У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, викладено основні положення наукової новизни одержаних результатів, надано інформацію про апробацію результатів дослідження та кількість публікацій за темою дисертації.
Розділ 1 «Поняття та правова природа організаційних цивільних правовідносин, що виникають при здійсненні авторських прав»,який складається з трьох підрозділів, присвячений визначенню поняття цивільних організаційних правовідносин, встановленню їх співвідношення з цивільними правовідносинами, підставам їх виникнення.
У підрозділі 1.1. «Цивільні правовідносини та організаційні правовідносини: проблеми співвідношення» проаналізовано низку дискусійних питань щодо можливості існування організаційних відносин у сфері цивільного права. У результаті проведеного дослідження зроблено висновок про те, що організаційні відносини як певні суспільні відносини складаються між їх учасниками в реальній дійсності при формуванні або впорядкуванні основних (майнових або немайнових) відносин. За своєю суттю організаційні відносини є певною мірою відносинами управлінськими. При цьому управлінські відносини у широкому розумінні не виключають, а навпаки допускають існування й цивільних відносин, частина яких може бути спрямована на впорядкування, організацію інших цивільних відносин. Організаційні відносини необхідні і важливі, зокрема, при укладенні договорів, оформленні спадку, видачі довіреності тощо.
Організаційні правовідносини є видом цивільних правовідносин і співвідносяться з ними наступним чином. 1) такі відносини є «цивільними», оскільки вони мають змістом суспільні зв’язки, спрямовані на впорядкування майнових та інших прав і обов’язків учасників цивільних відносин; 2) такі відносини є «цивільно-правовими», оскільки вони врегульовані нормами цивільного законодавства; 3) вони не є самодостатніми, а ніби обслуговують інші, основні цивільні правовідносини, виступаючи засобом упорядкування останніх; 4) зазначений зв’язок організаційних цивільних правовідносин з іншими цивільними правовідносинами може мати неоднакове значення і неоднакову конкретну спрямованість залежно від того, про який конкретний етап у розвитку майнових або особистих немайнових цивільних відносин йдеться; 5) зв’язок організаційних цивільних правовідносин з іншими цивільними правовідносинами за своїм змістом може мати неоднакове значення і неоднакову спрямованість залежно від того, про який конкретний етап у розвитку майнових або особистих немайнових цивільних відносин йдеться. В одних випадках організаційні правовідносини виступають як своєрідна організаційна передумова формування, зміни або припинення того чи іншого цивільно-правового зв’язку суб’єктів, в інших - організаційно-правові відносини є одним з елементів цивільних правовідносин, які вже існують.
У підрозділі 1.2. «Поняття організаційних цивільних правовідносин у сфері авторського права»досліджено поняття та специфіку організаційних цивільних правовідносин у сфері авторського права.
Доведено, що організаційні правовідносини - це регулятивні суспільні відносини, що виникають між юридично рівними суб’єктами цивільного права стосовно майнових або особистих немайнових відносин, спрямованих на впорядкування цих відносин, створення передумов для виникнення інших цивільних прав та обов’язків. Відзначено, що відносини, котрі виникають при переданні прав на управління правами інтелектуальної власності у договорі комерційної концесії, не стосуються напряму авторських правовідносин, тому не є об’єктом даного дослідження.
Наведено аргументи на користь того, що специфіка організаційних цивільних правовідносин у сфері авторського права полягає в тому, що управління здійснюється в даному випадку стосовно майнових, а також немайнових прав інтелектуальної власності.
Зроблено висновок про те, що повноваження у цивільному праві є особливим цивільним правом, що має секундарний характер і полягає у можливості здійснювати дії від імені та в інтересах іншої особи.
Запропоновано авторське визначення поняття організаційних цивільних правовідносин при здійсненні авторських прав як суспільних відносин, що виникають між юридично рівними суб’єктами авторського права при здійсненні ними авторських прав, стосовно майнових або особистих немайнових відносин, спрямованих на впорядкування цих відносин, створення передумов для виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері авторського права.
У підрозділі 1.3. «Підстави виникнення організаційних цивільних правовідносин» зазначається, що підстави виникнення, припинення і трансформації цивільних правовідносин ґрунтовно відрізняються від юридичних фактів в інших галузях права за видами, змістом і характером правових наслідків. Зокрема, цивільні права і обов’язки виникають (припиняються, змінюються тощо) не лише з підстав, передбачених актами цивільного законодавства, але також внаслідок дій суб’єктів цивільних відносин, котрі на підґрунті загальних засад цивільного права (законодавства) породжують відповідні цивільні права і обов’язки. Щодо підстав виникнення правовідносин інтелектуальної власності констатується, що створення об’єкта права інтелектуальної власності є не єдиною підставою виникнення правовідносин інтелектуальної власності. Однією з найбільш поширених, типових підстав виникнення цивільно-правових відносин в цілому та організаційних цивільних відносин зокрема, є цивільно-правовий договір. Робиться висновок про те, що самі договори у сфері цивільного права у даних випадках є передумовою виникнення цивільних правовідносин, договорів зокрема. Так, це стосується попереднього договору, договору між співавторами про управління (розпорядження) майновими правами інтелектуальної власності, договору про створення за замовленням тощо. Автор доходить висновку про те, що у сфері авторського права передумовою виникнення цивільних правовідносин інтелектуальної власності є організаційний договір.
Зазначається, що організаційні цивільні відносини можуть виникати, крім договорів, і на підставі інших правочинів (зокрема, односторонніх правочинів), а також з актів державних органів і органів місцевого самоврядування, передбачених законом як підстава виникнення цивільних прав та обов’язків. Найбільш типовими прикладами організаційних цивільних відносин, що виникають на підставі односторонніх правочинів, є правовідносини представництва (ст. 237 ЦК України) і правовідносини, які опосередковують укладення цивільно-правового договору.
У Розділі 2 «Структура організаційних цивільних правовідносин, що виникають при здійсненні авторських прав», який складається з трьох підрозділів, досліджено об’єкти, суб’єкти та зміст зазначених правовідносин.
У підрозділі 2.1. «Об’єкти організаційних цивільних правовідносин, що виникають при здійсненні авторських прав»визначаються об’єкти організаційних цивільних правовідносин, оскільки питання про об’єкт правовідношення (зокрема, про об’єкт цивільно-правового відношення) є дискусійним як в теорії права, так і в цивілістичній науці.
