Онисько О.І. Види слідів та використання їх при розслідуванні незаконного перетинання державного кордону (За матеріалами органів дізнання Прикордонних військ України)

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, формулюються його мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження, визначається методологічна і емпірична база даної наукової роботи, її наукова новизна, теоретична і практична значущість отриманих результатів наведено дані про їх апробацію та публікації автора за темою дисертаційного дослідження.

У першому підрозділі „Розвиток і становлення вчення про сліди в криміналістиці і в діяльності прикордонних військ України” показано, що наукові основи цього найбільш структурно складного розділу криміналістичної техніки закладено в працях багатьох зарубіжних і вітчизняних вчених. На основі аналізу літературних джерел його розвиток автор умовно поділяє на два основних періоди: а) емпіричний, який в літературі пов’язується із  застосуванням при розслідуванні злочинів побутових спостережень, а також умінь і навичок слідопитів-мисливців розпізнавати різні сліди, визначати їх походження і інші властивості; б) науково-дослідний, започаткований в 30-х роках експериментальним і теоретичним вивченням процесів взаємодії різних матеріальних об’єктів, закономірності їх контактного відображення, систематизацією ознак механізму слідоутворення та розробленими на цій основі прийомами та методами виявлення слідів-відображень на різних поверхнях, їх фіксації, дослідження і використання при розслідуванні злочинів. Результатом цих досліджень було розмежування поняття слідів в широкому і вузькому криміналістичному їх значенні і розробка основ трасології як предмета самостійного вчення про сліди-відображення контактної взаємодії матеріальних об’єктів та напрямки їх використання (ідентифікаційний і діагностичний) при провадженні в кримінальних справах.

У підрозділі показано, що вивченню слідів злочину і проблемам їх використання у розслідуванні кримінальних справ важливу увагу приділяли в кінці ХІХ і на початку ХХ століття як зарубіжні вчені (Г.Гросс, Р.Рейсс, Е. Локар і ін.), так і вітчизняні (І.М. Снігірев, С.М. Трегубов, С.М. Потапов, М.П. Макаренко, П.С. Семеновський, І.М. Якимов і ін.).

Наукові основи трасології як вчення про сліди-відображення контактної взаємодії об’єктів розробив Б.І. Шевченко у праці “Научные основы современной трасологии” (1947 р.). В подальшому розвитку наукових положень трасології, розробці класифікації слідів-відображень і методів їх виявлення, фіксації і дослідження важливу роль відіграли праці таких вчених-криміналістів як М.О. Селиванов, О.В.Василевський,          П.С. Данісявичюс, Г.Л. Грановський, Л.К. Літвиненко, М.В. Салтєвський, Д.А. Турчин, М.Я. Сегай, В.М. Прищепа, В.Е. Бергер, Н.С. Романов,          В.Г. Гончаренко, Г.А. Матусовський, В.М. Герасімов, В.П. Колмаков,          Д.О. Турчин, В.Ф. Берзін, П.Д. Біленчук, А.О. Фокіна, А.О. Кириченко, Н.І. Клименко.  

 З питань слідоведення і застосування даних трасології при розслідуванні злочинів при незаконному перетинанні державного кордону вагоме практичне значення мають опубліковані праці Ф.С. Арасланова, В.І. Акімова, Л.І. Баркова, М.І. Ваннічева, П.І. Цвєткова, М.Ф. Чистякові і інш. До 1991 р. більшість криміналістичних розробок, пов’язаних з розслідуванням державних злочинів, в тому числі про порушення державного кордону мали сугубо відомче призначення, були розраховані на вузьке коло користувачів, у відкритих виданнях не публікувались. Цим пояснюється їх певна відірваність від загального рівня криміналістичного вчення про сліди, що фактично призвело до відокремлення їх від нових і відкритих робіт з криміналістики.

У розвитку трасології, як і інших розділів криміналістичної техніки, значну роль відіграло створення у 50-60 рр. спеціальних криміналістичних і судово-експертних установ в структурах правоохоронних відомств, а також кафедр криміналістики в юридичних вузах, наукові колективи яких і сьогодні згідно до потреб діяльності правоохоронних органів розробляють теоретико-методичні і практико-правові проблеми застосування криміналістичного вчення про різновиди слідів злочинів в цілях їх розслідування і профілактики.

Дисертантом розглядається результати сучасних досліджень слідів, питання поняття негативних обставин з метою визначення можливостей  використання у діяльності Прикордонних військ України при розслідуванні злочинів, пов’язаних з незаконним перетинанням державного кордону.

У другому підрозділі „Криміналістичне поняття слідів, їх класифікація, закономірності їх утворення”  присвячений дослідженню вказаних у назві питань. Перш за все показано, що в криміналістичній літературі по-різному визначається поняття „сліди”. Одні автори термін „сліди” застосовують у широкому розумінні, як всякі матеріальні зміни в обстановці місця події та різні за походженням наслідки певних явищ чи дій, пов’язаних з вчиненням злочину. (Наприклад, слід ноги, волочіння чогось, плями крові і т.п.).

Інші автори визначають сліди у вузькому розумінні, як матеріально-фіксоване відображення взаємодії людей і предметів, з яких один є слідоутворюючим, а другий слідосприймаючим об’єктом. Враховуючи змістовну нерівнозначність поняття „слідів” у широкому і вузькому (трасологічному) визначенні і те, що в основі утворення слідів-відображень лежать закономірності механічної і контактної взаємодії об’єктів, чим вони відрізняються від усіх інших слідів, охоплюємих поняттям „сліди” у широкому смислі, автор обґрунтовує положення про те, що в криміналістичній техніці вчення про сліди злочину повинно складатись з двох розділів: 1) слідоведення – як вчення про види слідів у широкому їх визначенні і їх класифікації за походженням, характером слідоутворення, значенням у розслідуванні злочинів і інш. 2) трасологія – як самостійне вчення про сліди-відображення контактної взаємодії матеріальних об’єктів, їх ідентифікація і діагностичне значення та методи і технічні засоби їх виявлення, фіксації, дослідження при провадженні в кримінальних справах. В літературі така точка зору останнім часом набула визнання серед криміналістів і практичних працівників правоохоронних органів. Із запропонованих в літературі класифікацій слідів у підрозділі аналізуються основні: а) за механізмом і характером взаємодії об’єктів (Б.І. Шевченко, О.В. Василевський, Л.К. Литвиненко); б) за ознаками походження слідів, їх форми і характеру об’єктів (П.Д. Данісявічюс, М.В. Василевський); в) за чотирма ознаками поділу (гомоскопічні, механоскопічні, механогомічні і ознаки тварин (Г.Л. Грановський); г) за родом слідоутворюючих об’єктів і механізмом утворення слідів (З.Г. Самошина, В.М. Герасимов); д) класифікація слідів взуття і ніг за видом слідоутворюючого об’єкта, повного відображення його на контактних поверхнях, механізмом слідоутворення, характером відображення рельєфу слідоутворюючого об’єкта, взаємозв’язком слідів на місці події (Е.І. Зуєв).

З приводу цих класифікацій формулюється висновок, що вони різняться за підставами поділу об’єктів і будовою, не є універсальними, але в пізнавальному плані в трасології кожна з них має значення, оскільки розкриває відмінні особливості різновидів слідів, які важливо врахувати у теоретичних і практико-прикладних дослідженнях слідів-відображень та визначення їх ролі у вирішенні ідентифікаційних або діагностичних питань, що виникають при розслідуванні злочинів. При цьому автор поділяє думку Р.С. Бєлкіна, І.Ф. Крилова і інших про те, що при існуючому класифікаційному різнобої у вченні про сліди-відображення найбільш прийнятною для слідчої і експертної практики є класифікація за механізмом і характером контактної взаємодії об’єктів, оскільки саме закономірності відображення їх ознак найбільш повно характеризують суть процесів слідоутворення.

В підрозділі обґрунтовано положення про необхідність, поряд з трасологією, в криміналістичній техніці більш глибокої розробки проблем криміналістичного слідоведення, зокрема класифікації слідів злочину у широкому їх визначенні, оскільки різні за походженням всі інші види матеріальних слідів (волокна, одягу, плями виділень організму людини, мікрооб’єкти і ін.) при розслідуванні злочинів мають не менше значення, ніж сліди-відображення, які вивчаються трасологією. Автор завершує підрозділ загальними вказівками про те, щодо слідів, які зустрічаються у практиці Прикордонних військ України, найбільш придатні і практично значущі наступні класифікації:

1) за видом слідоутворюючого об’єкта (сліди людини, предметів, тварин, транспорту, мікрооб’єктів);

2) за механізмом утворення.

Дисертантом фрагментарно, на основі особистих досліджень, описуються окремі види цих слідів і ділянок державного кордону (суші, береги річок і озер, схили гір і інші), на яких вони утворюються при незаконному перетинанні державного кордону.

У підрозділі третьому „Види слідів ніг людини і механізм їх утворення” зазначається, що багаторічна практика використання слідів ніг при розслідуванні злочинів і пристосування для їх виявлення і дослідження даних природничих і технічних наук, сьогодні забезпечують вирішення ряду питань, котрі стосуються механізму їх утворення і особи (взуття), яким вони залишені на різних поверхнях. Посилаючись на точку зору О.Н. Басалаєва про те, що особливості слідоутворення залежать від об’єкта, умов і механізму його взаємодії зі слідосприймаючою поверхнею та запронований ним поділ слідів ніг на сліди взуття, сліди ніг у панчохах (шкарпетках) і сліди босих ніг, описуються їх ознаки, особливості і механізм їх утворення на різних поверхнях прикордонної служби (м’який грунт, глина, пісок, сніг і інш.). Вказуються фактори, які впливають на термін їх зберігання за певних погодних умов, а також питання, що можуть бути з’ясовані при їх дослідженні. Дисертант дає критичний аналіз наведеним в літературі різним точкам зору (Г.Л. Грановський, В.І. Попов, М.О. Селіванов,  Д.П. Расейкін,  М.В. Салтевський і інш.), які по-різному визначають елементи доріжки слідів, а також та інформація, яка може бути встановлені при їх дослідженні. Він звертає увагу на практичні питання, пов’язані з вилученням доріжки слідів ніг людини, які нерідко зустрічаються при розслідуванні незаконного перетинання державного кордону. Посилаючись на точку зору М.В. Салтевського про локомоцій ний рух і складність механізму ходьби, автор показує 6 фаз роботи стоп ніг при пересуванні людини, навикову психо-фізіологічну природу рухливих навичок людини, їх класифікацію і властивості, які впливають на ходьбу і утворення слідів ніг.

В узагальнених висновках до підрозділу фрагментарно викладені основні положення про трасологічну класифікацію слідів ніг за різновидами слідоутворюючого об’єкта, механізм слідоутворення, розрізняємі в літературі шість фаз, що впливають на утворення слідів при ходьбі і бігу та 60 видів ходи, які спостерігаються візуально або відображаються у доріжці слідів.

В четвертому підрозділі „Поняття і види супутніх слідів і механізм їх утворення” автор розкриває поняття супутніх слідів і показує можливості отримання криміналістично значимої інформації про особу, що залишила слід ноги із супутніх йому слідів (рук, тварин, транспорту, мікрослідів), які знаходяться зі слідами ніг в прямому предметному зв’язку (контактна ділянка відображення) або просторово-тимчасовому (загальна теорія слідоутворення). Сформульовано положення про те, що за наявності на місці події слідів ніг та супутніх їм слідів при огляді вивчення необхідно починати, в першу чергу, з виявлення і фіксації супутніх слідів, особливо мікрооб’єктів, запаху, так як вони можуть бути знищені в процесі фіксації слідів ніг і взуття.

Другий розділ „Поняття криміналістично-значимої інформації і способи її отримання із слідів людини і супутніх їм слідів з метою  встановлення окремих фактів і обставин при незаконному перетинанні державного кордону” – присвячений поняттю криміналістично-значимої інформації, її видам, можливостям та способам її отримання з різних видів слідів людини, а також супутніх їм слідів. Зазначені також мета і можливості використання цієї інформації в діяльності Прикордонних військ України при розслідуванні злочинів, пов’язаних з незаконним перетинанням державного кордону. Розділ складається із п’яти підрозділів.

У підрозділі 2.1 „Поняття криміналістично-значимої інформації, види, способи її отримання із слідів”  аналізується визначення поняття інформації і його співвідношення з застосуванням в кримінально-процесуальному праві і криміналістиці термінів “відомості”, “факти”, “фактичні дані”. Розглядається слідоутворення як інформативний процес, а його наслідки - як відповідна йому доказова інформація. Автор формулює висновки, що поняття інформації, яка от­римується при вивченні об'єкта (сліду), є єдиним і поділ її на види лише умовний. Видова її належність визначається метою і специфікою її вико­ристання. Інформація завжди існує не взагалі, а для когось і в цьому ро­зумінні набуває значення тільки з появою її споживача. Тому слід гово­рити не про юридичну, судову, кримінологічну, криміналістичну та іншу інформацію, а про юридично значиму, судово значиму, кримінологічно значиму і криміналістично значиму інформацію тощо.

В теорії криміналістики існує дві концепції визначення поняття інформації: атрибутивна і функціональна. Згідно першої концепції кож­не явище (предмет) само про себе інформує, містить інформацію (В. Я. Колдін, М. С. Полевий, І. М. Лузгін), тоді як за функціональною кон­цепцією до неї є тільки передумова (які-небудь структури, неодно­рідності), але не сама інформація. Тільки одержувач (адресат, приймач), зовнішніх сигналів перетворює їх в конкретно значущу інформацію, тоб­то відомості про що-небудь (Р. Г. Домбровський).

На думку дисертанта, більш вірною є перша концепція поняття інформації, оскільки за її змістом матеріальні сліди і психічні відображення не що інше, як кодовані відомості, сигнали інформації, які ви­користовуються для розслідування злочинів.

На основі аналізу визначень інформації у філософській і юридичній літературі автор формулює висновки про те, що під криміналістично-значимою інформацією слід розуміти будь-які відомості, що встановлю­ються при розслідуванні злочинів слідчим, органами дізнання шляхом проведенням процесуальних дій, а також оперативно-розшукових заходів згідно з рекомендаціями, розробленими криміналістикою, що набува­ють доказового або тактичного значення. Отримання криміналістично-значимої інформації слідів залежить від різних факторів, зокрема суб­'єктивних - особливостей особи, що отримує її; об’єктивних - обставин місця, часу, наявності технічних засобів тощо.

Вивчення та узагальнення практики показує, що з слідів людини і супутніх їм слідам можна отримувати різну криміналістично-значиму інформацію, яка свідчить про факти та обставини, необхідні для роз­криття злочинів та викриття злочинців.

Для того, щоб ефективно використовувати таку інформацію з слідів, слідчий, дізнавач і спеціаліст, що приймають участь  у слідчих діях, повинні мати знання про ідентифікаційні ознаки слідоутворюючих об’єктів, зокрема взуття, шкарпеток, панчіх, ніг людини, її рук, транспорту, тварин тощо.

У підрозділі 2.2 “Можливості отримання криміналістично-значущої інформації із слідів ніг (одиничних повних слідів ніг)” автор зазначає, що значний обсяг інформації про особу порушника кордону міститься в повних слідах ніг.

З повних одиночних слідів ніг з врахуванням різних факторів мож­на отримати достатню криміналістично значущу інформацію про осо­бу, що їх залишила, на основі якої можливо визначити:

- напрям та інші умови руху (йшла людина чи бігла);

- з слідів в шкарпетках або в панчохах: вид тканини, з якої вони виготовлені, спосіб виготовлення, наявність або відсутність окремих особливостей (дірок, латок);

- з слідів взутих ніг: фабрику виготовлення, державу постачальни­ка, вид, фасон, розмір, колір та інші особливості взуття;

- з слідів босих ніг і ніг в шкарпетках (панчохах) - розміри сліду (дов­жину і ширину п’яти, плюсни, іншої частини ступні, висоту зводу ступні);

- з слідів ніг в шкарпетках (панчохах), босих і взутих ніг: зріст люди­ни, її стать, часові чинники (початок і закінчення взаємодії особи з ма­теріальною обстановкою);

- з усіх видів слідів, при умові вдалого відображення, особу, взуття, шкарпетки (панчохи), тварини, транспорт.

Автор пропонує найбільш раціональні способи визначення за такими слідами: зріст, стать, особливості будови рухового апарату і стопи.

Таку криміналістично значущу інформацію отримують різними способами, прийомами, технічними засобами: за допомогою вивчення ознак, що відобразились в сліді; вимірювання елементів сліду; викори­стання спеціальних розрахунків із отриманих обмірів за спеціальними формулами, порівняння їх і послідуючої оцінки; застосування методів моделювання і ототожнення, застосування сучасних методів та методик виявлення, фіксації та кримінального дослідження слідів ніг (взуття) за допомогою різноманітних приладів, розроблених НДІ спецтехніки Росії (портативний дактилоскопічний планшет “Круг”, “Вулкан –3  і інші), які успішно можна використовувати для виявлення слідів при порушенні ділянок державного кордону.

Внесені пропозиції більш точного визначення ознак плоскостопості за слідами взутих та босих ніг.

Зупиняючись на можливостях виявлення слідів взуття автор, з врахуванням аналізу практики вітчизняних та зарубіжних вчених, з  врахуванням зібраної колекції взуття, що випускається вітчизняними підприємствами взуттєвої промисловості, пропонує методи визначення виду взуття, його цільового призначення, фасону, виявлення особливостей ходи, встановлені співвідношення номеру взуття довжині ступні. 

З метою підвищення ефективності оперативно-розшукових заходів та покращення експертних досліджень в цен­тралізованому порядку автор вважає доцільним в експертних закладах створити обліки, колекції, альбоми різних видів вітчизняного та іноземного взуття (їх підошв) людини, найбільш поширені види слідів транспорту, тварин.

На основі    порівняння точок зору різних авторів та аналізу даних практики прикордонних загонів незаконного перетинання державного кордону автором зроблені такі висновки про час зберігання слідів ніг: сліди ніг зберігаються на траві до 5 годин, на во­логому і сипкому ґрунті в залежності від температури повітря і вітру від 2 до 48 годин, на сухому чорноземі до 36 год., на вологому піску від 4 до 36 год., в місцях, відкритих для вітру і сонця від 2 до 4 год., на рідкій і в'язкій грязюці від 20-30 хв. до 8-10 год., на снігу в залежності від воло­гості, глибини покрова, вітру, температури від 1 до 24 год., під час не­значного снігопаду від 1 до 2-3 год.

У підрозділі 2.3 “Способи отримання криміналістично-значимої інформації з одиничних неповних слідів ніг і доріжки слідів” розглядаються можливості і способи отримання інформації з неповних слідів ніг. Практика свідчить, що на місці події незаконного перетинання державного кордону в силу багатьох причин об'єктивного та суб'єктивного характеру, найчастіше залишаються неповні сліди ніг, які недостатньо використовуються для встановлення різних фактів і обставин події злочину.

На основі аналізу криміналістичної літератури, узагальнення даних, проведених експериментальних досліджень автор в даному підрозділі показує, що навіть із неповних одиночних слідів ніг можна отримати різну криміналістично-значиму інформацію.

В окремих випадках в таких слідах ніг вдається знайти характерні ознаки, за якими можлива ідентифікація (ототожнення) особи, що їх залишила. Для проведення таких досліджень слід також використовувати виміри і вивчення окремих елементів і частин сліду, порівнювати окремі дані про довжину стопи і ширину п’ятки, ширину плюсневої час­тини стопи і ширину п’ятки, в залежності від довжини сліду взутої ноги і росту людини (для цього складені спеціальні довідкові таблиці) тощо.

Далі автор відзначає, що найбільшу криміналістично-значущу інформацію отримують з доріжки слідів ніг. Така інформація може бути використана в оперативно-розшукових цілях, а також в процесуальних цілях для встановлення ознак і особли­востей людини, що її залишила.

Доріжка слідів ніг являє собою кількість послідовно залишених слідів ніг однією людиною ( не менше чотирьох), що утворена послідовно пра­вою і лівою ногою під час ходіння чи бігу.

На підставі аналізу доріжки слідів і методів її дослідження (вимі­рювання, співвідношення, обчислювання і ін.) виділяються такі її основ­ні елементи: лінія напряму руху, лінія ходіння, довжина кроку, ширина кроку, кут постановки (розвороту) правої і лівої стоп. Кожен з вказаних елементів дає певну криміналістичне значущу інформацію про особу, що йшла (бігла). Аналіз елементів доріжки слідів дозволяє зробити висновки про фізичні особливості людини: стать, ріст, спосіб і швидкість пересування, фах людини, її вік (частіше дається вірогідний висновок). У випадках неспівпадання розміру кута постановки стопи лівої і правої ніг, а також при значних відхиленнях цієї величини від середніх показ­ників робиться висновок про хворобливі зміни рухівного апарату люди­ни. Ознаки ходьби, що відображаються в доріжці слідів, можуть свідчити лише про загальні особливості людського організму, потенційні обста­вини не зменшують їх значення для встановлення даних про особу - порушника кордону.

Науково обґрунтовані висновки з доріжки слідів можливі лише на основі ретельних вимірювань, вивчення і моделювання сукупності відбитків всіх її елементів і виявлення закономірностей ходіння людини.

На основі вивчення та аналізу існуючих в криміналістичній практиці методів фіксації окремих елементів доріжки слідів, автор пропонує додаткові методи фіксації окремих елементів доріжки слідів, які раніше не застосовувалися. Зокрема, при встановленні за довжиною кроку чи біг порушник чи ні, недостатньо знати тільки абсолютну довжину кроку в лінійних одиницях, потрібно встановити ще відносну довжину кроку (кількість стоп, що містяться на цьому відрізку шляху).

Запропонований метод заснований на тісному взаємозв’язку довжини кроку, довжини стопи, довжини окремих частин рухомого апарату відповідно величини зросту. Конкретні величини цього взаємозв’язку наводяться в дисертації.

Викладена методика визначення за елементами доріжки слідів статі, зросту, особливостей рухового апарату і існуючих патологій в ходьбі людини. Автор вважає, що комплексна оцінка елементів доріжки слідів ніг людини дає змогу встановити названі обставини з більшою точністю, ніж це можливо зробити при вивченні повних або неповних відбитків слідів ніг.

У підрозділі 2.4 „Способи отримання криміналістично значимої інформації із супутніх слідів” (рук, людини, транспорту, запаху, тварин, мікрослідів) автор показує, що не менш важливу криміналістично значиму інформацію можна отримати із супутніх слідів, що розташовані поряд із слідами ніг людини: слідів рук, слідів тварин та транспорту, мікрослідів, які супроводжують сліди ніг людини. Так, за слідами рук людини можна визначити стать, приблизний зріст, вік, іноді професію. За допомогою виявлених мікрооб’єктів (мікрочасток, мікрослідів, мікрослідів-відображень) можна отримати інформацію про різні  факти і обставини: місце вчинення  злочину, факт перебування на ньому злочинця, проміжок часу, коли вчинено злочин, знаряддя, за допомогою якого було вчинено злочин. За слідами запаху можна знайти злочинця і вирішити цілий ряд діагностичних завдань: використані предмети туалету, район проживання, характер захворювання тощо. В роботі детально описані різновиди супутніх слідів, розглянуті сучасні методи їх виявлення, фіксації і дослідження. 

У підрозділі 2.5 “Можливості використання криміналістично значимої інформації із слідів органами дізнання Прикордонних військ України” розглядаються завдання, які стоять перед органами охорони державного кордону України, правове регулювання їх діяльності  і взаємодія з іншими правоохоронними органами при розслідуванні злочинів, пов’язаних з незаконним перетинанням державного кордону.

Завданням підрозділів прикордонної охорони є збір і фіксація адміністративно-службовими заходами даних порушення кордону для наступного встановлення незаконного перетинання державного кордону. Вони не мають пра­ва оформляти їх процесуально, а тому, звичайно, не відповідають за якісне з’ясування обставин, не зацікавлені у якісному  виконанні даної  роботи. Дізнавач та слідчий, що пізніше підключаються до розслідування, змушені виправляти допущені помилки прикордонного наряду, що позначаються на якості розслідування. Враховуючи це, автор вважає необхідним вирішити питання про проведення невідкладних слідчих дій дізнання тими підрозділами прикордонної служби, які виявляють ознаки порушення, знаходять і фіксують сліди людини і супутні їм сліди.

Визначальним для збору криміналістично значимої інформації із слідів при незаконному перетинанні державного кордону є огляд місця події. У підрозділі розгля­нуті основні види слідів, що найбільш часто вилучаються при огляді місця події, розкрита їх інформаційна сутність та показані мож­ливості використання таких слідів для розкриття та розслідування зло­чинів органами прикордонної охорони. У роботі докладно розглянуті особливості слідоутворення та можливості отримання криміналістично значимої інформації з слідів для розшуку, встановлення та викриття порушників кордону. Вказу­ються місця та об'єкти, де можуть бути виявлені сліди, що свідчить про підготовку та здійснення незаконного перетинання державного кор­дону. Наводиться характеристика ознак, які дають можливість на підставі вивчення слідів визначати спосіб порушення кордону, маскування, напрям руху, кількість порушників, що пройшли і т. п. Розгляну­та природа інсценувань, характерних для дій порушників кордо­ну.

Дисертантом систематизовані відомості про застосування порушниками кордону прийомів імітації і фальшування слідів при перетинанні прикордонної смуги, наведені приклади із практики виявлення і дослідження окремих із них.

Наведені основні елементи криміналістичної характеристики незаконного перетинання державного кордону, зокрема слідова картина, розглянуті їх особливості в порівнянні з іншими ділянками кордону, зазначена необхідність їх корегування з метою використання у практичній діяльності.

Особливе місце присвячено завданням огляду місця події для встановлення особливостей слідової картини стосовно таких специфічних умов дій злочинців, як державний кордон. До них, зокрема, відносяться: особливості території, що оглядається; тісний взаємозв'язок з діяльністю різних служб до його проведення; специфіка об'єктів огляду; необхідність присутності при огляді осіб, які брали участь в службовому огляді для уточнення первинного характеру обстановки та внесених змін та інше. Аналіз матеріалів практики свідчить, що основні недоліки в розс­лідуванні незаконного перетинання державного кордону пов'язані, у першу чер­гу, з помилками та неякісною роботою при огляді місця події. У зв'язку з цим в дисертації аналізуються організаційні складності проведення цієї слідчої дії, зокрема, відмічається недостатність юридичної підготовки, криміналістич­них знань та навичок для роботи на місці події працівників підрозділів ПВУ, обмежена забезпеченість органів дізнання науково-технічними засобами. Описуються види слідів, що вилучаються при огляді місця події, науково-технічні за­соби та методи, які при цьому використовуються.  Наводяться дані анкетування практичних працівників про причини низької ефективності застосування науково-технічних засобів та методів. Аналіз матеріалів кримінальних справ свідчить, що за закінчени­ми розслідуванням кримінальних справ інтенсивність застосування технічних засобів вища, ніж за призупиненими. Вкрай низь­кий відсоток участі спеціалістів в огляді місця події. До особливо­стей огляду місця події відносять й те, що в значній кількості випадків (до 68%) обстановка місця події суттєво змінювалась під впливом різних суб’єктивних та об’єктивних факторів.

Автор приходить до висновку, що отримувати значний обсяг криміналістично значимої  інформації з слідів можна шляхом застосування різних форм спеціальних знань: а) огляд і особисте дослідження слідчих (дізнавачів) (Ст.101 КПК); б) застосування спеціалістів-криміналістів (Ст. 1281 КПК; в) призначенням судових експертиз (ст. 75 КК). Така інформація може мати доказове або оперативно-тактичне значення.

Відмічається необхідність подальшого вдосконалення організаційних форм та методів проведення огляду місця події з залученням спеціаліста-криміналіста, що є  основою  розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним перетинанням державного кордону.