НОВЫЕ ПОДХОДЫ К ЛЕЧЕНИЮ ПАТОЛОГИИ ПУБЕРТАТНОГО ПЕРИОДА У ДЕВОЧЕК С ДИФФУЗНОЙ ЭУТИРЕОИДНОЙ ГИПЕРПЛАЗИЕЙ ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ

Короткий зміст

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення мети і завдань, поставлених у дисертації, на базі дитячого клінічного санаторію "Здравниця" м. Євпаторії було обстежено 131 дівчинку у віці 13-17 років з патологічним перебігом пубертатного періоду, що перебували на санаторно-курортному лікуванні. Усі дівчата були розділені на основну групу – 66 дівчаток з патологічним перебігом пубертата та дифузною еутиреоїдною гіперплазією щитоподібної залози, і групу порівняння - 65 дівчат з порушеннями перебігу періоду статевого дозрівання без супутньої тиреоїдної патології; контрольну групу (К) склали 20 соматично та гінекологічно здорових дівчат у віці 13-17 років. Діагноз встановлювався згідно МКХ-Х. В основній групі у 12 (18 %) дівчат виявлена затримка статевого розвитку, у 12 (18 %) – аменорея, гіпоменструальний синдром діагностовано у 27 (41 %) дівчат, поліменорея – в 15 (23 %) випадках. У групі порівняння 14 (22 %) дівчаток мали затримку статевого розвитку, в 11 (17%) дівчат діагностована аменорея, у 21 (32 %) – гіпоменструальний синдром, поліменорея виявлена у 19 (29 %) дівчат.

Всім пацієнтам були проведені антропометричні виміри з використанням індекса маси тіла за Бреєм, визначення ступеня статевого розвитку за стандартами М. В. Максимової (2000), тести функціональної діагностики, ультразвукове обстеження матки і придатків апаратом «Lagic 100MP», визначення концентрації гормонів у сироватці крові: фолікулостимулюючого (ФСГ), лютеінизуючого (ЛГ) гормона, пролактину (ПРЛ), тиреотропного гормона (ТТГ), естрадіолу (Е2), прогестерону (П), кортизолу (К), трийодтиронiну (Т₃), тироксину (Т₄) імуноферментним методом з використанням діагностичної системи «Хема» (Росія). Всі дослідження були проведені двічі: на 5-7 день менструального циклу до початку лікування і на 5-7 день наступного циклу – після проведеного лікування.

Нами був розроблений та апробований комплекс лікування дівчаток з патологією пубертатного періоду в залежності від гонадотропної функцiї гіпофіза, функцiї яєчникiв та щитоподібної залози.

Усi дівчата отримували комплекс лiкування, який включав: повноцінне збалансоване харчування (дiєта № 15); кліматолікування відповідно до пори року: аеротерапія по І-ІІ режиму; в літній сезон року дітям проводили морські купання по I-II режиму, взимку – 10 процедур купання в басейні; геліотерапія; санація осередків хронічної інфекції; лікування у стоматолога; ропні зрошення піхви, на курс лікування 10 процедур. Для стимуляцiї гонадотропної функцiї гіпофіза призначався трансцеребральний електрофорез пiрацетама, на курс лiкування 10 процедур. Для посилення функцiї яєчників – терапiя в залежності вiд нозології. При затримці статевого розвитку – 5% ропа-електрофорез синусоїдальними модульованими струмами на ділянку проекції придатків матки, всього на курс лікування 10 процедур, та шавлієво-морські ванни, температура 37-35ºС, тривалість 10-15 хвилин, на курс лікування 10 ванн. При аменореї та олігоменореї: грязь-електрофорез за допомогою синусоїдальних модульованих струмів на ділянку придатків матки, всього на курс лікування 10 процедур, та шавлієво-морські ванни, температура 37-35ºС, тривалість 10-15 хвилин, на курс лікування 10 ванн. При порушенні оваріально-менструального циклу по типу поліменореї: 5% ропа-електрофорез за допомогою синусоїдальних модульованих струмів на ділянку придатків матки, всього на курс лікування 10 процедур, та хвойно-морські ванни, температура 37-35ºС, тривалість 10-12 хвилин, на курс лікування 10 ванн. Для стимуляцiї функцiї щитоподiбної залози призначався препарат йодомарин у дозi 100 мг на добу.

Обчислення одержаних результатів проводили за допомогою методів варіаційної статистики з використанням стандартного пакету програм Microsoft Excel і Statistica V.6.

Результати досліджень та їх обговорення. При вивченні анамнезу встановлено, що 69 дівчат (53 %) народилися від першої, 44 дівчинки (33 %) – від другої, 18 (14 %) дівчат – від третьої вагітності. Обтяжений акушерський анамнез був виявлений у 84 (64 %) матерів. У 6 жінок (5 %) вагітність настала в результаті індукції овуляції кломіфеном після періоду безпліддя. Вагітність протікала патологічно більш, ніж у половині випадків. Найчастіше з ускладнень вагітності зустрічалися загроза переривання, гестоз I і II половини вагітності, анемія вагітних і гестаційний пієлонефрит. 124 дівчинки (95 %) народилися в термін 38±1 тиждень гестації, 7 дівчат (5 %) – передчасно в терміні 35±1 тиждень. Консервативні пологи були у 125 жінок (95 %), 6 жінкам (5 % усіх опитаних) було проведено операцію кесарева розтину. Середня маса тіла при народженні в досліджуваних групах склала: у дівчат зі ЗСР – 3143±42 г, у групі дівчаток з аменореєю – 3255±52 г, у дівчат з гіпоменструальним синдромом – 3197±21 г, у групі з поліменореєю – 3234±32 г. Із усіх новонароджених дівчаток 100 (76 %) були відразу прикладені до грудей матері.

Аналіз анамнестичних даних показав високий індекс інфекційної та соматичної захворюваності у всіх дітей. Серед соматичних захворювань за частотою зустрічаємості перше місце займають хронічні захворювання лор-органів (44 % усіх обстежених дівчат), з яких найбільший відсоток припадає на хронічний тонзиліт – 67 % захворювань даної групи. Більш половини обстежених дівчаток мали 2 та більше хронічних захворювань. Інфекційний індекс у дівчат із затримкою статевого розвитку й порушеннями менструального циклу склав 3,6±0,2.  94 % дівчаток перенесли гостру респіраторну вірусну інфекцію, 68 % – вітряну віспу, 36 % – гострий тонзиліт, 25 % – краснуху.

Усі обстежені дівчата мали жіночий фенотип. Було встановлено, що  практично у всіх спостережуваних випадках ЗСР поєднується із затримкою фізичного розвитку, про що свідчать значно знижені антропометричні показники у вивчаемих дівчат. Також у дівчаток з патологією пубертатного періоду відмічаються вірогідно знижені показники артеріального тиску.

У контрольній групі менархе настало в середньому в 12,5±0,2 року, що збігається із середніми даними по Україні – 12,7 року. У групі дівчат із вторинними аменореями вік менархе 13,7±0,3 року, у дівчаток з гіпоменструальним синдромом – 12,7±0,2 року, у дівчат з поліменореєю – 11,7±0,2 року. У дівчаток з аменореєю спостерігалася більш пізніша (у середньому на рік) поява вторинних статевих ознак, у дівчат з поліменореєю вторинні ознаки з'являються раніше, ніж у контрольній групі.

У всіх досліджуваних групах дівчат з ПОМЦ (порушення оваріально-менструального циклу) цикл був нерегулярним, тривалість менструального циклу й менструальної кровотечі відрізнялися від параметрів контрольної групи.

Дані кольпоцитологічного дослідження свідчать про значний дефіцит естрогенів в організмі дівчат з патологічним перебігом пубертатного періоду, найбільш виражені ці зміни в групі дівчаток зі ЗСР. Ультразвукове дослідження матки та придатків як в основній групі, так і в групі порівняння показало загальну тенденцію до гіпоплазії матки і яєчників, зменшення товщини ендометрію, відсутності домінантного фолікула в яєчниках.

Проведене дослідження гормонів крові в дівчат основної групи дозволило встановити, що усередині кожної нозологічної групи можна виділити по дві підгрупи: підгрупа А – дівчата із близькими до нормальних рівнями гонадотропінів і підгрупа Б – дівчатка з низькими рівнями гонадотропінів у сироватці крові.

У дівчат контрольної групи рівні всіх обумовлених гормонів не виходили за межі норм для I фази менструального циклу: ФСГ – 4,23±0,18 Мод/л, ЛГ – 3,15±0,1 Мод/л, пролактин – 282,0±20,6 ММод/л, естрадіол – 0,250±0,005 нмоль/л, прогестерон – 3,09±0,13 нмоль/л, тестостерон – 0,99±0,10 нмоль/л, кортизол 244,0±3,0 нмоль/л. Фізіологічний індекс ЛГ/ФСГ склав 0,75±0,02. ТТГ – 1,0±0,04 ММод/л, Т₃ – 1,90±0,08 нмоль/л, Т₄ – 109,3±3,6 нмоль/л.

У групі ЗСР 6 дівчат (50 %) віднесені до підгрупи А (еугонадотропні), 6 дівчаток (50 %) – до підгрупи Б (гіпогонадотропні).

У підгрупі А рівні ФСГ і ЛГ (3,08±0,05 Мод/л і 2,99±0,04 Мод/л) знижені, але не виходять за межі вікових норм. Індекс ЛГ/ФСГ – 0,97±0,02 – вірогідно підвищений і свідчить про дисгармонійну секрецію гонадотропінів. Пролактин (144,8±11,9 ММод/л) знижений у порівнянні з показниками групи контролю, але не виходить за межі вікових норм. Показники естрадіолу – 0,020±0,005 нмоль/л і прогестерону – 0,170±0,007 нмоль/л свідчать про вкрай пригнічену функцію яєчників. ТТГ – 1,13±0,13 ММод/л – підвищений при знижених показниках трийодтироніну й нормальних – тироксину. Таке сполучення рівнів тиреотропного та тиреоїдних гормонів можна інтерпретувати як субклінічний гіпотиреоз.

У дівчат із ЗСР підгрупи Б виявлена різко пригнічена гонадотропна функція гіпофізу: ФСГ – 1,60±0,14 Мод/л, ЛГ – 1,81±0,38 Мод/л. Індекс ЛГ/ФСГ підвищений – 1,03±0,07. Рівень пролактину – 20,0±3,9 ММод/л – вкрай низький. Показники естрадіолу – 0,020±0,003 нмоль/л і прогестерону – 0,160±0,006 нмоль/л свідчать про глибоке пригнічення стероїдогенезу в яєчниках. Рівень ТТГ – 0,64±0,05 ММод/л – вірогідно знижений. Т₃ і Т₄ знижені в порівнянні з контрольною групою – 0,91±0,07 нмоль/л і 86,3±7,3 нмоль/л.

Група дівчат з первинними й вторинними аменореями також була розділена на підгрупу А, у яку ввійшли 5 (42 %) дівчаток з нормальними рівнями гонадотропних гормонів, і підгрупу Б – 7 (58 %) дівчат з низькими рівнями гонадотропінів.

У підгрупі А дівчат з аменореями ФСГ – 3,02±0,02 Мод/л, ЛГ – 3,31±0,07 Мод/л, індекс ЛГ/ФСГ – 1,09±0,02, рівень пролактина – 163,6±5,9 ММод/л. Показники естрадіолу – 0,030±0,006 нмоль/л, прогестерону – 0,180±0,008 нмоль/л, що вірогідно нижче показників здорових дівчат. При цьому тестостерон підвищений у порівнянні з показниками групи контролю – 2,95±0,25 нмоль/л. Рівень ТТГ – 1,37±0,22 ММод/л – підвищений, Т₃ вірогідно знижений, як і Т₄: 0,95±0,02 нмоль/л і 83,4±5,8 нмоль/л відповідно. Такі зміни тиреотропного та тиреоїдних гормонів свідчать про наявність субклінічного гіпотиреозу.

Дівчата з аменореями підгрупи Б мали вірогідно знижені в порівнянні зі здоровими дівчинками рівні гонадотропінів у сироватці крові: ФСГ – 1,46±0,08 Мод/л, ЛГ – 1,62±0,13 Мод/л, індекс ЛГ/ФСГ склав 1,11±0,05, пролактин – 24,9±5,2 ММод/л. Рівні естрадіолу – 0,030±0,004 нмоль/л та прогестерону – 0,180±0,003 нмоль/л (р<0,001) свідчать про пригніченну функцію яєчників. Показники тестостерону – 2,53±0,12 нмоль/л – підвищені в порівнянні з показниками групи контролю. ТТГ – 0,70±0,05 ММод/л – знижений, що, на нашу думку, є наслідком зниження чутливості тиреотрофів гіпофіза до тиреоліберину в умовах тривалого дефіциту естрогенів. Показники Т₃ і Т₄ вірогідно знижені: 0,97±0,04 нмоль/л і 81,0±4,3 нмоль/л, що свідчить про наявність субклінічного гіпотиреозу в досліджуваних дівчат.

Група дівчаток з гіпоменструальним синдромом була розділена на підгрупу А – 15 (56 %) дівчат і підгрупу Б – 12 (44 %) дівчинок.

У дівчат з гіпоменструальним синдромом підгрупи А рівень ФСГ – 3,15±0,07 Мод/л – знижений, ЛГ – 3,14±0,06 Мод/л – не відрізняється від показників здорових дівчаток. Індекс ЛГ/ФСГ – 1,0±0,01 – підвищений і свідчить про дисгармонічну секрецію гонадотропінів гіпофізом, пролактин – 189,6±8,5 ММод/л – вірогідно не відрізняється від групи контролю. Рівні естрадіолу й прогестерону – 0,050±0,003 нмоль/л і 0,200±0,003 нмоль/л – вірогідно знижені та свідчать про пригнічену функцію яєчників. ТТГ (1,0±0,1 ММод/л) вірогідно не відрізняється від показників здорових дівчат. Показники Т₃ – 1,0±0,02 нмоль/л і Т₄ – 88,7±1,8 нмоль/л знижені й свідчать про порушену функцію щитоподібної залози.

У дівчат з гіпоменструальним синдромом підгрупи Б рівень ФСГ – 1,51±0,05 Мод/л, ЛГ – 1,52±0,06 Мод/л і пролактину – 27,7±0,1 ММод/л – вірогідно знижені. Індекс ЛГ/ФСГ – 1,01±0,03 підвищений. Процеси стероїдогенезу в яєчниках знижені, про що свідчать вкрай низькі рівні естрадіолу – 0,040±0,003 нмоль/л і прогестерону – 0,190±0,005 нмоль/л. Рівень ТТГ знижений у порівнянні зі цим показником у здорових дівчат – 0,66±0,04 ММод/л, що, на нашу думку, є наслідком хронічного дефіциту естрогенів. Вірогідно знижені показники Т₃ – 1,04±0,03 нмоль/л і Т₄ – 88,2±2,5 нмоль/л свідчать про субклінічний гіпотиреоз.

Група дівчат з поліменореями та дифузною еутиреоїдною гіперплазією щитоподібної залози також була розділена на підгрупу А, у яку ввійшли 9 (60%) дівчаток із споконвічно нормальними рівнями гонадотропінів, і підгрупу Б – 6 (40%) дівчат із споконвічно низькими рівнями гонадотропних гормонів.

Рівні ФСГ, ЛГ і пролактину в дівчат підгрупи А склали 3,25±0,07 Мод/л, 2,82±0,13 Мод/л і 195,6±16,5 ММод/л відповідно. Індекс ЛГ/ФСГ – 0,87±0,05 – не відрізняється від групи контролю. Естрадіол – 0,090±0,003 нмоль/л і прогестерон – 0,160±0,007 нмоль/л вказують на пригнічену функцію яєчників. Показники тестостерону (0,65±0,06 нмоль/л) були знижені, кортизолу (287,7±19,2 нмоль/л) – у межах норми. ТТГ – 1,08±0,15 ММод/л. Показники Т₃ – 1,07±0,03 нмоль/л та Т₄ – 82,4±4,4 нмоль/л – вірогідно знижені в порівнянні із групою контролю.

У підгрупі Б виявлені знижені рівні гонадотропних гормонів (р<0,001): ФСГ – 1,63±0,06 Мод/л, ЛГ – 1,64±0,10 Мод/л, пролактин – 30,8±4,6 ММод/ і підвищений індекс ЛГ/ФСГ, що свідчить про дисгармонічну секрецію гонадотропінів. Естрадіол – 0,060±0,008 нмоль/л, прогестерон – 0,18±0,01 нмоль/л і тестостерон – 0,56±0,09 нмоль/л – знижені в порівнянні із показниками здорових дівчат. ТТГ – 0,65±0,06 ММод/л – вірогідно знижений у порівнянні із групою контролю, що, на нашу думку, є наслідком довгостроково існуючої гіпоестрогенії. Т₃ і Т₄ – 1,07±0,02 нмоль/л і 83,7±3,6 нмоль/л – свідчать про наявність субклінічного гіпотиреозу у досліджуваних дівчат.

Отже, для всіх дівчаток основної групи характерні зміни гормонального фону: дисгармонічна секреція гонадотропінів з тенденцією до зниження ФСГ і підвищення індексу ЛГ/ФСГ вище 1,0, глибоке пригнічення стероїдогенезу в яєчниках з дефіцитом у першу чергу естрогенів, вірогідно знижені показники Т₃ при нормальних або незначно знижених показниках Т₄. Приблизно у половини дівчат кожної групи сформувалися гіпогонадотропні стани з достовірним зниженням як ФСГ і ЛГ, так і пролактину. Зміни з боку секреції ТТГ неоднозначні: у дівчат з еугонадотропною патологією пубертатного періоду ТТГ може як підвищуватися, що відповідає класичному опису субклінічного гіпотиреозу, так і знижуватися. У всіх дівчаток з гіпогонадотропними порушеннями перебігу пубертатного періоду рівень ТТГ вірогідно знижений. Низькі рівні ТТГ у досліджуваних випадках можна пояснити тим, що в умовах довгостроково існуючого дефіциту естрогенів в організмі знижується чутливість тиреотрофів гіпофіза до тиреоліберину.

Для дівчат групи порівняння, як і в основній групі, незалежно від нозології характерне пригнічення процесів стероїдогенезу в яєчниках. Однак, на відміну від основної групи, у групі порівняння не виявлено гіпогонадотропних станів і важких порушень гонадотропної функції гіпофіза.

У дівчат із ЗСР групи порівняння показники ФСГ – 2,98±0,03 Мод/л і ЛГ – 1,91±0,08 Мод/л не виходять за межі норми. Індекс ЛГ/ФСГ склав 0,64±0,03 і не відрізняється від показників здорових дівчаток, пролактин – 151,0±6,2 ММод/л. Рівні естрадіолу – 0,026±0,003 нмоль/л та прогестерону – 0,180±0,003 нмоль/л знижені в 10-20 разів (р<0,001), що свідчить про пригнічену функцію яєчників. ТТГ, Т₃ і Т₄ (1,02±0,02 ММод/л, 1,78±0,03 нмоль/л, 99,6±3,21 нмоль/л відповідно) свідчать про задовільну функцію щитоподібної залози.

У дівчаток з аменореями ФСГ – 3,01±0,06 Мод/л, ЛГ – 3,07±0,19 Мод/л та пролактин – 175,9±11,7 ММод/л не виходять за фізіологічні межі. Індекс ЛГ/ФСГ підвищений до 1,02±0,06, що свідчить про дисгармонічну гонадотропну функцію гіпофізу в даній групі. Виявлені вкрай низькі рівні естрадіолу – 0,080±0,020 нмоль/л і прогестерону – 0,190±0,010 нмоль/л (р<0,001) при в 3-3,5 рази підвищених показниках тестостерону – 3,44±0,18 нмоль/л (р<0,01). Достовірних змін ТТГ, Т₃ та Т₄ (1,05±0,02 ММод/л, 1,78±0,03 нмоль/л і 99,5±3,2 нмоль/л відповідно) не виявлено, що підтверджує відсутність тиреоїдної патології в досліджуваних дівчат.

У дівчаток з гіпоменструальним синдромом у групі порівняння показники ФСГ, ЛГ і пролактину (3,17±0,05 Мод/л, 3,03±0,08 Мод/л і 182,1±5,8 ММод/л) не виходять за межі норми. Індекс ЛГ/ФСГ – 0,96±0,03 – підвищений. Естрадіол – 0,066±0,009 нмоль/л і прогестерон – 0,190±0,005 нмоль/л знижені в десятки разів, що свідчить про пригнічену функцію яєчників, тестостерон підвищений в 3-3,5 рази – 3,36±0,13 нмоль/л. ТТГ – 1,03±0,02 ММод/л, Т₃ – 1,78±0,03 нмоль/л і Т₄ – 96,6±2,5 нмоль/л – не відрізняються від показників групи контролю й свідчать про задовільну функцію щитоподібної залози.

У групі дівчат з поліменореєю ФСГ – 3,92±0,07 Мод/л і ЛГ – 3,04±0,12 Мод/л у межах норми, пролактин знижений – 231,2±9,0 ММод/л. Індекс ЛГ/ФСГ – 0,78±0,03 – відповідає індексу здорових дівчаток. Естрадіол – 0,087±0,004 нмоль/л, прогестерон – 0,190±0,003 нмоль/л, тестостерон – 0,78±0,04 нмоль/л. Секреція ТТГ (1,0±0,02 ММод/л), Т₃ (1,80±0,02 нмоль/л) і Т₄ (96,9±3,3 нмоль/л) не порушена.

Нами був розроблений і апробований комплекс лікування дівчаток з патологією пубертатного періоду в залежності від гонадотропної функцiї гіпофізу, функцiї яєчникiв та щитоподібної залози. Запропонований комплекс застосовувався у 66 дівчат з основної групи (із супутньою дифузною гіперплазією щитоподібної залози).

На фоні терапії, яка проводилася, у всіх дівчаток відмічалось покращення самопочуття, емоційного стану, працездатності. Клінічно це проявилося появою менструацій у 27 % дівчат із вторинними аменореями, у групі дівчаток з гіпоменструальним синдромом – нормалізацією тривалості й інтенсивності менструальної кровотечі, укороченням межменструального інтервалу у 64 % дівчат, у групі дівчаток з поліменореєю – укороченням тривалості менструальної кровотечі на 1,5-2 дня у 86 % дівчат.

При ультразвуковому дослідженні матки й придатків після санаторно-курортного лікування у всіх досліджуваних групах виявлене збільшення товщини ендометрію.

Клінічне поліпшення підтвердилося змінами гормонального фону у досліджуваних дівчат основної групи.

У дівчаток зі ЗСР у підгрупах А и Б відзначається підвищення рівнів гонадотропінів, ФСГ і ЛГ досягають рівнів групи контролю (4,02±0,16 Мод/л та 3,13±0,06 Мод/л у підгрупі А і 2,88±0,25 Мод/л й 2,39±0,17 Мод/л відповідно в підгрупі Б). Індекс ЛГ/ФСГ знижується до 0,78±0,02 у підгрупі А та 0,75±0,04 у підгрупі Б, що свідчить про гармонізацію секреції гонадотропінів гіпофізом. Естрадіол у сироватці крові зріс в 3,5 рази – з 0,020±0,005 нмоль/л і 0,020±0,003 нмоль/л до 0,070±0,003 нмоль/л і 0,070±0,004 нмоль/л у підгрупах А и Б відповідно. В обох підгрупах нормалізувався рівень ТТГ (1,04±0,04 ММод/л і 0,94±0,04 ММод/л), показники Т₃ підвищилися до 1,15±0,02 нмоль/л і 1,29±0,11 нмоль/л, Т₄ – до 111,7±4,8 нмоль/л і 104,2±7,0 нмоль/л відповідно.

У дівчат з аменореями й нормальними рівнями гонадотропінів показники ФСГ і пролактину підвищилися до 3,93±0,02 Мод/л і 175,8±7,1 ММод/л відповідно, рівень ЛГ не змінився (3,31±0,07 Мод/л до і 3,28±0,02 Мод/л після лікування), індекс ЛГ/ФСГ трохи знизився (0,84±0,01), що свідчить про гармонізацію виділення гонадотропінів гіпофізом. У дівчат з гіпогонадотропною аменореєю показники ФСГ, ЛГ і пролактину після проведеного лікування зростають у два рази (з 1,46±0,08 Мод/л, 1,62±0,12 Мод/л і 24,9±5,2 ММод/л до 3,55±0,08 Мод/л, 2,80±0,04 Мод/л і 57,7±4,0 ММод/л відповідно). Індекс ЛГ/ФСГ знизився (0,79±0,02). Показники естрадіолу зросли в 2,5-3 рази: з 0,030±0,006 нмоль/л до 0,080±0,010 нмоль/л у підгрупі А і з 0,030±0,004 нмоль/л до 0,090±0,010 нмоль/л у підгрупі Б. Рівні ТТГ, Т₃ і Т₄ після лікування нормалізувалися (1,09±0,05 ММод/л, 1,30±0,08 нмоль/л і 109,0±5,8 нмоль/л у підгрупі А та 0,95±0,03 ММод/л, 1,34±0,05 нмоль/л і 106,4±4,8 нмоль/л у підгрупі Б відповідно), що свідчить про корекцію субклінічного гіпотиреозу.

У дівчат з гіпоменструальним синдромом у підгрупах А і Б відзначається підвищення ФСГ (з 3,15±0,07 Мод/л та 1,51±0,05 Мод/л до 4,04±0,08 Мод/л та 3,44±0,07 Мод/л відповідно) та ЛГ (з 3,14±0,06 Мод/л до 3,31±0,05 Мод/л в підгрупі А та з 1,52±0,06 Мод/л до 2,62±0,06 Мод/л у підгрупі Б). Індекс ЛГ/ФСГ знижується до 0,82±0,01 і 0,77±0,01 у підгрупах А и Б і порівнюється з показниками контрольної групи. Рівень естрадіолу в обох підгрупах підвищується в 3-3,5 рази (з 0,050±0,003 нмоль/л і 0,040±0,003 нмоль/л до 0,170±0,050 нмоль/л і 0,150±0,060 нмоль/л відповідно) і досягає фізіологічних меж. ТТГ не змінився в підгрупі А (1,00±0,02 ММод/л), у дівчат підгрупи Б він підвищився (0,96±0,02 ММод/л) до показників контрольної групи. Показники Т₃ (1,28±0,02 нмоль/л і 1,35±0,03 нмоль/л після лікування відповідно) і Т₄ (120,3±2,5 нмоль/л і 111,7±3,4 нмоль/л після лікування) у сироватці крові зросли в обох підгрупах, що свідчить про ефективність йодомарина разом з комплексом санаторно-курортного лікування для корекції функції щитоподібної залози.

У дівчат з поліменореєю у підгрупах А і Б відбулося підвищення рівнів ФСГ (з 3,25±0,07 Мод/л та 1,63±0,06 Мод/л до 3,95±0,12 Мод/л та 2,69±0,07 Мод/л відповідно) і ЛГ (з 2,82±0,13 Мод/л й 1,64±0,10 Мод/л до 3,10±0,10 Мод/л та 2,69±0,07 Мод/л відповідно). Індекс ЛГ/ФСГ після лікування знизився до 0,79±0,02 у підгрупі А та 0,76±0,01 у підгрупі Б. Позитивна динаміка гонадотропінів свідчить про виражений стимулюючий вплив запропонованого лікування на гонадотропну функцію гіпофізу. Показники естрадіолу й прогестерону зросли у два рази: з 0,090±0,003 нмоль/л і 0,160±0,010 нмоль/л відповідно до 0,200±0,030 нмоль/л і 0,290±0,020 нмоль/л у підгрупі А та з 0,060±0,010 нмоль/л і 0,180±0,010 нмоль/л відповідно до 0,180±0,020 нмоль/л і 0,270±0,030 нмоль/л в підгрупі Б. Посилення секреції не тільки естрогенів, але й прогестерону особливо важливо при порушенні оваріально-менструального циклу за типом поліменореї. ТТГ у підгрупі А вірогідно не змінився (1,07±0,05 ММод/л після лікування), у підгрупі Б він підвищився до рівня групи контролю (з 0,65±0,06 ММод/л до 0,97±0,03 ММод/л). Показники тиреоїдних гормонів після лікування підвищуються в середньому на 30 % в обох підгрупах: Т₃ – з 1,07±0,03 нмоль/л і 1,07±0,02 нмоль/л до 1,36±0,02 нмоль/л та 1,40±0,04 нмоль/л, Т₄ – з 82,4±4,4 нмоль/л та 83,7±3,6 нмоль/л до 108,6±4,7 нмоль/л і 108,7±5,8 нмоль/л відповідно.

У всіх досліджуваних дівчат у результаті проведеного лікування відзначається зміна кольпоцитологічної картини, що побічно свідчать про збільшення рівня естрогенів в організмі досліджуваних дівчаток.

Віддалені результати проведених лікувально-оздоровчих заходів ми дослідили у дівчат через 6 місяців. За минулий період в обох групах не було загострення хронічних захворювань, дівчатка відмічали покращення загального самопочуття, емоційного стану.

У всіх дівчаток із затримкою статевого розвитку через 6 місяців після проведеного лікування відзначається розвиток вторинних статевих ознак, в 50 % дівчат почалися місячні. У групі дівчаток із вторинними аменореями через 6 місяців в 73 % пацієнток відзначена поява місячних, причому у 75 % з них параметри менструального циклу не відрізнялися від таких у здорових дівчаток-підлітків. В групі дівчат з гіпоменструальним синдромом через 6 місяців менструальна функція нормалізувалася у 92 %, у 8 % хворих відмічено укорочення менструального циклу, але він залишився нерегулярним. У дівчат з поліменореєю при повторному аналізі через 6 місяців виявлено, що у всіх дівчаток, які отримували санаторно-курортне лікування, досягнутий ефект зберігся.

Таким чином, розроблений і апробований нами комплекс санаторно-курортного лікування позитивно впливає на клінічні прояви, дозволяє відновити порушений гормональний фон та тиреоїдний статус у дівчат із затримками статевого розвитку, порушеннями оваріально-менструального циклу й дифузною еутиреоїдною гіперплазією щитоподібної залози шляхом впливу на гонадотропну функцію гіпофіза, стероїдогенез у яєчниках і тиреоїдну функцію, що підтверджується динамікою клінічних проявів захворювання й даними загального, ультразвукового та лабораторного досліджень.

Запропонований комплекс лікування високоефективний, простий у застосуванні, не має побічних дій і може використовуватися у дівчат пубертатного віку з статевими порушеннями та супутньою патологією щитоподібної залози.

ВИСНОВКИ

 

У дисертації представлене теоретичне обґрунтування й нове рішення науково-практичної задачі сучасного акушерства та гінекології, яка спрямована на підвищення ефективності реабілітації дівчат пубертатного періоду з патологією репродуктивної сфери і дифузною гіперплазією щитоподібної залози шляхом проведення комплексної оцінки фізичного розвитку, функції гіпофізу, яєчників і щитоподібної залози під впливом санаторно-курортного лікування.

1.     Діти з перинатальним періодом, що патологічно протікає, високим індексом захворюваності дитячими інфекціями (3,6±0,2), екстрагенітальною патологією складають групу високого ризику по розвитку порушень статевої сфери в пубертатному періоді.

2.     При патологічному перебігу пубертатного періоду в сполученні з дифузною гіперплазією щитоподібної залози відмічається зниження фізичного та статевого розвитку.

3.     У всіх дівчат з патологічним перебігом пубертатного періоду в сполученні з дифузною гіперплазією щитоподібної залози відмічається зниження в сироватці крові рівней гонадотропних (ФСГ – до 1,60±0,14 Мод/л, ЛГ – до 1,81±0,38 Мод/л) та статевих стероїдних гормонів (естрадіолу – до 0,020±0,003 нмоль/л, прогестерону – до 0,160±0,006 нмоль/л). Ступінь зниження гормонів в крові залежить від тяжкості перебігу патології пубертатного періоду.

4.     При патологічному перебігу пубертатного періоду у дівчат відбувається пригнічення гонадотропної функції гіпофізу та процесів стероїдогенезу в яєчниках, що призводить до зниження тиреоїдної функції. Пригнічення функції щитоподібної залози, в свою чергу, знижує вироблення гонадотропних гормонів гіпофізу, що створює, таким чином, «порочне коло».

5.     На підставі отриманих даних, розроблений алгоритм обстеження дівчат з обов’язковим дослідженням рівней гонадотропних, тиреотропного, статевих стероїдних та тиреоїдних гормонів в сироватці крові й комплекс лікування, що включає заходи, спрямовані на загальне оздоровлення дівчат і нормалізацію їхнього гормонального фону.

6.     Застосування розробленого комплексу санаторно-курортного лікування у сполученні з трансцеребральним електрофорезом пірацетаму та прийманням препарату йодомарину дозволило поліпшити загальний стан й нормалізувати перебіг періоду статевого дозрівання дівчаток.