ОСОБЛИВОСТІ ОКУПАЦІЙНОГО РЕЖИМУ НА ПОДІЛЛІ (1941-1944 рр.) Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; викладено загальні положення про стан її наукової розробки, зв’язок з науковими програмами; сформульовано мету і завдання роботи; визначено об’єкт, предмет, хронологічні і територіальні рамки дослідження; розкрито теоретико-методологічну базу дослідження; визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації та перспективи використання результатів дослідження; зазначено форми їх апробації та структуру роботи.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” проаналізовано сучасний рівень наукової розробки проблеми, архівну та документальну базу, визначено методологічні принципи дослідження.

Історіографія досліджуваної теми за походженням може бути поділена на радянську, зарубіжну, українську діаспорну і сучасну вітчизняну. Разом з тим вона умовно ділиться на три періоди. Перший охоплює воєнні роки та завершується на початку 50-х років. Другий - від середини 50-х до початку 90-х років. Третій - від початку 90-х рр. до сьогодення.

Хоч перший період розпочався ще в роки війни, систематичне і цілеспрямоване вивчення історії розпочалося у перше повоєнне десятиріччя. Заслуговує на увагу ґрунтовна праця істориків та архівістів радянської доби, результатом якої стала поява книг, що опирались на вагому документальну базу: “Українська РСР у Великій Вітчизняній Війні Радянського Союзу у 1941-1945 рр.” ( у 3-х та 8-ми тт.) та “Суспільно-політичне життя трудящих Української РСР”¹. У виданнях висвітлюється загальний перебіг подій на фронті та тилу, підпільно-партизанської боротьби з німецьким агресором, подається загальна характеристика німецького окупаційного режиму та його основні прояви.

У зазначеному контексті слід відзначити історичні напрацювання представників зарубіжної та діаспорної історіографії. І. Каменецький, Н. Мюллер, К. Штрайт² висвітлюють політику окупаційних органів влади та їх вплив на політичну, економічну, соціальну сферу життя населення окупованих територій. Цій

_______________

1.Українська РСР у Великій Вітчизняній Війні Радянського Союзу у 1941-1945 рр.: У 3-х т. – К., 1967–1969; Суспільно-політичне життя трудящих Української РСР: У 2 т. / [ред. кол.: А.Д. Скаба (відп. ред.) та ін.] – К. : Наук. думка, 1974. – 381 с.; “История Второй мировой войны 1939-1945”: В 12-ти т. – М., 1975.

2. Kamenetsky J. Hitler’s occupation of Ukraine 1941–1944. / J. Kamenetsky. – Milwauke, 1956. – 320 p.; Мюллер Н. Вермахт и оккупация (1941–1944). О роли вермахта и его руководящих органов в осуществлении оккупационного режима на советской территории / Н. Мюллер. ; перевод с нем. под ред. д-ра ист. наук, проф. А. Ф. Ющенкова. – Москва : Воениздат, 1974. – 387 с.; Штрайт К. Военная экономика, социальная политика, использование рабочей силы // Вторая мировая война. Дискуссии. Основные тенденции. Результаты. Исследования: Пер. с нем. Предисл. В.Рака. – М.: Прогресс-Академия, Весь мир, 1996. – С. 589-600.

проблематиці присвячені й праці М. Загорулько, К. Паньківського, В.Косика^3.

У сучасній українській історіографії варто відзначити доробки М. Коваля, І. Дробота, П.Чернеги, О.Лисенка, В. Кучера, О.Потильчака⁴, які написані на основі широкого конкретно-історичного матеріалу, з використанням нових документів, ставши важливим кроком до поглибленого вивчення правдивої воєнної історії.

У працях П. Рекотова міститься реконструкція системи органів управління на окупованій території України в цілому та в окремих її регіонах. Є.Нагорний подає особливості правового регулювання відносин на окупованих територіях України.

Плани Німеччини щодо використання економічного потенціалу України розглядаються у працях І. Вєтрова, Т. Нагайко. О. Потильчак, М. Слободянюк, С. Падалка⁵ приділяють увагу експлуатації сільськогосподарського потенціалу та становищу селянства в умовах окупаційного режиму. Історіографію Другої світової війни, систему каральних органів на окупованих територіях, трагічну долю радянських військовополонених, становище інтелігенції та її співпрацю

________

3. Загорулько М.М., Юденков А.Ф. Крах плана “Ольденбург”: о срыве экономических планов фашистской Германии на временно оккупированной территории СССР.3-е изд., доп. – М.: Экономика, 1980. – 376 с.; Паньківський К. Життя і мислі. Роки німецької окупації (1941-1944). – Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто, 1983. – 480 с.; Косик В. М. Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1941-1942).у 4-х тт./ [упоряд. В. Косика]. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України ; Львівський державний університет ім. І. Франка ; Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М. Грушевського НАН України, 1998.

4. Коваль М.В. Україна у Другій Світовій та Великій Вітчизняній війні: 1939-1945рр.: Спроба сучасного концептуального бачення. – К. Вища школа, 1994. – 58 с.; Дробот І.І., Кучер В.І., Чернега П.М. Україна в Другій світовій війні: навч. посібник. - К.: ІЗИН, 1998. – 124 с.; 60-річчя визволення України від фашистських загарбників: Внесок українського народу в перемогу над фашизмом у роки Другої світової війни : матеріали міжнар. наук.-практ. Конференції 27 жовтня 2004 р. – Київ : НПУ, 2004. – 319 с.; Лисенко О.Є. Людський фактор перемоги // Сторінки воєнної історії: Зб. наукових праць / НАН України. Інститут історії України. – К., 2001. – Вип.5. – С.90-96; Кучер В.І., Потильчак О.В. Україна 1941-1944: трагедія народу за фасадом Священної війни: Монографія / Кучер Володимир Іванович, Потильчак Олександр Валентинович. – K.; Біла Церква ТОВ “Білоцерківдрук”, 2011. – 368 с.

5. Рекотов П. Органи управління на окупованій території України (1941-1944 рр.) // Український історичний журнал. – 1997. – № 3. – С. 90-100; Нагорний Є. Особливості правового регулювання відносин громадянства на тимчасово окупованих територіях України.// Право України. – 2003. – №10. – С. 149-154; Вєтров І. Економічна експансія третього рейху в Україні 1941-1944 рр. – К.: Четверта хвиля, 2000. – 232 с.; Нагайко Т. Економічна політика фашистської Німеччини та її вплив на опору в Східній і Центральній Європі кінця 1930-х – середини 1950-х років // міжнар. наук.-теорет. конф., 17-18 трав.2005 р.: тези допов. – Київ, 2005. – С.34-38; Потильчак О. В. Експлуатація трудових ресурсів України гітлерівською Німеччиною у роки окупації: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / О. В. Потильчак. – К., 1999. – 22 с.; Слободянюк М. Селяни України під нацистським окупаційним режимом 1941 - 1944 рр. ( на матеріалах південних областей) // Київська старовина. – 2000. – № 2. – С. 44-57; Панченко П.П., Падалка С.С. Сільське господарство Поділля в умовах німецько-фашистської окупації) // Матеріали ІХ Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Камянець-Подільський, 1995. – С.18-20.

з німецькою владою аналізує В. Король. М. Михайлюк досліджує агітаційно-пропагандистську діяльність органів окупаційної влади серед населення України, В. Шайкан – ідеологічне підґрунтя колабораціонізму в роки окупації^6.

У сучасній вітчизняній історіографії з’явилось ряд робіт, що висвітлюють соціальний аспект ”нового порядку”. Змістовністю представленого матеріалу відзначається монографія Н.Антонюк, в якій автор оцінює українське культурне життя в Генеральній Губернії протягом 1939-1944 рр. К. Грімстед Патриція та Г.Боряк⁷ досліджують функціонування українських музеїв, архівів, бібліотек, В.Гайдабура - сценічне мистецтво за нової влади. В.Ленська, Г.Стефанюк, В.Гінда аналізують засади шкільної політики на окупованій території України. О.Потильчак загострює увагу на професійному навчанні і підготовці трудових резервів⁸. О.Лисенко піддає критичному аналізу конфесійну політику окупаційної влади, визначає місце релігії в національно-духовному житті українського народу. Питання, пов’язані із загальною оцінкою становища церкви, ставлення до неї нової влади висвітлюються у працях Ю.Волошина, В.Гордієнко, Н.Cтоколос. До соціального аспекту ”нового порядку” звертається у своїх статтях А.Боляновський⁹, виокремлюючи національну політику. Долі єврейського населення в умовах окупації

___________

6. Король В.Ю., Удовик В.М. Історіографія німецько-фашистського окупаційного режиму на території України під час Великої Вітчизняної війни // 3Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Серія Історія. – 2003. – №68-70. – С. 96-98; Михайлик М.В. Агітаційно-пропагандистська діяльність органів німецької окупаційної влади серед населення України у 1941-1944 рр.: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Михайлюк Марина Володимирівна. – К., 2006. – 287 с.; Шайкан В. Ідеологічне підґрунтя колабораціонізму в Україні в роки фашистської окупації // Архіви окупації. 1941-1944 / Держкомархівів України; упоряд. Н. Маковська. – К.: Вид. дім „Києво-Могилянська академія”, 2006. – С. 849-854.

7. Антонюк Н. В. Українське культурне життя в „Генеральній губернії” (1939–1944 роки): за матеріалами періодичної преси / Наталія Антонюк. – Львів, 1997.– 232 с.; Грімстед Патриція К., Боряк Г. Нищення українських музеїв, архівів, бібліотек у роки Другої світової війни // Пам’ятки України. – 1994. – № 3-6. – С. 92-105; Гайдабура В.М. Театр, захований в архівах: Сценічне мистецтво в Україні періоду німецько-фашистської окупації (1941-1944): Історія. Політика. Документи. Ідеї. Художні реалії. Людські долі. – К.: Мистецтво, 1998. – 244 с.

8. Ленська В.В. Фашистська шкільна політика на окупованій території України // Український історичний журнал. – 1990. – № 10. – С. 81-85; Стефанюк Г. В. Шкільництво в Західній Україні під час німецької окупації (1941-1944 рр.) : дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Стефанюк Г. В. – Івано-Франківськ, 2004. – 215 с.; Потильчак О.В. Професійне навчання і підготовка трудових резервів в Україні в період німецько-фашистської окупації (1941-1944): політика і практика агресора. – К.: ТОВ „Міжнар. фін. агенція”, 1998. – 36 с.

9. Волошин Ю. Українська православна церква в роки нацистської окупації. – Полтава: Полтавський державний педінститут ім. В.Г.Короленка, 1997. – 126 с.; Гордієнко В.В. Німецько-фашистський окупаційний режим і православні конфесії в Україні // Український історичний журнал. – 1998. – № 3. – С. 107-119; Cтоколос Н. Г. Конфесійна політика окупаційної адміністрації рейскомісаріату „Україна” в 1941-1942 рр. / Н. Г. Cтоколос // Український історичний журнал. – 2004. – №3. – С. 91–111; Боляновський А. Соціальний аспект гітлерівського ”нового порядку” в Галичині у 1941 – 1944 роках / А. В. Боляновський // Вісник Львівського університету. Серія Історична. – Львів : ЛДУ ім. І. Франка, 1998. – Вип. 33. – С. 186–194.

присвячені наукові праці Ф.Левітаса та В. Кононенка¹⁰^.

Методологічним орієнтиром у дослідженні регіональної специфіки окупаційного режиму слугують наукові напрацювання І.Тарнавськогопро особливості окупаційного режиму на Донбасі, В.Абакумової – на Луганщині. І.Фоcтій досліджував окупаційний режим у Північній Буковині та Хотинщині, В.Нестеренко у військовій зоні¹¹.

В.Офіцинський залишив історико-політичний нарис про дистрикт “Галичина” у 1941-1944рр., Т.Марискевич пропонує порівняльний аналіз окупаційних режимів, запроваджених у галицьких землях, включених до Генерал-Губернаторства та у тій частині краю, що входила до складу рейхскомісаріату „Україна”. Ф.Полянський обмежує дослідження тієї ж проблематики рамками Тернопільщини. С.Гальчак характеризує відмінності в окупаційній політиці німецьких та румунських загарбників на Поділлі, А. Зінченко - особливості румунського окупаційного режиму у Подністров’ї в роки війни на матеріалах Вінницької області. О.Байдич, Я. Гринюк, Ю.Олійник у своїх краєзнавчих розвідках розглядають історію подільського регіону за часів окупації¹².

Отже, регіональний аспект окупаційного режиму не був предметом спеціального дослідження в радянській історіографії, а накопичений фактичний матеріал стосувався лише тих проблем, що вписувались в загальний контекст державної політики СРСР. Сучасна історична література відзначається відсутністю ідеологічних стереотипів мислення та об’єктивними оцінками подій воєнної доби.

Основу дисертаційного дослідження складає широка джерельна база, яка

___________

10. Левітас Ф. Євреї України в роки Другої світової війни / Фелікс Левітас. – К., 1997. – 354 с.; Кононенко В. «Єврейське питання» та ОУН-УПА під час Другої світової війни та в перші повоєнні роки / В.В.Кононенко // Міжнародна науково-практична конференція «Історичні уроки Голокосту та міжнаціональні відносини в Україні» (до 70-річчя початку Другої світової війни). 23-24 жовтня 2009 року: збірник наукових праць. Житомир. – Дніпропетровськ: Центр «ТКУМА», 2010. – С.308-315.

11. Тарнавський І. С. Німецько-фашистський окупаційний режим в Донбасі (1941-1943 рр.): дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Тарнавський І. С. – Донецьк, 1999. – 220 с.; Абакумова В. І. Окупаційний режим та антифашистський рух опору на Луганщині (1941-1943 рр.) : дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Абакумова Вікторія Іванівна. – Луганськ, 2004. – 214 с.; Нестеренко В. А. Окупаційний режим у військовій зоні України в 1941-1943 рр. (адміністративний, економічний та соціокультурний аспекти): автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / В. А. Несторенко. – К., 2005. – 18 с.

12.Офіцинський В. Дистрикт Галичина (1941 – 1944). Історико-політичний нарис / В. Офіцинський ; [упорядк., вступ. сл. Р. Офіцинського, післям. Н. Антонюк]. – Ужгород : Ґражда, 2001. – 143 с.; Полянський Ф.І. Окупаційний режим і рух опору на Тернопіллі (1941 - 1944 рр.): автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Ф.І. Полянський; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. – Л., 2009. – 19 с.; Гальчак С. Відмінності в окупаційній політиці німецьких та румунських загарбників на Поділлі // Матеріали ХІІ Подільської історико-краєзнавчої конференції / Ред..кол.: Завальнюк О.М.(співголова), Войтенко В.І., Баженов Л.В. (відп. редактор) та ін.) – Камянець-Подільський: Оіюм, 2007. – Т.2. – С.107-115; Зінченко А. Румунський окупаційний режим у Подністров’ї в роки Другої світової війни.// Київська старовина. – 2000. – №2. – С. 116-117; Олійник Ю.В.Нацистський окупаційний режим в Україні у 1941-1944 рр. (на матеріалах генеральної округи “Волинь-Поділля”: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / Ю.В.Олійник. – Камянець-Подільський, 2010. – 21 с.

умовно може бути поділена на три групи: архівні документи, друковані документи і

матеріали та періодичні видання, що виходили в роки окупації.

Архівні джерела з досліджуваної проблеми – це масив документів, значна частина з них німецького, польського та румунського походження, які вперше введено до наукового обігу. При написанні роботи було використано матеріали 50 фондів (291 справа) з шести українських архівних установ. Велику кількість

документів виявлено у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України. Справи фонду генерал-комісара Волині і Поділля (Ф.2077) містять розпорядження про призначення українців на службу у відділи генерал-комісаріату. Фонд Рейхскомісаріату Україна (Ф.3206) інформує про новий адміністративний поділ. Із документів фонду Штабу імперського керівництва рейхсляйтера А. Розенберга (Ф.3676) дізнаємось про передачу архівів, бібліотек, музеїв у розпорядження штабу, діяльність духовенства на окупованих землях. Науковий інтерес становить фонд Українського окружного комітету (Ф. 3975), що містить документи про організацію освітніх закладів Галичини. Заслуговує на увагу фонд Центрального Комітету Комуністичної партії України (Ф.1), виявлений у Центральному державному архіві громадських об’єднань України. Він містить дані про становище в промисловості та інструкції нової влади щодо землекористування.

Значний інтерес для дослідження основ політики окупаційної влади на теренах західного Поділля становлять документи, зосереджені в у фондах Державного архіву Львівської області. Фонд губернатора дистрикту Галичина (Ф.35) містить урядові акти стосовно організації дистрикту ГаличинаСпр.. Інформативним є фонд Львівського міського староства (Ф.37) та Львівського державного німецького суду (Ф. 77), який знайомить із особливостями судочинства в краї. Заслуговують на увагу матеріали фонду Тернопільської окружної прикордонної охорони дистрикту “Галичина” (Ф. 174) із сховищ Державного архіву Тернопільської області, що містить справи про користування прикордонниками залізничним сполученням та встановлення переходу кордону між бувшими областями Генерал-Губернаторства та новим дистриктом .

Значний масив документів і матеріалів, що розкривають особливості окупаційного режиму на території східного Поділля, містять фонди державних архівів Хмельницької та Вінницької областей. Вагоме значення для вивчення соціальної політики мають матеріали що зосереджені у фонді Камянець-Подільського гебітскомісаріату (Ф. 418), фонд Вінницької обласної управи (Ф. 1311) знайомить із її розпорядженнями. Документи фонду Могилів-Подільської повітової управи (Ф. 2966) розкривають напрями діяльності окупаційної влади на території південних районів Вінниччини, дозволяючи порівняти німецький та румунський окупаційні режими.

Другу групу джерел складають друковані документи та матеріали. У радянських виданнях “Історії міст і сіл України”¹³, а саме томах, присвячених

____________

13. Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. – 630 с.; Історія міст і сіл Української РСР: Тернопільська область. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. – 370 с.; Історія місті і сіл Української РСР: Хмельницька область. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. – 706 с.

Хмельницькій, Вінницькій та Тернопільській областям, містяться узагальнюючі статті про окупаційний режим. “Безсмертя. Книга Пам’яті України : 1941-1945” та “Книга скорботи України”¹⁴. Корисним при написанні дослідження став трьохтомник „Україна і Росія в історичній ретроспективі”¹⁵. Вивчення окупаційної політики на теренах Поділля зумовило необхідність залучення опублікованих джерел, що увійшли до тематичних збірок документів та матеріалів:

“Вінниччина в Великій Вітчизняній війні. 1941-1945”та “Поділля у Великій Вітчизняній війні (1941-1945 рр.): збірник документів і матеріалів”. матеріалів”, “Радянська Тернопільщина. 1939-1958. Документи й матеріали”. Доволі інформативним у дослідженні окупаційного режиму є видання “Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні: Збірник документів і матеріалів”¹⁶.

З поміж інших публікацій німецьких документів вирізняється збірник „Історія застерігає. Трофейні документи про злочини німецько-фашистських загарбників та їхніх посібників на тимчасово окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни”, “Нацистський окупаційний режим на Хмельниччині, 1941-1944: документи і матеріали”¹⁷, що спираються на поважну джерельну базу, основу якої становлять оригінали документів із архівних фондів. Такі проблеми, як організація та методи функціонування окупаційного режиму та настрої населення Вінницької області в період окупації, знайшли відображення у виданні “Жизнь в оккупации.

___________

14. Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941-1945 / П.П.Панченко, С.М.Андрушко, О.С.Артьомов та ін., І.О.Герасимов (голова ред.кол). – К.: Пошуково-вид. Агентство „Книга пам’яті України”, 2000. – 944 с.; Книга скорботи України. Хмельницька область: в 4 т. – Хмельницький: Поділля, 2004. – Т.3. – 432 с.

15. Україна і Росія в історичній перспективі: нариси в 3-х томах / Інститут історії України НАН України; [редрада: акад. НАН України В. М. Литвин (голова), акад. НАН України І. М. Дзюба, акад. НАН України Я. Д. Ісаєвич, акад. НАН України О. С. Онищенко, акад. НАН України В. А. Смолій, С. В. Кульчицький та ін.; відп. ред. акад. НАН України В. А. Смолій]: Том 2. Гриневич В. А. Радянський проект для України / В. А. Гриневич, В. М. Даниленко, С. В. Кульчицький, О. Є. Лисенко / Інститут історії України НАН України. – К. : Наук. думка, 2004. – 531 с.

16. Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні: Збірник документів і матеріалів. – К.: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1963. – 488 с.; Поділля у Великій Вітчизняній війні (1941-1945 рр.): збірник документів і матеріалів/ Під ред.. М.І.Мєхєди; Упоряд. В.Г. Абрамова, Г.В.Вітряна та ін. – Львів: Каменяр, 1969. – 416 с.; Радянська Тернопільщина. 1939-1958. Документи й матеріали / Партійний архів Тернопільського обкому КП України ; Тернопільський обласний державний архів / [упоряд.: М. П. Глинський, М. М. Нестерець]. – Львів : Каменяр, 1971. – 432 с.; Вінниччина в Великій Вітчизняній війні. 1941-1945. – К.,1965. – 141 с.; Поділля у Великій Вітчизняній війні (1941-1945 рр.): збірник документів і матеріалів/ Під ред.. М.І.Мєхєди; Упоряд. В.Г. Абрамова, Г.В.Вітряна та ін. – Львів: Каменяр, 1969. – 416 с.;

17. Історія застерігає: Трофейні документи про злочини німецько-фашистських загарбників та їх посібників на тимчасово окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни / Кер. кол. упоряд. В.М.Немятий. – К.: Політвидав України, 1986. – 264 с.; Нацистський окупаційний режим на Хмельниччині, 1941-1944: док. і матеріали / Хмельницька обласна держ. адміністрація ; Кам'янець-Подільський національний ун-т ім. Івана Огієнка ; Державний архів Хмельницької області / Олександр Михайлович Завальнюк (відп.ред.), Микола Прокопович Вавринчук (упоряд.). – Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2009. – 574с.

Винницкая область. 1941-1944”.^18.

Окрему групу джерел творять періодичні видання, що виходили на Поділлі в роки окупації : “Український голос”, “Подолянин”, “Вінницькі вісті”, “Молва”, “Львівські вісті”, “Тернопільський голос”. Вони стають у нагоді під час дослідження економічної, культурної, освітньої політики німецької та румунської влади на теренах окупованого Поділля. Однак зазначимо, що матеріали преси

вимагають наукової перевірки інформації, і, попри інформативність статей, надрукованих на шпальтах згаданих видань, до їхнього змісту слід підходити критично.

Методологічною основою дисертації є комплекс методологічних підходів, який ґрунтується на основоположних принципах історизму, наукової об’єктивності та системному підході при аналізі подій минулого. Специфіка досліджуваної проблеми, поставлена мета та завдання зумовили використання у дисертації проблемно-хронологічного (визначив структуру побудови дослідження), порівняльно-історичного (для комплексного аналізу історіографії та джерельної бази, відтворення умов життя подолян в умовах окупації), аналітично-критичного (для вивчення, систематизації та обробки інформації), методу статистичного аналізу (для дослідження розмірів податків, що сплачувало населення окупованих територій, норм видачі сільськогосподарської продукції на трудодень, рентабельності підприємств, чисельності закладів культури, шкіл), порівняння, аналогії й типології (для з’ясування особливостей окупаційного режиму, запровадженого у кожній, до яких було включено Поділля). В центрі роботи – доля звичайної людини, отже, тема досліджувалася і у відповідності до принципу антропоцентризму.

Отже, вивчення історіографії дозволяє зробити висновок про відсутність комплексного дослідження особливостей адміністративних, економічних та соціокультурних процесів у подільському регіоні в роки Другої світової війни. А вагома джерельна база та нові методологічні засади дозволяють розкрити регіональний аспект означеного питання.

Другий розділ „Запровадження окупаційного режиму на Поділлі” характеризує політику окупаційної адміністрації у краї та практичні кроки нової влади щодо втілення „нового порядку” на окупованих територіях. Проаналізовано політико-правовий статус краю в складі окупованих територій, розглянуто особливості організації та функціонування органів влади у кожній із зон окупації, до яких було включено Поділля.

У розпорядженнях, наказах, звітах, вказівках, особливо 1941-1942 рр., яких є чимало у Хмельницькому, Вінницькому та Тернопільському архівах, не йдеться про криваві розправи, масові знищення людей, катування та приречення на голодну смерть через певні економічні заходи. Життя наче йшло своїм плином: видавалися розпорядження, постанови про методи кращого господарювання на землі, велася заготівля продуктів харчування, не припинялося навчання в школах. Але це лише на перший погляд. На сході в розрахунок слід було брати лише інтереси рейху.

___________

18. Жизнь в оккупации. Винницкая область. 1941-1944. / сост. В.Ю. Васильєв, Р.Ю. Подкур, С.Д.Гальчак, Д. Байрау, А. Вайнер. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2010. – 856. – (Документы советской истории) ”.

Вже в червні-липні 1941 р. ворожа армія зайняла землі Поділля. Згідно планів окупантів передбачалося впровадження нового територіального поділу, адміністративного устрою і організації влади. Внаслідок втілення нової адміністративно-територіальної моделі українські землі було поділено на окремі окупаційні зони. Поділля було розділено між рейхскомісаріатом „Україна”, Польським Генерал - Губернаторством, румунською Трансністрією.

Окупаційний режим, запроваджений на Поділлі в цілому мав такі ж ознаки, що й по всій українській території. Але воно було поділено у роки Другої світової війни на три зони окупації, тому край отримав особливий політико-правовий статус в системі окупованих територій. Режим, запроваджений в кожній із зон, відрізнявся своїми характерними рисами, зберігаючи при цьому протягом всього періоду окупації спільну ознаку. Життя населення, як на сході, так і на заході Поділля, було чітко регламентоване, розплановане владою, яка, будуючи нове майбутнє для подолян, передбачала більше заборон, аніж дозволів.

У подільські містечка та села на півдні Вінниччини прийшла армія румунських чиновників. В Генерал-Губернаторстві всі дотеперішні члени Уряду залишалися на своїх посадах і їхня влада мала відтепер силу на території дистрикту Галичина. У німецькій зоні був створений доволі розгалужений адміністративний апарат. У районах Вінницької та Хмельницької області з німецьких представників діяли гебітскомісар, сільськогосподарський комендант, жандармерія. Інші носії окупаційної влади були із місцевих, саме від них в значній мірі залежало життя населення.

В цілому, спираючись на українське самоуправління, окупаційна адміністрація як на сході, так на заході подільського краю проводила політику соціального маневрування, пропагуючи заходи щодо поліпшення життя населення на фоні його економічного пограбування, вивезення молоді на примусові роботи. Українська допоміжна влада діяла в умовах повної підконтрольності від німецьких та румунських адміністративних і поліцейських органів. При цьому робила спроби соціального захисту незахищених верств населення, межа яких залежала, передусім, від людського фактору, рис характеру та життєвих цінностей, що були притаманні представникові місцевої влади.

Таким чином, запроваджений на Поділлі окупаційний режим та створена система влади, включаючи багаточисельні структури та органи цивільної та військової адміністрації, виявилася цілком дієвою, щоб обслуговувати потреби окупантів та допомагати їм здійснювати контроль над мешканцями як західного, так і східного Поділля.

Третій розділ „Соціально-економічне життя на Поділлі в умовах окупації” присвячений економічній політиці окупаційної влади у регіоні у сфері промисловості та сільського господарства в 1941-1944рр., розглянуто зміст конкретних заходів з використання промислового та аграрного потенціалу подільського краю в економічних інтересах рейху та їх вплив на становище подолян за нової влади.

У розділі висвітлено теоретичне обґрунтування та практичне втілення засад воєнно-економічної політики окупаційної влади у кожній із зон, до яких було включено Поділля. Із джерел дізнаємося, що в період окупації індустрія та соціальна інфраструктура населених пунктів подільського краю величезних руйнувань не зазнала. Це пояснюється тим, що зазначена територія була окупована протягом декількох тижнів, і вже на середину липня 1941 р. була зайнята ворогом.

Щодо нового управління в економічній сфері на Поділлі в цілому, то відповідні закони, розроблені попереднім режимом, цілком задовольняли нову владу, дозволяючи отримувати максимальний зиск на зайнятих територіях. В період окупації запрацювали лише ті підприємства, які були потрібні для ремонту воєнної техніки, виробництва дрібного реманенту або були пов’язані з первинною обробкою сировини, виробництвом харчових продуктів.

Порівнюючи окупаційний режим на території східного та західного Поділля, можна стверджувати, що у Східній Галичині торгівля розвивалися більш активно. Українці могли займались торгівлею, витіснивши згодом у цій царині євреїв, діяльність яких була паралізована німецькими розпорядженнями. Коли економічні заходи нової влади у рейхскомісаріаті та Трансністрії викликали у населення нарікання, вона послабляла напруження шляхом не надто активної боротьби із крадіжками та дозволу торгувати на базарах визначеним переліком продуктів.

На території Поділля з перших днів окупації запроваджувався “новий аграрний порядок”. Під час першого етапу реформи присадибні ділянки проголошувалися особистою власністю селян. Колгоспи перетворювалися на громадські господарства, майно оголошувалося німецькою власністю. Якщо збір городини з громадського господарства був недостатнім, поставки здійснювались з присадибних господарств. Всім розкуркуленим мало повертатися житло, господарські споруди, інвентар, земля, сади. Другим етапом мав стати перехід до “товариств по спільному обробітку землі”. З серпня 1942 р. землеробські товариства створювалися, але повільно і в багатьох районах вони існували формально. На третьому етапі планувалося наділити селян землею для індивідуального користування, підкреслюючи, що товариства по спільному обробітку землі є остаточною формою індивідуальних господарств.

Головним завданням сільського населення, що проживало між Бугом та Дністром також наголошували на необхідності збору врожаю, здачі сільськогосподарської продукції, але вже для відправки до Румунії. Населення інформували про те, що аграрна реформа у найближчих планах нової влади. Колгоспи та радгоспи залишалися у практично незмінному вигляді, отримавши нову назву – трудові общини. Присадибна ділянка ставала приватною власністю членів трудових общин та звільнялася від податків, чого не спостерігалося в німецькій зоні. Якщо земля не оброблялася, посіви було знищено, префекти мали право зменшувати податки пропорційно нанесеним збиткам. Але ці кроки назустріч населенню - тимчасова міра. Складалися списки колгоспників із зазначенням боргів кожного.

Отже, можемо зробити висновок, що перетворюючи економіку окупованого Поділля на додаток німецької промисловості, окупанти налагоджували роботу лише тих підприємств, які були потрібні для ремонту воєнної техніки, або ж були пов’язані з видобуванням сировини, виробництвом напівфабрикатів та харчових продуктів. Селяни краю так і не змогли відчути себе господарями на власній землі. А тим небагаточисельним господарствам, яким окупаційна влада дозволяла певною мірою самостійно господарювати, бракувало належних сил та ресурсів.

Розділ четвертий “Соціальні аспекти “нового порядку” включає характеристику національної, культурно-освітньої та релігійної політики, яку впроваджували окупанти на теренах подільського краю.

Вже в вересні 1941р. в населених пунктах подільського регіону були створені відповідні відділи, що займалися питаннями поселень, працевлаштування, виконання трудової повинності. На території західного Поділля для населення запроваджувалися розпізнавальні карти, що містили прізвище особи, дату народження, цивільний стан, релігійну приналежність. Карти виготовлялися в різних кольорах (в залежності від національності) і давали можливість диференціювати населення окупованих територій за національною приналежністю. Інформації про виготовлення такої карти на сході Поділля (зокрема у румунській зоні) не знайдено.

Особливий статус на окупованих Німеччиною у роки війни територіях мали фольксдойче. Разом з одержанням німецького громадянства вони підпадали під юрисдикцію законів рейху. У Трансністрії також передбачались різні підходи до місцевих жителів в залежності від їхнього походження. Румуни надавали привілеї молдаванам, етнічним німцям, при чому їхнє економічне положення у румунській зоні було кращим, ніж в умовах німецької окупації.

Для єврейського населення запровадили особливий поліційний розпорядок як на сході, так і на заході Поділля. Євреї Тернопільщини мали “переселитися у жидівську дільницю”. А до літа 1943 р. живими залишились лічені сотні євреїв на всю Галичину. У Трансністрії на початковому етапі окупації, на вимогу німецького керівництва, румунська влада вдавалась до проведення жорстоких акцій по знищенню єврейського населення, але з кінця 1942 р. антиєврейські заходи пом’якшали. Більше того, у тих районах Вінницької області, які перебували у німецькій зоні окупації, практично всі євреї були знищені, вціліти вдалося лише тим, хто зумів втекти у румунську зону.

Таким чином, в Україні, зокрема на Поділлі, окупаційна влада в умовах воєнного часу з пересторогою та недовірою ставилася до місцевого населення, будь-то етнічні німці українського походження, українці, поляки, росіяни, чи євреї. Такою була доля народу без держави в умовах нав’язаного загарбниками режиму.

Українці на заході і сході Поділля отримали за нової влади можливості для культурної діяльності та просвітництва. Це мало з вдячністю сприйматися населенням, разом з тим відволікати від проблем політичного характеру. На землях східної Галичини вже на початковому етапі окупації отримали можливість функціонувати “Просвіти”, що були заборонені за радянської влади. Проте, ґрунтуючись на джерелах, можна припустити, що дозвіл на їх існування був даний для того, щоб нова влада змогла виявляти національно свідомих українців.

Певну увагу приділяла окупаційна влада освіті. При цьому перебування дитини у дошкільному закладі було платним. В результаті дітей стали залишати по домівках. Не вистачало вчителів, шкільних приміщень, підручників. Вчитель отримував 300 крб., тоді, як агроном – 600. На теренах дистрикту Галичина німецька влада дозволяла функціонувати народним та професійним школам, не забороняючи займатись приватною наукою поза школою, чого не спостерігалося на сході подільського краю. Там існували розпорядження лише про „чотирьохклясові народні школи” для малих українців. Вищі навчальні заклади в рейхскомісаріаті “Україна” належало закрити. В містах західного Поділля у складі Генерал-Губернаторства молодь могла здобувати вищу освіту.

Як бачимо, політика в галузі освіти в тій частині подільського краю, що був включений до рейхскомісаріату „Україна”, була більш репресивною, ніж у східній Галичині або у Трансністрії. Румуни не закривали шкіл та університетів. Хоча за навчання, як і в німецькій зоні, стягувалась платня.

Невід’ємною складовою окупаційної політики впродовж 1941-1944 рр. було активне використання релігійного чинника. На заході подільського краю новою владою було обрано шлях відродження релігійного життя. Румунська окупаційна адміністрація у Трансністрії будувала свою політику в духовно-релігійній сфері, теж, певною мірою, толерантно, бажаючи привернути місцеве населення до Румунської православної церкви. Продовжували діяти і католицькі релігійні осередки. Православні та католицькі священики в подільській частині рейхскомісаріату “Україна” підпорядковувались рішенням окупаційної адміністрації.

Отже, свобода віросповідання визнавалася, але декларативно. Більше того, коли на заході розпочався процес відродження Автокефальної православної церкви, стало зрозуміло - створення єдиної Української церкви в планах окупантів не було.