ОСОБИСТІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЮНАЦТВА З РІЗНИМИ ФОРМАМИ ОБДАРОВАНОСТІ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання роботи, розкрито методологічну основу й методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, показано ступінь апробації й характер публікацій, у яких викладено основні результати дисертаційного дослідження.

У першому розділі „Категоріальна база та стан досліджень особистісних характеристик у структурі обдарованості” було встановлено, що перші дослідження характеристик обдарованих особистостей з’явилися на емпіричному етапі розвитку психології, після того, як невдалими були визнані спроби пояснити видатні досягнення людини через один лише інтелектуальний чинник: розуміння комплексного характеру обдарованості, яке виникло в межах цього типу знань, змушувало дослідників розширювати перелік факторів інтелекту, а згодом увести до структури обдарованості нові компоненти – креативність та певні особистісні характеристики. Але операційне визначення предмета дослідження змушувало розглядати елементи структури обдарованості як такі, що функціонують незалежно. Це зрештою призвело до появи лінійно-адитивних моделей обдарованості, що містили велику кількість розрізнених елементів. Так, серед особистісних характеристик, що вивчалися на емпіричному етапі, можна назвати, зокрема, такі: самостійність суджень, впевненість у собі, здатність знаходити позитивне в труднощах, естетична орієнтація, готовність ризикувати, самодисципліна в роботі, персеверативність у ситуаціях фрустрації, автономність, відсутність статевих стереотипів, інтернальний локус контролю, високий рівень самоініціації, прагнення якнайкраще виконувати свою роботу, шизотимія, радикалізм, інтроверсія, домінування тощо. Емпіричні за характером, ці характеристики не мали під собою теоретичного обґрунтування й могли застосовуватися для опису будь-якої успішно функціонуючої людини, не обов’язково творчо обдарованої. Усе це зумовило неможливість безпосереднього застосування отриманої на емпіричному етапі інформації для виконання нових завдань психологічної науки щодо активного формування й розвитку творчого потенціалу дітей та юнацтва й викликало необхідність перегляду концептуальної бази досліджень у цій галузі та побудови абстрактно-аналітичних моделей обдарованості.

Застосування в рамках дієво-перетворюючого типу знань основних пояснювальних принципів психології дозволило сформулювати поняття провідних, визначальних факторів, які б могли інтегрувати елементи нижчих рівнів ієрархії. Так, на основі розгляду основних властивостей мислення як процесу (С.Л.Рубінштейн, К.О.Абульханова, А.В.Брушлинський) вдалося встановити сутнісні характеристики творчих здібностей, які полягають у готовності людини до творчої самодіяльності, прояву інтелектуальної ініціативи (Д.Б.Богоявленська, Я.О.Пономарьов). На цій основі вдалося подолати протиставлення інтелектуальної та творчої складових у структурі обдарованості. Введення В.О.Моляко поняття „стратегіальна організація свідомості творчої особистості” дозволило розробити універсальну класифікацію суттєвих особливостей творчого мислення

Значний вплив на формування уявлень про природу обдарованості мав також постульований у вітчизняній психології відхід від епігенетичних уявлень про природу психічного. У результаті обдарованість почала розглядатися не як щось стале, а як певна потенція, реалізація якої на різних етапах психічного розвитку та становлення особистості потребує наявності відповідних умов (О.І.Кульчицька, О.М.Матюшкін, Р.О.Пономарьова-Семенова, В.П.Ефроїмсон). Дослідження В.М.Дружиніна, Н.С.Лейтеса, М.Л.Смульсон, М.О.Холодної дозволили визначити специфічні особливості старшого шкільного віку як важливого етапу розвитку обдарованості, що поєднує та узагальнює новоутворення попередніх етапів. У цей період відбувається повноцінне „вростання” дитини в культуру, про що свідчить формування інтелектуальної обдарованості, в основі якої – своєрідність ментального досвіду. Важливість цього періоду визначається також тим, що перебування юнацтва в умовах спеціалізованого навчального закладу здатне створити систему вимог, адекватних основним параметрам креативного середовища. Це дозволяє моделювати систему активних виховних впливів на розвиток обдарованості в цьому віці.

Водночас актуальною залишається проблема редукції поняття творчості до продуктивної та пізнавальної діяльності людини. Так, якщо проблему інтеграції інтелектуальних і творчих здібностей було вирішено шляхом упровадження такої одиниці аналізу, як інтелектуальна ініціатива, фундаментом функціонування якої виступає теоретичне мислення, то проблема визначення місця й ролі особистісних характеристик у структурі обдарованості залишається відкритою.

Розділ завершується висновком про те, що сьогодні на основі історичного осмислення логіки породження самого знання як об’єкта спеціального й самостійного вивчення (історична рефлексія, внутрішньонаукова методологічна рефлексія) актуальним є завдання розгляду та експлікування евристичного потенціалу попередніх поглядів, їхнього місця в сучасній духовно-практичній діяльності, їх можливої „футурогенності” (О.М.Лактіонов, С.Д.Максименко).

У другому розділі „Обґрунтування переліку провідних особистісних характеристик обдарованого юнацтва в аспекті системного підходу до аналізу феномена обдарованості” міститься теоретичне обґрунтування характеристик обдарованої особистості, які визначаються на основі аналізу основних структурних компонентів обдарованості. Так, зокрема, аналіз теоретичного мислення, що виступає передумовою формування теоретичної свідомості, виникнення широкого теоретичного орієнтування в предметі праці (О.К.Дусавицький), свідчить про те, що його функціонування породжує здібність людини бачити ціле раніше його частин (С.Д.Максименко) та діяти в ситуаціях невизначеності (О.Г.Асмолов, О.О.Леонтьєв). На особистісному рівні ефективність взаємодії з недостатньо повно визначеним об’єктом пізнання детермінується, за нашою гіпотезою, такою особистісною характеристикою, як толерантність до невизначеності, що може розглядатися як стильова характеристика пізнання, а також як властивість особистості, що виявляється не тільки в пізнавальній діяльності, а й у процесах соціалізації. Іншою важливою особистісною детермінантою функціонування творчої особистості, виокремлення якої ґрунтується на аналізі особливостей теоретичного мислення, є відкритість новому досвіду. Цей фактор входить до складу п’ятифакторної моделі особистості (Л.Р.Голдберг). Його глобальність, крос-ситуаційний та крос-культурний характер визначаються єдністю функціонально-діяльнісної організації поведінки та соціальної взаємодії людей (О.Г.Шмельов).

Іншою важливою характеристикою творчої особистості є автономність її активності від зовнішніх чинників (спонтанність – Д.Б.Богоявленська; самопричинність – С.Д.Максименко). Ці форми активності стимулюються тими інноваціями (В.А.Петровський), побічними продуктами (Я.О.Пономарьов), ціннісно-інформаційними бар’єрами (Р.Х.Шакуров), які з’являються в процесі їх розгортання. Таке розуміння витоків творчої активності людини, її енергетичного наповнення загострює питання про визначення умов середовища, які б могли стимулювати творчий пошук та сприяти виявленню творчих потенцій людини. Аналіз основних параметрів креативного середовища свідчить про те, що воно включає ексквізитні (Е.І.Кіршбаум) та проблемні (О.М.Матюшкін, Р.Х.Шакуров) ситуації, ситуації розвивального дискомфорту (В.С.Юркевич), творчі задачі (А.Б.Коваленко, Я.О.Пономарьов). Серед ознак, які об’єднують наведені поняття в клас критичних (Ф.Є.Василюк), називають такі: високий ступінь невизначеності, предметно-інформаційна насиченість та наявність креативних зразків (В.М.Дружинін, Д.О.Леонтьєв).

Аналіз особливостей поведінки людини в такому потенційно емоціогенному середовищі засвідчив, що здатність продовжувати пізнання в нових, неструктурованих, неоднозначних ситуаціях потребує підвищеної емоційної стійкості, яка свідчить про наявність інтересу як мотиву людської поведінки протилежного тривожності (О.К.Дусавицький). Серед динамічних характеристик поводження людини в проблемних ситуаціях творчого пошуку пропонується вивчати також сумлінність та особливості добору стратегій психологічного подолання. Головною відмінністю між наведеними особистісними характеристиками є, очевидно, те, що домінування предметно-сфокусованих стратегій психологічного подолання узагальнює особистісну готовність до виконання діяльності, предмет якої відповідає власним уявленням людини про необхідність та доцільність, а не задається ззовні.

В останньому підрозділі другого розділу „Загальна характеристика забезпечення профілізації навчання в середніх закладах освіти України” здійснено оцінку ресурсного потенціалу сучасної системи освіти для розвитку творчо обдарованих дітей та юнацтва в спеціалізованих навчальних закладах, на підставі чого був зроблений висновок про необхідність більш детальної розробки комплексу заходів, адекватних меті розвитку індивідуального творчого потенціалу кожної дитини.

У третьому розділі роботи „Емпіричне дослідження особистісних характеристик юнацтва з різними формами обдарованості” визначено тип емпіричного дослідження (квазіексперимент), обговорено його процедуру й методичне забезпечення, сформульовано основні завдання, наведено результати дослідження, що інтерпретуються як у загальному контексті роботи, так і з урахуванням завдань освіти щодо формування психологічного ресурсу успішного функціонування в умовах креативного середовища, який визначає загальну попередню готовність до творчості в різних сферах суспільної свідомості.

Обираючи проблемою дослідження особистісні характеристики юнацтва з різними формами обдарованості, ми висунули таку гіпотезу. Одним із суттєвих показників і механізмів розвитку та функціонування обдарованості є виникнення та становлення певних особистісних новоутворень, які об’єднують та інтегрують характеристики різних рівнів детермінації психічних явищ. Розвиток теоретичного мислення (В.В.Давидов, О.К.Дусавицький) та залучення до продуктивних форм активності (О.М.Матюшкін) створюють необхідні передумови та вимоги до формування цих новоутворень, які, удосконалюючись, сприяють подальшому розвитку та реалізації індивідуального потенціалу обдарованості. Суб’єктивна готовність до творчості виражається у виявленні позитивного ставлення до творчих завдань, що, поряд із об’єктивними характеристиками діяльності, зумовлює успішність їх розв’язання, визначаючи суб’єктивну ціну діяльності для її виконавця (В.О.Моляко, О.Н.Родіна).

Отже, ці міркування були покладені в основу організації емпіричного дослідження особистісних характеристик юнацтва з різними формами обдарованості. З урахуванням того, що жодні експериментальні впливи нами не здійснювалися, в якості незалежної концептуальної змінної був представлений переважаючий спосіб навчання – в умовах спеціалізованого навчального закладу та в умовах середньої загальноосвітньої школи. Адекватність такого підходу визначається тим, що практично всі вітчизняні теорії навчання, виховання та психічного розвитку виходять з апріорної цінності впливів, що соціалізують. У такому розумінні обставини (умови життя й діяльності), які використовуються вихованням для досягнення педагогічних цілей, стають засобом виховання і частиною системи виховного (формуючого) впливу на особистість.

Відповідно до такого розуміння особливостей мікро- та макросередовища, що оточує учнівську молодь, ідентифікація юнацтва як обдарованого здійснювалася на основі критерію наявності реальних досягнень у тій чи іншій сфері суспільної свідомості (спорті, мистецтві, науці): здобуття призових місць на обласних та всеукраїнських предметних олімпіадах, участь у роботі регіонального відділення Малої академії наук тощо, а також за фактом навчання в спеціалізованому закладі освіти відповідного профілю. Контрольна група була сформована із осіб, які навчаються в середніх загальноосвітніх школах, де відсутня спеціалізація за окремими предметами. Учні, які були включені до її складу, не можуть бути ідентифіковані як обдаровані за критеріями, що наведені вище.

Серед спеціальних форм обдарованості досліджувалися такі: 1) художня (студенти художнього відділення коледжу культури та мистецтв у складі 29 осіб, із них 13 юнаків та 16 дівчат); 2) музична (студенти музичного відділення коледжу культури та мистецтв у складі 30 осіб, із них 9 юнаків та 21 дівчина); 3) спортивна (студенти вищого училища фізичної культури у складі 37 осіб, із них 19 юнаків та 18 дівчат); 4) математична (учні спеціалізованої середньої школи фізико-математичного профілю у складі 36 осіб, із них 20 юнаків та 16 дівчат); 5) лінгвістична (учні спеціалізованої гімназії художньо-естетичного профілю у складі 27 осіб, із них 9 юнаків та 18 дівчат). Усього в дослідженні взяли участь 318 осіб віком 15 – 16 років.

Операційними змінними виступали: 1) оцінка базової психологічної готовності досліджуваних до функціонування в умовах креативного середовища; 2) оцінка комплексу психологічних ресурсів, сформованих для здійснення творчої діяльності у відповідній сфері суспільної свідомості. Перші оцінювалися за допомогою рис-властивостей, що належать до базового макрорівня поліморфної моделі особистісних рис О.Г.Шмельова (п’ятифакторна модель особистості, що включає інтроверсію, сумлінність, доброзичливість, нейротизм, відкритість новому досвіду), другі – за показниками рис-навичок, які виникають та функціонують на мезорівні даної моделі під впливом регуляторного досвіду функціонування в креативному середовищі: толерантність до невизначеності (тест-опитувальник А.Нортона), ефективність стратегій подолання (тест-опитувальник Ч.Карвера та М.Шеєра). Окремо визначався рівень ситуативної та особистісної тривожності (тест-опитувальник Спілбергера-Ханіна)

Отримані результати свідчать про те, що під впливом регуляторного досвіду функціонування в умовах креативного середовища відбуваються суттєві зміни в показниках за ознаками, які належать до різних рівнів ієрархії особистісних характеристик.