ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИННИХ ПОСЯГАНЬ, ВЧИНЕНИХ НА ҐРУНТІ ПРОПОВІДУВАННЯ ДЕСТРУКТИВНИХ ІДЕОЛОГІЙ ЧИ ВИКОНАННЯ РЕЛІГІЙНИХ ОБРЯДІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, наведено відомості про зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, вказані дані про їх апробацію та публікації.

Розділ 1. «Соціально-правова та криміналістична характеристика злочинних посягань, вчинених на ґрунті діяльності релігійних організацій деструктивного спрямування» містить розгляд питань щодо уявлення про деструктивні культи, їх загальної, кримінально-правової та криміналістичної характеристики та щодо обставин, які підлягають доказуванню і складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Загальна характеристика релігійних організацій, діяльність яких побудована на деструктивних ідеологіях» розглянуто зміст понять «секта», «культ», «релігійний злочин». Проведено аналіз робіт, присвячених методиці розслідування злочинів, які вчинені під виглядом проведення релігійних обрядів, що вийшли в СРСР в 60-70 рр. минулого сторіччя та в останні роки.

Зазначається, що численні культи і секти, які з'явилися в останні роки в Україні, мають свій «індивідуальний профіль», але між ними у віровизнавчому відношенні є чимало спільних рис: вони мають невиразний «символ віри», певні доктрини, які формують їхні віровчення, зокрема, віра у власного пророка, навколо якого об’єднуються адепти і який вимагає від них відповідних норм поведінки, в основі яких лежать безоглядна відданість пророку, відділення від решти суспільства, повне підпорядкування його вказівкам, вербування нових прихильників та ін.

Визначені певні кримінологічні ознаки, що характеризують структуру, методи вербування й способи досягнення поставлених цілей керівниками та організаторами релігійних сект; основні положення діяльності сект, що становлять небезпеку для держави, суспільства та окремих громадян. Сформульовано поняття деструктивних ідеологій релігійних організацій – діяльність, що порушує та руйнує нормальну структуру релігійних ідей, поглядів, понять у суспільстві.

У підрозділі 1.2. «Кримінально-правова характеристика злочинів, передбачених ст.181 КК України», розглядаються особливості складу злочину, передбаченого ст. 181 КК України.

Під кримінально-правовим проявом злочину, передбаченого ст.181 КК України, розглядаються умисні дії, що посягають на порядок створення релігійної організації та проведення релігійної діяльності, що забезпечує здоров'я громадян, статеву свободу та недоторканість, які вчиняються переважно з релігійних мотивів, у вигляді організації релігійної групи (секти) або керівництва нею, коли під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів заподіюється шкода здоров'ю людей або вчиняються дії, пов’язані зі статевою розпустою або втягуванням неповнолітніх у діяльність релігійної групи.

У підрозділі 1.3. «Криміналістична характеристика злочинів, вчинених на ґрунті проповідування деструктивних ідеологій чи релігійних обрядів», зазначена характеристика розглядається як ідеальна модель типових зв’язків і джерел доказової інформації, що закономірно формуються, яка дозволяє прогнозувати оптимальний шлях і найбільш ефективні засоби розслідування окремих категорій злочинів.

Досліджено особливості криміналістичної характеристики злочинів, вчинених на ґрунті проповідування деструктивних ідеологій чи виконання обрядів. Вона, зокрема, представлена способом вчинення, особою злочинця і потерпілого, матеріальними і ідеальними слідами та обстановкою, створеною для вчинення злочину.

Зокрема, характеризуючи осіб, які постраждалі від злочинних дій керівників та організаторів релігійних сект, зазначається, що знаходячись під впливом останніх, вони не тільки не бажають давати свідчення, які викривають винних, але й виправдовують їх та активно протидіють розслідуванню справи. Трансформація особистості адептів деструктивних релігійних груп розглядається як спосіб протидії розслідуванню кримінальних справ, де наявний релігійний елемент.

Розглянуті також особливості способу вчинення, особи злочинця, матеріальні і ідеальні сліди та обстановки, створеною для вчинення злочину.

У підрозділі 1.4. «Обставини, що підлягають встановленню», до числа таких обставин, віднесено: обставини виникнення релігійної групи, в якій мало місце посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів; наявність деструктивних ознак культового устрою; обставини, за яких обвинувачений залучив до групи людей (в тому числі факти злочинного втягування неповнолітніх до релігійної групи); обставини посягання на здоров’я людей.

Обґрунтовується необхідність доведення наявності відповідної структури релігійної групи. Зокрема, для сучасних тоталітарних сект характерна наявність своєрідної «бюрократичної надбудови», в якій виділяється група лідерів, що здійснюють стратегічне управління та консолідують зусилля різних членів секти.

Розділ 2. «Початковий етап розслідування злочинних посягань, вчинених на ґрунті діяльності релігійних організацій деструктивного спрямування», складається з п’яти підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Особливості порушення кримінальної справи» наводяться найбільш типові ситуації, характерні для справ зазначеної категорії, які тягнуть за собою проведення дослідчої перевірки.

Зазначається, що розслідування таких справ фактично пов’язане з викриттям злочинної групи, яка діє достатньо довгий час; до групи входять адепти, яких поєднує релігійний фанатизм; група є достатньо структурованим закритим об’єднанням, де широко використовують конспірацію, що не дає можливості для виявлення деяких дій її керівників, які приховуються. Це призводить до того, що порушення справ про злочини, які передбачені ст.181 КК, як правило, не пов’язано з заявами потерпілих. Найпоширеним приводом до порушення кримінальних справ названої категорії, зокрема, є отримання інформації від адміністрації медичних закладів про наявність тілесних ушкоджень або важкий стан здоров’я громадян, що є адептами релігійних груп, які звернулись до відповідного закладу.

Наводиться перелік процесуальних дій, які проводяться під час перевірки повідомлень про злочин.

У підрозділі 2.2. «Допит свідків і потерпілих» зазначається, що внаслідок постійної психологічної обробки з боку тоталітарних лідерів в релігійних групах відбувається трансформація групової свідомості її членів і виникають певні моделі групового мислення. Це призводить до руйнації особистості, і типовий психологічний портрет адепта, який час від часу перебуває у стані релігійного екстазу, характеризується екзальтацією, підвищеною сугестивністю, звуженим фокусом самосвідомості, зростаючою залежністю та підсиленим сприйняттям ролі, котру йому нав’язують керівники релігійної групи.

Виділені основні типові групи осіб, що виступають як свідки у таких справах та розглянуті особливості підготовки до допиту свідків та потерпілих, обрання тактичних прийомів допиту (зокрема, для встановлення психологічного контакту), залучення спеціалістів; наводиться перелік питань, які слідчий ставить перед свідками, та ін.

Обґрунтовується необхідність проведення під час розслідування тактичних операцій «Спонукання адепта секти до співпраці» та «Захист свідків». Визначені особливості проведення зазначених операцій.

У підрозділі 2.3. «Слідчий огляд» розглянуто особливості огляду місця події (наводиться перелік найбільш поширених місць події; визначено завдання огляду; обґрунтовується необхідність залучення спеціалістів), речових доказів і документів (друковані книги, брошури, особисті записи, фінансові документи, предмети релігійного культу та ін.), освідування.

Основною метою огляду є підтвердження, що знайдений об’єкт (місце) використовувався під час ритуальних подій, пов’язаних зі спричиненням шкоди здоров'ю потерпілого, або свідчить про належність конкретних осіб до релігійної групи.

Визначено особливості огляду речових доказів та документів.

Освідування часто є невідкладною слідчою дією, оскільки несвоєчасне її проведення може призвести до втрати доказової інформації, ця дія передує проведенню судово-медичної експертизи, оскільки в результаті проведення освідування слідство отримує попередню інформацію (про наявність тілесних ушкоджень, в тому числі давніх; татуювання, яке свідчить про належність особи до релігійної групи, та ін.), яка вимагає призначення відповідної судової експертизи.

У підрозділі 2.4. «Обшук» розглянуто особливості тактики підготовки та проведення цієї слідчої дії.

Обґрунтовується необхідність проведення на початковому етапі розслідування одночасно обшуків у всіх відомих та той момент місцях знаходження предметів або документів, які підлягають вилученню, або знаходження (проживання або роботи) конкретних осіб, кількома слідчими за участю оперативних працівників правоохоронних органів (груповий обшук). Розглянуті особливості підготовки, тактики обшуку, визначено коло предметів, документів, які є предметом обшуку.

У підрозділі 2.5. «Планування розслідування злочинів, передбачених ст. 181 КК України», розглянуто особливості планування розслідування кримінальних справ зазначеної категорії, визначено типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування та комплекс дій, які здійснюються слідством, залежно від ситуації.

Система загальних версій, які висуваються під час розслідування, охоплює всі можливі варіанти сутності події, зокрема, інформацію про постраждалу особу, про особливості заподіяння шкоди здоров'ю та про приховування постраждалою особою обставин заподіяння такої шкоди. Основною є версія про те, що злочинні наслідки є результатом діяльності керівників релігійної групи, до якої входила постраждала особа, в якій під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів заподіюється шкода здоров'ю людей.

Розділ 3. «Наступний етап розслідування злочинів, вчинених на ґрунті проповідування деструктивних ідеологій чи виконання релігійних обрядів», розглядає питання взаємодії слідства з органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність; особливості допиту обвинувачених; призначення і проведення судових експертиз.

У підрозділі 3.1. «Організація взаємодії з органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, та використання її результатів» зазначається, що виявлення і розслідування злочинів, передбачених ст.181 КК України із застосуванням лише гласних процесуальних методів без використання можливостей оперативних підрозділів є малоефективним.

Розглянуто форми взаємодії слідчого з суб’єктами Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»: включення оперативних працівників до складу слідчо-оперативної групи або направлення доручення про проведення оперативно-розшукових заходів (з визначенням відповідних спеціальних підрозділів); визначено деякі особливості процесуального закріплення інформації, одержаної в результаті проведення оперативно-розшукових заходів.

У підрозділі 3.2. «Допит обвинувачених (підозрюваних)» розглянуто особливості допиту керівників та організаторів релігійних груп (сект), які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину.

Розглянуто особливості підготовки до допиту: вивчення особи обвинуваченого; одержання інформації від спеціалістів (релігієзнавців, психологів), вивчення матеріалів кримінальної справи та ін. З врахуванням отриманої інформації обирається відповідна тактика допиту (тактичні прийоми, спрямовані на виявлення і викриття неправдивих показань), складається план допиту, визначається перелік і черговість запитань, які слідчий повинен поставити підозрюваному.

У підрозділі 3.3. «Призначення і проведення судових експертиз» розглянуто питання використання слідчим на досудовому слідстві спеціальних знань під час призначення та проведення судових експертиз, які є типовими для зазначеної категорії злочинів.

До типового комплексу експертиз, які призначаються під час розслідування справ про вчинення злочинів, передбачених ст.181 КК України, входять наступні експертизи: судово-медичні (для встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, причини смерті, про стан здоров'я постраждалих); психіатричні (для виявлення психічного розладу особистості, застосування методів психічного впливу на адептів сект та ін.); релігієзнавчі (для виявлення сутності релігійного віровчення секти; встановлення суспільної небезпеки окремих обрядів тоталітарних сект і деструктивних культів тощо); психолінгвістичні (щодо наявності в змісті текстів релігійної літератури явної або прихованої пропаганди релігійної, національної ненависті або екстремізму) та деякі інші. Це надає важливі докази, які викривають винних і є важливою умовою успішного розслідування злочинів.

У висновках дисертації відображено результати, які свідчать про вирішення конкретної наукової задачі, що має значення для теорії криміналістики:

1. Деструктивні ідеології релігійних організацій треба розглядати як діяльність, що порушує та руйнує нормальну структуру релігійних ідей, поглядів, понять у суспільстві.

2. Ефективність протидії протиправним проявам, якими супроводжується діяльність деструктивних культів, пов’язана із необхідністю вироблення відповідної державної політики, реформуванням чинного законодавства (особливо щодо громад, які є підрозділами закордонних центрів) та створення умов для повного інформування населення про деструктивну діяльність, в тому числі й кримінального характеру, різних тоталітарних сект.

3. Кримінально-правовим проявом злочину, передбаченого ст.181 КК України, є умисні дії, що посягають на порядок створення релігійної організації та проведення релігійної діяльності, що забезпечує здоров'я громадян, статеву свободу та недоторканість, які вчиняються переважно з релігійних мотивів, коли під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів заподіюється шкода здоров'ю людей чи впроваджується статева розпуста або відбувається втягування неповнолітніх у діяльність релігійної групи.

4. Оскільки доведення до самогубства в релігійних групах (сектах) часто вчиняється іншими, не передбаченими в диспозиції ст.120 КК засобами, доцільно до ст. 120 КК внести зміни, передбачивши в її диспозиції, поряд з іншими, також «схиляння до самогубства».

5. Структура криміналістичної характеристики злочинів, вчинених на ґрунті проповідування деструктивних ідеологій чи виконання обрядів, може бути представлена способом вчинення, особою злочинця і потерпілого, матеріальними та ідеальними слідами і обстановкою, створеною для вчинення злочину.

6. Особливістю криміналістичної характеристики цієї категорії злочинів є зв'язок між злочинцем і потерпілим, які, як правило, входять в одну релігійну групу (секту), де перший є її керівником або організатором і впливає на поведінку адептів, в результаті чого виникають такі стосунки між ними, які призводять потерпілого до повної психологічної залежності від керівника (організатора).

7. Під час розслідування справ зазначеної категорії доказуванню підлягає фактична наявність злочинної групи: тривалий час її існування; поєднання адептів на ґрунті релігійного фанатизму; наявність достатньої структурованості і закритості секти, де широко використовується конспірація, котра утруднює виявлення деяких дій її керівників.

8. Особливістю порушення кримінальної справи про вчинення злочину, передбаченого ст.181 КК України, є отримання слідством повідомлень про подію з ознаками зазначеного злочину не від осіб, які безпосередньо постраждали в результаті дій керівників та організаторів сект, а з інших джерел (переважно від державних установ), оскільки потерпілі особи в результаті психологічної обробки з боку лідерів секти і відповідної трансформації свідомості не розглядають їх дії як злочинні.

9. Розслідування аналізованої категорії злочинів перебуває в прямій залежності від правильного визначення слідчих ситуацій на початковому етапі, які залежать від трьох головних факторів: 1) чи відразу були виявлені ознаки протиправної діяльності саме релігійної секти; 2) чи відразу слідство мало повні дані про потерпілу особу, про її причетність до діяльності секти; 3) чи відразу слідство мало дані про діяльність тоталітарної секти, яка діє в регіоні і до якої входив потерпілий.

10. Система загальних версій, які висуваються під час розслідування кримінальних справ про злочини, передбачені ст.181 КК України, повинна охоплювати всі можливі варіанти сутності події, яка є предметом розслідування, зокрема, всю наявну у слідства інформацію: про постраждалу особу (зокрема, щодо її причетності до діяльності релігійної групи); про особливості спричинення шкоди здоров'ю та про приховування постраждалою особою обставин заподіяння такої шкоди.

11. Успіх проведення допитів свідків та потерпілих у кримінальних справах, порушених за ознаками злочинів, передбачених ст. 181 КК України, складають: детальна підготовка до допиту; індивідуальний підхід до особи, що допитується з числа адептів релігійної групи; залучення спеціалістів (особливо для здійснення психологічної діагностики лінії поведінки свідків та потерпілих та встановлення з ними психологічного контакту).

12. Під час розслідування, з метою отримання правдивих показань від свідків і потерпілих та викриття винних, обов’язковим є проведення тактичної операції «Спонукання адепта секти до співпраці».

13. Свідки та потерпілі, які залишили релігійну секту та співпрацюють зі слідством, піддаються тиску з боку керівників та активних адептів секти. З метою попередження або подолання зазначеної ситуації протидії розслідуванню проводиться тактична операція «Захист свідка».

14. Огляд місця події проводиться за місцем проведення релігійних заходів, місцем вчинення злочинів, місцем проживання керівників, організаторів та активних адептів секти і є невідкладною слідчою дією, під час якої виявляються сліди злочину, факт існування релігійної групи (секти).

15. Освідування у кримінальних справах про злочини, передбачені ст.181 КК України, є невідкладною слідчою дією, яка, як правило, передує проведенню судово-медичної експертизи, оскільки в результаті проведення освідування слідство отримує попередню інформацію, необхідну для призначення експертизи.

16. Своєчасне проведення заздалегідь підготовлених групових обшуків одночасно у всіх керівників, організаторів та активних учасників релігійної групи є невідкладною слідчою дією, яка суттєво впливає на якість та результативність розслідування злочинів зазначеної категорії.

17. Ефективність розслідування злочинів, передбачених ст. 181 КК України, залежить від своєчасного створення слідчо-оперативної групи, до складу якої, крім слідчих органів внутрішніх справ, включаються і оперативні працівники спецпідрозділів МВС України.

18. Проведення допиту обвинуваченого у кримінальних справах про посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних обрядів чи виконання релігійних віровчень вимагає від слідчого ретельної підготовки, складання плану, заздалегідь продуманих запитань, використання знань спеціалістів (психологів, релігієзнавців), високої професійної культури та знання відповідних тактичних прийомів, які спрямовані на отримання від обвинуваченого (підозрюваного) правдивих показань.

19. Типовий комплекс судових експертиз, які призначаються під час розслідування справ зазначеної категорії, передбачає призначення обов’язкових судових експертиз: судово-медичної і психіатричної, та вкрай необхідних – релігієзнавчої, психолінгвістичної.

20. Під час розслідування кримінальної справи про злочини, передбачені ст. 181 КК України, треба виявляти всі факти злочинної діяльності керівників та організаторів релігійної групи (секти), в тому числі шахрайство, створення «фінансових пірамід», вимагання, заволодіння майном адептів секти, розповсюдження наркотичних засобів та ін.