещення. Наприклад, назви смаку рослин-прянощів можна зарахувати до назв смаку кондитерських продуктів харчування і до назв смаку рослин, що вживаються як приправи (гвоздичний, гірчичний), або лікарських рослин, що одночасно входять і до назв смаку дикорослих рослин (валеріановий, м’ятний).     

Зазначена група слів є досить чисельною і різноманітною за семантикою і походженням: серед них є власне українські назви – овочевий, малинний і запозичені – горіховий (нім.), перцевий (лат.), абрикосовий (голл.)). Ці лексеми неоднакові щодо активності їх уживання. Серед них можна виділити загальновживані, представлені нормативними лексемами літературної мови (огірковий, мигдалевий, перцевий) та діалектні (угірковий, вадріяновий).

На позначення смаку вживаються назви, що перейшли з інших тематичних груп (пункт "Назви смаку, що перейшли з інших тематичних груп"). Їх використанням компенсується брак мовних засобів вираження сенсорних ознак. Ця тематична група тісно взаємодіє з назвами дотикових, одоративних властивостей і якостей. Перехрещення мікросистем "смак" і "дотик" викликане тим, що з усіх чуттєвих сфер дотикова сфера є найпотужнішим джерелом створення метафор.

Найменування, які стали смаковими в результаті перехрещення ТГ, зокрема, такі, як гострий, пекучий, м’який, слизький, твердий, холодний, пряний характеризуються тим, що називають складне відчуття, у сприйнятті якого беруть участь декілька сенсорних систем. Позначення смакових відчуттів є їх вторинною функцією. Названа функція властива й окремим узагальнюючим назвам, що набули значення смаку у результаті перехрещення ТГ (вишуканий, прекрасний, цікавий, чудовий, ніжний, поганий).

Уживання назв на позначення смаку з інших тематичних груп є закономірним і властиве мові спеціальної літератури харчової сфери, медицини. Семантика смаку більшості з них не фіксується словниками української мови, наприклад: "На смак мальва слизувата, без запаху" (ЛР, 1971,158). Використання таких назв необхідне для поповнення смакової лексики.

У підрозділі "Системність відношень елементів лексико-семантичних груп слів на позначення смаку" з’ясовано, що міжслівні парадигматичні відношення в лексико-семантичному полі виявляють себе в синонімічних рядах й антонімічних парах. Установлено, що усі члени ТГ " смак" є потенційними синонімами, оскільки об’єднані спільною семантичною темою. Це дозволило визначити різні синонімічні ряди, гнізда номенів смаку, їх диференційні семи і стверджувати, що вони є кількісно і якісно розгалуженими. Наприклад: синонімічні ряди на позначення неприємного смаку (гидкий, бридкий, мерзенний, поганий, недобрий, несмачний та ін.); приємного смаку (добрий, приємний, апетитний, смачний, вишуканий і под.); синонімічний ряд на позначення кислого смаку (кислий, терпкий, оскомистий, в’яжучий і под.).

Серед компонентів синонімічних рядів зафіксовано однокореневі і різнокореневі. Синоніми-назви смаку мають різне категоріальне вираження. У синонімічні ряди об’єднуються загальномовні і контекстуальні синоніми. Значне місце у структурі синонімічних гнізд посідають стилістичні синоніми, що характеризують смак різнопланово. Синонімами є первинні номінації на позначення смаку і номінації, в яких значення смаку є другорядним.

Більшість назв на позначення смаку (крім відносних прикметників та похідних від них слів типу апельсиновий, буряковий, оселедцевий) перебувають в антонімічних відношеннях. Антонімія цих назв багата й різноманітна.

Виявлено мезоніми – ряди слів, що за своєю семантикою займають проміжне місце між членами антонімічної пари: солодкий – солодкуватий – гіркуватий – гіркий. Лексеми типу солодкуватий, гіркуватий діляться на 2 групи: одні тяжіють до першого, а інші – до другого слова антонімічної пари. Синонімічні та антонімічні зв’язки слів на позначення смаку різноманітні та різнопланові.

У підрозділі "Структура і категоріальність номенів смаку" досліджено структуру і категоріальність назв на позначення смаку в українській мові.

Семантичне поле назв смаку виступає як досить об’ємна, широка підсистема у лексичній системі української мови. У процесі дослідження номенів смаку як мовних одиниць, що семантично й граматично тісно пов’язані між собою, було виявлено два ряди слів: слова першого порядку, або первинні назви на позначення смаку (гіркий, кислий, солодкий, солоний) і слова другого порядку, або вторинні назви смаку (медовий, хмільний, м’ятний, смажений, дивний). Серед первинних назв виділяються ускладнені, тобто ті, що супроводжуються іншими видами відчуттів. На позначення цих смаків у межах норми використовуються лексеми, для яких смакове значення є основним (терпкий, оскомистий) або вторинним (пряний,в’яжучий, гарячий).

Нейтралізовані смаки позначаються спеціальними лексемами (прісний, безсольовий, нізчимний, знесолений) та додаванням афікса не- до основи назви смаку.

За структурою назви на позначення смаку є простими і складними. Прості назви представлені лексемами різного категоріального вираження (гіркий, гірко, гіркнути, огірчений, гіркота; солодкий, солодко, солодити, осолоджений, солодість).

Поняття простого смаку може передаватися і вторинними назвами, у яких смакове значення є похідним (квасний, медовий, абрикосовий).

Назви первинних смаків пройшли найдовший шлях свого розвитку, оскільки належать до найдавнішого праслов’янського фонду. Вони не асоціюються з іншими поняттями чи предметами об’єктивної дійсності і мають найбільш розвинені семантичні структури та найчисельніші словотвірні гнізда.

На позначення складного смаку вживаються композити трьох семантичних груп. Найбільшу семантичну групу становлять слова, що позначають смак з додатковим відтінком безвідносно до ступеня вияву ознаки (гірко-солодкий, оцтово-кислий, кисло-терпкий). До другої семантичної групи входять утворення, що позначають надмірність/недостатність смакової ознаки (слабогіркий, гострокислий, слабокислуватий, різкокислий). Третю семантичну групу складають назви на позначення "нового" смаку (кисло-солодкий).

У сучасній українській мові існує ще один спосіб вираження ознаки смаку – за допомогою родового відмінка іменника. Наприклад: апельсиновий смак – смак апельсина, вершковий смак – смак вершків. Ці форми представлені словосполученнями, до складу яких найчастіше входить стрижневе слово смак як узагальнююче та назва страви, продукту харчування, їжі, плода.

Особливістю семантики смаку, його різноманітних відтінків є можливість однієї і тієї ж ознаки, якості виражатися різними граматичними категоріями (солодкий, солодко, солодити, солоджений, солодість). Назви смаку, виражені різними частинами мови, утворюють свої семантичні ряди. Як носій ознаки досліджене семантичне поле відзначається різноманітністю виявів, що знаходить місце у прикметникових, іменникових, прислівникових, дієслівних та інших формах, але найтиповішими є назви, виражені прикметником. Лексеми на позначення смаку репрезентовані в усіх прикметникових утвореннях та в більшості граматичних категорій прикметника. У роботі досліджено назви смаку, виражені іменниками, дієсловами, прислівниками. Можна стверджувати, що номінаціям смаку властиві більшість граматичних категорій цих частин мови.

У другому розділі " Функціональна характеристика назв смаку в українській мові" розкрито функціонально-стилістичні особливості номенів смаку, з’ясовано їх поліфункціональність, значення, особливості вживання у текстах різних стилів і жанрів.

Унаслідок семантичної деривації і явища синкретизму номінації смаку поповнюють та оновлюють номінативні ресурси української мови, тому функціонування їх є різноплановим. Сферою, де сконденсована основна кількість назв на позначення смаку, є розмовне мовлення.

Назви смаку характерні для більшості стилів сучасної української мови, крім офіційно-ділового, де вони рідковживані. Виявлено, що ці назви з погляду стилістичної диференціації поділяються на 2 групи: стилістично нейтральні, або міжстильові лексеми, та слова стилістично забарвлені, співвідносні лише з одним або з кількома функціональними стилями.

У розмовному, художньому, публіцистичному, інформаційному стилях та епістолярії ці назви виявляють себе як поліфункціональні. У текстах цих стилів вони вживаються як у прямому, так і в переносному значеннях, з різною стилістичною метою, елементами створення стилістичних прийомів (епітетів, метафоризації, антитези, еліпсу, іронії тощо). У роботі виділено поняття, на означення яких використовуються назви смаку в текстах тих чи інших стилів.

Розглядувані назви в текстах художньо-поетичного мовлення виступають в основному як деталі слухових, зорових та одоративних образів (солодкий дух, солодкий спів, солодкий звук, солодке куриво), завдяки чому авторами досягається особливий ліризм, інтимність у створенні образів або, навпаки, для передачі переживань, обурення, страждань, вираження відчуття трагізму, безвиході тощо. Окремі лексеми, що несуть у собі семи приємності, майстрами слова можуть уживатися на позначення негативних відчуттів: "Юля деякий час сиділа непорушно, дивлячись витріщеними очима на стіну, і раптом відчула огидно-нудотний, солодкуватий сморід …" (Тют.,1964,467).

Активно вводяться назви смаку до порівняльних зворотів: "Я б вибухом важким зірвав підлоту І лицемірства, й зради чорний плин, Нужду людську, гірку, немов полин..." (Мал.,1990,103). За допомогою таких порівнянь автори створюють яскраві картини, згущені поетичним змістом одиниці, органічні складники цілого твору.

Номінації смаку вводяться до перифразових зворотів, що функціонують у мові газетно-публіцистичного стилю: "Уже зібрано понад тисячу кілограмів "солодкого янтарю"(цукрового буряку) (КСП,103).

Стилістичні фігури, елементами яких є назви смаку, вживаються для посилення аргументації в текстах інформаційного стилю, їх увиразнення. Вони є ефективним засобом створення образності, експресивного виділення окремих властивостей, достоїнств того, про що інформується чи рекламується.

Назви смаку функціонують як вторинні в науковому стилі та його підстилях. Цьому сприяє процес метафоризації., що слугує використанню їх у ролі термінів та номенклатурних назв.

У складі фразеологізмів номінації смаку виконують різноманітні стилістичні функції, збагачують наше мовлення, увиразнюють його, надають йому образності. Ілюстративний матеріал свідчить, що назви смаку входять до складу фразеологізмів двох типів: традиційних фразеологічних одиниць, вжитих із стилістичною метою (гірка доля, гірка редька), й оказіонально змінених, що функціонують у художніх текстах та розмовному мовленні (лікті облизуєш).

Назви на позначення смаку широко представлені у текстах більшості стилів та жанрів української мови. Вони є будівельним матеріалом для створення образності, стилістичних прийомів, тропів, фігур, активно функціонують у складі лінгвостилістичних засобів сучасної української мови, використовують­ся для урізноманітнення та поглиблення словесного образу, збагачують систему виражально-зображальних засобів загальнонаціональної мови. Вживання цих назв у науковому стилі свідчить про тісний зв’язок термінологічної лексики із загальнолітературною, що постійно служить джерелом поповнення спеціальної наукової термінології.

Проведене дослідження семантичних, етимологічних та функціональних особливостей назв на позначення смаку в українській мові дозволяє зробити такі висновки:

1. Назви на позначення смаку в українській мові становлять розвинену, історично сформовану групу слів, що характеризується активністю вживання, багатством семантичної наповненості, поліфункціональністю, структурною різноманітністю. Це зумовлено давністю походження цих назв та здатністю позначати життєво важливі функції захисних реакцій організму, що сформувалися в процесі довготривалої еволюції людини в умовах праці і взаємодії з навколишнім середовищем. Назви смаку відображають результат пізнавальної діяльності людини в одній із сенсорних сфер. Для повного лінгвістичного аналізу з метою пояснення відповідних мовних явищ необхідним є залучення відомостей психології, фізіології, медицини, предметом вивчення яких є відчуття смаку. У сучасній українській мові назви смаку утворюють якісно і кількісно розвинену тематичну групу, семантичні особливості якої визначаються специфікою означуваних реалій.

Сучасна система номенів смаку, в українській мові входить до семантичного поля "смак", у складі якого на підставі логіко-лінгвістичного принципу виділяємо ряд лексико-тематичних груп, підгруп, що свідчать про розвиток української лексики на позначення смаку і про взаємозв’язки між її складовими.

Тематична група номінацій смаку – складна функціонально-системна одиниця лексико-семантичного рівня. Елементами аналізованого семантичного поля є слова, що в плані змісту мають свою особливу семантичну структуру, а в плані вираження презентуються лексемами. Лексичні значення слів (семеми) становлять основу відношень у семантичному полі. Взаємозв’язки між елементами семантичного поля виявляються як відношення ідентичності (тотожності) і диференційності (розрізнення).

2. Назви смаку представлені немотивованими (гіркий, кислий) і мотивованими найменуваннями (пекучий, сливовий). Немотивовані назви характеризуються первинністю значення, що зумовлено давністю їх походження. Це відносно замкнена система назв, що може збільшувати чисельність морфологічними способами словотворення: афіксацією, основоскладанням та лексико-ситаксичним способом. Мотивовані ж назви характеризуються вторинністю значення смаку, бо утворювалися на основі семантичної деривації шляхом синестезійного та метафоричного переносів, за рахунок яких поповнюється тематична група "смак". Розглядувана лексика називає явища, що викликають у мовців різні асоціації, у зв’язку з чим вона тяжіє до семантичної деривації. Семантично назви на позначення смаку поділяються на прості, ускладнені та нейтралізовані.

3. Тематична група назв на позначення смаку не є замкненою щодо інших лексико-семантичних груп, тому поповнюється за їх рахунок, що свідчить про перехрещення тематичних груп. Для цих лексем значення смаку є не основним, а похідним і виникло на основі переносного вживання слова. Смак такі слова позначають лише в певному контексті. Це значення в сучасній українській мові можуть передавати також фразеологізми та метафоричні описові звороти, що створюють виразні образні картини.

4. Номени смаку різні за походженням. У них відбилися результати пізнання смакових якостей людиною, їх зафіксовано у лексикографічних пам’ятках різних часів, тому стверджуємо, що ця група слів належить до найдавніших шарів мовного ґрунту. Серед назв на позначення смаку більшу частину складають назви індоєвропейського і праслов’янського лексичного фонду. Запозиченими є назви, що вказують на смак продуктів харчування, їжі, напоїв, плодів, рослин, які є невластивими для нашої країни, завезені з інших територій (чайний (монг., півн.-кит), кавовий (ар.), винний (лат.), лікеровий (нім.)). Іншомовні назви смаку засвоїлися українською літературною мовою відповідно до властивих їй фонетичних і граматичних особливостей і використовуються в різних стилях і жанрах.

5. Аналізовані найменування неоднорідні щодо вжитку: серед назв смаку виявлені загальновживані назви, вузьколокальні, рідковживані. Назви смаку функціонують у ролі термінів, номенклатурних назв.

6. Найменування на позначення смаку неоднорідні за структурою. Вони поділяються на прості і складні. Прості назви в межах норми виражаються первинними номінаціями, що представлені словами різних частин мови. Поняття простого смаку може передаватися і вторинними назвами. На позначення складного смаку вживаються композити, особливо поширені в спеціальній літературі. Складні номени смаку утворюють декілька семантико-структурних типів.

7. За формальними та семантичними ознаками досліджувана ТГ відзна­чається багатством форм вираження. Найменування смаку представлені такими лексико-граматичними категоріями, як прикметники (найчастіше), іменники, прислівники, дієслова, дієприкметники і поповнюються шляхом урізноманіт­нення їх форм (солодкий, солод, солодко, солодити, солоджений).

8. Системність парадигматичних відношень усередині семантичного поля виявляється в синонімії, антонімії, що простежується як у межах тематичної групи смак, так і між ЛСГ назв смаку та іншими тематичними групами. Аналіз синонімічних рядів назв смаку показує, що вони є кількісно і якісно розгалуженими. Нами виявлено однокореневі і різнокореневі синонімічні ряди. Синоніми-назви смаку мають неоднакове категоріальне вираження. У синонімічні відношення вступають загальновживані, літературні, діалектні, рідковживані назви смаку. Синонімами виступають первинні номінації на позначення смаку, і номінації, в яких значення смаку є другорядним. Відтак, у синонімічні ряди об’єднуються як загальномовні, так і контекстуальні синоніми. Різнопланову емоційну оцінку, характеристику смакові дають стилістичні синоніми.

У процесі дослідження виявлено однокореневі і різнокореневі антонімічні пари на позначення смаку. Серед різнокореневих антонімів зустрічаються антоніми-конверсиви, тобто слова, що, називаючи одне й те ж явище, оцінюють його з протилежних точок зору. У тематичній групі назв на позначення смаку широко репрезентоване явище мезонімії, яке урізноманітнює і збагачує наше мовлення.

9. Номени смаку можуть уживатися в текстах різних стилів (розмовному мовленні, фольклорних творах, науковому, художньому, публіцистичному, інформаційному стилі, в епістолярії) і виконувати різні стилістичні функції. Для офіційно-ділового стилю ці назви не типові, вживаються рідко. Розмовне мовлення є цариною, де сконцентрована основна кількість назв смаку. Серед номінацій смаку є стилістично нейтральні і стилістично марковані лексеми.

Номени смаку є засобами створення різних стилістичних прийомів, активно використовуються в складі лінгвостилістичних засобів сучасної української мови з метою урізноманітнення й удосконалення словесно-художнього образу, збагачують систему виражально-зображальних засобів художнього стилю. Внаслідок семантичної деривації та явища синкретизму вони оновлюють і поповнюють номінативні ресурси наукового, інформаційного стилів української мови.

10. Значення смаку можуть передаватися фразеологізмами, метафоричними описовими зворотами. Функція фразеологічних сполук, виражених номенами смаку, зумовлена двома основними чинниками: лінгвістичними властивостями самої одиниці й запрограмованою мовцем ситуації.

Фразеологічні сполуки на позначення смаку небагаточисельні, проте є резервом виражально-зображальних засобів і широко використовуються майстрами слова. Контекстуальне перетворення стійких виразів поповнює і збагачує образність мови.

11. Тематична група назв смаку в українській мові становить особливу, сформовану й розвинену систему. Досліджене семантичне поле є складним утворенням із своєрідною структурою, члени якої перебувають у тісних взаємозв’язках.