ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗАЙНЯТТЯ ГРАЛЬНИМ БІЗНЕСОМ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційної роботи, визначено ступінь її наукової новизни, мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження; показано зв’язок роботи з державними програмами боротьби зі злочинністю та планами проведення науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Криміналістична характеристика зайняття гральним бізнесом», який складається з чотирьох підрозділів, розглянуто криміналістичну характеристику цього злочину у взаємозв’язку сукупності її елементів та надано характеристику наступним її елементам: предмету злочинного посягання; способу вчинення злочину; типовій «слідовій картині»; особі злочинця. Оскільки цей злочин є злочином з формальним складом, а гравці несуть адміністративну відповідальність за участь в азартних іграх, так як така участь заборонена, тому особа потерпілого не встановлюється при розслідуванні цього злочину і, відповідно, відсутній вказаний елемент криміналістичної характеристики.

У підрозділі 1.1. «Предмет безпосереднього злочинного посягання» виділено основний та додатковий предмети безпосереднього злочинного посягання зайняття гральним бізнесом.

Основним предметом безпосереднього злочинного посягання є майно гравця в азартні ігри, яким можуть бути як грошові кошти, за рахунок яких гравець робить ставку чи купує ігрові фішки, так і будь-яке інше майно гравця, яке отримує злочинець в рахунок погашення боргів гравця від програшу в азартній грі. Особливістю грального бізнесу є те, що він не створює нових благ (продукції, робіт чи послуг), а фактично є добровільним перерозподілом грошових коштів між гравцями та організатором азартних ігор. Більше того, азартні ігри формують стійку психічну залежність гравця від гри, хоча організатор грального бізнесу має на меті виключно отримання прибутку від такої незаконної діяльності, тому додатковим предметом безпосереднього злочинного посягання є гравець, його свідомість, психічне здоров’я.

У підрозділі 1.2. «Спосіб вчинення злочину» визначено та класифіковано сучасні способи вчинення зайняття гральним бізнесом, що сприятиме більш ефективному його виявленню, розкриттю та розслідуванню. При визначенні способів вчинення цього злочину слід враховувати, що зайняття гральним бізнесом є зайняттям організацією, проведенням або наданням можливості доступу до азартних ігор в гральних закладах, при цьому вказані дії можуть бути реалізовані як окремо, так і в сукупності, в залежності від обраного способу вчинення злочину. Як правило, під час організації азартних ігор особа одночасно визначається з подальшим способом їх проведення чи надання можливості доступу до них, тому організація азартних ігор полягає у створенні грального закладу. Проведення азартних ігор може здійснюватися різноманітними способам в гральних закладах. Надання можливості доступу до азартних ігор здійснюється, як правило, за допомогою мережі Інтернет при створенні окремого ігрового серверу та встановлення спеціального програмного забезпечення для доступу до нього.

Найпоширенішими способами вчинення цього злочину є: створення та діяльність власне гральних закладів (казино, букмекерських контор, залів гральних автоматів тощо) та створення та діяльність гральних закладів, які замасковані під законну господарську діяльність (Інтернет-клуби, лотереї, рекламні акції, вікторини, спортивні клуби тощо). Разом з тим, згідно з матеріалами вивченої судової практики, обвинувальні вироки виносять в основному за зайняття гральним бізнесом, вчинене наступними способами: організація залів гральних автоматів (81%), організація Інтернет-клубів (14%), організація казино (5%).

Зі способом вчинення нерозривно пов’язані і способи приховання цього злочину, які, як правило, зводяться до маскування зайняття гральним бізнесом під законну підприємницьку діяльність, зокрема створення Інтернет клубів, спортивних чи розважальних комплексів тощо.

У підрозділі 1.3. Типова «слідова картина» класифіковано слідову картину зайняття гральним бізнесом в залежності від способу вчинення злочину та визначено сліди злочинної діяльності, які надають інформацію про подію злочину.

«Слідова картина» створення та діяльності власне гральних закладів характеризується наявністю характерних для грального бізнесу матеріальних слідів: гральних столів, гральних фішок, карт, допоміжного грального обладнання, спеціального форменного одягу працівників тощо.

«Слідова картина» діяльності грального закладу, замаскованого під законну діяльність, характеризується наявністю, насамперед, ідеальних слідів злочину, джерелами яких є гравці, свідки, працівники такого закладу тощо. Матеріальні сліди в основному представлені речами і документами, які створюють враження законної діяльності: комп’ютерна техніка, програмне забезпечення, підключення до мережі Інтернет, документи, які регулюють діяльність закладу тощо, при цьому доступ до такого програмного забезпечення, як правило, захищений паролями.

Первинну інформацію про злочин у вигляді ідеальних слідів, як правило, отримують працівники органів внутрішніх справ при проведенні оперативно-розшукової діяльності. Джерелами ідеальної інформації про подію злочину є люди. Ними можуть бути як свідки (гравці, працівники грального закладу, випадкові перехожі, працівники сусідніх закладів тощо), які сприймали подію злочину, так і інші особи – члени сім’ї гравця, працівники оперативно-розшукових органів, які отримували виклик, підозрюваний, обвинувачений тощо.

Матеріальними слідами цього злочину є гральне та комп’ютерне обладнання: гральні автомати, відеоатракціони, гральні столи, комп’ютери зі спеціальним програмним забезпеченням, фішки, які одночасно є засобами вчинення злочину, документи, в яких фіксується процес гри, рух грошових коштів, кількість зроблених ставок, кількість та суми виплачених виграшів, у тому числі бухгалтерська документація, а також особисті речі злочинця.

У підрозділі 1.4. «Особа злочинця» проведено розмежування «номінального» та «реального» організаторів грального бізнесу. «Номінальним» організатором грального бізнесу може бути лише фізична особа, яка має право займатися підприємницькою діяльністю і яка формально вважається власником грального закладу. «Реальним» організатором, як правило, виступають колишні власники казино та інших гральних закладів, які не хочуть втрачати стабільні прибутки від азартних ігор, а тому приховують гральні заклади за діяльністю Інтернет-клубів чи лотерей чи знаходять інші способи приховування цього злочину, та реєструють діяльність цих закладів на «номінальних» організаторів. Ці особи часто володіють мережею гральних закладів, для управління якою створюють організовані злочинні групи з розподілом ролей.

Організовані групи для зайняття гральним бізнесом у переважній більшості складають: 1) особа, яка є особистим помічником власника грального бізнесу і від його імені надає вказівки і формує систему, ця ж особа самостійно або через найманих осіб шукає підставних осіб, які в подальшому реєструються суб’єктами підприємницької діяльності і стають номінальними організаторами грального бізнесу, а також здійснює пошук касирів, круп’є, барменів, охоронців тощо; 2) особа, яка веде офіційну та неофіційну бухгалтерію, подає звітність і керує усіма фінансовими питаннями – «фінансовий директор»; 3) особи, які є номінальними директорами компаній партнерів, які здають в оренду гральне обладнання, приміщення для гральних закладів тощо, але самі не проводять азартних ігор. У даній групі кожному відводиться своя роль, при цьому кожна з таких осіб наймає на роботу працівників, які можуть і не знати справжню мету своєї діяльності і не знайомі з власником закладу.

У другому розділі «Початковий етап розслідування зайняття гральним бізнесом», який складається з трьох підрозділів, досліджено особливості початкового етапу розслідування злочину зайняття гральним бізнесом, розглянуто роль та значення оперативно-розшукових заходів при виявленні зайняття гральним бізнесом, досліджено особливості початку кримінального провадження, типові слідчі ситуації, які виникають на початковому етапі розслідування та запропоновано плани розслідування відповідно до сформованих слідчих ситуацій, а також досліджено організаційно-тактичні засади проведення слідчих (розшукових) дій, які проводяться на початковому етапі розслідування.

У підрозділі 2.1.«Особливості початку досудового розслідування» досліджено приводи для початку кримінального провадження з урахуванням положень КПК України 2012 року та специфіки зайняття гральним бізнесом – його транскордонності, високої латентності, часто наявності організованої злочинної групи, що вчиняє злочин даного виду.

Найпоширенішими приводами для внесення відомостей до Єдиного реєстру і початку кримінального провадження, згідно з проведеними опитуваннями слідчих, є самостійне виявлення слідчим чи прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно такі відомості можуть бути отримані: в результаті безпосередньої діяльності слідчого (зокрема, у випадку розслідування ним інших злочинів чи виконання оперативними підрозділами певних слідчих (розшукових) дій); від оперативно-розшукових підрозділів – в результаті проведення ними ОРД; з інших джерел (ЗМІ, повідомлення в мережі Інтернет, оголошення тощо).

Найчастіше виявлення цього злочину підрозділами, уповноваженими на проведення ОРД, здійснюється шляхом: перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій самостійно чи спільно з іншими органами (згідно проведеного опитування працівників правоохоронних органів, значна частина фактів зайняття гральним бізнесом виявляється під час спільних перевірок, зокрема, під час проведення операцій «Гральний бізнес»); проведення контрольної закупівлі, зокрема, здійснення ставки в гральному закладі, участі в азартній грі та отримання виграшу та проведенні інших оперативно-розшукових заходів; перевірок суб’єктів господарювання в порядку, передбаченому Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні» та інших заходів.

У підрозділі 2.2.«Типові слідчі ситуації та відповідні їм алгоритми розслідування на початковому етапі» виділено наступні типові слідчі ситуації, які виникають при розслідуванні зайняття гральним бізнесом: 1) в органи внутрішніх справ надійшло повідомлення про зайняття гральним бізнесом у приміщенні за певною адресою, інформація про особу злочинця та спосіб вчинення злочину відсутня; 2) до правоохоронних органів надійшла інформація про спосіб вчинення злочину у певному приміщенні, види азартних ігор, які проводяться, особа організатора грального бізнесу (номінального чи реального) невідома; 3) до правоохоронних органів надійшла інформація про факти проведення азартних ігор конкретними особами в певному приміщенні, проте спосіб вчинення злочину невідомий; 4) до органів внутрішніх справ надійшло повідомлення про зайняття гральним бізнесом у конкретному приміщенні з повідомленням способу вчинення злочину та особи злочинця; 5) правоохоронні органи самостійно отримали інформацію про зайняття гральним бізнесом, виявили предмети чи документи, які свідчать про вчинення цього злочину під час проведення оперативно-розшукової діяльності чи в процесі розслідування інших злочинів.

У відповідності до кожної з виділених ситуацій виділено обставини, які підлягають встановленню та запропоновано типові плани розслідування, які можуть бути використані слідчими при формуванні індивідуальних планів розслідування конкретного кримінального провадження про зайняття гральним бізнесом.

У підрозділі 2.3. «Організаційно-тактичні засади провадження окремих слідчих (розшукових) дій на початковому етапі розслідування» на підставі вивчення кримінальних справ, а також результатів проведеного опитування слідчих та прокурорів робиться висновок, що на початковому етапі розслідування даного виду злочину слідчі проводять огляд місця події у 95% справ, слідчий огляд документів у 72% справ та допит свідків у 98% справ.

Огляд місця події має вирішальне значення для встановлення наявності чи відсутності обставин, які свідчать про вчинення злочину та, відповідно, підстав для внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У підрозділі здійснено дослідження особливостей проведення даної слідчої дії на кожному з етапів: підготовчому, робочому та заключному.

При проведенні огляду місця події слідчому необхідно зосередити увагу на основних об’єктах, які можуть свідчити про зайняття гральним бізнесом, а саме: на гральному обладнанні, комп’ютерному обладнанні, яке дозволяє організувати проведення азартних ігор; спеціальному програмному забезпеченні, компакт-дисках, картках флеш-пам’яті, де зберігаються програми, призначені для проведення азартних ігор; допоміжному гральному обладнанні (фішки, колоди карт, окремі деталі чи частини грального обладнання), у випадку, якщо особи намагалися приховати факт зайняття гральним бізнесом і намагалися знищити докази; документах про діяльність приватного підприємця (організації, підприємства), у тому числі свідоцтва про реєстрацію підприємця (організації, підприємства), статутних документах організації (підприємства), договорах оренди приміщення, бухгалтерській документації, включаючи записи «чорної» бухгалтерії й інші документи, які мають значення для справи і надають інформацію про суми зроблених ставок, розміри виграшів, розміри отриманих доходів, а також можливих співучасників злочину; на чорнових записах та інших об’єктах, які можуть допомогти виявити реальних власників грального закладу (реальних організаторів грального бізнесу), клієнтів закладу, а також зв’язки власника грального закладу з іншими гральними закладами й інші відомості, які мають значення у кримінальному провадженні.

Допит свідка є найпоширенішою слідчою (розшуковою) дією, яка проводиться під час розслідування зайняття гральним бізнесом. Тактика допиту свідка залежить від того, до якої групи він відноситься, а саме: 1) безпосередніх свідків зайняття гральним бізнесом (створення чи роботи грального закладу чи участі в азартних іграх, працівники грального закладу); 2) свідків, які володіють іншою інформацією, що має значення для справи (члени сім’ї гравця чи працівника грального закладу).

Результати анкетування слідчих та вивчення кримінальних справ свідчать про те, що при допиті свідків найчастіше слідчими застосовуються наступні тактичні прийоми: використання протиріч між показаннями свідка та іншими доказами у справі, в тому числі пред’явлення речових доказів (65% опитаних слідчих); роз’яснення реальності притягнення свідка до кримінальної відповідальності як співучасника злочину (46%); роз’яснення реальності притягнення свідка до кримінальної відповідальності за свідомо неправдиві показання (28%); використання внутрішніх протиріч в показаннях (27%); використання раптовості під час допиту (18%); використання позитивних якостей особи (11%).

У третьому розділі «Подальший етап розслідування зайняття гральним бізнесом» досліджено організаційно-тактичні засади провадження слідчих (розшукових) дій на подальшому етапі розслідування, визначено особливості використання спеціальних знань при розслідуванні цього злочину, а також визначено роль ЗМІ та громадськості при розслідуванні.

У підрозділі 3.1.«Організаційно-тактичні засади провадження окремих слідчих (розшукових) дій на подальшому етапі розслідування» встановлено, що на подальшому етапі розслідування слідчими проводиться допит підозрюваного у 74 % кримінальних справ, у тому числі очна ставка у 28 % справ, та обшук грального закладу у 35% справ.

Визначено, що допит «номінального» організатора грального бізнесу та безпосередніх виконавців злочину (касирів, круп’є), як правило, проводиться у безконфліктній ситуації, а тому складнощів не викликає.

Особливостями «реальних» організаторів грального бізнесу, що впливають на вибір тактичних прийомів проведення їх допиту є: а) досить велика обізнаність підозрюваного з матеріалами, які перебувають в розпорядженні слідчого; б) високий освітній рівень підозрюваних та їх соціальний статус; в) присутність при допиті захисника і відмова співпрацювати без його присутності г) знайомства з впливовими посадовими особами, в тому числі і в правоохоронних органах; д) відсутність прямих доказів, які вказують на причетність «реального» власника грального бізнесу до організації чи діяльності грального закладу; е) глибокі теоретичні та практичні знання сфери грального бізнесу та особливостей азартних ігор, а також способів маскування грального бізнесу під законну діяльність.

Під час допиту «реального» організатора грального бізнесу доцільно використовувати тактичні прийоми: використання протиріч між показаннями допитуваного, пред’явлення речових доказів, використання позитивних якостей особи, використання протиріч між показаннями допитуваного та показаннями інших осіб та інші.

Встановлено, що для проведення обшуку грального закладу, на відміну від КПК України 1960 року, згідно КПК України 2012 року, в ухвалі про проведення обшуку вказують речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук, тому, відповідно, для звернення до слідчого судді з клопотанням про обшук слідчому необхідно вказати перелік цих речей та документів, які потрібно вилучити та надати докази в обґрунтування свого клопотання.

Пошук людей, як правило, не є завданням пошуку під час проведення обшуку грального закладу. Речами та документами, які необхідно відшукати під час обшуку, найчастіше є гральне обладнання чи гральні програми, які використовувалися для організації грального бізнесу; грошові кошти, отримані від зайняття гральним бізнесом; документи, які підтверджують факти зайняття гральним бізнесом – договори оренди чи купівлі-продажу грального обладнання, договори на поставку комп’ютерного обладнання, договори про надання телекомунікаційних послуг з доступу до мережі Інтернет, бухгалтерська документація, касова документація, особисті записи організатора грального бізнесу.

У підрозділі 3.2.«Особливості використання спеціальних знань при розслідуванні зайняття гральним бізнесом» визначено, що використання спеціальних знань обумовлюється специфікою грального бізнесу, різноманітністю азартних ігор і використанням найновіших технологій та комп’ютерного обладнання.

Непроцесуальними формами використання спеціальних знань є: залучення спеціаліста до проведення перевірок, що проводяться за вимогою правоохоронних органів або правоохоронними органами; консультативна допомога фахівця (консультація спеціаліста в азартних іграх чи гральному бізнесі, в тому числі науковця, оператора лотерей); перевірка за обліками кримінальної реєстрації.

При розслідуванні зайняття гральним бізнесом можливі такі процесуальні форми використання спеціальних знань: залучення спеціаліста до участі в проведенні слідчих (розшукових) дій; проведення судової експертизи; допит експерта.

При розслідуванні зайняття гральним бізнесом найчастіше призначають криміналістичні експертизи: почеркознавчі; техніко-криміналістичні експертизи документів, трасологічні. Крім того призначають також експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів (комп’ютерно-технічні експертизи); товарознавчі, економічні експертизи; судово-психіатричні.

У підрозділі 3.3. «Використання допомоги ЗМІ та громадськості при розслідуванні» визначено основні напрямки використання допомоги ЗМІ при розслідуванні цього злочину, а саме: формування негативного ставлення громадськості до грального бізнесу; викриття фактів зайняття гральним бізнесом шляхом отримання інформації з публікацій у ЗМІ (що відповідно до КПК 1960 року було самостійним приводом до порушення кримінальної справи) чи подання журналістами заяви (повідомлення) про вчинення злочину; використання допомоги ЗМІ в процесі розслідування для встановлення обставин вчинення злочинів й осіб, що їх вчинили, свідків, розшуку злочинців та ін.

Громадяни беруть участь у виявленні фактів зайняття гральним бізнесом, подаючи заяву (повідомлення) про вчинення цього злочину, і набувають процесуального статусу заявника. При розслідуванні зайняття гральним бізнесом громадяни залучаються в якості понятих; законних представників неповнолітнього, представників цивільного позивача та цивільного відповідача; осіб, які беруть участь у проведенні слідчих дій; осіб, які беруть участь у затриманні злочинців; осіб, які вносять заставу чи поручаються за особу тощо. Громадяни також залучаються при профілактиці та попередженні злочинів.