ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, викладається її зв’язок з науковими планами та програмами, визначаються мета й завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, вказується на наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації результатів дослідження та публікацій.

Розділ 1. «Теоретико-методологічні засади формування публічної адміністрації в Україні» складається з трьох підрозділів, які присвячено характеристиці концепції європейського адміністративного простору, загальній характеристиці публічної адміністрації в Україні та дослідженню органів внутрішніх справ України як структурного елемента публічної адміністрації.

У підрозділі 1.1. «Концепція європейського адміністративного простору як підґрунтя для виникнення та розвитку інституту публічної адміністрації» охарактеризовано зміст поняття «європейський адміністративний простір» шляхом ґрунтовного аналізу понять «європейське право», «право Європейського Союзу», «правовий простір», «європейський правовий простір», «європейське адміністративне право», «адміністративне право країн – членів Європейського Союзу». Європейський адміністративний простір розглядається як середовище, складовими якого постають юридичні норми та стандарти, вироблені в рамках європейських регіональних організацій, міжнародні та національні механізми їх реалізації в національних правових системах європейських держав, розроблені з метою однакової реалізації прав громадян та юридичних осіб, забезпечення якісного надання адміністративних послуг національними публічними адміністраціями, регулювання відносин між адміністративною системою та громадянами.

Наголошено на тому, що метою створення європейського адміністративного простору постає прагнення забезпечувати однакову реалізацію прав громадян та юридичних осіб, що функціонують у рамках ЄС, а також ефективне та якісне надання органами публічної адміністрації адміністративних послуг.

Зроблено висновок про те, що європейський адміністративний простір передбачає запровадження та застосування набору принципів і стандартів діяльності у сфері публічного адміністрування, які визначаються законом і використовуються на практиці через відповідні процедури та механізми. Визначено і розкрито основні принципи європейського адміністративного простору.

У підрозділі 1.2. «Загальна характеристика публічної адміністрації в Україні» підкреслено, що у зв’язку з активним формуванням своєрідного «євроінтеграційного» напряму досліджень у сучасній науці адміністративного права України в науковому обігу починають використовуватися нові категорії, наприклад, такі, як «публічна влада», «публічна служба», «публічне адміністрування», «суб’єкти публічного права». Загальною категорією, навколо якої об’єднуються названі вище поняття, є термін «публічна адміністрація», якому в роботі надано авторське тлумачення.

Обґрунтовано доцільність використання поняття «юридичні особи публічного права» замість традиційного застосування поняття «органи виконавчої влади».

Надано коротку характеристику кожній складовій поняття «публічна адміністрація»: органам виконавчої влади (центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади), органам місцевого самоврядування, іншим юридичним особам публічного права. Запропоновано перспективні напрями вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування як елемента публічної адміністрації та приведення її у відповідність до європейських норм та стандартів. Наголошено на необхідності розмежування повноважень місцевих органів виконавчої влади – місцевих державних адміністрацій – та органів місцевого самоврядування.

Сформульовано основні ознаки органів публічної адміністрації, які відрізняють їх від інших державних утворень.

На завершення підрозділу вироблено пропозиції та рекомендації щодо покращення правових засад діяльності публічної адміністрації в Україні.

У підрозділі 1.3. «Органи внутрішніх справ України як структурний елемент публічної адміністрації» органи внутрішніх справ України розглядаються як підсистема публічної адміністрації, як єдиний орган публічної адміністрації у сфері внутрішніх справ. Сформульовано основні ознаки, які відрізняють органи внутрішніх справ від інших органів публічної адміністрації.

У зв’язку з тим, що чинним законодавством України не визначено чітку структуру саме органів внутрішніх справ, наголошено на необхідності розроблення та прийняття Закону України «Про органи внутрішніх справ України».

Проаналізовано компетенцію всіх складових елементів органів внутрішніх справ України (міліції, державних сил спеціального призначення (внутрішніх військ), слідчого апарату, вищих навчальних закладів системи МВС, науково-дослідних установ, інших підприємств та установ забезпечення).

Зважаючи на те, що надання адміністративних послуг є однією з ознак органів внутрішніх справ як органу публічної адміністрації, проаналізовано особливості надання органами внутрішніх справ України адміністративних послуг. Визначено основні недоліки в організації діяльності органів внутрішніх справ щодо якісного надання адміністративних послуг та запропоновано шляхи їх усунення.

Наголошено на тому, що як складова публічної адміністрації органи внутрішніх справ наділені державно-владними та публічно-сервісними повноваженнями, необхідними для виконання покладених на них обов’язків.

Розділ 2. «Правове забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України як складового елемента національної публічної адміністрації» містить три підрозділи, в яких визначаються основні питання організації діяльності органів внутрішніх справ як складового елемента національної публічної адміністрації.

У підрозділі 2.1. «Поліцейське право як правова основа діяльності органів внутрішніх справ» визначено місце поліцейського права в системі українського права та досліджено категоріальний апарат поліцейського права. Запропоновано власне визначення поняття «поліцейське право».

Надано характеристику інститутам поліцейського права: інституту правового визначення об’єктів поліцейської охорони (складається із сукупності правових норм, що визначають перелік об’єктів поліцейської діяльності – цінностей, які належить охороняти під час здійснення поліцейської діяльності), інституту правового статусу суб’єктів поліцейської діяльності (складається із сукупності правових норм, що визначають перелік та правовий статус суб’єктів поліцейської діяльності), інституту правового визначення способів поліцейської діяльності (складається із сукупності правових норм, що визначають методи та форми поліцейської діяльності). Проаналізовано зміст поліцейської діяльності, розмежовано поняття «поліцейська діяльність» та «правоохоронна діяльність».

Зроблено висновок, що поліцейське право є необхідною та обов’язковою основою діяльності органів внутрішніх справ України. Підкреслено, що сукупність правових норм, які становлять зміст поліцейського права, знаходить свій вияв у поліцейському законодавстві. Наголошено на необхідності внесення коректив до національного (поліцейського) законодавства шляхом включення до нього окремих правових норм держав – членів Європейського Союзу. Обґрунтовано доцільність проведення кодифікації поліцейського законодавства України.

У підрозділі 2.2. «Принципи діяльності органів внутрішніх справ як складового елемента публічної адміністрації», базуючись на принципах та стандартах діяльності органів публічної адміністрації, які використовуються в державах – членах Європейського Союзу, дисертант зосереджує увагу на дослідженні принципів та стандартів, які мають визначати основи побудови та діяльності органів внутрішніх справ України як елемента публічної адміністрації.

Доведено, що дотримання принципів верховенства права, законності, демократії, пріоритету прав та свобод людини і громадянина, рівності та заборони зловживання владою в діяльності органів внутрішніх справ є одним із кроків у напрямку реалізації цим органом публічної адміністрації соціально-сервісних функцій.

Обґрунтовано думку про те, що запровадження «електронного врядування» сприятиме спрощенню процедури спілкування населення з органами внутрішніх справ України, своєчасному наданню якісних адміністративних послуг населенню та забезпеченню достатньо високого ступеня інформаційної прозорості діяльності органів внутрішніх справ.

Підкреслено, що останнім часом масового поширення набувають випадки порушення принципу рівності (заборони дискримінації). Запропоновано з метою недопущення поширення випадків етнічного профайлінгу в діяльності правоохоронних органів заборонити на законодавчому рівні використання працівниками правоохоронних органів оперативних орієнтувань, які вказують на расову належність.

Відстоюється позиція, згідно з якою органи внутрішніх справ України з метою приведення своєї діяльності у відповідність до принципів діяльності публічних адміністрацій європейських країн мають приділяти особливу увагу посиленню соціально-сервісного характеру діяльності органів внутрішніх справ України.

У підрозділі 2.3. «Напрями реформування органів внутрішніх справ України як складового елемента національної публічної адміністрації» підкреслено, що з огляду на процес реформування публічної адміністрації в Україні особливої актуальності набуває необхідність дослідження пріоритетних напрямів реформування органів внутрішніх справ України. Окреслено основні напрями реформування органів внутрішніх справ України як складового елемента національної публічної адміністрації.

Наголошено на тому, що розроблення та прийняття відповідної нормативно-правової бази є одним із першочергових напрямів реформування, оскільки процес реформування органів внутрішніх справ України має спиратися на відповідні нормативно-правові акти, які визначають завдання та функції тієї чи іншої правоохоронної структури, її місце і роль у системі органів публічної адміністрації, принципи діяльності. Обґрунтовано доцільність прийняття низки нормативно-правових актів у цій сфері.

Окрема увага в підрозділі приділена обґрунтуванню необхідності створення ювенальної поліції, інституту пробації для неповнолітніх. Визначено доцільність створення муніципальної (місцевої) поліції.

Акцентовано увагу на тому, що одним із пріоритетних завдань розвитку України як правової, демократичної держави шляхом досягнення європейських стандартів у галузі публічного адміністрування є формування позитивного іміджу органів внутрішніх справ України. Запропоновано систему заходів щодо підвищення іміджу органів внутрішніх справ України.

Дисертантом визначено також пріоритетні напрями вдосконалення кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України. Наголошено на тому, що суттєвою умовою для забезпечення високої професійності має стати розширення можливостей для навчання майбутніх працівників органів внутрішніх справ України, зокрема, на основі застосування дистанційного навчання.

Акцентовано увагу на значущості підвищення рівня соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ. Сформульовано пріоритетні напрями оптимізації соціального та правового захисту працівників органів внутрішніх справ.