НЕСПЕЦИФІЧНА РЕЗИСТЕНТНІСТЬ І КОРЕКЦІЯ СПЕЦИФІЧНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ДИФТЕРІЇ У ДОРОСЛИХ

Короткий зміст

Характеристика клінічної картини дифтерії, представлена в дисертації, заснована на обстеженні 788 хворих (409  чоловіків, 329 жінок), що спостерігалися в клініці протягом  1991-1999 р.р. Тільки 14,8% пацієнтів були у віці 18 -  20 років; 21,8% - до 30 років і 27,9% до 40; 25,6% хворих були старше 40 років, у тому числі 9,8% - старше 60. Віковий склад хворих визначив значну частоту супутніх захворювань - серцево-судинної патології, хвороб органів дихання, цукрового діабету. Діагноз дифтерії підтверджений бактеріологічно у 88% хворих (при цьому у 71,1% виділені C.d. gravіs tox+, в інших - C.d. mіtіs tox+).

Матеріали і методи дослідження. Разом із загальноприйнятим клінічним обстеженням проводилося визначення в сироватці крові імуноглобулінів основних класів, концентрації вільних сульфгідрильних груп методом амперометричного титрування, циркулюючих імунних комплексів, фагоцитарної активності нейтрофілів крові, показника завершеності фагоцитозу, а також активності внутрішньолейкоцитарних лужної фосфатази, лактатдегідрогенази та катіонних білків.

Результати дослідження та їх обговорення. Легка форма дифтерії ротоглотки, у тому числі з катаральним запаленням, острівчастими нальотами та плівчаста мигдаликів виявлена в 23,7% пацієнтів. Форма середньої тяжкості (локалізована мигдаликів і розповсюджена ротоглотки) – в 26,9%; тяжка – в 37,1%; гіпертоксична - в 2%, комбінована ротоглотки, носа, гортані, бронхів – в 3,2% і гортані – в 0,4% (табл.1).

При дослідженні антитоксичного імунітету в 710 хворих до введення ПДС за допомогою РПГА виявилося, що в 59% обстежених антитіла не виявлені, а в 13% вони були менше 0,4. В 27,4% пацієнтів титр антитоксичних антитіл відповідав 0,4; в 19,4% склав 0,8 або був вище. З 58 пацієнтів з особливо тяжким перебігом захворювання й летальним результатом антитоксичні антитіла до введення ПДС визначені в 46.

В 29 з них антитіла були відсутні, в 6 склали 0,1-0,2, але в 11 відповідали "захисному" титрові (0,4). Характеристика симптомів захворювання, їхня виразність і тривалість представлена з урахуванням клінічної форми захворювання, строків надходження хворих у стаціонар (тобто залежно від строку початку лікування) і дози ПДС.

Протягом 1991-1992 р.р. при середньо-тяжкій та тяжкій дифтерії ротоглотки ПДС уводилася в дозах, що перевищують загальноприйняті в 1,5-2 рази. Надалі, ПДС призначалася в загальноприйнятому дозуванні. Всім хворим 1/3 ПДС уводилася внутрішньовенно, і 2/3 - внутрішньом'язово.

При використанні загальноприйнятих доз ПДС, як і при призначенні підвищених доз тривалість основних симптомів захворювання при дифтерії середньої тяжкості була практично однаковою (р>0,05).