ОСОБИСТІСНИЙ ПІДХІД У ДОПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ УЧНІВ ГІМНАЗІЙ З ВИВЧЕННЯМ СХІДНИХ МОВ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об’єкт і предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито концептуальні ідеї й методи роботи, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, про експериментальну базу, відомості про теоретичне й практичне значення роботи.

У першому розділі – "Теоретико-методологічний аналіз проблеми застосування  особистісного підходу в підготовці майбутніх сходознавців" – висвітлюється історія питання, здійснюється оцінка рівня розробленості досліджуваної проблеми в науковій літературі. Проводиться аналіз сучасного стану проблеми, окреслюються шляхи та перспективи її подальшої розробки. Розглядається історія особистісного підходу в психології загалом і в контексті його застосування у допрофесійній підготовці, зокрема, у навчанні за лінгвістичним профілем.

У підрозділі 1.1 – "Допрофесійне навчання як етап особистісного розвитку учнів" – розкривається сутність допрофесійної підготовки учнів та психологічні особливості цієї підготовки. Особливу увагу вітчизняна психологія приділяє розробці підходів до підготовки педагогів середньої та вищої школи, які б прагнули і були здатні здійснювати допрофесійне й професійне навчання, підпорядковане меті розвитку особистості тих, хто навчається. Цій меті відповідають форми  роботи з учнями, запроваджувані у загальноосвітніх та вищих навчальних закладах, у котрих здійснюється допрофесійна, профільна і професійна підготовка (Г.О.Балл, І.Д.Бех, Л.І.Божович, Н.С.Лейтес, П.С.Перепелиця, О.М.Пєхота, К.К.Платонов, С.І.Подмазін, В.В.Рибалка, В.А.Семиченко, Т.М.Траверсе, Б.О.Федоришин).

Підрозділ 1.2 – "Теоретико-методологічні засади особистісного підходу в допрофесійній підготовці учнівської молоді за лінгвістичним профілем" – присвячено аналізу особистісного підходу як методологічного напрямку сучасної психології, його місця в загальнопсихологічних дослідженнях особистості та серед інших підходів, що склалися у психолого-педагогічній теорії та практиці. Розгляд особистісного підходу здійснюється, зокрема, в контексті мовного та мовленнєвого розвитку особистості людини.

При цьому, серед іншого, відзначається, що великого значення здійсненню людиною себе у мовленні, через спілкування з іншою людиною, створенню у навчанні та соціальній дійсності умов для цього здійснення надає, аналізуючи передумови особистісного розвитку, гуманістична психологія (А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл).

У різних напрямах вітчизняної психології здійснення людиною себе у мові й мовленні, створення оптимальних умов для такого здійснення в системі освіти постають втіленням конструктивних відносин між людиною як особистістю і соціумом (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн).

З вищенаведеними положеннями узгоджується і може бути застосована для їх подальшого розвитку запропонована В.В.Рибалкою ідеальна модель психологічних якостей особистості. Зокрема, варто розкрити роль виділеної в цій моделі підструктури спілкування особистості для становлення фахівця лінгвістичного профілю.

В підрозділі 1.3 – "Особливості застосування особистісного підходу в загальноосвітніх навчальних закладах з поглибленим вивченням східних мов" – аналізується місце особистісного підходу серед інших підходів, що склались у теорії та практиці лінгвістичної підготовки і робляться висновки щодо можливості його застосування в контексті особистісно-культурологічної орієнтації цієї підготовки.

Психолінгвістична галузь психології зробила суттєвий внесок в поєднання методологічних засад системних уявлень про особистість в психології з теоретичними уявленнями сучасного мовознавства (Л.С.Виготський, І.М.Горєлов, І.О.Зимня, О.Р.Лурія, О.О.Леонтьєв, К.Ф.Сєдов). Термін "мовна особистість", запропонований І.М.Горєловим і К.Ф.Сєдовим, відображає процеси, які вивчались М.М.Бахтіним, В.С.Біблером, Л.С.Виготським, А.Маслоу та ін. Ті аспекти особистості, що описуються зазначеним терміном, виступають набагато контрастніше тоді, коли вивчення рідної мови постає в системному зв’язку з вивченням однієї чи декількох іноземних мов (Л.С.Виготський, О.О.Леонтьєв, І.О.Зимня).

У сучасному світі стійкі, складні й багатопланові, суперечливі мовні контакти між різними мовними спільнотами постали умовою не тільки розвитку, але й самого існування цивілізації. Це робить вельми відповідальною роль сходознавців, які мають забезпечувати продуктивність мовних, цивілізаційних і культурних контактів. Проте, питання їх допрофесійної підготовки досі не отримали належної наукової розробки.

У кінці розділу наводяться висновки щодо важливості допрофесійної підготовки як суттєвого чинника особистісного розвитку майбутніх фахівців, зокрема, сходознавців, і, відповідно, необхідності розробки засобів психологічного забезпечення цієї підготовки на засадах особистісного підходу.

У другому розділі – "Організація та методи вивчення професійно важливих якостей гімназистів як майбутніх сходознавців" – розробляються концептуальні та методичні засади застосування особистісного підходу в допрофесійній підготовці майбутніх сходознавців; обговорюються принципи побудови ідеальної моделі особистості фахівця-сходознавця на основі застосування біографічного методу; обґрунтовуються методи проведення констатуючого експерименту, аналізуються його результати, на основі чого робляться висновки щодо критеріїв, показників та рівнів розвитку низки особистісних якостей учнів, які проходять допрофесійну підготовку у загальноосвітніх навчальних закладах з вивченням східних мов.

У підрозділі 2.1 – "Концептуальні та методичні засади емпіричного вивчення професійно важливих якостей особистості старшокласників як майбутніх сходознавців" – проводиться аналіз психологічних особливостей підготовки майбутніх сходознавців у порівнянні з допрофесійною підготовкою за іншими профілями, зокрема, із загальною лінгвістичною підготовкою. Теоретично виділяються професійно важливі якості, що відрізняють фахівця-сходознавця від представників інших професій, визначаються концептуальні та методичні засади їх емпіричного вивчення в руслі особистісного підходу.

Підготовка сходознавців визначається тим, що сходознавство належить до групи споріднених професій лінгвістичного профілю. Для всієї цієї групи професій саме у контексті спілкування й формування підструктури спілкування виключно важливим постає вибір однієї з трьох стратегій розбудови міжособистісних відносин, що пов’язані з  авторитарним, ліберальним, гуманістичним підходами (Г.О.Балл, А.Г.Волинець). Послідовним втіленням гуманістичного підходу є підхід діалоговий. Вибір стратегії розбудови діалогічного міжособистісного спілкування залежить від мотивів, котрими керується людина в своїй діяльності, зокрема, мовленнєвій (І.О.Зимня, О.О.Леонтьєв). Ця теза базується на поглядах Л.С.Виготського, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна.

На нашу думку, у випадку підготовки до професійної діяльності, що потребує лінгвістичної компетентності, слід зважати на особливу роль умінь і навичок діалогічного спілкування, таких як спілкування з «уявним співрозмовником», а також роботи з мовленнєвими моделями дійсності. Йдеться про зіставлення таких моделей, що склалися у різних культурах, та розробку власних мовних моделей. Згідно зі структурою моделі особистості, на яку ми спираємось у нашому дослідженні (В.В.Рибалка), центральною ланкою серед п’яти компонентів підструктури спілкування особистості (потреба у спілкуванні; засоби комунікації; соціальна перцепція; міжособистісна взаємодія; емоційно-почуттєвий компонент спілкування) є соціальна перцепція, яка включає сприйняття людьми один одного, в тому числі й розуміння себе як іншого, що уможливлює ідентифікацію та рефлексію (М.М.Бахтін, В.С.Біблер, О.О.Ухтомський, В.В.Шкловський).

З існуючих традиційних та інноваційних систем навчання, які напрацьовані у педагогіці та психології, найбільшою мірою на формування підструктури спілкування в усіх її вимірах зорієнтована концепція Школи діалогу культур (В.С.Біблер, С.Ю.Курганов, В.Ф.Литовський). Все це визначає необхідність організації емпіричного дослідження професійно важливих якостей гімназистів як майбутніх сходознавців на основі особистісного підходу, в центрі якого має стояти ідеальна модель особистості даного профілю.

У підрозділі 2.2 – "Біографічний аналіз як метод визначення ідеальної моделі професійно важливих якостей становлення особистості сходознавця" – обговорюються принципи здійснення біографічного аналізу та наводяться результати здійсненого нами історико-психологічного аналізу матеріалів, що стосуються життя та професійної діяльності класиків вітчизняного сходознавства. За результатами згаданого аналізу розроблено модель професійно важливих якостей особистості фахівця-сходознавця.

В даному дисертаційному дослідженні ми здійснили історико-психологічний аналіз матеріалів життя й творчості видатних вітчизняних сходознавців – В.М.Алексєєва, І.Ю.Крачковського, А.Ю.Кримського. Одним з аргументів такого добору є те, що вказані діячі усвідомлювали значення для становлення методології вітчизняного сходознавства життєвого шляху їх попередників у світовій науці. Зокрема, під цим кутом зору вони розглядали в суто історичному, історико-психологічному та психолого-педагогічному аспектах діалог "Схід-Захід". Сформульовану нами на підставі даних біографічного аналізу ідеальну модель професійно важливих якостей фахівця-сходознавця у графічному вигляді представлено на рис. 1. Проведений нами аналіз біографічних матеріалів дозволив дійти висновку, що в історичному становленні професії сходознавця склалися і на теперішній час остаточно сформувалися дві стратегії розуміння європейцями Сходу. Перша стратегія – маніпулятивна (з двома її варіантами – авторитарно-маніпулятивна та ліберально-маніпулятивна) і друга – діалогічна стратегія.

У підрозділі 2.3  – "Дослідження рівня сформованості у старшокласників особистісних якостей, значущих для професійного самовизначення та становлення сходознавця" – розглядається перебіг здійсненого в ході дисертаційного дослідження констатуючого експерименту, подається комплекс застосованих у ньому методик та наводяться отримані в його ході результати.

У констатуючому експерименті ми досліджували систему професійно важливих якостей майбутніх сходознавців згідно розробленої ідеальної моделі. Дослідженням було охоплено 285 учнів, що навчаються у Київській гімназії східних мов № 1, загальноосвітньому навчальному закладі № 293 м. Києва, Навчально-виховному центрі № 181 м. Харкова. Нами вивчались такі характеристики: а) рівень сформованості в учнів комунікативної сфери особистості як фактору становлення професійних уявлень цих учнів; б) система професійних уявлень учнів зазначених навчальних закладів; в) система професійних цінностей цих учнів.