| Короткий зміст: |
Основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, представлено ступінь розробленості обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання; висвітлено наукову новизну одержаних результатів дослідження; наведено відомості про практичне значення, апробацію і впровадження отриманих результатів дисертації.
У першому розділі – «Стан наукової розробки проблеми підготовки іноземних студентів підготовчих факультетів вищих навчальних закладів» –
Аналіз історично-педагогічної літератури (Ю. Бабанський, Х. Бахтіярова, М. Бородуліна, В. Беспаленко, В. Бєлов, Н. Булгакова, О. Бурцева, Л. Головяшина, І. Горкавая, Н. Журавльова, М. Іванова, Т. Костіна, І. Лернер, Є. Машбіц, Н. Ржевська, Л. Рибаченко, Л. Смирнова, А. Сохор, Т. Табенська, А. Фадєєва, , Л. Шутенко та інші) засвідчив, що на організацію процесу навчання іноземних студентів підготовчих факультетів України вплинули політичні та соціальні умови, що мають історичне підґрунтя з часів діяльності підготовчих факультетів у колишньому СРСР. Виявлено, що весь період існування підготовчих факультетів для іноземних студентів на території колишнього СРСР можна розподілити на три етапи: перший період (кінець ХІХ ст. до Другої світової війни) був початковим і характеризувався відсутністю системи підготовчої освіти для іноземних громадян. У другому періоді (із 50-х до 90-х років ХХ ст.) набутий досвід сумісного навчання іноземців разом із радянськими студентами сприяв створенню і розвитку системи підготовки іноземців до вступу у вищі навчальні заклади з метою їхньої попередньої мовної підготовки. Третій період (після 90-х років – до сьогодення) – період реформ і становлення системи підготовки іноземних студентів на території України як самостійної держави (Т. Балихіна, Н. Булгакова, С. Ніколаєнко, Л. Рибаченко, І. Христенко та інші).
Установлено, що провідним стратегічним завданням сучасної державної освітньої політики є вихід на ринок світових освітніх послуг. Наша країна посідає дев’яте місце у світі за кількістю іноземних студентів.
Зазначено, що на сьогодні в Україні немає чітко визначеної структури управління навчанням іноземних громадян у вищих навчальних закладах. У кожному навчальному закладі вона організована на власний розсуд. Заїзд іноземних студентів в Україну для навчання на підготовчих факультетах здійснюється спонтанно, державою не регулюється, формування навчальних груп відбувається без урахування рівня природничо-наукової підготовки (О. Адаменко, Л. Богиня, В. Бондаренко, М. Бондарчук, В. Груцяк, М. Омаров, Т. Табенська та інші).
У другому розділі – «Теоретичне обґрунтування природничо-наукової підготовки іноземних студентів підготовчих факультетів» виявлено особливості природничо-наукової підготовки іноземних студентів на підготовчих факультетах; теоретично обґрунтовано педагогічні умови її успішності.
Провідним завданням сучасної освіти в умовах глобалізації, інформатизації, ускладнення екологічної ситуації у світі є підготовка висококваліфікованих кадрів із глибоким розумінням сутності природних явищ у їх взаємозв’язку, володінням сучасними методами й технологіями, основою яких є стратегія безпечної взаємодії суспільства й природи. Це завдання покладено на природничо-наукову підготовку як процес засвоєння студентами природничо-наукових знань і уявлень про наукову картину світу, а також умінь і навичок, що передбачені державним стандартом у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів.
З опорою на існуючі в педагогіці уявлення до трактування загального поняття професійної підготовки (О. Абдуліна, В. Бутенко, І. Зязюн, В. Євдокимов, М. Євтух, І. Козубовська, В. Лозова, І. Прокопенко Г. Терещук, В. Чайка та інші) виділено складові компоненти природничо-наукової підготовки іноземних студентів, а саме: мотиваційно-ціннісний (комплекс пізнавальних інтересів до природничих дисциплін, навчальні мотиви), когнітивно-процесуальний (сукупність знань, умінь і навичок, необхідних для практичного розв’язання завдань природничо-наукової підготовки), рефлексивно-аналітичний (здатність до рефлексивної діяльності, самоосвіти і саморозвитку).
На підставі аналізу наукової літератури (О. Адаменко, Н. Булгакова, В. Троїцька та інші) й особистого досвіду автора розкрито особливості природничо-наукової підготовки іноземних студентів на підготовчих факультетах вищих навчальних закладів України. Установлено, що вона характеризується відсутністю системи підготовки кваліфікованих кадрів, які володіють методикою викладання нерідною мовою, браком адаптованого навчально-методичного забезпечення з природничих дисциплін. Природничо-наукова підготовка іноземних студентів здійснюється за принципами теорії навчання нерідною мовою; характеризується наявністю широкого спектра національно-культурних особливостей іноземців, що вимагає врахування й корекції їхніх релігійних поглядів на наукове знання; відмінності в національних системах освіти різних країн і України спричиняють слабку міжпредметну координацію і відсутність наступності в поетапному процесі вивчення природничих дисциплін.
Для визначення шляхів підвищення природничо-наукової підготовки було проведено пілотажне дослідження, у якому взяли участь 23 викладачі, які працюють на підготовчих факультетах для іноземних студентів, і 176 студентів медичних і технічних вищих навчальних закладів. За допомогою опитувань, анкетувань, методів психолого-педагогічної діагностики зафіксовано, що до найбільш значущих складових елементів підвищення ефективності навчального процесу респонденти віднесли такі: індивідуалізація процесу навчання (30% викладачів і 65% студентів); урахування базової підготовки студентів із природничих дисциплін (55% викладачів і 35% студентів) і їхніх мовних можливостей (75% викладачів і 25% студентів).
Результати пілотажного дослідження стали основою виділення й обґрунтування педагогічних умов, що могли б сприяти ефективності природничо-наукової підготовки іноземців на підготовчих факультетах.
На основі теоретичного аналізу особливостей природничо-наукової підготовки іноземних студентів підготовчих факультетів, узагальнення педагогічного досвіду (Т. Дементьєва, А. Кокорева, О. Палка, І. Сладкіх, Т. Табенська, Н. Ушакова та інші) та проведеного пілотажного дослідження науково обґрунтовано, що ефективність природничо-наукової підготовки іноземних студентів підготовчих факультетів може бути забезпечена реалізацією таких педагогічних умов:
▪ необхідність розробки індивідуальних траєкторій навчання з урахуванням національно-культурних особливостей, базової освіти і рівня мовної підготовки іноземних студентів;
▪ використання адаптованих навчально-методичних комплексів із міжпредметною координацією змісту природничих дисциплін.
Модель природничо-наукової підготовки іноземних студентів на підготовчих факультетах зображено на рисунку 1.
Необхідність реалізації першої педагогічної умови зумовлена тим, що надзвичайна гетерогенність іноземного контингенту є наслідком їхніх національно- культурних особливостей, розбіжностей у навчальних програмах різних країн і різнорівневості індивідуальної базової підготовки серед представників однієї країни. Це потребує узгодження між рівнем знань із природничих дисциплін іноземних студентів і вітчизняними вимогами до знань із цих дисциплін на перших курсах вищих навчальних закладів, що неможливо забезпечити в умовах масового навчання. Національно-культурні особливості іноземних студентів і пов’язаний із ними рівень мовної підготовки впливають на швидкість і безконфліктність навчальних і соціальних адаптаційних процесів, що повинно бути враховано в навчальному процесі.
Визначено складові компоненти індивідуальної траєкторії навчання іноземних студентів – психологічний, педагогічний і національно-культурний.
Психологічний компонент індивідуальної траєкторії навчання передбачає врахування вікових особливостей, характеру й темпераменту, а також здібностей іноземних студентів до навчання. З’ясовано, що іноземні студенти підготовчих факультетів належать до раннього дорослого і середнього дорослого вікових періодів (18 – 40 років), тому при створенні індивідуальної траєкторії навчання іноземних студентів підготовчих факультетів необхідно дотримуватися принципів освіти дорослих людей (пріоритет самостійності навчання; спільної діяльності; елективність навчання; опора на життєвий і освітній досвід; індивідуалізація, системність навчання; актуалізація результатів навчання; розвиток освітніх потреб, сформованість мотивації до навчання; усвідомлення навчання). Указано на необхідність ураховувати як загальні здібності до навчання іноземних студентів, так і їхні схильності до тих чи інших предметів, а також мовні здібності.
Педагогічний компонент передбачає організацію комфортних психологічних і матеріальних умов навчання і виховання іноземних студентів, професіоналізм і майстерність викладачів, вибір найбільш дієвих форм і методів навчання, створення безбар’єрної мовної комунікації, а також урахування особливостей їхньої базової предметної підготовки, отриманої на батьківщині.
|
