ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ МОДЕРНІЗАЦІЇ РИНКУ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи та наукову новизну дослідження, розкрито практичне значення одержаних результатів, подано відомості з апробації основних положень дисертації, публікацій автора та структуру роботи.

У першому розділі дисертації – „Теоретико-методологічні основи теорії освітніх ресурсів” – розкрито принципи системного підходу, що є методологічною основою теорії освітніх ресурсів; визначено особливості ринку освітніх ресурсів вищої школи України; схарактеризовано ринок освітніх ресурсів вищої школи в Автономній Республіці Крим.

Визначення основ теорії освітніх ресурсів стає можливим за умови використання продуктивного для дослідження і перетворення складних педагогічних об’єктів наукового інструментарію, що базується на системному підході. З позицій системного підходу розглядаються питання реформування системи освіти в Україні (В. Андрущенко, М. Згуровський, В. Кремінь, С. Ніколаєнко), становлення й розвитку системи вітчизняної вищої освіти (А. Алексюк, О. Глузман, В. Луговий, О Мєщанінов, А. Навроцький) і професійної підготовки фахівців в Україні і зарубіжних країнах (Н. Мукан, О. Озерська, Л. Пуховська, В. Семиченко).

Різні системні аспекти цієї проблеми знайшли відображення у докторських і кандидатських дисертаціях, присвячених розробці економічних механізмів розвитку ринку освітніх ресурсів (Р. Асейнов, В. Бобров, О. Геворкян, Л. Іванютіна, І. Івченко, Ю. Каратєєв, З. Катаєва, Ю. Кирилліна, І. Кочарян), удосконаленню системи управління навчальними закладами в Україні й за кордоном (Л. Білий, О. Горелик, Л. Даниленко, О. Дубравка, Г. Єльникова, В. Крижко, Н. Патліс, С. Пикін, Е. Чапуріна), організаційним аспектам розвитку ринку освітніх ресурсів (Д. Маслов, Д. Мінаєв, О. Чубарова, С. Шихов).

Основні принципи та ознаки системного підходу дозволили розкрити такі поняття як: освітні ресурси: характеристики, принципи їх функціонування; ринок освітніх ресурсів: моделі, сутність механізмів функціонування ринку, його структура та функції; сегменти ринку освітніх ресурсів, їх класифікація, способи реалізації; конкуренція на ринку освітніх ресурсів: рівні конкуренції, види та їх характеристика.

Ринок освітніх ресурсів є складною системою відносин держави, підприємств і громадян із приводу підготовки й підтримки фахівців конкурентоспроможного рівня. Такий ринок потенційно являє собою обґрунтовану, взаємозв’язану систему структурних і функціональних компонентів. У зв’язку з цим надзвичайно важливим для нас є дослідження питання організації ринку освітніх ресурсів в Україні і за кордоном, регіональних особливостей його становлення й розвитку, умов модернізації та інноваційного функціонування з урахуванням економічних, соціальних і освітніх тенденцій. Системне дослідження різних підходів до організації та діяльності ринку освітніх ресурсів дозволить інтегрувати найбільш вартісне з того, що було накопичено, й застосувати його в дослідницькій роботі.

У широкому значенні освітні ресурси вищої школи – це сукупність пропонованих вищими навчальними закладами та їх структурними підрозділами напрямків та спеціальностей підготовки фахівців, а також освітніх програм для абітурієнтів, студентів і аспірантів, ефективне засвоєння яких призведе до збільшення прибутків індивідів, зростання прибутку фірм і забезпечення економічного розвитку країни. Таким чином, головною метою освітніх ресурсів вищої школи є безперервний розвиток, удосконалення освітніх програм, що класифікуються за напрямами підготовки, кваліфікаційно-освітніми рівнями, формами, методами, підходами і технологіями навчання. Високий рівень освоєння освітніх програм студентами безпосередньо впливає на забезпечення соціально-економічного й культурного розвитку молодих фахівців, підприємств або установ, у яких вони працюють, регіону країни й держави в цілому.

Ринок освітніх послуг – це сфера обігу, сукупність економічних відносин, що існують, щодо купівлі-продажу освітніх послуг. Освітні послуги включають комплекс відносин виробників і споживачів знань наукових, інформаційних організацій; це галузевий ринок, ринок руху товару освітніх послуг, ринок сфери освіти. На відміну від останнього, ринок освітніх ресурсів відображає більш широку систему соціально-економічних та науково-педагогічних відносин, що включає не тільки сферу обігу, але і сферу виробництва й розподілу. В її структурі можна виділити такі підсистеми: освітню, інформаційну, наукову, що формують пропозиції наукового, інформаційного або освітнього продукту, з одного боку, а також державний та приватний сектори, які визначають попит на них, із іншого.

Сутність механізму функціонування ринку освітніх ресурсів полягає в цілеспрямованій дії структур державного та приватного секторів на системи отримання знань споживачами на користь суспільства, бізнесу, особистості, держави, здатних ефективно розв’язувати проблеми соціального, економічного розвитку нації. Ринок освітніх ресурсів розглядається в роботі як освітянсько-економічний багатовекторний простір, де здійснюється взаємодія замовників, виробників і споживачів освітніх благ, їх купівля-продаж, процес формування цін і конкурентна боротьба. Як об’єкт на ринку освітніх ресурсів виступають саме освітні блага та знання як ключовий економічний ресурс „економіки знань”, їх виробництво й відтворення є найважливішим інструментом економічного розвитку.

Структуру ринку освітніх ресурсів формують суб’єкти їх виробництва та споживання, а саме: замовники освітніх послуг (міністерства та відомства), їх виробники (освітні, інформаційні, наукові установи, індивідуальні виробники), споживачі освітніх ресурсів (окремі фірми й організації всіх галузей і форм власності), інфраструктура (включаючи служби зайнятості, біржі праці), контролюючі структури (органи реєстрації, ліцензування й акредитації освітніх закладів), постачальники, що забезпечують процес виробництва освітніх ресурсів необхідними для цього матеріалами та грошовими коштами, а також громадські інститути, причетні до просування освітніх благ на ринку.

На основі системного аналізу розглянуто особливості ринку освітніх ресурсів вищої школи України. Представлено кількісно-якісну характеристику національної системи вищої освіти, що включає державний та приватний сектори фінансового забезпечення підготовки професійних кадрів із вищою освітою, шляхи вдосконалення та ефективного функціонування вищих навчальних закладів України. На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, практичного досвіду розроблено концептуальні основи регіонального ринку освітніх ресурсів; обґрунтовано концепцію регіонального ринку освітніх ресурсів, що створювалася з урахуванням історичних уроків розвитку вітчизняної вищої школи й зарубіжного досвіду професійної підготовки фахівців, на основі результатів творчих пошуків педагогічних колективів і окремих університетів України та базувалася на системному підході. Відповідно до системно-генетичного, системно-структурного й системно-функціонального проявів поняття „регіональний ринок освітніх ресурсів” розглядається в трьох взаємопов’язаних аспектах: сутність, структура й функціонування.

Функціонально регіональний ринок освітніх ресурсів вищої школи в Автономній Республіці Крим є системою, що, з одного боку, задовольняє практично всі потреби й запити випускників шкіл автономії в їхньому особистісному та професійному становленні, а з іншого – задовольняє соціальне замовлення регіону в підготовці фахівців для всіх сфер діяльності – медицини, освіти, науки, культури, будівництва, сільського господарства. Таким чином, сутність механізму функціонування регіонального ринку освітніх ресурсів полягає в цілеспрямованому замовленні структур державного та приватного секторів на підготовку конкурентоспроможних фахівців, діяльність яких спрямована на їхнє індивідуально-професійне кар’єрне зростання, і, головне, – на розв’язання проблем соціально-економічного розвитку підприємства, галузі, регіону й, у цілому, держави й націй.

По суті регіональний ринок освітніх ресурсів вищої школи в Автономній Республіці Крим являє собою освітньо-економічну систему, що припускає універсальну фундаментальну, науково-дослідну професійну підготовку висококваліфікованих фахівців різних напрямів, спеціальностей і профілів для державних і приватних установ, організацій. Ринок освітніх ресурсів включає також розподіл фахівців у різні сфери діяльності залежно від потреб ринку праці, готовності до виконання своїх функціональних обов’язків на високому професійному рівні.

За своєю структурою регіональний ринок освітніх ресурсів – система багаторівнева, така, що включає безперервну підготовку – бакалаврів, спеціалістів і магістрів. Ринок освітніх ресурсів пропонує програми другої вищої освіти, перепідготовку кадрів, а також підвищення їхньої кваліфікації. З певним ступенем умовності можна говорити і про підготовку науково-педагогічних кадрів, оскільки багато вищих навчальних закладів Автономної Республіки Крим мають аспірантуру.

Реалізація принципів системності можлива за умови здійснення активної регулюючої дії держави на ринок освітніх ресурсів Автономної Республіки Крим. Досліджуючи ринок освітніх ресурсів, слід підкреслити, що це не звичайний ринок, регульований переважно в ході конкурентної боротьби. Висока соціальна значущість для суспільства робить цей ринок соціально орієнтованим, де механізми конкуренції відіграють другорядну роль у порівнянні з механізмами державного регулювання. При цьому знайти межу між „державним” і „приватним” регулюванням достатньо складно.

Ринок освітніх ресурсів в Автономній Республіці Крим представлений виробниками освітніх послуг (освітні, інформаційні, наукові установи й індивідуальні виробники), споживачами освітніх ресурсів (окремі особи, підприємства й організації всіх форм власності), інфраструктурою (включаючи служби зайнятості, біржі праці, органи реєстрації), контролюючими органами (Міністерство освіти й науки Автономної Республіки Крим), постачальниками, що забезпечують процес виробництва освітніх послуг необхідними для цього ресурсами, а також громадськими інститутами, причетними до просування освітніх послуг на ринку, так званими контактними аудиторіями ринку освітніх послуг. Усі разом вони є суб’єктами регіонального ринку освітніх послуг.

Структура регіональної системи вищої освіти визначається типами вищих навчальних закладів та освітньо-кваліфікаційними рівнями: „молодший спеціаліст”, „бакалавр”, „спеціаліст”, „магістр”, за якими надаються освітні послуги в цих закладах. На кінець 2008/2009 навчального року до складу мережі кримської вищої освіти входило 96 вищих навчальних закладів та структурних підрозділів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації: 33 – юридичних особи та 63 – структурних підрозділа, створених без права юридичної особи. З 96 вищих навчальних закладів та структурних підрозділів: 9 академій, 36 університетів, 16 інститутів, 19 коледжів, 11 технікумів, 5 спеціалізованих училищ. Мали статус національних 38 вищих навчальних закладів та структурних підрозділів; серед них 20, що репрезентували сектор вищих навчальних закладів державної, 3 – комунальної та 11 – приватної форм власності. Для мережі вищих навчальних закладів характерні певні тенденції. Так, за останні 10 років спостерігається зменшення вищих навчальних закладів I–II рівнів акредитації та невелике збільшення вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації.

У представленій авторській концепції зроблено спробу теоретичного обґрунтування шляхів подолання існуючих недоліків у системі вищої освіти, якій, як і раніше, властивий консерватизм змісту, форм, методів і технологій навчання, переважно інформаційний характер навчання в збиток підготовці до практичної діяльності, розвитку особистості й залучення до широкої світової культури. Аналіз функціонування системи вищої школи Автономної Республіки Крим дозволив виділити такі негативні сторони діяльності регіонального ринку освітніх ресурсів:

– на території Автономної Республіки Крим функціонують 96 вищих навчальних закладів, серед яких 33 базових вищих навчальних заклади і 63 структурних підрозділи вищих навчальних закладів, розташованих поза територією Автономної Республіки Крим; діють вони малоефективно, оскільки Крим посідає 17 місце за кількістю студентів;

– вищі навчальні заклади автономії підпорядковані 17 міністерствам і відомствам України і Автономної Республіки Крим. Цей чинник не дозволяє ефективно керувати вищими навчальними закладами, підвищувати якість надання освітніх послуг, інтегрувати діяльність вищих навчальних закладів із галузевими науковими установами й виробничими організаціями та підприємствами;

– у регіоні відсутня науково обґрунтована й раціональна система підготовки фахівців із вищою освітою, а саме базові вищі навчальні заклади та структурні підрозділи дублюють підготовку фахівців гуманітарного й соціального профілів, перенаситивши ринок освітніх послуг незатребуваними фахівцями;

– ринок освітніх ресурсів вищої школи Автономної Республіки Крим за останні два роки стрімко розвивається у бік комерціалізації вищої школи: у базових комерційних вищих навчальних закладах автономії тільки 0,3–0,5% студентів пільгових категорій навчається безкоштовно; у структурних підрозділах державних вищих навчальних закладів навчання студентів організовано тільки за рахунок фізичних і юридичних осіб;

– ринок освітніх ресурсів вищої школи Автономної Республіки Крим із економічної точки зору є малоефективним, бо за рахунок коштів державного й республіканського бюджетів у Криму навчається приблизно 27% студентів, а більше 73% – на комерційній основі, що істотно вирізняється від показників по Україні в цілому. Усього в 66 структурних підрозділах вищих навчальних закладів у 2008/2009 навчальному році навчалося більше 37 тисяч студентів, із них на комерційній основі – 81%. Оплата за навчання поступала на розрахункові рахунки головних вищих навчальних закладів, розташованих у 11 регіонах України. Цього ж навчального року при середній вартості навчання за денною формою навчання 3–5 тисяч гривень на рік і за заочною формою 1,5–2 тисячі щорічно студенти за навчання перераховували в інші регіони України більш як 90 мільйонів гривень.

У другому розділі – „Основні напрямки модернізації системи вищої освіти Автономної Республіки Крим” – обґрунтовано організаційно-педагогічні умови модернізації регіонального ринку освітніх ресурсів, схарактеризовано основні напрямки інноваційної модернізації ринку освітніх ресурсів, наведено результати експертної оцінки, розроблено проективну модель організації та діяльності ринку освітніх ресурсів вищої школи в Автономній Республіці Крим.

У період входження системи вищої освіти України в Європейський освітній простір підвищується значущість підготовки висококваліфікованих фахівців у кожному вищому навчальному закладі, незалежно від місця його розташування. Розвиток вищого навчального закладу в умовах регіональної освітньої політики стає однією з ключових умов професійної підготовки сучасних фахівців, що визначають успіх розвитку вітчизняної вищої освіти.

В основу дослідження покладено ідею, що базується на положенні щодо можливості подолання таких сучасних негативних процесів, як „недовироблення” кваліфікованих кадрів із низки спеціальностей, певне зниження якості освіти, поява феномена „надмірної освіти” на рівні окремих регіонів і галузей. Одним із реальних шляхів подолання цих негативних явищ є розвиток ринку освітніх ресурсів, формування ефективної державної та регіональних освітніх систем, що поставили перед освітніми структурами України і, зокрема, вищими навчальними закладами, низку проблем. Це вимагає теоретико-методологічного опрацювання тенденцій розвитку ринку освітніх ресурсів, ролі держави в модернізації системи освіти в умовах становлення „економіки знань”. Проведений теоретичний і практичний аналіз стану досліджуваної проблеми в системі освіти України та Автономної Республіки Крим дозволив констатувати, що планування й управління ринком освітніх ресурсів у кожному регіоні країни є одним із рушійних чинників модернізації вищої школи України. Аналіз сучасних вимог, що висуваються до ринку освітніх ресурсів, дослідження суперечностей, які існують на сьогодні у сфері професійної підготовки студентів і врахування особливостей вітчизняного й регіонального ринку праці, дозволили виділити структурні й функціональні організаційно-педагогічні умови модернізації ринку освітніх ресурсів вищої школи в Автономній Республіці Крим.

До групи структурних організаційно-педагогічних умов належать:

1) визначення кожним вищим навчальним закладом Автономної Республіки Крим оптимальної моделі, що включає структуру, рівні підготовки висококваліфікованих і конкурентноздатних фахівців;

2) створення в системі регіональної вищої освіти структури професійної орієнтації та допрофесійної підготовки учнів старших класів;

3) визначення переліку напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищому навчальному закладі з урахуванням їхньої подальшої роботи на підприємствах державної (комунальної) або приватної форм власності;

4) обґрунтування в системі вищої освіти регіону можливостей мобільності студентів, продовження навчання в іншому вищому навчальному закладі на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, створення освітніх комплексів, регіональних вищих навчальних закладів;

5) розробка структурно-функціональної моделі підготовки спеціалістів гуманітарно-економічних, соціально-юридичних напрямів із системними знаннями й поліфункціональною діяльністю та магістрів із універсально-синтетичними знаннями й універсально-функціональною діяльністю з урахуванням регіональних особливостей.

До групи функціональних організаційно-педагогічних умов належать:

1) формулювання головної місії та основної мети діяльності кожного вищого навчального закладу, що функціонує на території Автономної Республіки Крим;

2) визначення напрямів і програм підготовки фахівців у вищих навчальних закладах Автономної Республіки Крим, їх співвідношення відповідно до реальних потреб різних сфер діяльності (виробництва, сільського господарства, будівництва, медицини, освіти, науки, культури, сфери послуг, спорту) і з урахуванням регіональних особливостей;

3) визначення для кожного вищого навчального закладу державної або комунальної форм власності конкретних програм, обсягів державного замовлення на підготовку фахівців, працевлаштування яких здійснюватиметься на основі тристоронніх договорів між державними установами, підприємствами, організаціями;

4) обґрунтування змісту підготовки бакалаврів і магістрів гуманітарно-економічного й соціально-правового напрямів із урахуванням регіональних особливостей, включення науково обґрунтованого регіонального компоненту змісту підготовки фахівців у галузях освіти, культури, охорони здоров’я, рекреаційної сфери, міжнародного туризму, виноробства, регіональної політики й економіки, медично-психологічної реабілітації, соціальної роботи;

5) визначення кількісно-якісних показників освоєння змісту професійної програми майбутніми фахівцями відповідно до стандартів вищої освіти, ліцензійних і акредитаційних вимог.

Проективна модель організації та діяльності ринку освітніх ресурсів вищої школи в Автономній Республіці Крим представлена трьома блоками:

I) Блок замовників освітніх послуг, до якого входять:

а) державні міністерства та відомства, які прогнозують суспільне замовлення на підготовку фахівців за рахунок бюджетних коштів для кожного державного вищого навчального закладу;

б) регіональні органи влади, які прогнозують необхідну та достатню кількість фахівців для регіонального ринку праці;

в) міські органи самоврядування, державні та приватні підприємства, організації, установи, що функціонують у конкретному місті та районі та які є замовниками конкретної кількості фахівців, необхідних для заповнення вакансій.

II) Блок виробників освітніх послуг, куди входять:

а) вищі навчальні заклади, навчально-науково-методичні комплекси, інститути підвищення кваліфікації, навчальні центри, що надають студентам вибір напрямів та програм підготовки, а також додаткові програми: дистанційної підготовки фахівців в університетах зарубіжжя, подвійних дипломів, другої вищої освіти, перепідготовки кадрів;

б) блок підтримки розвитку вищої регіональної освіти, що включає громадські та суспільні асоціації та позабюджетні фонди.

III) Блок споживачів освітніх послуг, що включає:

а) державні та приватні підприємства, установи, організації, які функціонують в країні, регіоні та конкретному місті;

б) центри зайнятості населення, перепідготовки кадрів та центри суспільних робіт.

Означена модель схематично представлена та детально описана на с. 148–150 дисертації.

Найважливішою умовою системного підходу до вивчення проблеми розвитку регіонального ринку освітніх ресурсів є прогнозування. Історичний, методологічний і теоретичний аналіз досліджуваної проблеми дозволив виявити, систематизувати й узагальнити основні тенденції вищої освіти, за допомогою експертної оцінки визначити важливість і актуальність кожного з означених напрямів розвитку, викласти їх як своєрідну програму перспектив системи підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України й Автономної Республіки Крим. Детально розроблено й апробовано програму експертизи, багаторівневу її організацію і проведення; вживаний комплекс методів, зокрема методів математично-статистичної обробки даних, дають підстави стверджувати про достовірність і надійність отриманих результатів.

Тенденції розвитку вітчизняної та регіональної вищої освіти є наслідком дій загальних закономірностей її становлення та функціонування в конкретних регіональних соціально-культурних умовах, результатом розвитку освітніх систем в Україні і за кордоном. На основі теоретичного аналізу, зіставлення його висновків із результатами експертизи виділено основні напрямки модернізації регіонального ринку освітніх ресурсів, що узагальнено в дві групи. До першої групи організаційних тенденцій розвитку системи регіональної вищої освіти відносяться:

– автономна інтеграційна модель вищої освіти;

– наявність регіональних вищих навчальних закладів як університетських комплексів або регіональних освітньо-науково-методичних (освітньо-науково-виробничих) центрів;

– основна, індивідуальна, додаткова й паралельна моделі підготовки висококваліфікованих кадрів у регіональних вищих навчальних закладах;

– реалізація програм високого рівня, попереднього зарахування, орієнтованих фаз навчання при відборі абітурієнтів у регіональні вищі навчальні заклади;

– широкий та інтеграційний профіль підготовки фахівців для підприємств, установ і організацій регіону.

До другої групи змістовно-процесуальних напрямків розвитку регіональної системи професійної підготовки студентів відносяться:

– збалансованість фундаментального, спеціального, науково-дослідного, культурологічного, практичного блоків змісту вищої освіти з урахуванням регіонального компоненту;

– широка реалізація форм, методів індивідуалізації та диференціації навчання студентів: упровадження синтезованих курсів, створення міждисциплінарних навчальних комплексів, навчання студентів за індивідуальними програмами, надання їм вибору професійних програм;

– реалізація активних форм навчання студентів: тренінгів професійного й особистісного зростання, ділових і рольових ігор, практикумів; надання широкого комплексу спецкурсів і спецсемінарів;

– упровадження сучасних педагогічних та інформаційних технологій: модульної та блокової технологій навчання, контекстного й особистісно орієнтованого навчання студентів;

– упровадження елементів інноваційної діяльності у всі види навчальної та практичної роботи студентів;

– застосування нових систем контролю й оцінки результатів навчальної діяльності студентів: залікових одиниць і контролю.