ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ У НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію основних результатів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи волі як психологічного явища” узагальнено дані досліджень, спрямованих на   уточнення змісту психологічної сутності волі, розкриття механізмів, що пояснюють вольову регуляцію, розгляд характеристики вольових якостей та підходів до їх класифікації, виділення факторів, що визначають розвиток вольових якостей у студентів.

Вивчення даних наукової літератури з досліджуваної проблеми (О.В. Биков, В.А. Іванніков, Є.П. Ільїн, В.К. Калін, С.Л. Рубінштейн, П.А. Рудик, В.І. Селіванов, Д.М. Узнадзе N. Ach, R. Assagioli, J. Kuhl, H. Rohracher та ін.) показало, що поняття „воля” у психології трактується неоднозначно. Виявлено, що волю розглядають як гальмування пристрастей (Р.Декарт, Т.Гоббс та ін.), як свободу (В. Віндельбандт, А. Шопенгауер та ін.), як особливу форму психічної регуляції поведінки (М.Я. Басов, К.М.Корнілов та ін.), свідому активність особистості, що дозволяє їй керувати власною поведінкою (О.В. Биков), навмисну регуляцію спонукання до дії (В.А. Іванніков), систему механізмів свідомості, що забезпечує самоуправління функціональною структурою психіки та рівнем ресурсних витрат у діяльності та поведінці (В.К. Калін), здатність долати перешкоди при здійсненні цілеспрямованих дій та вчинків (А.І. Висоцький, П.А. Рудик, В.І. Селіванов та ін.) та ін. Аналіз досліджень, що розглядають понятійну сутність волі, дозволив виділити такі її загальні ознаки: свідома спрямованість, регуляторні функції, необхідність долання перешкод. У визначенні волі вирізняють такі особливості: регуляція спонукання до дії, установка, створення стану оптимальної мобілізованості, мотивація та інші. У результаті узагальнення існуючих підходів до тлумачення поняття „воля” нами було взято за основу її розуміння як свідомої активності особистості, яка спрямована на долання перешкод, що виникають на шляху досягнення мети діяльності.

Існування різноманітних підходів до пояснення природи волі засвідчило  необхідність їх узагальнення та систематизації. В цьому аспекті умовно виділено декілька напрямків, за якими розглядаються основні тенденції пізнання природи волі. По-перше, напрямок, що базується на розгляді механізмів прояву волі. В межах виділеного напрямку найбільш поширеною є позиція вчених (А.І. Висоцький, В.К. Калін, В.П. Прядеїн, А.Ц. Пуні, В.І. Селіванов, Є.Н. Щербаков та ін.), за якої основним критерієм волі є необхідність долати перешкоди, а механізмом її прояву виступає вольове зусилля.

Також існують дослідження, в яких механізми прояву волі розкриваються з урахуванням інших психічних реалій: у зв’язку зi зміною смислу дії (В.А.Іванніков Е.А. Пасніченко та ін.); установкою (Д.М. Узнадзе, Ш.Н. Чхартішвілі); прийняттям рішення (K. Lewin та ін); контролем та самоконтролем (Г.С. Нікіфоров, J. Kuhl, L.Co o та ін. ); з наполегливістю („persistence” J. Atkinson, D. Ryans та ін. ) та ін.

По-друге, напрямок, що бере за основу сформованість та прояв вольової сфери на різних вікових етапах (О.Б. Барабаш, О.В. Биков, Л.І. Божович, В.К. Котирло, І.П. Петяйкін, Є.О. Смірнова, Т.І. Шульга, L. Co o, B.J. Zimmerman та ін.).

По-третє, напрямок, що вивчає прояв волі в конкретних умовах навчально-професійної та трудової діяльності (І.Є. Будовський, Н.Ф. Джужа, Є.П. Ільїн, Т.Н. Копченова, А.Ц. Пуні, П.А. Рудик, С.М. Шингаєв, Е. Mendinah та ін.).

На основі узагальнення різних даних, що стосуються вирішення проблеми систематизації вольових якостей, умовно виділено класифікації, за основу яких був взятий функціональний компонент як прояву волі, вольової регуляції, так і вольових дій (Ф.Н. Гоноболін, В.К. Калін, В.В. Нікандров, С.Л. Рубінштейн, В.І. Селіванов та ін.); класифікації, де за основу взято значущість вольових якостей для практичної діяльності (П.А. Рудик, А.Ц. Пуні, Є.П. Щербаков та ін.). У своєму дослідженні ми дотримуємося класифікації вольових якостей за їх функціональним проявом. Використання такого підходу дозволило умовно поділити всі вольові якості на дві групи: вольові якості, що пов’язані з активністю людини (цілеспрямованість, наполегливість, завзятість, ініціативність, самостійність, рішучість, сміливість); вольові якості, що пов’язані з саморегуляцією (самовладання, витримка, терплячість, самоконтроль).

Подальше дослідження показало, що до факторів, які впливають на формування вольових якостей, належать типологічні особливості нервової системи (Є.П. Ільїн, В.І. Селіванов, Т.О. Тріфанова, С.М. Шингаєв та ін.);   рівень розвитку самосвідомості, становлення Я-концепції, характер особистісного та професійного самовизначення (Л.І. Божович, І.В. Дубровіна, І.С. Кон, Р. Бернс, І.В. Сисоєва, Т.О. Тріфанова, R. Assagioli та ін.); вікові та статеві особливості (А.В. Биков, Н.М. Будрейка, І.В. Грошев, Н.Г. Макарова, Т.І. Шульга та ін.); активність особистості (К.А. Абульханова-Славська, А.Д. Карнишев, В.О. Татенко та ін.); її включення в діяльність (А.І. Висоцький, А.Ц. Пуні, В.І. Селіванов та ін.); моральний компонент (Л.І. Божович, В.А. Іванніков, П.А. Рудик, В.І. Селіванов та ін.) та ін. Виходячи з цих та інших досліджень, визначено, що у формуванні вольових якостей важливу роль відіграють як внутрішні (індивідуально-типологічні особливості нервової системи, вікові та статевоспецифічні особливості та ін.), так і зовнішні фактори, що характеризують різні умови життєдіяльності та виховання.

У другому розділі “Дослідження особливостей розвитку вольової сфери в юнацькому віці” проаналізовано вихідні передумови процесу її пізнання, процедуру та основні етапи виконання роботи; подано дані про особливості прояву вольової сфери студентів з урахуванням специфіки їх навчально-професійної діяльності (курсанти військового інституту, студенти факультету правознавства, майбутні педагоги (факультет іноземних мов, історичний факультет)) та терміну навчання; статевоспецифічних відмінностей; розкрито специфіку особливостей особистості студентів з різним рівнем розвитку вольових якостей та визначено типи особистостей за проявом вольових якостей.

У результаті аналізу первинних даних виявлено, що в усій вибірковій сукупності групу, що переважає, становлять респонденти з середнім рівнем розвитку вольових якостей – 37%, але водночас, велику частку утворюють представники з низьким рівнем розвитку цих якостей – 36%. Лише  27% досліджуваних мають високий рівень розвитку  вольової сфери.