ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСКАРЖЕННЯ ГРОМАДЯНАМИ НЕЗАКОННИХ ДІЙ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СУДАХ

Короткий зміст

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Згідно з нормами Конституції України забезпечення реалізації та захисту прав людини є головним обов’язком демократичної, соціальної, правової держави. У цьому, серед інших гілок влади, виконавча влада посідає особливе місце, адже, як зазначено в проекті Концепції реформи адміністративного права України, саме вона є найбільш наближеною до забезпечення потреб людини і є тією владою, з якою особа має ті або інші контакти практично повсякденно – через відносини з органами виконавчої влади, їхніми посадовими і службовими особами громадянам надається можливість практично скористатись більшістю з наданих їм Конституцією і законами України прав, виконувати покладені на них обов’язки. Завдяки цьому саме незаконні рішення, дії, бездіяльність органів виконавчої влади, їх посадових і службових осіб завдають найбільшої шкоди інтересам громадян, хоча у межах встановлених процедур правовий захист держави гарантується і у випадку порушення прав та законних інтересів громадян іншими суб’єктами, що здійснюють державно-владні управлінські функції (органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими чи службовими особами, іншими суб’єктами, які здійснюють владні управлінські функції на підставі законодавства або на виконання делегованих повноважень).

Громадянин може скористатися декількома шляхами захисту, якщо вважає, що його права порушено незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб. Вони є частинами єдиного механізму захисту прав особи що, доповнюючи одна одну, покликані у більш повному обсязі гарантувати захист прав громадян. Їх дієвість є однією з визначальних характеристик правової держави.

Судове оскарження громадянами незаконних рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб, через поширення Конституцією України юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в Україні, а також і через суттєві юридичні гарантії здійснення правосуддя, посідає провідне місце серед способів захисту прав громадян у сфері виконавчої влади.

Новий етап розвитку інституту судового оскарження громадянами неправомірних рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб в Україні пов’язаний із створенням такої форми захисту прав громадян у сфері виконавчої влади, як адміністративна юстиція, що передбачає формування системи адміністративних судів і запровадження відповідних процедур їх діяльності.

Зважуючи на те, що оскарження громадянами незаконних рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб в Україні ще з радянських часів регламентовано цивільно-процесуальними нормами – запровадження адміністративної юстиції потребує прийняття низки правових актів (перш за все, Адміністративного процесуального кодексу), що становитимуть нормативно-правову основу цього інституту. При цьому треба наголосити на важливості якісного, науково-обґрунтованого процесуального забезпечення функціонування адміністративних судів, оскільки, у протилежному випадку, може бути скомпрометована сама ідея адміністративної юстиції в Україні.

Незважаючи на правові умови та прихильне ставлення більшості адміністративістів до запровадження адміністративної юстиції, розробка проблем оскарження громадянами незаконних рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб у судах, з урахуванням запровадження судової спеціалізації та адміністративного судочинства у цих справах, є для вітчизняної адміністративно-правової науки значною мірою новим напрямом наукового пошуку. Цілий ряд питань, які пов’язані із запровадженням адміністративної юстиції, потребують ґрунтовних наукових досліджень, що покликані створити необхідну наукову базу для прийняття відповідних правових актів. Саме тому для адміністративно-правової науки є актуальним і необхідним проведення дослідження усього комплексу проблем, пов’язаних з адміністративною юстицією: починаючи з аналізу відносин між громадянином і суб’єктом, який здійснює державно-владні управлінські функції, якщо громадянин вважає, що при реалізації таких функцій порушено його права і законні інтереси, до комплексного аналізу процесуальної форми здійснення адміністративної юстиції та напрацювання науково-обґрунтованих рекомендацій щодо її впровадження. Тим більше, що для цього роду досліджень зусиллями таких вчених, як
В. Б. Авер’янов, М. О. Баймуратов, Д. М. Бахрах, І. П. Голосніченко, В. М. Горшеньов,
Є. В. Додін, І. М. Зайцев, О. Б. Зеленцов, С. В. Ківалов, І. Б. Коліушко, М. В. Косюта,
В. М. Кудрявцев, Л. О. Николаєва, М. П. Орзіх, Г. Л. Осокіна, І. В. Панова, В. Г. Перепелюк,
П. М. Рабінович, В. І. Ремньов, Н. Г. Саліщева, В. Д. Сорокін, Ю. М. Старилов, В. С. Стефанюк, М. С. Студенікіна, Ю. О. Тихомиров, М. М. Тищенко, О. Ф. Фрицький, Н. Ю. Хаманєва,
Д. М. Чечот, В. М. Шаповал, В. І. Шишкін, М. К. Якимчук, Х. П. Ярмакі та інших, що досліджували проблематику адміністративного процесу і оскарження громадянами незаконних дій органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб, створена необхідна наукова база.

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження обумовлена низкою причин: по-перше, необхідністю дослідження юридичної природи адміністративно-правового спору за участю органу виконавчої влади, за розв’язанням якого громадянин звертається до суду, що дозволить створити ефективну процесуальну форму розв’язання таких спорів, яка гарантуватиме реальний захист прав громадян; по-друге, відсутністю у вітчизняній науці достатньою мірою розроблених у теоретичному плані загальних положень стосовно судових адміністративних проваджень щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб; по-третє, дефіцитом ефективних у практичному відношенні наукових рекомендацій щодо процесуальної форми розв’язання адміністративно-правових спорів між громадянином і органом виконавчої влади.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з основними напрямками наукових досліджень у галузі держави і права на 1998-2000 рр. і є складовою частиною програми наукових досліджень, яку здійснює Одеська національна юридична академія на тему “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний № 0101U001195). Обраний напрямок дослідження знаходиться у безпосередньому зв’язку з темою науково-дослідної роботи кафедри адміністративного і фінансового права Одеської національної юридичної академії “Правове забезпечення механізму реалізації адміністративної реформи в Україні”.