ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проблема судового контролю завжди привертала увагу як науковців, так і юристів-практиків. Ще в середині 60-х років ХІХ ст. в Україні, як складовій частині Російської імперії, було законодавчо проголошено й теоретично обґрунтовано концепцію судової влади, а судовий контроль визнавався функцією судової влади. На жаль, після Жовтневої революції нова влада принесла діяльність судів у жертву революційній доцільності. Формально деякі елементи судового контролю були сформульовані лише в Конституції СРСР 1977 р. (ст.58), хоча фактично існував контроль з боку партійних і радянських органів. Державна ідеологія і юридична наука розглядали суди як інструмент здійснення політичного курсу, орієнтованого на побудову комуністичного суспільства.

Нові перспективи щодо реального забезпечення в Україні судового контролю з’являються лише після прийняття Конституції України 1996 р., згідно з якою під нього підпадають усі випадки обмеження державою та її органами конституційних прав людини (ст.55). У розвиток конституційних положень було внесено низку доповнень у процесуальне законодавство України, що суттєво розширило контрольні функції суду при виконанні судової влади.

Судовий контроль, як одна з функцій останньої, привертає увагу міжнародного співтовариства. Міжнародні нормативно-правові акти передбачають право кожного на справедливий судовий розгляд його справи і неодмінно підкреслюють такі властивості судів, як незалежність, компетентність і безсторонність при здійсненні правосуддя й судового контролю (ст.10 Загальної декларації прав людини; ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод; ст.14 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права). У цьому сенсі можна вести мову про інтернаціоналізацію стандартів судового контролю. Законодавством України були сприйняті основні міжнародні стандарти в царині захисту прав людини, що зробило актуальнішим теоретичний аналіз проблем, пов’язаних із судовим контролем.

Проте час демократичних реформ, у рамках яких здійснюється в Україні судово-правова реформа, викликає потребу переосмислити в методологічному аспекті зроблене й запровадити оптимальну для нашого суспільства модель судового контролю. Відсутність комплексного наукового дослідження судового контролю як функції судової влади в Україні, заснованого на принципово новому підході до вирішення його організаційних і правових проблем, і послужило підставою для обрання теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми "Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави" (номер державної реєстрації 0186.0.099031).