НЕКОРИСЛИВІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання дослідження, а також його методологічну, теоретичну та нормативну бази; сформульовано основні положення, що виносяться на захист; вказано практичне значення одержаних результатів та наведено дані щодо їх апробації.

Розділ 1 «Загальні засади дослідження складів некорисливих злочинів проти власності за кримінальним правом України» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Стан дослідження проблем некорисливих злочинів проти власності» в загальних рисах охарактеризовано праці як українських, так і російських науковців, що присвячені проблемам кримінально-правової охорони власності від некорисливих посягань, проведено їх хронологічний аналіз, окреслено коло теоретичних питань, які залишились проблемними або не висвітленими.

У підрозділі 1.2. «Поняття та види некорисливих злочинів проти власності» виділено основні характерні ознаки, якими характеризуються злочини проти власності та визначено їх поняття. Наведено аргументи на користь доцільності поділу злочинів проти власності за мотивом та метою на дві групи: до першої групи (корисливих злочинів проти власності) відносяться ті посягання на власність, що вчиняються з корисливим мотивом, і метою яких є протиправне збагачення, звернення майна, що є предметом посягання, в свою користь чи в користь інших осіб; до другої групи (некорисливих злочинів проти власності) відносяться посягання, що виражаються в самому лише спричиненні майнової шкоди і вчиняються без мети звернення майна в свою користь чи в користь інших осіб та, як правило, без корисливого мотиву.

Окрему увагу в аспекті такого поділу зосереджено на тому, що корисливий мотив та мета звернення в свою користь чи в користь інших осіб стосуються лише того майна, яке є предметом даних посягань.

До некорисливих злочинів проти власності віднесено умисне знищення або пошкодження майна, погроза знищення майна, необережне знищення або пошкодження майна, порушення обов’язків щодо охорони майна.

У підрозділі 1.3. «Соціальна зумовленість кримінальної відповідальності за некорисливі злочини проти власності» наголошується, що основними чинниками (обставинами), які характеризують соціальну зумовленість кримінальної відповідальності за некорисливі злочини проти власності є: їх суспільна небезпека; відносна поширеність; доцільність протидії цим посяганням кримінально-правовими засобами; традиції вітчизняної законодавчої практики щодо протидії цим посяганням; зарубіжний досвід застосування кримінально-правових засобів протидії цим посяганням. На основі аналізу цих чинників доведено, що кримінальна відповідальність за некорисливі злочини проти власності є соціально зумовленою. Також аргументовано позицію, згідно з якою суспільну небезпеку некорисливих злочинів проти власності, як один з чинників їх криміналізації, в умовах ринкової економіки слід визнати співрозмірною із суспільною небезпекою корисливих посягань, хоча, безумовно, за рівнем відносної поширеності ці види злочинів проти власності різняться між собою.

У розділі 2 «Об’єкт складів некорисливих злочинів проти власності за кримінальним правом України» визначено родовий об’єкт складів некорисливих злочинів проти власності – це відносини власності, тобто суспільні відносини, що складаються з приводу майна і юридично виражені у праві володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном (праві власності) і в обов’язку інших осіб (невласників) сприймати вказане право як належне і не перешкоджати його здійсненню. На підставі аналізу об’єктів окремих складів некорисливих злочинів автор дійшов висновку, що вони розміщені у розділах Особливої частини КК із порушенням основного критерію систематизації його норм – родового об’єкта. Зокрема, доведено, що основним безпосереднім (а отже і родовим) об’єктом складу злочину, передбаченого ст. 198 КК виступають відносини правосуддя; основним безпосереднім об’єктом складів злочинів, передбачених статтями 194¹ та 360 КК – відносини експлуатації об’єктів електроенергетики та ліній зв’язку; основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 197¹ КК є відносини з приводу охорони довкілля.

Охарактеризовано об’єкт злочинного впливу кожного некорисливого злочину проти власності. Зокрема обґрунтовано, що при вчиненні умисного та необережного знищення чи пошкодження майна, винний чинить вплив на чуже майно (предмет суспільних відносин власності); при погрозі знищення майна суб’єкт злочину впливає на особу, що зацікавлена в збереженні майна (на суб’єкта суспільних відносин власності); при порушенні обов’язків щодо охорони майна винний впливає на соціальний зв’язок як елемент суспільних відносин власності.

Предметом некорисливих злочинів проти власності визнано «чуже майно», до якого, на думку автора, слід відносити майно, що перебуває у особи без законних підстав, а також майно, право власності на яке припинене у зв’язку з смертю власника.

Розділ 3 «Об’єктивна сторона складів некорисливих злочинів проти власності за кримінальним правом України» містить детальну характеристику ознак об’єктивної сторони кожного складу некорисливих злочинів проти власності, на підставі якої автором запропоновано ряд змін та доповнень до КК. Зокрема, обґрунтовано необхідність встановлення кримінальної відповідальності за умисне знищення чи пошкодження чужого майна, що завдало значної шкоди потерпілому, та адміністративної відповідальності за такого ж роду діяння, якими не заподіяно значної шкоди потерпілому.

Запропоновано визначити суспільно небезпечні наслідки умисного знищення або пошкодження майна, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК, як заподіяння лише майнової шкоди (а не моральної, немайнової). У зв’язку з цим запропоновано доповнити ч. 1 ст. 194 КК після слів «що спричинило» словом «майнову».

Встановлено, що при буквальному тлумаченні терміну «загибель людей», як спричинення смерті двом і більше особам, необережне знищення або пошкодження чужого майна, яким спричинено смерть однієї особи, не містить усіх необхідних ознак складу злочину, передбаченого ст. 196 КК, та може бути кваліфіковане лише як необережне вбивство.

Обґрунтовано положення, згідно з яким за чинною редакцією статті 194 КК, не можуть бути кваліфіковані випадки умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, якщо внаслідок їх вчинення не заподіяно шкоду у великих розмірах. Залежно від спрямованості умислу винного (якщо ним охоплювалась можливість настання таких наслідків, але наслідки не настали з причин, що не залежали від його волі), такі дії повинні кваліфікуватись як замах на вчинення злочину – за частиною 2 або 3 статті 15 та частиною 2 статті 194 КК.

Встановлено невідповідність між назвою та змістом ст. 197 КК, для усунення якої запропоновано доповнити назву статті 197 КК після слів «обов’язків щодо» словами «зберігання чи». Також обґрунтовується позиція, згідно з якою невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо зберігання чи охорони чужого майна не завжди перебуває у причинному зв’язку із тяжкими наслідками для власника майна (зокрема, йдеться про випадки, коли такі тяжкі наслідки пов’язані із протиправним вилученням майна третіми особами). Запропоновано для законодавчого опису наслідків порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна використати конструкцію «внаслідок чого власнику було спричинено майнову шкоду у великих розмірах». Грошовий еквівалент таких розмірів пропонується встановити на рівні, визначеному у примітці до ст.185 для великих розмірів інших злочинів проти власності.

Розділ 4 «Суб’єкт та суб’єктивна сторона складів некорисливих злочинів проти власності за кримінальним правом України» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 4.1. «Суб’єкт складів некорисливих злочинів проти власності» проведено аналіз ознак такого елемента складів некорисливих злочинів проти власності, як суб’єкт. Зокрема охарактеризовано загальні ознаки: осудність та вік, з якого настає кримінальна відповідальність, а також ознаки спеціального суб’єкта складу злочину, передбаченого ст. 197 КК, – обов’язків щодо охорони чи зберігання чужого майна.

Встановлено, що з-поміж некорисливих злочинів проти власності, найчастіше неосудними особами вчиняється знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу. Питання про осудність «піроманів» (осіб, що страждають патологічним потягом до підпалів та пожеж) вирішується неоднозначно. В кожному випадку вчинення ними суспільно небезпечного посягання на власність важливе значення має проведення судово-психіатричної експертизи, в ході якої може бути зроблено висновок, як про неосудність, так і про осудність чи обмежену осудність піромана під час вчинення діяння.

Зроблено висновок про те, що знижений вік кримінальної відповідальності (14 років), цілком обґрунтовано закріплений у КК для кваліфікованого складу умисного знищення чи пошкодження майна, оскільки аналіз судової статистики свідчить про значну поширеність такого роду діянь серед неповнолітніх (що пояснюється психологічними особливостями даної вікової категорії).

У підрозділі 4.2. «Суб’єктивна сторона складів некорисливих злочинів проти власності» досліджено особливості вини, як основної ознаки цього елементу складу злочину, визначено її форми, притаманні окремим складам некорисливих злочинів проти власності. Також автор дійшов висновку, що хоча мотив та мета не є обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони складів злочинів, передбачених ст.ст. 194, 195 КК, проте їх встановлення має важливе прикладне значення – в низці випадків вони слугують ознаками, що дозволяють відмежувати умисне знищення чи пошкодження майна, а також погрозу знищення майна від суміжних складів злочинів.

Зокрема, доведено, що положення ст. 194 КК конкурують, як частина і ціле, із положеннями ст. 113, ч. 2 ст. 206, ст. 258, ст. 294, ч. 2 ст. 355 КК. Положення ст. 195 КК конкурують, як частина і ціле, із положеннями ч. 2 ст. 154, ч. 2 ст. 157, ч. 2 ст. 161, ч. 2 ст. 180, ст. 189, ч. 1 ст. 206, ст. 228, ст. 355, ст. 386 КК. У цих випадках слід застосовувати правило, згідно з яким дії винного кваліфікуються за статтею (частиною статті), яка найбільш повно охоплює вчинене (за статтею, що передбачає діяння в цілому), без додаткової кваліфікації за ст.ст. 194, 195 КК.

Мотив умисного знищення або пошкодження майна, а також погрози знищення майна є розмежувальною ознакою у випадках конкуренції ст.ст. 194, 195 КК із низкою спеціальних норм, що передбачають відповідальність за такого роду посягання на майно, яке належить специфічному колу потерпілих.