ОСВІТА У СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що досліджується, обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету й завдання дослідження, його об’єкт і предмет, розкрито наукову новизну та практичну значимість одержаних результатів, наведено дані щодо апробації основних положень, визначено структуру роботи.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи впливу освіти на економічну безпеку національної економіки» – з’ясовано основні методологічні принципи аналізу економічної безпеки національної економіки як економічної категорії, ролі освіти в економічному зростанні, механізмів прояву освітнього фактору на різних рівнях економічної безпеки національної економіки.

В українській та зарубіжній науковій літературі існує багато визначень економічної безпеки національної економіки, кожне з яких претендує на достатньо повне розкриття сутності досліджуваної категорії. Разом з тим, економічна безпека національної економіки є багаторівневим поняттям, і розглядати її потрібно системно, через призму тих підходів, які використовуються вченими для розкриття суті категорії. В результаті теоретичного узагальнення існуючих положень у роботі запропоновано розширене трактування і класифікацію підходів до розкриття поняття економічної безпеки національної економіки.

В межах даного дослідження під економічною безпекою національної економіки розуміється такий стан національної економіки, який передбачає її здатність забезпечувати нормальну життєдіяльність суспільства, підтримувати в робочому стані всі системи, необхідні для подальшого економічного росту.

Категорію безпеки можна означити насамперед такими характеристиками, як стійкість (характеризує міцність і надійність її елементів та зв’язків усередині системи, здатність витримувати внутрішні і зовнішні навантаження) та розвиток (характеризує ріст можливостей до виживання, опірності загрозам). Вищеозначене вказує на необхідність дослідження економічної безпеки національної економіки як у статиці, так і в динаміці.

Економічна безпека національної економіки повинна забезпечувати реалізацію національних інтересів країни, які формуються в інтервалі між обмеженнями існуючих або ймовірних загроз і системою базових цінностей суспільства. Іншими словами, національні інтереси відображають фундаментальні цінності, прагнення та потреби суспільства, з одного боку, і способи їх задоволення – з іншого.

У роботі узагальнено методологічні підходи до дослідження освіти в системі економічної безпеки національної економіки, які закладені в сучасних концептуальних доктринах, зокрема в таких як теорія людського капіталу і «сигнальні» теорії. На мікроекономічному рівні численні дослідження, в яких аналізується вплив освіти на величину індивідуальних доходів, залишають дуже мало сумнівів відносно існування суттєвого впливу освіти на доходи і можливість працевлаштування людини. На макроекономічному рівні вчені-економісти традиційно оптимістичні щодо оцінки впливу освіти на економічний розвиток і часто відводять накопиченню людського капіталу центральну роль у формальних моделях, переважно в літературі з ендогенного зростання.

Наведена в роботі структурно-логічна схема впливу освітніх факторів на економічну безпеку суб’єктів різних рівнів (рис. 1) враховує запропонований у роботі підхід до аналізу економічної безпеки як багаторівневого поняття. Аналіз освіти як фактору, що визначає стан економічної безпеки національної економіки, є одним із наслідків неокласичної економічної дослідницької програми, що розглядає людський   капітал   як   один   із   чинників   економічного  зростання.  Але   вихідні положення неокласичної теорії дають, на нашу думку, досить обмежене розуміння механізму прояву фактору освіти в економічній безпеці національної економіки. Неокласична школа значною мірою ігнорує соціологічні, політичні, соціально-психологічні чинники у функціонуванні економічного механізму.

Доцільно використовувати системний підхід і враховувати соціо-економічні і соціально-психологічні аспекти функціонування освітнього сектору. Тому освіта в контексті даного дослідження розуміється як інститут, який включає систему дошкільного виховання, загальноосвітню школу, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післявузівську освіту, систему підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, освіту під час роботи.

У другому розділі – «Сучасний стан і динаміка впливу освіти на економічну безпеку національної економіки в Україні» – за результатами дослідження функціонування ринку праці у взаємозв’язку з інститутом освіти в Україні виявлено загрози економічній безпеці, запропоновано алгоритм оцінки впливу освіти на економічну безпеку національної економіки. Доведено, що виникнення загроз економічній безпеці національної економіки в освіті зумовлено прямою та опосередкованою дією демографічних чинників, зростаючим перекосом у структурі підготовки кадрів, проблемами фінансування.

Проаналізовано сучасний стан в системі дошкільної освіти, загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах, системі післядипломної освіти. Проведений порівняльний аналіз відносної ефективності секторів національної економіки в Україні, яка визначається діленням частки сектору у ВВП (отриманий результат) на частку зайнятих у даній сфері (витрачені зусилля).