Особливості управління безготівковими розрахунками Автореферат

· розрахункові операції є найпоширенішими операціями банків, і частка цих операцій збільшується у зв’язку з динамічним розвитком роздрібного ринку, а також з використанням платіжних карток;

· розрахункові операції здійснює переважна більшість персоналу банку;

· розрахункові та касові операції виконуються не тільки як окремі операції, вони також супроводжують активні та пасивні операції;

· проведення цих операцій сприяє залученню найдешевших ресурсів;

· ризикованість розрахункових операцій значно нижча ризику активних операцій;

· доходи від розрахункових операцій є стабільнішими, ніж доходи від активних операцій.

Метою ефективного управління розрахункових операцій є визначення оптимальних напрямів розширення кола послуг, підвищення конкурентоспроможності банку на ринку й отримання додаткових джерел доходів.

До змісту аналізу ефективності управління розрахункових операцій входять:

1. аналіз обсягів, структури і динаміки розрахункових операцій;

2. аналіз конкурентоспроможності банку на ринку щодо розрахункового обслуговування клієнтів;

3. аналіз результатів здійснення розрахунково-касового обслуговування.

При управлінні безготівковими розрахунками в банку використовується наступна інформаційна база:

- законодавчі та нормативні документи щодо загальної банківської діяльності;

- законодавчі та нормативні документи з питань розрахункових операцій;

- внутрішньобанківські документи з питань організації бухгалтерського обліку, організації документообігу;

- форми статистичної та бухгалтерської звітності, які використовуються у процесі аналізу загальної банківської діяльності;

- договори на розрахунково-касове обслуговування;

- договори на встановлення і використання програмного забезпечення системи «Клієнт-Банк»;

- внутрішньобанківські документи щодо структурних підрозділів, які здійснюють розрахункові та касові операції;

- тарифи банку;

- дані банків-конкурентів щодо видів послуг, тарифів та якості послуг.

Важливими джерелами фактичної інформації для аналізу розрахункових та касових операцій є статистична звітність за зазначеними операціями банків. До цих джерел інформації належить звітність:

1. Звіт про кількість клієнтів та особових рахунків на 1 січня (ф. № 752 річна);

2. Звіт про касові обороти банку (форма № 747 декадна);

3. Звіт про касові обороти (форма № 748 місячна);

4. Дані про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток емітованих для клієнтів банку (форма № 401 квартальна);

5. Дані про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток через власну інфраструктуру банку (форма № 402 квартальна);

6. Дані про кількість емітованих (розповсюджених) платіжних карток для клієнтів банку та технічні засоби, що використовуються при здійсненні операцій з їх застосуванням (форма № 403 квартальна).

Проведення аналізу обсягів операцій за їх видами та результатами можливе лише на підставі даних аналітичного бухгалтерського обліку операцій та доходів і витрат за видами операцій.

Оскільки розрахункові операції здійснюються на підставі договорів банку з клієнтами, в яких відображаються умови проведення операції, то ці договори і є головними джерелами інформації під час аналізу окремих видів операцій.

Аналіз організації розрахункових операцій здійснюється на підставі внутрішніх документів банку з питань організаційної структури банку, штатного розкладу банку, наявності і розвитку мережі банку, характеристики технології та автоматизації, характеристики режиму роботи, технологічних карт за видами операцій.

Тарифи банку на послуги банку та банків-конкурентів є важливим джерелом інформації для характеристики конкурентоспроможності цих послуг на ринку.

З метою виявлення нових продуктів на ринку з питань розрахункового обслуговування мають використовуватися матеріали банків — лідерів ринку.

Характеристика обсягів банківських розрахунків може бути визначена на підставі таких показників:

- кількість клієнтів;

- кількість відкритих рахунків клієнтів;

- кількість структурних підрозділів, які здійснюють розрахункові і касові операції;

- кількість працівників, які здійснюють розрахункові й касові операції;

- залишки на рахунках клієнтів, на коррахунку в НБУ та інших банках;

- обороти за рахунками клієнтів;

- касові обороти;

- кількість трансакцій за розрахунковими операціями і касовими операціями.

Важливим показником обсягів розрахункових операцій є кількість клієнтів і кількість відкритих рахунків. Джерелом інформації є дані відповідного звіту (форма № 752). Аналіз здійснюється за абсолютними показниками в динаміці за 2—3 роки, і на його підставі дається оцінка наявності і динаміки кількості клієнтів та особових рахунків.

Характеристика кількості структурних підрозділів та працівників, які здійснюють розрахункові і касові операції в банку, дається на підставі внутрішніх документів банку з питань організаційної структури, його штатного розкладу, наявності і розвитку мережі банку. Збільшення кількості структурних підрозділів банку, де надаються розрахункові-касові послуги, та зростання чисельності працівників свідчать про зростання обсягів операції.

Суми залишків на рахунках клієнтів, коррахунку в НБУ та інших банках також можна розглядати як показник обсягів розрахунково-касових операцій. Джерелом інформації для оцінки залишків на рахунках, за якими відображаються банківські розрахунки, є дані зведеного балансового звіту банку (ф. № 11 місячна).

Обороти за рахунками клієнтів характеризують суми надходжень та списань з рахунків клієнтів, тому є головними показниками обсягів розрахункових операцій. Порівняння загальної суми оборотів за звітний місяць з оборотами за відповідний місяць минулого року дає змогу виявити динаміку обсягів розрахункових операцій. Джерелом інформації для аналізу оборотів за рахунками клієнтів є дані оборотно-сальдового балансу (ф. № 10-місячна), а перелік рахунків, за якими обчислюються залишки та обороти, має відповідати переліку для розрахунку цього показника у формі № 11 (Балансовий звіт банку).

Кількість документів дня є найточнішим показником обсягів розрахункових і касових операцій. На підставі статистики сплачених документів визначається:

загальна кількість документів за операційний день;

кількість документів за операціями за рахунками банку;

кількість сплачених документів (навчальні), відправлених у інші банки;

кількість документів за надходженнями на рахунки клієнтів банку з інших банків.

Ураховуючи значні коливання кількості документів у днях, оцінка має здійснюватися на підставі середньоденних показників.

Для організації розрахункових і касових операцій важливе значення мають групи клієнтів за сектором економіки, типом рахунку, утримувачем платежу, за розміром платіжних оборотів, способом надання розрахункових документів, за попитом на готівкові гроші, платіжними інструментами.

Банки надають послуги на ринку різним групам клієнтів, обслуговування яких суттєво різниться. Тому у процесі аналізу важливо визначити, на якому сегменті ринку банк надає послуги клієнтам із розрахункового і касового обслуговування.

Головними для банку є групи клієнтів, яких обслуговує банк, за секторами економіки. Джерелом інформації для аналізу є дані звіту про кількість клієнтів та особових рахунків (форма № 752). За даними звіту оцінюється структура клієнтів у розрізі інституційних секторів економіки та її зміни.

Організація розрахункового обслуговування залежить від типу рахунку, за яким надається послуга. Тому на наступному етапі аналізу на підставі вищевказаного звіту (форма № 752 річна) визначаються типи клієнтських рахунків, які обслуговує банк.

Залежно від утримувача платежу, який здійснює клієнт банку, розрізняють внутрішньосистемні платежі, отримувачем яких є клієнт цього ж банку, і зовнішні, отримувачем яких є клієнт іншого банку. Збільшення питомої ваги внутрішньосистемних платежів дає змогу банку зменшити відплив коштів із коррахунка банку в НБУ і скоротити термін проходження платежів для клієнтів. Банки здійснюють внутрішні платежі клієнтів, як правило, безкоштовно. З метою збільшення таких платежів банки вивчають грошові потоки клієнтів за призначенням і отримувачами. Джерелом інформації для аналізу внутрішніх і зовнішніх платіжних оборотів є дані розрахункової палати. Аналіз проводиться за показниками динаміки кількості документів і сум платежу. Ураховуючи коливання кількості документів і сум платежів у днях, аналіз здійснюють за середньоденними показниками.

В організації розрахунків у банку важливу роль має склад клієнтів за розміром оборотів коштів на їх поточних рахунках. Позиціювання клієнтів за сумами надходжень на поточний рахунок клієнта і за сумами списань коштів з рахунка дає змогу виявити групу клієнтів, за рахунками яких рух коштів впливає на стан кореспондентського рахунка банку в НБУ. Аналіз здійснюється на підставі даних оборотно-сальдової відомості про дебетові і кредитові обороти за рахунками клієнтів. Надходження на рахунок клієнта і списання з нього можуть значно коливатися в днях, тому аналіз здійснюється на підставі щоденних даних протягом усього місяця. Чим більше в банку великих клієнтів, тим менша трудомісткість здійснення розрахункових операцій.

Залишок коштів на поточному рахунку клієнта є головним фактором, що впливає на умови його розрахункового обслуговування: клієнти зі значними оборотами, як правило, використовують електронну форму надання платіжних документів; банки встановлюють для цих клієнтів пільгові тарифи на обслуговування. Для оцінки складу клієнтів за залишками на поточному рахунку, здійснюється групування клієнтів за цією ознакою. Групування здійснюється за середньоденними залишками коштів на поточних рахунках клієнтів.

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Проведення розрахунків за цими способами суттєво різниться. Розрахунки з використанням системи «Клієнт-банк» здійснюються на підставі окремого договору між банком і клієнтом. Виявити значення електронної форми надання розрахункових документів можна на підставі статистики сплачених документів, яка ведеться щодня.

Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. Найпоширенішою формою платіжних інструментів юридичних осіб є платіжні доручення, а фізичних осіб — платіжні картки. Аналіз операцій із застосуванням платіжних карток здійснюється на підставі статистичної звітності за цими операціями (форми № 401, 402, 403 квартальна). Аналіз здійснюється щоквартально, а також за звітний рік у порівнянні з відповідним періодом минулого року. Він складається із таких частин:

1. Аналіз даних про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток, емітованих для клієнтів банку (загальна сума операцій, кількість і сума операцій з оплати товарів, кількість і сума операцій із отримання готівки). Аналіз показників обсягів операцій здійснюється в розрізі платіжних систем за фізичними та юридичними особами.

2. Аналіз даних про розрахунки, які здійснені на підприємствах торгівлі (послуг), та операції з видачі готівки із застосуванням платіжних карток через власну інфраструктуру банку (кількість операцій, сума операцій на підприємствах торгівлі, кількість операцій і сума операцій при видачі готівки) у розрізі платіжних систем (груп платіжних систем) та емітентів (резидентів і нерезидентів).

3. Аналіз даних про кількість емітованих (розповсюджених) платіжних карток для клієнтів банку та технічні засоби, що використовуються під час здійснення операцій з їх застосуванням.

У результаті аналізу робиться висновок з питань обсягів операцій, видів операцій, їх динаміки, структури операцій за групами клієнтів, групами платіжних систем, емітентів.

В умовах конкуренції і можливостей клієнта щодо вибору обслуговуючого банку, конкурентоспроможність розрахунково-касових послуг, які банк надає клієнтам, має вагоме значення для розширення його клієнтської бази.

Аналіз конкурентоспроможності послуг банку включає такі етапи:

1) визначення ринку банку, що включає географічну зону, клієнтів, ідентифікацію банків-конкурентів;

2) визначення показників конкурентоспроможності розрахунково-касового обслуговування;

3) порівняльний аналіз показників конкурентоспроможності банку з показниками банків-конкурентів;.

4) висновки щодо напрямів підвищення конкурентоспроможності банку на ринку розрахункових і касових послуг.

Аналіз ділянки ринку банку здійснюється в складі маркетингового дослідження.

Показники конкурентоспроможності банківських послуг є типовими для ринку послуг, але мають враховувати особливості банківської діяльності.

Аналіз конкурентоспроможності розрахунково-касових послуг здійснюється за такими показниками:

· наявність розвиненої мережі структурних підрозділів, які надають розрахункові та касові послуги (кількість і типи);

· кількість банкоматів;

· кількість торговельних (банківських) терміналів та інших електронних пристроїв;

· зручність розташування;

· кількість імпринтерів;

· послуги, які надає банк, порівняно з особливостями та характеристиками послуг банків-конкурентів;

· наявність вільного входу до місця здійснення операції;

· зручність місця проведення операції для клієнта;

· рівень конфіденційності операції;

· тривалість надання послуги;

· тривалість операційного часу банку;

· регламент обміну інформацією по каналах зв’язку при електронній формі розрахункових документів;

· можливість філії щодо надання всього переліку послуг, які надає головний банк;

· своєчасність здійснення переказів;

· кількість випадків і сума пені за перевищення нормативного терміну проходження платежів;

· термін замовлення для зняття з рахунка готівкових коштів;

· рівень тарифів на послуги відносно рівня тарифів банків-конкурентів;

· розмір плати банком клієнтові за тимчасове користування залишком коштів на його поточному рахунку;

· періодичність сплати банком клієнтові процентів за користування залишком коштів на його поточному рахунку;

· розмір пені, яку клієнт сплачує банку у випадку несвоєчасного повідомлення банку про факти помилкового зарахування коштів на рахунок та /чи несвоєчасного їх повернення;

· розмір пені, яку клієнт сплачує банку у випадку несвоєчасної оплати послуг банку;

· наявність технічних засобів зв’язку для отримання інформації про стан рахунку;

· можливість проведення електронних банківських операцій.

Аналіз конкурентоспроможності розрахунково-касових послуг здійснюється окремо для оптового і роздрібного ринку у зв’язку з різними умовами надання послуг, різними критеріями оцінки якості послуг юридичними і фізичними особами, різним ступенем відкритості інформації на цих сегментах.

Взаємовідносини між комерційними банками та їх клієнтами ґрунтуються на договірних засадах і здійснюються на платній основі. Банки укладають з клієнтами—юридичними особами щодо розрахунково-касових послуг два види договорів: договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування і договір на встановлення і використання програмного забезпечення системи «Клієнт-Банк». У договорі на здійснення розрахунково-касового обслуговування, який комерційний банк укладає з клієнтами, передбачаються взаємні зобов’язання щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме: умови відкриття, переоформлення, закриття рахунків; користування тимчасово вільними коштами клієнта; здійснення розрахункових операцій; касове обслуговування; транспортне обслуговування перевезень готівки. У договорі на встановлення і використання програмного забезпечення системи «Клієнт-Банк» передбачаються організаційно-технічне забезпечення розрахунків за допомогою документів в електронній формі, взаємні зобов’язання сторін щодо здійснення електронних платежів, вартість програмного забезпечення при встановленні системи, ціна за подальший супровід задачі.

Комерційні банки встановлюють плату за касове обслуговування бюджетних установ та організацій згідно з правилами, установленими Національним банком України.

Комісійні винагороди за розрахунково-касове обслуговування клієнтів викладені в тарифах, які затверджуються керівником установи банку та додаються до договорів на розрахунково-касове обслуговування. До комісійних винагород за розрахунково-касове обслуговування належать:

¨ плата за відкриття, закриття поточних рахунків, переоформлення поточних рахунків у зв’язку з перереєстрацією;

¨ плата за видачу довідок клієнтам;

¨ плата за обслуговування в системі «Клієнт-Банк»;

¨ плата за розрахункове обслуговування;

¨ плата за видачу дублікатів виписок;

¨ плата за відправлення спецзв’язком платіжних документів на інкасо;

¨ плата за видачу готівки;

¨ плата за оформлення чекових книжок;

¨ плата за перерахування на рахунок торговельної виручки клієнтам інших банків;

¨ продаж векселів;

¨ продаж різної бланкової продукції.

Аналіз тарифів банку здійснюється з метою з’ясування конкурентоспроможності банку щодо їх рівня та можливості підвищення доходів банку через цінову політику.

Аналіз тарифів включає такі етапи:

1) визначення видів тарифів банку і банків-конкурентів;

2) порівняльний аналіз рівня тарифів банку з рівнем тарифів банків-конкурентів;

3) висновки щодо рівня тарифів банку: перебувають вони на верхньому, середньому чи нижчому рівні відносно конкурентів.

У банках діють окремі тарифи за банківські послуги, що надаються юридичним особам, і окремо за банківські послуги, що надаються фізичним особам. Тому аналіз рівня тарифів здійснюється в розрізі цих двох груп клієнтів.

Розмір плати банку юридичним особам за тимчасове користування коштів установлюється залежно від суми середньоденних залишків коштів на поточних рахунках клієнтів.

Тарифи на кожну послугу встановлюються відповідно до різних ознак операцій. Тарифи на розрахунково-касове обслуговування юридичних осіб у національній валюті враховують такі ознаки операції:

· відкриття рахунків — тип рахунка, вид валюти;

· закриття рахунка — причина закриття;

· переоформлення поточних рахунків — причина переоформлення;

· касове обслуговування — напрям руху грошей (прийняття, видача готівки); умови замовлення суми готівки на видачу (в межах замовленої суми, без попереднього замовлення або за рахунок коштів, які надійшли в день видачі); суб’єкт операції (клієнт, не клієнт банку);

· перерахування коштів із рахунків — від банку-контрагента (в межах однієї системи, за межами системи), вид розрахункових документів (на паперових носіях, в електронному вигляді), момент надання розрахункових документів у банк (протягом операційного часу, після операційного часу), характер коштів на рахунку платника (залишок на початок операційного дня, поточне зарахування коштів);

· акредитиви в національній валюті — вид послуги (відкриття акредитиву, авізування акредитиву, за відмову від акредитива, закриття акредитива, перевірку документів за акредитивом, внесення змін до умов акредитива); місце депонування акредитива (в банку бенефіціара, в банку заявника акредитива).

Аналіз тарифів на надання послуг юридичним особам на переказування коштів у національній валюті проводиться детальніше, оскільки вони мають головне значення для клієнтів і банків.

Тарифи на переказування коштів можуть установлюватися у вигляді абсолютної плати за один документ або у вигляді відсотка від суми платежу. Банками перекази в межах однієї системи здій-
снюються, як правило, безоплатно. Перекази, документи на які надані в банк за межами операційного часу, так як і платежі за рахунок поточних надходжень, здійснюються за підвищеними тарифами. Тарифи на перекази можуть бути однаковими для всіх документів, а можуть відрізнятися для документів на паперових носіях і платежів через систему «Клієнт-Банк». Надання послуг через систему «Клієнт-Банк» здійснюється на підставі окремого договору.

Порівняння тарифів банку з тарифами банків-конкурентів проводиться за однаковими умовами переказів.

Мета аналізу результатів розрахунково-касових операцій — виявлення напрямів збільшення доходів і зниження витрат на їх здійснення.

Аналіз фінансових показників розрахунково-касових операцій здійснюється банками щомісячно на підставі даних балансу, щоквартально — за даними звіту про прибутки та збитки банку. У разі деталізованого аналізу результатів за операціями використовуються дані аналітичного обліку доходів і витрат. Банки аналізують результати розрахунково-касового обслуговування в складі аналізу фінансового результату, який здійснюється щомісячно за звітний місяць і наростаючим підсумком з початку року (порівняно з відповідним періодом минулого року).