ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ АПК

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету й завдання дослідження, його об’єкт, предмет, методологічну базу, визначено наукову новизну та практичне значення результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження організаційно-економічного механізму в системі державного регулювання АПК» проаналізовано поняття «конкуренція», «конкурентоспроможність», розглянуто особливості методів і механізмів державного регулювання економіки, спрямованих на підвищення її ефективності, узагальнено і систематизовано попередні дослідження вітчизняних і зарубіжних учених із цієї проблеми.

На основі проведених досліджень підтверджено, що в умовах глобалізаційних процесів найбільш радикального і дійового державного регулювання та підтримки для нормального розвитку вимагає сільське господарство. Це зумовлено тим, що, з одного боку, дана галузь є життєво необхідною в будь-якому суспільстві як така, що забезпечує його продовольчу безпеку, і тому розглядається як пріоритетна при обгрунтуванні перспектив соціально-економічного розвитку країни; з другого - сільськогосподарське виробництво через залежність від природно-кліматичних умов, нееластичний попит, високий ступінь монополізації в ресурсозабезпечувальних та переробних сферах АПК, а також уповільнений рух капіталу неспроможне до самостійного нагромадження і відтворення без стабілізуючого впливу держави.

Звідси специфічними цілями державного регулювання у сфері агропромислового комплексу (АПК) є створення для сільського господарства рівнозначно сприятливого конкурентного середовища за допомогою регулювання попиту, пропозиції і цін на сільськогосподарську продукцію, антимонопольної політики, регулювання експортно-імпортних операцій, здійснення інших заходів залежно від конкретних умов і потреб.

Сутність конкурентоспроможності в загальному розумінні полягає, по-перше, у виробництві продукції, потрібної споживачеві, по-друге, нижчій ціні, ніж у конкурентів, по-третє, вищій якості, ніж у конкурентів. Коли виробляється продукція в однаковому ціновому діапазоні і порівняно однакової якості, то вступають в дію патріотичні почуття споживачів до своєї продукції.

Конкурентоспроможність товару визначається його споживчо-економічною життєздатністю, яка забезпечує функціонально-економічну доцільність виробничої діяльності суб'єкта підприємництва.

Різні країни на різних етапах свого розвитку використовували неоднакову сукупність механізмів жорсткого державного регулювання, спрямованих на створення конкурентоспроможної продукції (за ціною, якістю, ліквідністю, репутацією) та на захист національного товаровиробника. Важливими факторами, які враховуються при виробленні політики державного регулювання АПК виступають рівень організації внутрішнього ринку та його залежність від імпортно-експортних складових; рівень платоспроможності населення, рівень продовольчої безпеки, технологічна енергоємність, трудомісткість та інші складові, що забезпечують цінову конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність слід розділяти на конкурентоспроможність товарів, підприємств, галузі, економіки країни і міжнародних об'єднань