ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

У розділі 1 „Теоретичні основи визначення кредитоспроможності підприємств” вивчено і критично проаналізовано основні підходи до визначення поняття «кредитоспроможність»; обґрунтовано теоретичні та методичні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємств; узагальнено особливості організації кредитування сільськогосподарських підприємств в зарубіжних країнах та можливості їх використання в Україні.

Узагальнення існуючих підходів до визначення поняття «кредитоспроможності» засвідчило неоднозначність його трактування у наукових джерелах. У дисертації запропоновано власне визначення поняття кредитоспроможності підприємства як фінансової і правової можливості позичальника залучати позикові кошти, та забезпечення в умовах невизначеності і специфічних галузевих, регіональних, а також індивідуальних особливостей діяльності суб’єктів підприємництва повернути кредит з відсотками у строк, встановлений договором. Дане визначення розкриває комплексність і багатоаспектність поняття «кредитоспроможність».

Узагальнення існуючих методичних підходів до оцінки кредитоспроможності підприємств засвідчило, існування двох груп методик: комплексних та рейтингових. Комплексні методики оцінки кредитоспроможності широко використовуються публічними акціонерними товариствами, проте, вони мають “емпіричний характер”, недостатній рівень теоретико-методичного обґрунтування, недостатнє використання математичного апарату. Основний акцент при їх застосуванні робиться на суб’єктивній оцінці експертів. Рейтинговим методикам оцінки кредитоспроможності притаманні такі недоліки: статичність, можливість завищення нормативних значень показників, відсутність достатнього обсягу інформації для прогнозування майбутніх грошових надходжень і платежів, відсутність врахування галузевої специфіки діяльності позичальника. Аналіз зарубіжного досвіду оцінки кредитоспроможності позичальника дозволив зробити висновок, що розроблені методики придатні для застосування у розвинутих ринкових економіках, а тому їх використання у практичній діяльності вітчизняних підприємств можливе лише за умови врахування специфіки формування кредитоспроможності українських підприємств.

У ході дослідження виявлено, що методики оцінки кредитоспроможності, що використовуються вітчизняними банками, як правило, зводяться до розрахунку фінансових коефіцієнтів, що, на нашу думку, є недостатнім для прийняття рішення про доцільність кредитування того або іншого підприємства. Вказаний підхід не враховує додаткові чинники кредитоспроможності, зокрема, передане в заставу майно, регіональні ризики, кредитну історію підприємства і суб'єктивні чинники кредитоспроможності. Для усунення зазначених недоліків обгрунтовано необхідність здійснювати як системний аналіз фінансового стану підприємства, так і врахувати якість управління, репутацію керівництва, ринкові позиції та галузеві особливості функціонування підприємства при оцінці його кредитоспроможності.

Дослідження зарубіжного досвіду кредитування сільського господарства дозволило з’ясувати особливості його організації, що надало можливість обґрунтувати необхідність його врахування при кредитуванні сільськогосподарських підприємств України, а саме:

- роль кредиту як джерела капіталу обмежена суворими правовими рамками: щодо термінів і порядку погашення позик, підвищення вартості кредиту в міру збільшення обсягу позикових коштів, дії принципу зростаючого ризику, відповідно до якого наростання частки використовуваних господарством позикових коштів викликає несприятливий влив на кредитоспроможність підприємства;

- терміни погашення кредиту знаходяться в прямій залежності від функціональної спрямованості позички. Коротко- та середньострокові кредити використовуються для фінансування поточних витрат і поповнення оборотних коштів, довгострокові - на оновлення і розширення основних засобів. Більше половини заборгованості сільськогосподарських виробників припадає на довгострокові позики;

- різноманітність способів погашення кредитів надає виробникам сільськогосподарської продукції широкий вибір оптимальних за економічними параметрами способів повернення позик відповідно до їх господарських можливостей. Пільговий режим кредитування розширює доступ до кредитних ресурсів усім сільськогосподарським виробникам;

- відмінною особливістю фінансового забезпечення сільськогосподарських виробників багатьох зарубіжних країн є встановлення істотних пільг, як правило, за рахунок субсидування державою виплат підприємствами процентних ставок за банківськими кредитами та за участь у фінансуванні різних проектів;

- фінансовим обслуговуванням сільськогосподарських підприємств займається розгалужена мережа спеціалізованих комерційних та кооперативних банків, страхових компаній, ощадних кас та інших кредитних інститутів. У Франції, Швеції, Нідерландах та Ізраїлі більшість фінансових операцій в агропромисловому комплексі здійснюється за допомогою одного-двох великих спеціалізованих банків.

У розділі 2 „Аналіз стану кредитних відносин та методик оцінки кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств” визначено основні тенденції та проблемні аспекти розвитку кредитування сільськогосподарських підприємств України за 2006-2011 роки, здійснено аналіз ефективності методик визначення кредитоспроможності підприємств провідними вітчизняними банками, які згідно з проведеним дослідженням займають основне місце за обсягом надання кредитів сільськогосподарським підприємствам. Досліджено, узагальнено й надано пропозиції щодо удосконалення методики оцінки фінансового стану при оцінці кредитоспроможності підприємств.

В результаті дослідження кредитування сільськогосподарських підприємств з 2006 р. по 2011р. автором було встановлено, що державна підтримка сільського господарства знизилася з 12 млрд. грн. у 2009 році до 10,6 млрд. грн. у 2011 році. Таке відношення з боку Уряду до сільськогосподарських підприємств є неприпустимим. Адже капіталізація галузі є вкрай низькою при тому, що постійно зростають ціни на мінеральні добрива, пальне, техніку, запасні частини. Потреба у наданні державної підтримки сільськогосподарським підприємствам через механізм здешевлення кредитів сягає обсягу не менше 1,8 млрд. грн., на створення оптових ринків сільськогосподарської продукції - 300 млн. грн. Динаміка банківського кредитування свідчить, що станом на 01.12.2010 сільськогосподарські підприємства залучили 8,85 млрд. грн. кредитів, що на 53,7 % більше, ніж за відповідний період 2009 р. Станом на 1 грудня 2011 р. у структурі кредитування сільськогосподарських підприємств переважали середньострокові кредити (від 1 до 5 років) – 36 018 млн. грн. Довгострокові кредити (більше 5 років) становили лише 3 998 млн. грн., і 23 641 млн. грн.- кредити на строк до 1 року. Найнижчу ж питому вагу у структурі наданих кредитів посідають довгострокові кредити - 17,3%, що є негативним явищем, оскільки більше 60% сільськогосподарських підприємств країни мають потребу у залученні позикових коштів на триваліший період часу.

У ході дослідження проведеного на даних вибірки сільськогосподарських підприємств Південного регіону України виявлено досить низький рівень їх кредитоспроможності, що обумовлено сукупністю факторів. Дисертантом запропоновано групування основних факторів низької кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств:

- галузеві фактори: сезонність виробництва і попиту на продукцію та пов’язані з цим коливання обсягів грошових надходжень і платоспроможності позичальника, залежність від погодних умов, складність обліку витрат, специфічність застави (галузеві фактори впливу є головними);

- економічні фактори: нерозвиненість ринку сільськогосподарської продукції та недієвість цінової політики держави, залежність ціни на сільськогосподарську продукцію від попиту на неї експортерів, відсутність ефективного страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників, недостатність довгострокових грошових коштів для інвестиційного кредитування сільськогосподарських підприємств;

- інші фактори: відсутність єдиної методики оцінки кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств, недосконалість механізмів їх кредитування.

Результати проведеного аналізу оцінки кредитоспроможності на підприємствах сільськогосподарської галузі показали, що при майже однаковому наборі фінансових коефіцієнтів та їх значному внеску в загальну оцінку кредитоспроможності (від 80 до 90%), було отримано різну оцінку класу позичальника одними і тими ж підприємствами у різних банках. Тому в дисертації обґрунтовано необхідність удосконалення та уніфікації методики оцінки кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств.

Автором доведено, що показники фінансового стану, які враховуються при оцінці кредитоспроможності підприємств повинні знаходиться у меншій залежності один від одного і найбільш повно відображати окремі аспекти фінансово-господарської діяльності підприємства. З урахуванням таких підходів, запропонована система фінансових показників, які всебічно характеризують окремі сторони діяльності сільськогосподарського підприємства і при цьому утворюють таку сукупність, що дає вичерпне уявлення про фінансовий стан підприємства. У дисертації обґрунтовано застосування для аналізу фінансового стану підприємства при оцінці його кредитоспроможності таких показників: коефіцієнт боргового навантаження (К1), коефіцієнт відношення скоригованих активів до короткострокових зобов’язань (К2), коефіцієнт відношення загального ліміта кредитування до власного оборотного капіталу (К3), коефіцієнт автономії (К4), коефіцієнт рентабельності (К5), коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (К6), коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (К7), коефіцієнт оборотності запасів (К8), коефіцієнт рентабельності власного капіталу (К9).

Розрахунок коефіцієнта детермінації між запропонованими фінансовими показниками засвідчив відсутність тісного зв’язку між ними. Таким чином, обрана сукупність складається з таких фінансових показників, які найменшим чином дублюють один одного, що, в свою чергу, підвищує об’єктивність оцінки кредитоспроможності підприємства.