ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема злочинності неповнолітніх постійно привертає особливу увагу вчених та практиків. Зумовлено це не тільки тим, що неповнолітніх завжди визнавали злочинцями особливого роду, але й тим, що в наш час неповнолітні – одна з найбільш кримінально уражених верств населення.

Викликає занепокоєння те, що характерною особливістю злочинності неповнолітніх нині є тенденція до її зростання в той час як простежується значне скорочення рівня народжуваності. Зокрема, приріст злочинності серед неповнолітніх з 1972 по 1998 рік у 3-4 рази перевищує приріст неповнолітнього населення за цей період. За даними офіційної статистики, кількість лише зареєстрованих злочинів неповнолітніх зросла за вказаний період у 4 рази, кількість неповнолітніх злочинців – майже втричі. Темпи зростання злочинності неповнолітніх майже втричі перевищували темпи зростання загальної злочинності.

На фоні зростання злочинності серед неповнолітніх зростає і кількість суспільно небезпечних діянь, які вчиняють особи до досягнення віку кримінальної відповідальності. Щорічно в Україні близько 12 тис. дітей вчиняють такі діяння, притім їхня кількість щорічно зростає. Такі діяння набувають дедалі більш цинічного та жорстокого характеру і, що найтривожніше, це зростання вчинених ними вбивств.

Очевидним є те, що система кримінально-правового впливу на неповнолітніх злочинців потребує компромісного вирішення. Адже тут входять між собою в колізію, з одного боку, інтереси суспільства, які потребують захисту, а з іншого – інтереси охорони молодого покоління, важливість яких для майбутнього кожної нації не викликає сумнівів.

Суттєвий внесок у вирішення проблем кримінальної відповідальності неповнолітніх зробили в своїх працях, зокрема, такі вчені: В.І. Арькова, З.А. Астеміров, Г.С. Гаверов, Н.І. Гуковська, А.І. Долгова, І.О. Кобзар, Л.М. Кривоченко, Г.М. Міньковський, Е.Б. Мельнікова, В.Ф. Мороз, В.С. Орлов, А.А. Прімаченок, І.М. Сабіров, Н.К. Семернева, М.О. Скрябін, К.К. Сперанський, М.С. Таганцев, А.П. Тузов, О.І. Чернишов, О.П. Чугаєв, Я.М. Шевченко, А.Е. Якубов.

Водночас окремі питання залишаються недостатньо дослідженими або недослідженими взагалі. До таких малорозроблених проблем належать: потреба подальшої диференціації кримінальної відповідальності неповнолітніх різного віку; вікова неосудність; правова природа примусових заходів виховного характеру; система особливих покарань для неповнолітніх.

Інтеграція України в міжнародну спільноту неможлива без повного приведення національного законодавства, що стосується кримінальної відповідальності неповнолітніх, відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів, які закріплені в таких міжнародно-правових актах: Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи); Мінімальні стандартні правила ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила); Конвенція про права дитини; Правила ООН, які стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі.

Вищевикладене свідчить про актуальність проведеного дослідження, яке потребує комплексного підходу до вирішення згаданих проблем з метою вироблення ефективної системи заходів кримінально-правового впливу на неповнолітніх злочинців.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження виконане на кафедрі кримінального права і кримінології юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка у межах досліджень, що проводить кафедра з “Проблеми вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.” Крім того, окремі пропозиції щодо удосконалення чинного КК України враховують положення Національної програми “Діти України”, затвердженої Указом Президента України від 18 січня 1996 р. № 63/96, а також “Першої щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”.