ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА МЕГАПОЛІСУ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Житлово-комунальне господарство в системі економіки мегаполісу» поглиблено економічну сутність вихідних понять ЖКГ, визначено його роль в системі економічних відносин мегаполісу, виявлено основні тенденції функціонування господарства, здійснено порівняльний аналіз на основі обґрунтування концептуальних положень.

Економічну сутність житлово-комунального господарства в системі економічних відносин мегаполісу та роль держави в регулюванні процесів у досліджуваному сегменті було визначено на основі теорії суспільних благ, обмеженості дії ринкового механізму, бюджетного фінансування, нормативної й регіональної економіки. Внаслідок того, що економіка регіону включає економічні системи підприємств різних форм власності й господарювання, об'єктивно виникає необхідність поєднання систем управління регіональною економікою й окремими економічними суб'єктами, однією з ефективних форм реалізації якого є структури, організовані на основі корпоративних принципів. Структура економіки мегаполісу розглядається нами як взаємодіюча сукупність різних економічних комплексів (охорони здоров'я, освітніх послуг, інвестиційно-будівельного, транспортного, промислового, комплексу послуг мегаполісу, тощо) з наданням центрального місця ЖКГ (рис.1).

Основними завданнями державної участі в управлінні житлово-комунальним господарством будь-якої території повинно стати створення умов для підвищення рівня забезпеченості населення житлом шляхом збільшення обсягів житлового будівництва й розвитку фінансово-кредитних інститутів ринку житла; приведення житлового фонду та комунальної інфраструктури у відповідність зі стандартами якості задля забезпечення комфортних умов проживання; забезпечення доступності житла й ЖКП відповідно до платоспроможного попиту громадян і стандартів забезпечення житловими послугами. Систематизація підходів до визначення понять «житло», «житлово-комунальні послуги», дозволила уточнити їх наступним чином:

- житло – це специфічний капітальний товар тривалого користування, який задовольняє найважливіші потреби особистості в свободі, веденні відособленого господарства, створенні власної родини, відокремленні та характеризує соціальний статус і рівень доходів населення; головною критеріальною і родовою ознакою, що дозволяє класифікувати житло як відмінний від інших об'єкт правового регулювання, та головною його специфічною особливістю є нерозривний зв'язок житла з землею;

- житлово-комунальна послуга – специфічна форма соціально-економічних відносин між виробником і споживачем, що виникає в процесі використання  корисного ефекту праці шляхом присвоєння її результатів певним колективом, групою й нарешті індивідуумом; це весь технологічний цикл робіт, який забезпечує виробництво й реалізацію послуг безпосередньо споживачеві, а також подальше обслуговування й ремонт інженерних систем, включаючи внутрішньобудинкові з водо-, тепло-, електро- і газопостачання, а також водовідведення.