ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, методи дослідження, розкриті наукова новизна і практичне значення результатів дослідження. Наведено дані щодо їх апробації та впровадження.

У першому розділі “Модернізація навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів як наукова проблема” проаналізований понятійний апарат і уточнені базові поняття, покладені в основу дослідження. Здійснений історичний аналіз формування і розвитку парадигми сучасної навчально-виховної діяльності європейських вищих навчальних закладів (ВНЗ), а також чинників, що призвели до наявних реформ. Показано, що європейська вища освіта переважно намагається наслідувати основні принципові моменти американської освітньої системи, які є підґрунтям економічної успішності США.

Модернізувати той чи інший процес означає зробити його сучасним, привести у відповідність до вимог часу. З поміж різних трактувань ми надаємо перевагу визначенню модернізації в освіті як динамічного і системного процесу, зумовленого потребою у радикальних позитивних змінах під впливом суспільно-економічних і політичних чинників, що проявляють себе в різних сферах суспільного життя. Важливо й те, що модернізація відбувається за конкретною моделлю, в якій гармонічно поєднуються традиції і цінності освіти кожної держави. Сучасні модернізаційні процеси в вищій школі за своєю сутністю відмінні від попередніх реформ, які мали в ній місце тим, що модернізація відображає загальнонаціональні інтереси, детерміновані тенденціями світового розвитку вищої освіти. Модернізація навчально-виховного процесу є складовою загальної модернізації суспільства, що відбувається в усіх його сферах.

Досвід модернізації освіти передових держав світу, незважаючи на наявні відмінності, досить універсальний. Дослідження показало, що в основу модернізації освіти європейських держав покладено надбання американської вищої школи. У цій країні вже на початку ХІХ століття були сформульовані два основних принципи вищої школи – суверенітет навчального закладу і свобода для студентів у виборі предметів та курсів; в 1820 р. введена система кредитів для оцінювання навчальної успішності; у першій половині ХХ століття була сформована система акредитації ВНЗ та незалежного оцінювання якості освіти; в 1991 р. відбувся перехід від традиційної системи іспитів до системи тестування. Всі ці надбання в 1998 р. знайшли відображення в Болонській декларації, згідно з якою зараз здійснюється навчально-виховна діяльність у вищих навчальних закладах країн ЄС.

Розкрита етапність розвитку європейської вищої освіти в ХХ столітті. Показано, що вона охоплює три основні етапи: перший етап (1957-1982 рр.) – починаючи з підписання Римського договору до формування перших комп’ютерних мереж (на кшталт мережі EURYDICE); другий етап (1983-1992 рр.) – етап уточнення проблематики кооперації вищої освіти країн ЄС; третій етап (1992 р. і до теперішнього часу) характеризується кооперацією вищої освіти Європи в зв’язку з активним поширенням ідей Болонського процесу. Тобто, на цьому етапі переломним моментом розвитку системи європейської вищої освіти стала Болонська декларація, яка з’явилася внаслідок прийняття низки документів: Університетської хартії (1988 р.), Лісабонської конвенції (1997 р.) і Сорбонської декларації (1998 р.). На сьогодні в країнах Європи Болонський процес пройшов наступні етапи: 1) Болонська декларація, 18-19 червня 1999 р. (м. Болонья, Італія) та Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій, 29-30 березня 2001 р. (м. Саламанка, Іспанія); 2) Празьке комюніке, 18-19 травня 2001 р. (м. Прага, Чехія); 3) Берлінський саміт, 18-20 вересня 2003 р. (м. Берген, Норвегія).

На основі порівняння стану вітчизняної вищої освіти та вищої освіти країн ЄС і США виокремленні наступні етапи розвитку вищої освіти України: становлення вищої освіти європейського (світового) рівня (кінець ХІХ – початок ХХ століть); відродження української вищої школи на базі поєднання національної ідеології з ідеєю демократизації (1917 – 1920 рр.); становлення і розвиток радянської вищої школи на класовому підґрунті і комуністичній ідеології (1920 р. – початок 80-х рр.); застійні та кризові явища в радянській вищій школі, які виникли, зокрема, через неприйняття інформаційних технологій (початок 80-х рр. – 1991 рр.); перехід від радянської до національної системи вищої освіти (1991-1996 рр.); створення сучасної системи вищої освіти на базі інформаційних технологій (1996-2003 рр.); модернізація створеної системи вищої освіти з орієнтацією на європейські демократичні принципи, викладені в Болонській декларації.

На прикладі країн ЄС з’ясовано, що до європейських демократичних детермінант модернізації навчально-виховної діяльності ВНЗ відносяться: конкурентоспроможність на міжнародному ринку праці; адекватність сучасній світовій економіці та науково-технічному прогресу; академічна і професійна мобільність; неупереджене ставлення до національних дипломів і кваліфікаційного рівня фахівців; модульна структура і професійна орієнтованість освітніх програм; наявність незалежних систем акредитації і контролю якості освіти; європейський стандарт якості вищої освіти; навчання впродовж усього життя; конкуренція між ВНЗ при зміцненні їх співробітництва; зростання престижності вищої освіти і розширення її експортного потенціалу.

На основі аналізу наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів визначені теоретичні аспекти модернізації навчально-виховного процесу в вищих навчальних закладах. Проведений порівняльний аналіз європейської та української систем вищої освіти із виокремленням особливостей, що стосуються навчально-виховної діяльності, дозволив з’ясувати сучасний стан обох систем з метою подальшого виявлення та обґрунтування педагогічних умов модернізації вітчизняної вищої освіти.

Сучасні тенденції глобалізації, як об’єктивні закони розвитку цивілізованого суспільства, роблять закономірним процес демократичних змін у вищій освіті. Він проявляється у переході до двоциклового (дворівневого) навчання, розробці інтернаціональних та транснаціональних навчальних програм світового рівня, покращенні вивчення іноземних мов, уведенні системи тестування при оцінюванні знань, переході до системи кредитів, створенні незалежних організацій для контролю якості освіти та умов для підвищення мобільності студентів та викладачів, посиленні інтеграції науки і освіти за провідної ролі першої, визнанні вітчизняних дипломів і кваліфікацій за кордоном, чіткій орієнтації вищої освіти на працевлаштування випускників. Демократичні зміни навчально-виховного процесу у вітчизняних ВНЗ за вказаними напрямами дають змогу розв’язати наукову проблему його модернізації.

У другому розділі “Теоретичне обґрунтування педагогічних умов модернізації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах у контексті європейських стандартів” розглянуті засади дослідження педагогічних умов модернізації навчально-виховного процесу у ВНЗ, розкрита сутність цих умов з урахуванням особливостей вітчизняної вищої освіти. Оскільки досліджуваний процес має відповідне демократичне підґрунтя, на сторінках розділу характеризується його зміст.

Розробка педагогічних умов модернізації навчально-виховного процесу у ВНЗ охоплює три типи відношень: студент - навчально-виховний процес; студент - викладач; студент - студент.

Перший тип розкривається через виховання у дусі загальносвітових культурних і наукових традицій; виховання національної самосвідомості на фоні прищеплення ідеалів світового та європейського гуманізму. Другий тип стосується індивідуального підходу до кожної особистості, створення демократичної системи управління (самоуправління) на всіх рівнях системи вищої освіти; формування демократичних навчальних традицій. Третій тип характеризується наближенням рівня навчально-виховного процесу до загальноєвропейського, чітко вираженою професійною орієнтацією навчально-виховного процесу з урахуванням українських соціально-економічних реалій.

Однією з найважливіших теоретичних засад процесу модернізації є врахування національних історико-культурних цінностей, властивих як українському суспільству загалом, так і національній системі вищої освіти, зокрема. Тобто, для модернізації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах важливо не втратити, а примножити національну культуру, й водночас збагатитися світовими культурними цінностями.

До теоретичних засад модернізації навчально-виховного процесу відносимо також максимальне наближення умов модернізації до українських соціально-економічних реалій, що дасть можливість позитивно вплинути на свідомість кожного окремого студента як майбутнього фахівця в певній сфері народного господарства, підготувати майбутніх фахівців до життя у глобалізованому динамічному суспільстві. Це зумовлено необхідністю узгодити модернізаційні процеси у вищій освіті з соціально-економічною ситуацією в державі, збільшити кількість студентів, які б ефективно працевлаштовувалися за фахом і працювали в обраному напрямі, тобто забезпечували соціальний та економічний розвиток України.

Дослідження базується на тлумаченні педагогічних умов як дидактичної категорії, що характеризується сукупністю об’єктивних та суб’єктивних обставин, від яких залежить досягнення мети навчально-виховного процесу. Виходячи з цього, у дослідженні педагогічні умови модернізації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах визначені як такі, що стосуються об’єктивних чинників навчання і виховання майбутніх фахівців та конкретних суб’єктів навчальної діяльності - студентів і викладачів. Об’єктивними чинниками виступають зміст і форми організації навчально-виховного процесу у ВНЗ та його навчально-методичне і матеріально-технічне забезпечення. До суб’єктивних належать мотивація студентів щодо набуття професії, рівень їх пізнавальної активності в умовах кредитно-модульної системи організації навчання, науково-педагогічний потенціал викладачів. Відтак, у дослідженні обґрунтовано, що педагогічними умовами модернізації навчально-виховного процесу у ВНЗ є: організаційні, пов’язані з демократизацією освітнього середовища на всіх рівнях системи вищої освіти; змістово-процесуальні, детерміновані трансформацією європейських стандартів у вітчизняний освітній простір та переходом на кредитно-модульну систему навчання; особистісно-розвивальні, спрямовані на самореалізацію і соціалізацію особистості, виховання її в дусі загальносвітових культурних і наукових традицій.

Показано, що модернізація навчально-виховної діяльності ВНЗ характеризується як внутрішній (реорганізація процесів навчання і виховання студентів), так і зовнішній (демократизація суспільства), процес, а це свідчить про її дуальний характер. Основу демократичної навчально-виховної діяльності становлять вільні за своєю суттю викладачі та студенти. До шляхів виховання останніх відносимо зміну освітньої системи, відмову від командно-адміністративних методів викладання, перехід до співробітництва викладачів із студентами, використання системи тьюторства, підготовку викладачів нової демократичної формації, надання студентам самостійності в навчанні й можливостей вибору викладачів та навчальних предметів.

У третьому розділі “Експериментальна перевірка педагогічних умов модернізації навчально-виховного процесу у вітчизняних вищих навчальних закладах” висвітлені зовнішні і внутрішні детермінанти модернізації навчально-виховного процесу у вітчизняних ВНЗ, що були піддані аналізу з метою організації педагогічного експерименту; розкрита критеріальна база оцінювання демократичних перетворень, під впливом яких відбуваються модернізаційні процеси в освіті; описаний хід та наведені результати експериментальної перевірки педагогічних умов модернізації навчально-виховного процесу.

На підставі розгляду дуального характеру процесу демократизації навчально-виховної діяльності ВНЗ запропонований і обґрунтований єдиний синтетичний критерій оцінки модернізації навчально-виховного процесу в умовах демократизації освітнього середовища ─ доступність одержання вищої освіти на засадах толерантності до проявів особистості ─ та визначено його показники: рівень упровадження демократичних свобод з метою наближення їх до європейського рівня; формування національної самосвідомості; прищеплення ідеалів світового та європейського гуманізму; індивідуальний підхід до кожної особистості; наближення якості вітчизняної освіти до загальноєвропейського рівня; стандартизація навчально-виховного процесу; підвищення комплексної економічної ролі вищої освіти Показано, що такі показники модернізації навчально-виховної діяльності ВНЗ, як підвищення комплексної економічної ролі вищої освіти і стандартизація навчально-виховного процесу є спільними для зовнішньої та внутрішньої складових синтетичного критерію. Ці моменти є спільними для розвитку освітніх систем країн ЄС і України, тому їх можна розглядати як підґрунтя модернізації навчально-виховної діяльності українських ВНЗ.

За встановленими показниками в контрольних і експериментальних академічних групах НТУУ “КПІ” і КНУ імені Тараса Шевченка, проводився аналіз результатів початкового етапу модернізації навчально-виховного процесу, що здійснюється за Болонською системою. Контрольними вважалися групи, навчання в яких відбувалося за традиційною системою, а експериментальними, в яких організація навчального процесу відбувалася з використанням кредитно-модульної системи та дотриманням обґрунтованих у дослідженні педагогічних умов. Порівняння, зроблене за допомогою методів математичної статистики за період з 2004 по 2008 рр., дало змогу підтвердити умови, на яких повинна будуватися технологія демократичної модернізації навчально-виховної діяльності ВНЗ України для досягнення позитивного ефекту