У вступі на основі теоретичних узагальнень обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт та предмет дослідження, його мету й основні завдання, наведено методи дослідження, розкрито новизну та практичну цінність отриманих результатів, форми їх апробації і використання.
У першому розділі «Теоретичні та прикладні засади оцінювання економічної ефективності ресурсозберігаючого розвитку промислових підприємств» визначено сутність, необхідність та значення ресурсозбереження як чинника економічного розвитку підприємства; встановлено ознаки та індикатори ресурсозберігаючого типу економічного розвитку промислових підприємств; виконано критичний аналіз визначених у сучасній літературі методичних засад оцінювання ефективності та обґрунтування доцільності інвестування заходів з переходу підприємства на ресурсозберігаючий тип розвитку.
Як показує дослідження закономірностей промислового економічного розвитку, посилюються тенденції до зростання цін та обмеженості більшості виробничих ресурсів, з одного боку, та загострення конкурентної боротьби між виробниками продукції, з іншого, що ускладнює діяльність суб’єктів господарювання. Щоб зберегти свої позиції, а тим більше – наростити частку ринку, підприємства вимушені скорочувати свої витрати. Один з основних напрямів їх зниження - реалізація програм ресурсозбереження. Проте, переважно ці програми доволі капіталомісткі, тому попередньо необхідно оцінити ефективність та обґрунтувати доцільність їх реалізації.
Впровадження на підприємстві ресурсозберігаючої моделі розвитку потребує розгляду усіх можливих напрямів та груп заходів, що передбачають економію витрат виробничих ресурсів. У роботі до традиційних ознак групування заходів з ресурсозбереження додано нову ознаку, а саме – за спрямуванням заходів з ресурсозбереження з поділом їх на заходи, націлені на: зниження питомих фізичних витрат певного виду виробничих ресурсів за незмінного рівня питомих витрат усіх інших ресурсів підприємства; зниження питомих фізичних витрат певного виду ресурсів із одночасною зміною питомих витрат інших видів цих ресурсів; зниження питомих грошових витрат на придбання, утримання та експлуатацію певного виду виробничих ресурсів підприємства за незмінного рівня витрат за іншими видами ресурсів; зниження питомих грошових витрат на придбання, утримання та експлуатацію певного виду ресурсів з одночасною зміною рівня витрат за іншими видами ресурсів підприємства.
Упровадження на підприємстві заходів з ресурсозбереження закономірно зумовлює зміну темпів та пропорцій його економічного розвитку. Однак треба враховувати, що стан економічного розвитку підприємства характеризують внутрішні та зовнішні ознаки. Зокрема, зовнішньою ознакою може бути стійка тенденція до зростання обсягів виробництва та реалізації продукції, а внутрішньою ознакою – певні якісні зміни, що відбуваються у внутрішньогосподарському механізмі підприємства, зокрема покращення якості використовуваних ресурсів. За таких умов ідентифікація ресурсозберігаючого типу розвитку підприємства є непростим завданням, оскільки за одним критерієм розвиток може належати до такого типу, а за іншим – ні. Щоб підвищити ступінь обґрунтованості віднесення типу розвитку підприємства до ресурсозберігаючого, у роботі запропоновано класифікацію ознак цього типу розвитку підприємства за критеріальними показниками (кількісні, зокрема моментні, інтервальні, відносні та питомі, та якісні, зокрема ресурсні та продуктові); кількістю критеріїв (одиничні, комплексні); необхідністю (необхідні, достатні, необхідні та достатні); змістом (економічні, техніко-технологічні, організаційні, соціальні); можливістю зіставлення з попереднім періодом (статичні, динамічні); досліджуваним проміжком часу (ретроспективні, поточні, прогнозні).
Проведене дослідження показало, що за умов, коли тип економічного розвитку підприємства ідентифікується за показником собівартості одиниці продукції, ознаками ресурсозберігаючого розвитку за критерієм необхідності можуть бути: необхідна ознака – зниження питомих витрат натуральних обсягів хоча б одного виду виробничих ресурсів; достатня ознака – зниження експлуатаційних витрат за усіма видами виробничих ресурсів підприємства у розрахунку на одиницю продукції з урахуванням коригування цін на ресурси з усуненням впливу екзогенних причин їх змін; необхідна та достатня ознака – зниження собівартості одиниці продукції з урахуванням коригування цін на виробничі ресурси шляхом усунення впливу екзогенних причин їх змін.
Важливими індикаторами ресурсозберігаючого типу розвитку підприємства є показники, за якими оцінюють ефективність використання виробничих ресурсів. У роботі здійснено систематизацію та розширення масиву цих показників на засадах виокремлення низки таких нових ознак їх групування: за залежністю між значенням показника та результативністю використання певного виду виробничих ресурсів підприємства: прямі, для яких безпосередньо існує така залежність; непрямі, для яких існує лише опосередкована залежність; за ступенем узагальненості: неповні, характеристику яких подано нижче; часткові, які відображають ефективність кожного окремого виду виробничих ресурсів; інтегральні, які одночасно характеризують ефективність декількох видів виробничих ресурсів; узагальнювальні, які одночасно описують ефективність усіх видів виробничих ресурсів підприємства; за конструкцією аналітичного виразу показника: показники “результат/витрати”; показники “фактичний результат / максимально можливий результат”; показники “мінімально можливі витрати / фактичні витрати”; показники “приріст результату / приріст витрат”. Використання перелічених груп показників для оцінювання динаміки ефективності використання виробничих ресурсів підприємства дає підстави зробити обґрунтований висновок про зміну рівня ресурсозбереження та, відповідно, про наближення розвитку підприємства до ресурсозберігаючого.
Проте показники ефективності використання виробничих ресурсів підприємства мають відносний характер, тоді як кінцевий результат впровадження заходів з ресурсозбереження, що забезпечують перехід підприємства на ресурсозберігаючу модель економічного розвитку, повинен відображатися у зростанні його фінансових результатів та ринкової вартості. Проведене дослідження показало, що для оцінювання фінансових результатів реалізації заходів з ресурсозбереження на підприємстві у першому наближенні, а також для аналізування їх короткострокових наслідків доцільно застосовувати методичний апарат питомих приведених витрат, якщо тільки ринок продукції, яку виготовляє підприємство, є конкурентним (рис. 1). Якщо ж розглядати довгострокові наслідки здійснення програми ресурсозбереження, то для цього необхідно використовувати методологію розрахунку показника чистої теперішньої вартості.
