ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ РИНКУ МОЛОЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ Автореферат

У першому розділі – «Теоретико-методичні аспекти формування та розвитку ринку молочної продукції» – проведено критичний аналіз науково-теоретичних підходів до визначення сутності ринку молочної продукції, досліджено теоретичні аспекти ринку молочної галузі та механізм його регулювання, проаналізовано методологію та методичні підходи дослідження ринку молочної галузі.

Встановлено, що в економічній теорії присутні різні трактування економічної сутності ринку, що пояснюється еволюцією ринку в процесі розвитку суспільства й різних етапів в історичному процесі пізнання ринку.

Виділяють концепції класичних, неокласичних і інституціональних економічних шкіл. Вони співвідносяться з різними ступенями в розвитку економічної науки, розрізняються методологічними підходами й зосередженістю на різних аспектах ринку. Відповідно до концепції класичної школи, ринок - це обмін, організований за законами товарного виробництва й обігу. Згідно неокласичної концепції, ринок - це не тільки перетворення товару в гроші й грошей у товари, а це ще й умови, у яких здійснюються дані перетворення. Інституціональний напрямок економічної науки визначає ринок як інститут, що зводить покупців і продавців окремих товарів і послуг.

Визначено, що ринок необхідно розглядати як сукупність економічних відносин, за допомогою яких відбувається механізм реалізації певної частини суспільного продукту. При цьому механізм реалізації варто розглядати як економічні відносини між виробниками й споживачами (виробництво-ринок-споживач, або споживач-ринок-виробництво). При цьому ринок включає не тільки відносини щодо купівлі-продажу, але й соціально-економічні відносини (власності, виробництва, розподілу, споживання тощо), а також організаційно-економічні відносини (різні конкретні форми організації ринку тощо). Це дає підставу розглядати ринок як об'єктивний фактор у функціонуванні економічної системи держави, що визначає соціально-економічне положення країни у світі.

Сутність ринку розкривається в його основних функціях. До них можна віднести: ціноутворюючу - визначення ринкової вартості товарів і послуг і цін їхньої реалізації; стимулюючу - спонукання виробників товарів і послуг до зниження індивідуальних витрат у порівнянні із суспільно необхідними, підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їхньої якості й корисних властивостей; регулюючу - впливає на співвідношення між різними сферами й галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного попиту та пропозиції, нагромадження й споживання, інших пропорцій, що контролюють раціональність виробництва рівнем цін; конкурентну - формуючі відносини конкурентоспроможності між виробниками товарів і послуг у межах окремих країн і світового господарства; сануючу - забезпечує очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції, що виключає або значно зменшує ймовірність здійснення виробництва як самоцілі, а значить і витратного характеру економіки; інформаційно-коригувальну - за допомогою якої можна оперативно вносити зміни в плани господарської діяльності.

Встановлено, що ринки класифікують за об'єктами торгівлі на товарний, фінансовий, валютний, капіталу й трудових ресурсів. На товарному ринку здійснюється кругообіг засобів виробництва й предметів споживання; на фінансовому – в обігу використовуються кредити й цінні папери, на валютному - здійснюються фінансово-валютні операції; на ринку капіталу проходить обіг коштів, що призначені для інновацій; ринок трудових ресурсів виступає як форма руху робочої сили.

Основними суб'єктами внутрішнього ринку є населення (зокрема, домашні господарства), фірми (підприємства), держава. Серед населення, у свою чергу, виділяються соціальні класи, верстви й прошарки. Другий важливий суб'єкт внутрішнього ринку - фірми (підприємства). Існують різні підходи до класифікації фірм. Так, виділяють приватнопідприємницькі фірми, партнерства, корпорації й державні фірми, споживчу кооперацію, некомерційні організації, фірми із самоврядуванням та ін.

Важливими рисами для сприйняття ринку є такі узагальнені визначення, як структура ринку й система ринків. Структура ринку - це внутрішня будова, розташування, порядок розміщення його окремих елементів, їхня питома вага в загальному обсязі ринку, як результат комунікацій суб'єктів. Система ринків - це сукупність всіх ринків, що розчленовані на окремі елементи на основі найрізноманітніших критеріїв.

Встановлено, що в економічній літературі існують різні види класифікації ринків, але значний інтерес представляє економічна сутність продовольчого ринку. Під продовольчим ринком ми розуміємо систему, в основі функціонування якої враховується взаємодія таких параметрів, як платоспроможний попит, пропозиція продовольчих товарів і ціни на них. Причому, попит, насамперед, визначається співвідношенням грошових доходів населення й ціною на товари, показники яких, у свою чергу, залежать від безлічі факторів, як усередині країни, так і за її межами.

Одним з сегментів продовольчого ринку є ринок молочної продукції, під яким ми розуміємо сукупність організаційно-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється виробництво, переробка й реалізація молока та молочної продукції, що формують пропозицію у відповідності з попитом і ринковим ціноутворенням.

Визначено, що у структура ринку молочної продукції складається з трьох секторів, що розрізняються між собою характером економічних взаємозв'язків: ринок готової (кінцевої) молочної продукції, що охоплює всі економічні відносини, пов'язані з виробництвом і реалізацією продуктів переробки молока для споживчих потреб; ринок молочної сировини, де здійснюється обмін сировиною та ресурсами з метою їхньої подальшої переробки молокопереробними підприємствами; ринок незбираного молока, що споживається у свіжому виді.

Розвиток ринку молочної продукції, як складної економічної системи, залежить від зміни багатьох факторів, що прямо або побічно впливає на нього. Він утворює порівняно великий сегмент продовольчого ринку, як по ємності, так і по числу учасників. Його роль у сталому продовольчому забезпеченні населення визначається не тільки значними обсягами виробництва, реалізації й споживання молока й молочних продуктів, але і їхньою соціальною значимістю, що багато в чому пов'язано зі специфікою формування й функціонування молокопродуктового підкомплексу

Встановлено, що державне регулювання ринку молочної продукції повинно сприяти формуванню й функціонуванню ринку й вирішувати одночасно завдання за наступними напрямами: забезпечення фінансово-економічної стабільності молоковиробників; регулювання цінового паритету між виробниками молокосировини й молокопродукції; регулювання й формування цін для своєчасного вживання заходів щодо забезпечення рентабельності виробництва продукції.

Дослідження ринку молочної продукції повинно ґрунтується на вивченні проблем попиту та пропозиції на базі соціально-економічних відносин, діалектичному зв'язку й взаємозалежності процесів і явищ, які відбуваються в суспільстві в цілому й аграрному секторі зокрема.

Комплексний підхід до дослідження ринку молока передбачає всебічний аналіз вивчення елементів ринку в їхньому тісному взаємозв'язку й взаємозалежності. Диференційований підхід дозволяє виявити специфічні особливості окремих складових елементів підкомплекску й регіональних ринків.

Визначено, що важливе значення в методології дослідження ринку молочної продукції має врахування платоспроможного попиту населення. В умовах товарно-грошових відносин розподіл споживчих благ залежить від формування й розподілу доходів. У ринковій економіці ринок збуту молочної продукції визначається не раціональною потребою, а сумою витрат свого особистого бюджету. Населення, при наявності необхідних доходів, згідно витратити кошти на придбання молока й молочних продуктів за середніми роздрібними цінами.

Дослідження показали, що найбільш перспективним напрямом комплексного аналізу є оцінка товарної пропозиції, що представляє собою масу молокопродуктів певної якості, призначених для продажу. Розмір пропозиції, його обсяг і структура визначаються обсягом виробництва молочної продукції, розміщенням, спеціалізацією й концентрацією виробництва, асортиментом і якістю продукції, впровадженням нових технологій.

У другому розділі – «Аналіз сучасного стану ринку молочної продукції» – проаналізовано сучасний стан виробництва молока в АР Крим та виявлено, що у сільськогосподарських підприємствах АР Крим виробництво молока за 1990-2010 рр. скоротилося майже в 25 разів. Ситуацію не поліпшує навіть зростання виробництва молока в господарствах населення за зазначений період в 3,6 рази, оскільки зазначені господарства не можуть бути ефективними товаровиробниками на ринку.

Встановлено, що у результаті недостачі виробничих, організаційних, фінансових і інноваційних ресурсів можливості підвищення ефективності виробництва якісного молока багато в чому обмежені. Провідну роль у формуванні ринку продовольства України, зокрема АР Крим, займає молочне скотарство. Варто відмітити, що в АР Крим галузь молочного скотарства має важливе значення й вимагає подальшого розвитку. Проте, в останні роки традиційна для АР Крим галузь опинилася в кризовому стані.

Динаміка виробництва молока протягом двадцяти років в АР Крим і в Україні взагалі свідчить, що в АР Крим у порівнянні з Україною виробляється молока значно менше. Виробництво молока в Україні за 1990-2010 рр. зменшилося більш ніж в 2 рази, а в АР Крим за цей період на 60,4%.

Виробництво молока на душу населення в Україні за відзначений період скоротилося на 47,8%, а в АР Крим - на 49,0%, що свідчить про відставання АР Крим у порівнянні із загальнодержавними показниками.

Спад виробництва молока пов'язаний із скороченням поголів'я й зменшенням продуктивності корів, погіршенням відтворення стада, слабкою кормовою базою, низькою якістю кормів, недосконалою структурою кормо виробництва тощо. Зокрема, значна різниця в обсягах виробництва молока, яка спостерігається в різних категоріях господарств, пов'язана із змінами, що відбулися в чисельності поголів'я.

В АР Крим протягом 1990-2010 рр. спостерігається чітка тенденція до скорочення чисельності корів у всіх категоріях господарств - на 70,5%, що в основному відбулося за рахунок зменшення поголів'я в сільськогосподарських підприємствах - на 96,3%. У господарствах населення протягом досліджуваного періоду поголів'я корів збільшилося на 229,4%, що сприяло незначній стабілізації ситуації на ринку молочної продукції.

Визначено, що на ринку молочної продукції існують різні маркетингові канали реалізації продукції: переробним підприємствам, включаючи організації споживчої кооперації; на ринку - через власні магазини, кіоски; населенню - через систему громадського харчування й у рахунок оплати праці; пайовикам.

В АР Крим протягом 1990-2010 рр. структура реалізації молока сільськогосподарськими підприємствами істотно не змінилася. Продаж молока на ринку з 1990 до 2006 р. поступово зростав й в 2000р. становив 31,6% від усього обсягу реалізації. Однак, починаючи з 2006р. продаж молока сільськогосподарськими підприємствами на ринку відчутно зменшився й у 2010 р. становив лише 12,2% від загального обсягу реалізації молока. За період 1995-2010 рр. внаслідок інфляційних процесів ціна реалізації 1 ц молока зросла майже в 18 разів. У порівнянні з 2006р. в 2010 р. середня ціна реалізації молока зросла на 221,5 %.

У ході дослідження на основі анкетування нами проведено групування сукупних доходів громадян в розрахунку на одного жителя АР Крим. Метою цього дослідження було виявлення впливу платоспроможності населення на рівень споживання молока. Результати дослідження показали, що зі збільшенням сукупних грошових доходів збільшується споживання молока. При фізіологічній нормі споживання молока (353 кг) на одну людину необхідно, щоб на кожного жителя доводилося не менше 840 грн. доходу на місяць.

Існує відмінність у джерелах надходження продуктів харчування в міських і сільських родинах. Це пояснюється тим, що міські родини купують молоко через торговельну мережу й продовольчі ринки, а сільські родини забезпечують свої потреби в харчуванні в основному за рахунок особистих господарств.

Тенденцію до зростання розмірів споживання молока й молокопродуктів при підвищенні доходів населення підтверджують дані, розраховані за матеріалами вибіркового обстеження сімейних бюджетів міських і сільських родин на основі анкетування й офіційних даних Головного управління статистики в АР Крим