ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В МІСТІ КИЄВІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перспективи розвитку будь-якого суспільства цілком справедливо пов’язуються з молоддю. Ефективність і цілеспрямованість молодіжної політики значною мірою визначається глибиною, всебічністю та систематичністю оцінювання процесів, що відбуваються у молодіжному сере­довищі, впливів соціально-економічних перетворень на становлення та розвиток української молоді. Актуальність, своєчасність і перспективність розробки цієї теми зумовлена низкою взаємопов’язаних факторів.

По-перше, молодь – це, з одного боку, складний і масштабний об’єкт дослідження, який вимагає специфічних підходів до його вивчення з урахуванням конкретно-історичних умов; з другого – активний суб’єкт суспільно-політичної діяльності, який іноді вирішальною мірою визначає основні тенденції соціально-політичного розвитку. Тому суб’єктно-об’єктні відносини, у тому числі й у сфері “молодь і політика”, є однією з важливих наукових проблем.

По-друге, фахівці наголошують, що сьогодні діяльність органів державної влади в царині молодіжної політики на місцях потребує наукового осмислення. Постала необхідність глибокого аналізу пройденого етапу становлення державної молодіжної політики на місцевому рівні, оцінки її ефективності, перспектив соціальної та політичної орієнтацій у цілому і здійснення на цій основі практичних кроків у розв’язанні проблем молоді.

Виходячи із значущості проблем управління у сфері молодіжної політики вченими було приділено багато уваги дослідженню певних напрямів їх розв’язання. Серед учених, які першими визначили наукове формулювання загальної концепції державної молодіжної політики, були такі, як В.П.Бадигін, В.В.Барабаш, М.Ф.Головатий, В.А.Головенько, Н.М.Комарова, А.С.Матвієнко, В.С.Плохій, І.О.Хохленков, О.О.Яременко. Серед дослідників, які працювали в цьому напрямі ще за радянських часів, можна виділити Є.І.Головаху, С.М.Іконникову, І.С.Кона, М.Х.Тітму, В.І.Шубіна, О.О.Якубу.

У статях і монографіях багатьох вітчизняних учених викладені результати досліджень життєвих планів і установок молоді, її ціннісних орієнтацій та мотивів вибору життєвого шляху, життєвого самовизначення. Ці проблеми досліджували такі науковці, як: Є.І.Бородін, О.І.Вишняк, М.В.Канавець, О.В.Кулінич, С.О.Макеєв, І.О.Мартинюк, Н.Б.Метьолкіна, В.Л.Осовський, І.О.Парубчак, М.І.Пірен, В.Є.Пилипенко, К.В.Плоский, А.О.Ручка, Н.І.Соболева, Л.В.Сохань, Р.П.Сторожук, Є.І.Суіменко, В.І.Тарасенко, В.П.Чорноволенко, О.В.Штанська та ін.

Концептуальні засади державного управління, його взаємозв’язку з державною політикою, у тому числі з державною політикою за галузевою ознакою, були сформульовані такими вченими, як: В.Д.Бакуменко, В.М.Князєв, О.Ю.Лебединська, В.І.Луговий, Н.Р.Нижник, І.В.Розпутенко, Ю.П.Сурмін, В.П.Трощинський та ін.

Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених розкриттю різних аспектів зазначеної проблеми, та певні успіхи у створенні науково обґрунтованої концепції управління у сфері молодіжної політики, численні питання все ще залишаються поза увагою дослідників. Це стосується реалізації багатьох концептуальних теоретичних положень державної молодіжної політики в усіх сферах суспільної життєдіяльності держави, насамперед на міському рівні. Стан громадського життя у м. Києві визначається як загальними рисами, притаманними великим містам, так і специфічними особливостями, зумовленими чисельністю жителів і статусом столиці. Київ є специфічним містом з точки зору управління в галузі молодіжної політики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі державної політики та управління політичними процесами Національної академії державного управління при Президентові Украї­ни (далі –  Національна академія) в межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування”. Здобувач як виконавець на громадських засадах брав участь у виконанні науково-дослідної роботи “Удосконалення державно-управлінських відносин в умовах трансформації україн­ського суспільства” (ДР № 0110U002466), у якій ним досліджено та проаналізовано актуальні проблеми управлінської діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в галузі молодіжної політики з урахуванням особливостей її реалізації в м. Києві та обґрунтовано механізми її оптимізації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка нових і вдосконалення діючих механізмів управлінської діяльності у сфері молодіжної політики з урахуванням особливостей її реалізації в м. Києві. Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

–     розкрити сутність, структуру та функції управлінської діяльності у сфері молодіжної політики щодо удосконалення механізмів її реалізації;

–     дослідити стан, проблеми та особливості управлінської діяльності у сфері моло­діжної політики в м. Києві для врахування під час розробки відповідних меха­нізмів управління в сучасній Україні (на національному та регіональному рівнях);

–     обґрунтувати організаційно-правові засади управлінської діяльності стосовно соціального захисту молоді та запропонувати шляхи залучення молоді до підприємницької діяльності з метою сприяння її зайнятості;

–     дослідити особливості реалізації управлінської діяльності молоді в молодіжних громадських організаціях м. Києва та всієї України з метою створення сприятливих умов для соціального становлення та розвитку молоді;

–     визначити форми сприяння молоді в процесі реалізації її творчих ініціатив і запропонувати механізми утвердження нових форм роботи з молоддю з метою формування здорового способу життя;

–     запропонувати шляхи активізації політичної участі та політичної діяльності в молодіжному середовищі в процесі трансформації суспільства на демократичних засадах і розробити механізми залучення молоді до управлінської діяльності;

–     надати конкретні рекомендації органам державної влади щодо вдосконалення управлінської діяльності у сфері молодіжної політики.

Об’єкт дослідження – державна молодіжна політика України та особливості її реалізації в місті Києві.

Предмет дослідження – механізми управлінської діяльності у сфері молодіжної політики України з урахуванням особливостей та досвіду її реалізації в м. Києві.

Методи дослідження. Основою реалізації дослідницької мети слугує використання таких загальнонаукових, спеціально наукових і філософських методів, як: історичний (вивчено основні дослідницькі підходи до молодіжної проблематики в межах вітчизняної та зарубіжної науки); аналітичний (визначено сутність, структуру, стан і проблеми молодіжної політики, теоретико-методологічні засади дослідження управлінської та політико-управлінської діяльності у сфері молодіжної політики); моделювання (досліджено консервативну й інтегративну моделі реалізації молодіжної політики і відповідно до цього розроблено соціальну модель реалізації державної молодіжної політики в м. Києві); соціологічний (визначено специфіку молоді як соціальної верстви, використано дані соцологічних досліджень тощо); синтезу (виявлено організаційно-правові засади управлінської діяльності у сфері соціального захисту молоді); індукції (розкрито особливості набуття молоддю професії та здійснення її професійної перепрофілізації як чинник реалізації управлінських засад); дедукції (наведено шляхи залучення молоді до сфери підприємницької діяльності й визначено шляхи активізації політичної участі та політичної діяльності молоді в процесі трансформації суспільства); узагальнення (досліджено особливості реалізації управлінської діяльності молоді в молодіжних громадських організаціях); праксеологічний (розкрито значення проведеного дослідження для практичного удосконалення механізмів державного управління у сфері молодіжної політики для забезпечення сталого розвитку галузі).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що автором комплексно досліджено державну молодіжну політику в різних сферах життєдіяльності молоді як цілісну систему зі складною внутрішньою структурою і на цій основі розроблено рекомендації з удосконалення механізмів забезпечення управлінської діяльності у сфері державної молодіжної політики. Зокрема, у дисертаційній роботі:

уперше:

–     досліджено особливості формування та реалізації молодіжної політики в м. Києві: у сфері соціального захисту молоді (набуття професії, працевлаштування, залу­чення до підприємницької діяльності), співпраці з молодіжними громадськими організаціями тощо;

–     запропоновано авторський підхід до розуміння особливостей реалізації управ­лінської діяльності молоді в молодіжних громадських організаціях м. Києва, на під­ставі чого визначено основні тенденції співпраці органів державної влади та моло­діж­них організацій (організаційна, методична, освітня, дорадча, правова та фінансова підтримка, створення відповідних координаційних структур) на місце­вому, націо­на­ль­ному і міжнародному рівнях та інтеративну функцію управлінської діяльності молоді;

–     визначено управлінські форми сприяння молоді в процесі реалізації її творчих ініціатив, однією з форм такого сприяння є підтримка шляхом започаткування відповідних заходів (грантів, стипендій, конкурсів, програм тощо) для обдарованої молоді, що дадуть можливість скоригувати соціальні програми залучення молоді до управлінської діяльності;

удосконалено:

–     способи набуття професії шляхом самовизначення та здійснення професійної перепрофілізації молоді, що відповідає умовам і потребам ринку праці, як чинник реалізації управлінських засад, відповідно до чого запропоновано ідею створення ефективної системи професійної освіти –особистісно орієнтованої, що здійснюється шляхом безперервного самовдосконалення й розвитку власного творчого потенціалу, та сформульовано завдання управління молодіжною освітою на регіональному рівні;

–     шляхи залучення молоді до сфери підприємницької діяльності (взаємного співробітництва держави і молодіжних структур з питань підтримки та розвитку молодіжного підприємництва, створення правових, економічних і організаційних умов для підприємницької діяльності, запровадження “бізнес-інкубаторів” для надання певного спектра послуг у зазначеній сфері);

–     механізми утвердження нових форм роботи з молоддю щодо формування здорового способу життя, відповідно до чого розроблено комплексний підхід до реалізації державної політики зміцнення здоров’я громадян, яка забезпечить активізацію участі медичних працівників та інших верств населення в реалізації національних профілактичних програм шляхом запровадження інформаційних та освітніх стратегій формування здорового способу життя;

набули подальшого розвитку:

–     форми і методи політико-управлінської діяльності у сфері молодіжної політики на міському, регіональному та загальнодержавному рівнях відповідно до основних сфер життєдіяльності молоді;

–     організаційно-правові засади управлінської діяльності у сфері соціального захисту молоді, відповідно до чого визначено основні напрями її реалізації (соціальна допомога, соціальне забезпечення, соціальні послуги), шляхи оптимізації зайнятості молоді на прикладі досвіду м. Києва та соціальної політики молоді на основі запровадження шведської моделі, яка базується на принципах само­забезпечення та цільового захисту, розроблення механізмів соціального захисту найбільш уразливих категорій молоді (з числа сиріт, напівсиріт, з обмеженими можливостями) та молодих сімей (насамперед багатодітних і неповних);

–          аналіз теоретико-методологічних засад (загальнофілософські, політо­логічні, соціологічні) дослідження управлінської діяльності у сфері молодіжної політи­ки, у результаті чого систематизовано основні дослідницькі підходи до вивчен­ня цієї проблематики в контексті вітчизняної і зарубіжної науки.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані здобувачем у дисертаційному дослідженні наукові положення дове­дені до рівня методичних розробок і прикладних рекомендацій, які використо­вуються в практичній діяльності органів державної влади та вищих навчальних закладах України, що сприяє оптимізації системи державного управління сфери молодіжної політики в Україні з урахуванням особливостей її реалізації в м. Києві.

Окремі положення дисертаційного дослідження використовувались:

–     Головним управлінням у справах сім’ї та молоді Київської міської державної адміністрації під час розробки Комплексної програми “Молодь міста Києва на 2001–2005 роки”, затвердженої рішенням Київської міської ради ІІІ скликання від 5 липня 2001 р. № 446/1423. Внесені здобувачем пропозиції стосуються розроблення концептуальних засад програми та основних напрямів і заходів реалізації молодіжної політики в м. Києві. Крім того, здобувач брав безпосередню участь у розробленні таких підпрограм: організаційно-правове забезпечення молодіжної політики в м. Києві; молодь і освіта, забезпечення інтелектуального розвитку; розвиток трудової та соціальної активності молоді й забезпечення її зайнятості; захист молоді соціально уразливих верств; формування національної самосвідомості молоді; формування правової культури, профілактика правопорушень серед молоді та пропаганда здорового способу життя; підтримка діяльності молодіжних громадських організацій, науково-методичне та інформаційне забезпечення сприяння здійсненню молодіжної політики. Концепція і основні положення Програми використовувались під час розробки Загаль­нодержавної програми підтримки молоді на 2004–2008 рр., затвердженої Законом України від 18 листопада 2003 р. № 1281-ІV “Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004–2008 роки” (довідка від 21 липня 2005 р. № 297);

–     Головним управлінням у справах сім’ї та молоді Київської міської державної адміністрації під час розробки, започаткування та реалізації Програми “Конкурс програм і проектів молодіжних і дитячих організацій міста Києва” протягом 2001–2005 рр. Внесені автором пропозиції стосуються розроблення: концепції підготовки Конкурсу та його проведення; нового механізму взаємодії органу державної влади з молодіжними та дитячими громадськими організаціями м. Києва; оптимізаційних заходів з розв’язання молодіжних проблем; інструментарію збіль­шення обсягів фінансування програм молодіжних організацій і вдосконалення механізму розподілу коштів; Положення про порядок фінансування молодіжних і дитячих громадських організацій м. Києва, надання їм дотацій і субсидій, а також Поло­ження про порядок проведення міського конкурсу програм і проектів молодіжних і дитячих громадських організацій (довідка від 17 вересня 2005 р. № 471);

–     Київським молодіжним центром праці Київської міської державної адміністрації під час розроблення низки програм і заходів, спрямованих на допомогу молоді у працевлаштуванні, підвищенні рівня обізнаності із ситуацією на ринку праці та популяризації ідей підприємництва серед молоді, а також під час розроблення теоретико-практичних механізмів: злагодженої системи співробіт­ництва між державою і молодіжними громадськими організаціями; функ­ціонування державно-управлінських структур, які б працювали на посилення такої взаємодії; ефективного функціонування відповідних організаційних структур молодіжного центру праці (довідка від 31 березня 2010 р. № 15-03);

–     Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді протягом 2006–2010 рр. під час проведення розробником аудиторних занять за Професійною про­грамою підвищення кваліфікації державних службовців V–VII категорій посад, що є працівниками галузі Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. Здо­бувач здійснив розробку та апробацію навчальних модулів для керівників і спеціалістів структурних підрозділів у справах сім’ї, молоді та спорту обласних і район­них державних адміністрацій: “Державна молодіжна політика в контексті внут­ріш­ньої політики держави”; “Реалізація державної молодіжної політики в Україні: основні завдання, досвід діяльності”; “Методика реалізації основних напря­мів державної молодіжної політики в Україні”; “Технологія розробки та впро­ваджен­ня соціальних проектів для молоді”(довідка від 23 березня 2010 р. №  026-у).

Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні положення та практичні розробки, які характеризуються новизною і становлять цінність для розвитку науки державного управління, отримані автором самостійно.

У дисертації не використовувались ідеї співавторів, з яким опубліковано три наукові праці. Внесок автора в публікаціях, надрукованих у співавторстві, полягає: в обґрунтуванні мотивації необхідності реформування державної молодіжної політики в м. Києві, визначенні особливостей реалізації молодіжної політики в столиці України, завдань щодо створення її нової концепції та в обґрунтуванні основних напрямів її реалізації [1]; у розробленні концептуальних засад Комплексної програми “Молодь м. Києва на 2001–2005 роки” та основних напрямів щодо реалізації молодіжної політики в столиці [10]; у глибокому аналізі проблем безробіття та здобуття фахової освіти серед молоді, розкриття досвіду столиці у розв’язанні проблем молодіжної зайнятості [11].

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були презентовані та обговорені на наукових і науково-практичних конференціях за міжнародною участю, таких як: “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, 2000); “Молодь на ринку праці: проблеми та перспективи” (Рівне, 2001); “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002); “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеґрації” (Київ, 2003); “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004); “Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005); “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007); “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008),  “Культура в сучасному українському суспільстві: стан та проблеми” (Київ, 2008); “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009); “Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010). Результати дослідження також були оприлюднені на XVІІІ Міжнародному конгресі з підготовки державних службовців (Київ, 2005).

Дисертація також обговорювалась та набула схвалення на засіданнях кафедри державної політики та управління політичними процесами Національної академії.

Публікації. Основні наукові та прикладні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 16 наукових працях, з яких 6 – у фахових виданнях з дер­жав­ного управління; 6 публікацій – у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінки, з них 181 – основного тексту. Робота містить 3 таблиці, 3 рисунки і 4 додатки. Список використаних джерел налічує 331 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі доведено актуальність теми, обґрунтовано ступінь її наукової розробленості, сформульовано мету та визначено завдання, об’єкт, предмет дослідження, розкрито ступінь наукової новизни отриманих результатів, їх теоре­тичне та практичне значення, наведено дані щодо апробації дисертації та публікацій.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження управлінської діяльності у сфері молодіжної політики” – систематизовано основні дослідницькі підходи в межах вітчизняної і зарубіжної науки до управлінської діяльності у сфері молодіжної політики, розкрито сутність, структуру та функції політико-управлінської діяльності молоді, визначено стан і виділено проблеми управлінської діяльності у сфері молодіжної політики в сучасній Україні.

Загалом на основі вивчення закономірностей функціонування та перспектив розвитку державну молодіжну політику умовно можна поділити на дві моделі. Перша модель (консервативна) передбачає державну допомогу лише окремим, найменш соціально захищеним і “неплатопоспроможним” категоріям молоді з огляду на жорстку регламентацію витрачання коштів, і категоріям, що потребують допо­­моги (модель США). Друга модель – інтегративна – виходить із відпо­відальності держави за інтеграцію всієї молоді й передбачає розробку соціальних програм, доступних для всіх молодих людей, з метою їх реалізації (модель Швеції).

Аналіз зарубіжного, радянського, пострадянського та вітчизняного досвіду вивчення молодіжної проблематики дав змогу зробити синтезований висновок: молодіжна політика перетворилася сьогодні в самостійний напрям діяльності держави, що пов’язано з процесами ускладнення умов відтворення трудових та інтелектуальних ресурсів.

Управлінська діяльність у системі молодіжної політики – це одна з форм діяльності держави, яка здійснюється виконавчо-розпорядчими органами у сфері молодіжної політики. Політико-управлінська діяльність у цій сфері зводитися до виконання відповідних функцій: законодавчої (встановлення норм і вимог, дотримання яких обов’язкове для молоді); організаційної (створення й дотримання певних норм у суспільстві, налагодження господарських, транспортних зв’язків, мобілізація молоді на здійснення громадських справ); політичної (діяльність із забезпечення участі молоді в політиці); економічної (участь молоді у формуванні бюджету держави, визначенні статей і розмірів державних витрат, дотації соціально необхідних галузей, впливі на експортно-імпортну політику тощо); соціальної (діяльність із задоволення потреб молоді в зайнятості, забезпеченні житлом, охороні здоров’я, соціальному захисті, соціальному страхуванні); культурно-освітньої (організація державної підтримки участі молоді в науково-дослідній роботі, створенні й забезпеченні умов для задоволення культурних потреб, надання можливості отримання загальної освіти, створення умов для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, забезпечення її якості тощо).

Молодіжна політика – це діяльність усіх суспільних інституцій стосовно молоді. Державна молодіжна політика є її складовою і характеризує взаємовідносини держави й молоді (зокрема діяльність держави, що спрямована на створення правових, економічних та організаційних умов і гарантій для самореалізації особистості молодої людини та розвиток молодіжних об’єднань, рухів та ініціатив). Проте держава є не єдиним суб’єктом державної молодіжної політики.

Автором визначено, що реалізація державної молодіжної політики в кожному регіоні України має свою специфіку, основні характерні риси якої наведено в дисертаційному дослідженні.

Особливості реалізації державної молодіжної політики м. Києва визначаються як загальними рисами і специфікою, зумовленою великою часткою молоді серед загальної чисельності жителів (38% усього населення міста), так і законодавчо встановленим статусом столиці, де сконцентрована найбільша частка вищих навчаль­них закладів і найбільша (порівняно з іншими регіонами України) кількість молодіжних організацій та їх об’єднань (на сьогодні в м. Києві зареєстровано майже 200 міських молодіжних і понад 30 дитячих громадських організацій різноманітних напрямів діяльності, та більше 130 районних молодіжних організацій). У Києві зареєстровані також місцеві організації майже всіх політичних партій, у діяльності яких молодь бере активну участь. Крім того, у столиці проживає, навчається і працює молодь з усіх регіонів України і тому в процесі реалізації державної молодіжної політики необхідно зважати на духовні та культурні традиції і політичні орієнтації київської молоді з урахуванням відповідної специфіки кожного регіону. Потрібно також зважати на те, що київська молодь є не лише найчисельнішою, а й найактивнішою.

На основі проведеного аналізу систематизовано основні проблеми управлінської діяльності у сфері молодіжної політики, а саме: відсутність чітких механізмів управлінської діяльності молоді, критеріїв та індикаторів, за якими можна було б визначити рівень ефективності взаємодії влади і молоді; відсутність ефективних інструментів інформаційного забезпечення функціону­вання державної молодіжної політики; відсутність ефективної системи мотивації залучення молоді до формування державної молодіжної політики на національному, регіональному та муніципальному рівнях; пасивна роль молоді, особливо, що стосується реалізації молодіжної політики на місцевому рівні; відсутність належної уваги з боку полі­тичної та державно-управлінської еліти до проблем реформування сфери молодіжної політики; посилення соціальної та територіальної нерівності у сфері доступу до відповідних послуг, зокрема у сфері охорони здоров’я та освіти (невідповідність системи підготовки фахівців потребам ринку праці); недостатньо актив­на роль молодіжних і дитячих організаційних структур у творенні державної полі­ти­ки та, поки що, нездатність держави активізувати молодіжну ініціативу в інтере­сах суспільства. Ефективність реалізації програм залежить від урахування інте­ресів, молоді, її потреб до якості освіти, працевлаштування, дозвілля, сфери послуг.

Автором на основі дослідження стану та проблем управлінської діяльності у сфері молодіжної політики доведено, що вона потребує нового теоретико-методологічного та практичного обґрунтування у розв’язанні поставлених проблем у сфері роботи з молоддю. Саме тому з метою досягнення відповідного рівня ефек­тив­ності в реалізації державної молодіжної політики України доцільно поставити питання про чітку організаційно-функціональну координацію діяльності всіх державних органів та їхню взаємодію з молодіжними громадськими структурами щодо її формування та функціонування.

У другому розділі – “Механізми забезпечення управлінської діяльності у сфері соціально-професійних інтересів молоді” – проведено аналіз реалізації управлінських засад соціальної та політичної діяльності у сфері молодіжної політики, обґрунтовано організаційно-правові засади управлінської діяльності у сфері соціального захисту молоді, розкрито особливості набуття професії та здійснення професійної перепрофілізації молоді, запропоновано ефективні шляхи залучення молоді до підприємницької діяльності, досліджено особливості управлінської діяльності молоді в молодіжних громадських організаціях.

Основними напрямами, з урахуванням яких має здійснюватись політика соціального захисту молоді, є: соціальна допомога (гарантує молоді, яка опинилася за межею бідності, забезпечення собі життєвого мінімуму, можливість психофізичного виживання в кризових соціально-економічних умовах); соціальне забезпечення (гарантує певний рівень добробуту молодим людям); соціальні послуги (забезпечення рівня трудової активності молоді, участі її в громадському житті, реалізація програми професійної перекваліфікації, створення додаткових робочих місць тощо).

Автором акцентовано увагу на тому, що однією з найбільш актуальних соціально-економічних проблем молоді, які можна розв’язати шляхом оптимі­зації процесів управління, є проблема молодіжного безробіття (це система суспіль­них відносин між людьми, коли певна частина економічно активного населен­ня не може застосувати свою робочу силу, а отже, створити необхідні умови для існування). Кризовий стан економіки, як правило, негативно впливає на життєві установки та поведінку молоді.

У столиці України, де питання ефективної реалізації молодіжної політики є до­сить актуальним, особливо гостро відчувається проблема зайнятості молодих людей.

Незважаючи на те, що рівень зареєстрованого безробіття у м. Києві станом на 1 червня 2010 р. становив 0,3% населення працездатного віку, що у п’ять разів менше, ніж його рівень по усій країні (1,5%), навантаження на одне вільне робоче місце становить 0,3 особи (в Україні – 5 осіб), рівень середньої заробітної плати залишається в 1,6 разів більшим, ніж в Україні (середньомісячна заробітна плата по Україні станом на 1 червня 2010 р. становила 2058 грн, а в м. Києві – 3192 грн), значна частина молоді зайнята у тіньовому секторі економіки або ж взагалі не може працевлаштуватися. Усе це негативно впливає на економічне становище міста, призводить до того, що молодь піддається з боку роботодавців різноманітним утискам та порушенням їхніх прав.

За інформацією міського центру зайнятості безробітна молодь досить активно залучається до організації підприємницької діяльності у м. Києві, але, незважаючи на це, у місті існує реальна проблема професійних кадрів, які можуть бути затребувані у сфері малого бізнесу.

Автором на основі вивчення проблем та осмислення молодіжної політики визначено кілька перспективних шляхів розв’язання проблем працевлаш­тування молоді, зокрема м. Києві. Перший шлях: домагатися забезпечення молоді першими робочими місцями у рамках встановленої законодавством квоти та відстежувати соціальне становлення цих людей хоча б протягом перших трьох років. Другий шлях: створення спеціалізованих навчально-виробничих центрів, де молодь зможе отримувати робочі місця і набувати необхідних навичок цивілізованого виживання в існуючому суспільстві (цей варіант є більш доцільним і перспективним в умовах сьогодення України, хоча і потребує значних фінансових затрат). Третій шлях – це створення додаткових робочих місць для молоді адміністративно-вольовими рішеннями місцевих органів виконавчої влади (цей шлях малоефективний і має низький рівень довіри до влади на місцях).

Одним з основних елементів вибору молоддю своєї життєвої позиції є її професійне самовизначення, яке має забезпечити їй можливість самостійно розв’язувати власні економічні та соціальні проблеми. Це потребує формування особистих професійних якостей працівника, які б відповідали сучасним вимогам виробництва, та створення ефективної системи професійної освіти, розвитку власного творчого потенціалу та сучасної високої культури управління.

У дисертаційному дослідженні доведено необхідність розробки нових підходів до підготовки спеціалістів у системі професійної та вищої освіти. На сьогодні видається доцільним створити і надалі поповнювати електронний банк даних підготовки фахівців у різних вищих навчальних закладах на відповідних факуль­тетах із спеціальностей, з якими пов’язаний найбільший ризик щодо досягнення належного рівня освіти, працевлаштування та соціально-професійної мобільності студентської молоді.

Забезпечення ефективності управління молодіжною освітою вимагає вирішення низки важливих завдань саме на регіональному рівні: а) підвищення соціально-економічної надійності регіональної мережі професійних закладів освіти, оптимізація їхньої діяльності; б) опрацювання науково обґрунтованих принципів формування організаційно-фінансового механізму функціонування закладів професійної освіти, адаптованих до ринкової економіки; в) розширення спектра спеціальностей з урахуванням тенденцій і перспектив розвитку національної економіки; г) упровадження технологій прискореної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів регіону; д) задоволення професійних і культурно-освітніх потреб усіх вікових категорій населення; е) переорієнтація закладів освіти із зосередженості на власних інтересах на діяльність, що враховує інтереси і побажання споживачів; є) досягнення системою освіти рівня розвитку, за якого вона набуває значення ефективного чинника соціального захисту населення.

На основі аналізу рівня реалізації підтримки підприємницької діяльності молоді в дослідженні обґрунтовано механізм взаємного співробітництва з питань підтримки та розвитку молодіжного підприємництва в країні, створення правових, економічних і організаційних умов для підприємницької діяльності молоді.

Одним із механізмів залучення молоді до підприємницької діяльності є створення “бізнес-інкубаторів” для молоді, завданнями яких є, передусім, сприяння розвитку підприємництва через надання цілого спектра послуг: забезпечення “фірм-клієнтів” офісними приміщеннями, комунікативними послугами, технічним і технологічним обладнанням, адміністративними та консультаційними послугами тощо.

У дослідженні акцентовано увагу на тому, що процеси розв’язання визначених проблем і поглиблення соціально-економічних і політичних реформ у нашій країні потребують активної участі самої молоді, тому зростає увага суспільства до організованого молодіжного руху, який останніми роками став невід’ємною складовою структур самоорганізації суспільства, впливовим чинником реалізації державної молодіжної політики, однак потребує уваги та підвищення рівня довіри молоді до громадських молодіжних організацій.

Важливим напрямом співпраці держави і молоді є удосконалення принципів представництва молодіжних організацій у системі державного управління та місцевого самоврядування, які відповідають за розробку відповідних регіональних і місцевих програм та реалізацію молодіжної політики, недопущення встановлення монопольного впливу на її інституції тією чи іншою політичною силою.